понеділок, 16 березня 2015 р.

Несвіч

Надзвичайно привабливе місце, навіть зараз, коли земля ще "гола", коли небо затягнуто хмарами, навіть коли дощить. Декілька озер у селі Несвіч, що біля Луцька, створюють умови для відпочинку душею.






І вся ця природа досконала мала б шанс на щасливе життя, якби не людський фактор, а конкретніше бажання збагатитися за рахунок пприроди.
Суперечки щодо використання цих ставків точаться давно. Недосконалість бюрократичної системи дозволила "Волиньрибгоспу"  розводити рибу промисловим способом в цих озерах, які по суті є орнітологічним заказником . Цей факт надав можливість місцевим селянам збагачуватись за рахунок риболовного браконьєрства та незаконного полювання на птахів на цих озерах декілька останніх років.
Договір оренди "Волиньрибгоспу" з місцевою сільрадою кілька років тому визнано судовим рішенням - не дійсним, і  таке рішення дало можливість природі адаптуватись. За декілька років занедбаності на озера знову почали злітатись лебеді та інші дикі птахи. Вони почали селитись на озері, жити своїм буденним життям та навіть відмовились від перельоту на зимування. Місцевий сільський голова Несвіча, відповідальний за збереження і ставків, і заказника, Валерій Грабовський, власними зусиллями намагається зберегти природу. Та питання щодо раціонального використання природних ресурсів залишається відкритим.

Сьогодні вирішенням доцільності використання природних ресурсів села Несвіч займається обласна комісія, на чолі з Сергієм Кошаруком, заступником голови Волинської облдержадміністрації.


Якщо звернутись до законодавства для вирішення цього питання то, відповідно до 
Закон України про природо-заповідний фонд  використовувати вказані озера для розведення риби промисловим способом ЗАБОРОНЕНО!! І цей факт дуже заважає браконьєрам. Тому вони бажають у складі громади села "зняти" статус заповідної зони з озер. Цим людям не потрібна природна краса. Ім потрібно місце збагачення за чужий кошт. В разі затвердження такого рішення – птахів, що знову стали селитися на водоймах буде вбито  (вони ж їдять рибу), буде порушено екосистему регіону, та повністю втрачено красу. Задля чого? Щоб збагатилось 2-3 десятка жителів села? 
Крім того, є й такі люди, що прагнуть зберегти природу збагативши місцеве населення за рахунок нових робочих місць та часткової зайнятості місцевого населення. 

Як вбачає комісія виходів з ситуації  є декілька:
1. Рибгосп (тобто промислове розведення риби) – про наслідки вже розказано.
2. Збереження орнітологічних заказників з моніторингом (ніякої охорони крім як на папері, осушення озер, нищення  природи).
3. Рекреаційна зона, яку обіцяють створити та підтримувати активісти з Волинської федерації риболовного спорту (для цього у них є інвестор, який готовий вкласти інвестицій на 100 000 у.о.).

Про те, що таке екокультура добре описав О.О.Свинтозельський ще у 2011 році. про екокультуру

Одним з видів екокультури є спортивна рибалка. На законодавчому рівні затверджені положення щодо використання природних ресурсів у цьому виді спорту, а правила рибалок додатково це підтверджують.

Тобто, при обранні використання озер в режимі охорони – рекреаційна зона буде найкращим варіантом. Це нові робочі місця (магазини спортивного спорядження, обслуговування рекреаційної зони, заготовлення кормів для риби, екскурсійні маршрути, розвиток туризму, створення інфраструктури та робочих місць тощо).
До того ж, розвиток території в туристичному напрямі може відкрити додаткові шляхи доходу не тільки села, як юридичної одиниці, а й окремо кожного жителя Несвіча.

Який вибір зробить громада навіть загадувати не хочеться, імовірно постійно проживаючи в "чистому" регіоні серед мальовничих красот вже цього всього бажання нема, приїлося. А от таким як я жителям мегаполіса цього не вистачає. Тому прагнення знову повернутись до надзвичайної краси Несвічанського озера велике. 
І можливо через таких романтиків, котрим набридло міське життя поповниться кількість населення села, про яке так мріє сільський голова Несвіча Валерій Грабовський.         


Немає коментарів:

Опублікувати коментар