Секунди життя

Не врятували..

Стала свідком події в метро.
Петрівка, платформа, лава, людина, сердечний приступ...

Голосливі жінки шукають медика серед пасажирів метрополітену...поток пасажирів...ні нема.

Знайшовся чоловік, який вміє надавати першу допомогу... запускає сердце і міліціонер- ще не отой новий, мажорний, а звичайний намагається допомогти і ще двійко небайдужих коло нього..

Швидку чекали не довго.. викликали всього три рази..

Потім прилетіли лікарі.. зробили кардіограму на місці.. та поки лікарі готували апаратуру небайдужий чоловік весь час робив непрямий масаж сердця та штучне дихання.

За 10 хвилин приїхала реанімація: електошокер...

Закрили очі..

Дочка, що прилетіла по дзвінку ... плаче..
Формальності...

На сердці важко.. сльози стоять у очах.. хоча це для мене чужа людина..
Від розуміння, що я не змогла допомогти стає ще важче..

Чи потрібно кожному з нас мати мінімальне практичне знання з надання першої допомоги до приїзду лікарів? Чи варто знати як врятувати людину, адже в даному випадку життя рахувало секунди?...

Не залишайтесь байдужими.

P.S.  Родино Яковенко Миколи Петровича прийміть мої співчуття.