люди чи звірі?

З цим мужнім воїном я знайома не так давно, всього навсього - все життя. Колись ми разом працювали в одній компанії і жили в одному районі столиці. За час нашої дружби ми знаємо, що можна покластись один на одного навіть у самих нестандартних життєвих ситуаціях. Але краще ходити в кіно на прем'єри!

Він, професійний військовий (якщо можна так мовити). Ще за мирного життя я називала його "кіборгом"  - чи то, за професійні травми чи то, душевні. Як називати тепер, вже навіть і не знаю. В свій час воїна, як то часто у нас буває, списали в мирне життя. Він цим переймався, бо важко все таки жити в спокійному житті після активних бойових дій. Та все ж...

Коли в Україні почались перші військові дії - побіг у військомат. Пам'ята його телефонні дзвінки з докором про те, що не беруть, і військову польову форму, випрасовану, на стільці. В якийсь момент наше спілкування обірвалось, десь на пів року, а потім звістка про шпиталь, про поранення, тривале лікування і ... неочікуваний дзвінок з поля бою:

- Маруся, я можу спати!!! - радісно кричав мені у слухавку "кіборг" - як добре що ти знайшлась!

Ми говорили годинами, в той час коли хлопці спали у бліндажі, інколи він говорив без зупинки, іноді дзвонив і мовчав, а найчастіше просив йому щось розказати. І я розказувала, думаючи, що мої дівочі, замріяні розповіді про боротьбу з кухонною плитою, малювання картин та розмальовок, вишивки, споглядання весни у вікно та якісь не цікаві робочі моменти. Аж ні, він просто слухав голос.

За час перебування "кіборга" на передовій, за допомогою телефона я зуміла познайомитись чи не з усіма його бойовими побратимами, але весь час в розмовах я боялась про когось запитувати, тому що звістка про смерть одного з них була найтяжчою.

Інколи "кіборг" дзвонив і на щось скаржився, так ненав'язливо, частіше, про те, що у хлопців немає звичайних дрібниць, чи то телефонів, які часто страждали в боях, вологих серветок, а найголовніше дитячих малюнків. Ми з друзями збирали, що могли і передавали.

В один день прийшло фото - "кіборг" змінив зовнішність: відростив бороду та вуса, змужнів і чомусь ще старший. Ще одне фото  -  це ж обличчя, обгоріле вщент... і ще декілька фотографій залишків танку. І це в той час коли діють Мінські домовленості про повне припинення вогню. Але ж там на передовій їх  б'ють, нещадно б'ють!

Через декілька тижнів після цього бою ми зустрілисью. Він дуже не хотів, щоб я бачила його перев'язаного і до останнього сподівався, що я не приїду - не на ту натрапив! Говорили декілька годин про різне. Коли зайшла мова про лікування, сказав, що з Маріупольської лікарні хотів втекти майже одразу: з переламаними ребрами, кульовими поранненнями, обгорівший. Каже що там, в цій лікарні, дуже не люблять українських воїнів.

Я б не написала цю оповідку, якби сьогодні не побачила відео про те, як медсестра Маріупольській лікарні знущається над щойно прооперованим хлопцем з АТО

Можливо після такого, хтось з легкопоранених не захоче повертатись в зону бойових дій, передумає. А можливо і навпаки.

За три дні мій друг "кіборг" знову стане в стрій. Най буде йому все добре!

Nokia - це не тільки телефон!

Наскільки безпечні Хмарки?
Що в них корисного та що з цифровими Хмарками можна робити?
Про це знає компанія Nokia Network.

 Безпека.

От сидиш ти така, вранішня, ще трохи сонна у своєму улюбленому блозі, а в цей час всі твої СМСки, особисті фото та записи з телефону збираються у якогось маньяка на диску. Ще й одночасно він тебе фотографує отаку вранішню, сонну, замріяну, в блозі. А потім ти випадково натикаєшся на відео в ютубі зі знайомим тобі з дитинства обличчям в головній ролі. Паніка.


На форумі Nokia мені розповіли, що можна захистити свої данні. Саме зараз вчасно починати вчитись використовувати програми безпеки, які дозволяють попередити посягання зломисників на твоє приватне цифрове життя.  І навіть є достатньо часу для підготовки до більш широкого використання Хмарок. Адже у нас всього навсього 3G, хоча і на цьому етапі передача даних швидка.


От добре, з цим розібрались. Тепер я знаю, як забезпечити своє приватне цифрове життя від посягань маньяків.

Тепер будемо робиратись з безпекою використання та довкіллям.

Так так, ось як нові технології "думають" про навколишнє середовище.

Останім часом все частіше використовую свій смартфон на повну потужність.  Емейли, дзвінки, керівництво, клієнти... та от раптово НЕМАЄ ЗВ'ЯЗКУ ні не просто нема, взагалі нема. Застаріла техніка не справляється з стрімким навантаженням  та збільшенням обсягів передачі даних - перегрівається, виходить з ладу. Буває таке, що там де раніше був якісний зв'язок - наразі повна його відсутність. Інколи це дуже шкодить бізнесу. І заважає щоденному процесу телефонних переговорів.


