Роман Багмут. Він досі
продає квартири у неіснуючих будинках, що навіки застрягли у анналах історії,
як незаконне будівництво у Броварах. Досі сподівається на маминих подруг. Тієї
самої мамусі, що вихваляє українську культуру на Американському континенті.
Так, так. Вона співає, а синуля грошики для неї в Україні заробляє. По судах
бігає, справи та промахи свої «закриває». Буває, що й своїх постраждалих
приводить, які наче б то квартиру купили, а не оформили. Ремонт зробили,
діточок народили. А квартири зась. Бо боргів у Романа більше ніж квартир і
маминих подруг по різних кутках Броварів. От і бідкається хороший хлопчик.
А тут ще справа
кримінальна у ЄРДРі є. І стаття важка. Шахрайство. З такою до мами не пустять. Скучив же.
Сильно. Закрити кримінал в поліцій не вийшло. З новим очільником спільної мови
не знайшов. А тут суд, а там тьотя Аня. Порішав. Тепер апеляція. Шо робити..
Шо-шо робити – затягувати
справу по самі крайні строки. Документи на виїзд готувати. Тут дружину на все
полишати, щоб дивилась за справами. А він до мами. Мама то, святе. Любіть маму!
Тож, справу щодо закриття
кримінального провадження відносно Багмута Романа розглядала слідчий суддя Білик
Ганна Олексіївна, яка не вбачає підстав для поновлення строків на розслідування
даної справи. До апеляційної інстанції у визначений термін для розгляду сім
томів справи передано не було. Чи то карантинні обмеження так вплинули на
працівників апарату Броварського міськрайонного суду, чи то дружні стосунки -
не зрозуміло. Та варто зазначити, що через халатне ставлення до виконання
обов’язків суддя Білик змусила як мінімум п’ятьох колег апеляційної інстанції
витратити час, оплачений грошима платників податків, на пояснення сторонам
причини перенесення засідання замість того, щоб розглядати іншу справу.
Немає коментарів:
Дописати коментар