вівторок, 21 вересня 2021 р.

Як батькові стати рівноправним у процесі виховання дитини

Зазвичай на теренах України батьки (чоловіки) втрачають своє право до виховання дитини щойно дружина вирішує розлучитись. За даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту, в Україні є лише близько 2% татусів-одинаків. Про те, що вони дискриміновані у своїх правах та пільгах навіть не варто говорити. І це за умови, що батько є громадянином України. А якщо ні?

Про сварки та позбавлення права на дітей серед багатіїв у вільному доступі чимало розповідей. Частіше у них батьки «відбирають» дітей у матерів і не дають спілкуватись. У чи не єдиному випадку піарне розлучення Антіна Мухарського та Сніжани Єгорової було показовим у плані надуманих причин не бажання матері дозволити побачення батька з дітьми. Та й тут ситуація була у фазі загострення на момент розлучення батьків. А якщо батьки перебувають у шлюбі?  Як відіграється на дитині раптове загострення сімейного конфлікту? Як довго витримає дитина перебуваючи у нервовій напрузі під час конфлікту батьків?

Психологічна травма (?)

Щаслива родина: батько, мати і дитина. Він громадянин Ізраїлю, вона – України, дитина народжена у шлюбі на території України. Постійно проживають в Києві, чоловік має бізнес, жінка займається хатнім господарством та сином. У вихованні дитини приймають участь разом. Хлопчик відвідує дитячий садок та готується до першого класу столичної школи.

В один момент жінка почала жалітись, що вдома їй нудно та вирішила поїхати на пару днів до Краматорська Донецької області, в гості до родичів. Це відбулось одразу після весіннього карантину через COVID. Поїхала разом із сином. 2 червня 2020 року стало останнім днем  суспільного проживання родини.  

За декілька днів, чоловік почав хвилюватись, що дружина із сином не повернулась. На телефонні дзвінки майже не відповідає, на sms не реагує. Поїздка до Краматорську була невтішна - повідомлення про розлучення. Завдяки «знайомому» психологу, мати хлопчика, отримує довідку в який вбачається заборона до спілкування дитини з батьком. В подальшому, ця довідка є головним аргументом до маніпуляцій у правоохоронних органах та соціальних службах з не допуску батька до спілкування з дитиною.

Використовуючи особисті зв’язки мати створює перепони батькові до спілкування з сином. Таким чином виникають зафіксовані порушення. Більшість з них скасовується судовими інстанціями та все це забирає цінний час, який можливо провести з дитиною.

Постійне напруження, плутанина в показах свідків, підробка документів, ксенофобія та гоніння. Бюрократична машина запущена на повний хід. Але місцеві зазвичай не сприймають запитів людей з інших областей, особливо вихідців з інших країн.

Понад 20 кримінальних справ у Києві та Краматорську щодо працівників освіти, соціальної служби, правоохоронних органів та дружини зафіксовано батьком Олександром, який намагається в законний спосіб захистити свої права та права дитини.

Зважаючи на те, що відповідно до закону родина є повноцінною згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім’ї своїх батьків навіть тоді, коли спільно з ними не проживає. У цьому випадку син, через штучно створені обставини, стає напівсиротою.

Періодично, дружина Алла, дозволяє синові зателефонувати батьку через «скайп», не відео зв’язком, лише голосовим. У зручний для неї час. Під пильним наглядом з її сторони. Та й  ці розмови більше схожі мов записані на плівку фрази відтворювані у хаотичному порядку.

Єдина втіха зустріч із сином – це школа.

Хоча навіть там побачити сина наодинці батько Олександр не може. Зовсім. Основною перепоною є: або особистий супровід директора школи до кабінету для зустрічі з дитиною під назвою «Ізолятор» або в момент очікування батьком на зустріч у холі школи, вивід дитини через аварійний вихід, щоб така зустріч не відбулась.

Освіта і батьківство

Через недомовленість між батьками, бажанням одного позбавитись родинних стосунків, а іншого зберегти сім’ю, «розмінною монетою» у цьому, стала дитина. Державні служби, які мають захищати та примирювати спотворюють ситуацію та створюють родюче підґрунтя для ще більшого конфлікту.

Одним з таких чинників став директор Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Микола Михайлович Коваленко. За 2020-2021 навчальний рік цей директор взяв на себе відповідальність до забезпечення уникнення спілкування батька Олександра із сином. Вигадуючи мільйон причин  для унеможливлення побачення з сином. Відсутність доступу до особової справи дитини, зустріч безпосередньо з дитиною, відмови у бажанні батька перевірити навчальний процес сина.


Розуміючи всю абсурдність ситуації, відсутність відповідних заяв від батьків у відділі освіти, школі та соціальній службі, директор уповноважив себе бути ментором у вирішенні сімейного конфлікту. Навіть порушена за це кримінальна справа його не спинила. Він і далі продовжує наполягати на своєму та відмовляти батькові до спілкування з сином.

Директор школи відстоюючи свою позицію «рятівника» дитини в свою чергу позбавляє останнього можливості повноцінного розвитку, адже дитина потребує достатньої уваги як від матері так і від батька. Через особисті прив’язки до дружини Алли він вважає себе «лицарем оборонцем» водночас наносячи непоправну психологічну травму дитині.

Визначення місця проживання дитини

Шаленим тиском на дитину є й постійне підбурювання матері до конфлікту. Із телефонних розмов із сином Олександр дізнається, що всі оточуючі його дитини вважать, що батько не сумлінно виконує свої обов’язки. При чому за фактом, він позбавлений такої можливості.



 

Олександром справно, за власної ініціативи, сплачуються кошти на утримання дитини на особовий рахунок  сина відкритий у банку, заявлені предмети на «шкільні та особисті потреби» дитини направляються поштою. Інколи навіть речі і подарунки батько привозить особисто, за вказаною адресою місцезнаходження дитини, але квартира закрита. Бо, за зазначеним місцем вже давно ніхто не проживає, а поштові відправлення дружина приймати відмовляється.



Судові інстанції Донецької області не можуть адекватно прийняти рішення щодо визначення місця проживання дитини, адже батьки фактично перебувають у шлюбі та живуть в різних містах України.. 

Кожен крок батька до вирішення конфліктної ситуації закінчується новим загостренням. Кожне сказане слово спотворюється та перекручується. Кожна спроба налагодити стосунки закінчується покаранням у вигляді заборони спілкування із сином.

Реальної мотивації цих дій з боку дружини ніхто не знає,  від спілкування з нами вона відмовилась, її адвокат коментар не надав.

Тож, сподіваємось що у цієї історії в решті решт буде щасливий фінал.

 

 

 

 

2 коментарі:

  1. І такі випадки вже сприймаються за норму. Ні звернення до поліції ні інших інстанцій...
    От особисто мені виконавча служба рік і місяць не повідомляла про відкриття справи про аліменти...
    При особистій зустрічі каже що "ще не відкрита справа" хоча вже рік минув.
    Тобто відверто бреше, гарний виконавець Юлія Пічкур...деснянька виконавча служба.

    ВідповістиВидалити
  2. Є коментарі хоч кого з державних органів, які повинні захищати від насильства? Або захищають тільки жінок?

    ВідповістиВидалити