Сучасні розробки в галузі антенно- фідерних систем та приймально передавального тракту стільникового зв'язку дозволили значно зменьшити розмір видимих конструкцій антен, в наслідок чого з дахів будинків поступово зникають звичні нам "банки" антен базових станцій.
Тобто тепер вони такі маленькі, що запросто можна одну з таких покласти до себе в шафу.

Або таку антену можна спокійпо поставити біля свого офісу  та завжди мати високоякісний зв'язок. 

Отже, новинки цифрових технологій заворожують, цікавлять..і руйнують мої стереотипи.. тому що виявляється  Nokia -  це не тільки телефон!

Грузия глазами украинцев

На днях я была на выставке "Грузия глазами украинцев" моей одноклассницы и подруги Наталочки Тонкаль. В рамках выставки был показан фильм "Мандарины" грузинского режиссера Заза Урушадзе. 

Фотовыставка впечатлила. Неожиданностью стало умение сочетать старину и современную архитектуру, при наличии необыкновенных пейзажных склонах и ласкающего моря в Грузии есть на что посмотреть и с кем посидеть за чашечкой терпкого чая с мандаринами.

А вот фильм вызвал множество эмоций и неоднозначных ощущений, так как некоторое отношение к грузино- абхазкой войне имела и моя семья.. слезы которые катились почти весь фильм из глаз не могли передать всего того что творилось в моей душе. 
На сегодняшний день Грузия стала намного ближе к нам и более чем какая либо другая страна понимает наши проблемы и наши потребности. Наташа сумела почувствовать сердце Грузии, сумела показать частичку любви и силы которая бьется  в сердце горца. Сумела найти правильные слова и ракурсы фотопортретов Грузии. 
Что характерно для грузинцев - гостеприимство, доброта, горячность сегодня передается и нам. Немного. Чтоб сердце билось быстрее и радость наполняла мир. 
Наталя, благодарю тебя за воспоминания моего детства, за мандарины..
Пост Скриптум - фото не выкладываю.

Выставка открыла для меня новую Грузию, возможно я когда нибудь доберусь до этой горной страны и увижу всю эту красоту в живую. 

Адвокат який допомагає кредитному майдану. Злочин і кара.

Як один адвокат заради свого піару “загубив” справу клієнтів.

Прізвищ називати не буду, але Ви самі все зрозумієте. Був собі великий банк, не такий вже і великий щоб називатися системним, але мав достатньо клієнтів як фізичних так і юридичних осіб щоб нарівні з системними залучати депозити та видавати кредити. Крім цього, він обслуговував підприємства власників банку тому і впевнено тримався на плаву. В один прекрасний момент, його власники посварилися і почали “кошмарити” один одного чим і довели банк до банкрутства. Прийшлося великими іноземним вкладникам гуртуватися та вимагати в обмін на борги передати акції, кредитори по-менше конвертували депозити в цінні папери тощо.

Нові іноземні власники не змогли втримали банкрута на плаву і він був проданий за 1 гривну молодому та геніальному банкіру, який по чесному усім кредиторам запропонував гроші, живі гроші. Кому 20% від суми боргу, кому 40%, але жоден з кредиторів ще не поскаржився. Однак, знайшовся серед них кредитор, який вимагав більше ніж пропонували, та навіть не кредитор, а їх представник — український адвокат. Два роки адвокат подав різні позови до різних судів, оскажував до всіх інстанцій, писав скарги та одночасно писав статті, давав коментарі, обвинувачував власників банку в нечесності, називав їх злочинцями. Інтернет та змі того часу завалені різними статтями про нечесних власників та ображених кредиторів. І ось 2015 рік, банк визнано неплатоспроможним, а на сьогодні введена процедура ліквідації.

Кредитори, яких так гучно захищав адвокат опинилися в кінці черги на виплату і немає надії, що колись вони отримають хоч якусь копійку, не кажучи про обіцяні суми.

Як то кажуть: не все те золото, що блищить, так і з тими адвокатами, не всі ті розпіарені адвокати професіонали.

Шахтарі не зможуть бабусі допоможуть

Знову легкій заробіток для тих, хто не любить працювати. МІТИНГИ.
Не вийшло з шахтарями, тепер запущено бабусь!
Сьогодні 06.06.15 на Хрешатику в Києві неймовірне скупчення людей похилого віку з плакатами. Ходять колоннами. Інколи в перемішку до них групи молодиків та дівчатка з "матюгальками".
Коли я намагалась поспілкуватись з бабусями, вони вже добре видресировані "годувальникам" нічого не відповідали. А самі так звані сотники тікали від мене в насиджений головний офіс всіх акцій - Макдональдз.
Щож, добре, що пенсіонерам знов прийшла прибавка до пенсії та чи варто по такій жарі їх експлуатувати?