понеділок, 15 лютого 2021 р.

Не вдалося ФГ"Діброва" і депутату Протченко оманним шляхом заволодіти землею під Миколаєвом!

 

Детальне відео судового засідання у якому колегія суддів апеляційної інстанції не визнає сина депутата Протченка добросовісним набувачем земельної ділянки під Миколаєвом і залишає право Владиславу оформити у реєстратора останній пункт оформлення відповідно до законодавства.

Передісторія:


В період оформлення земельної ділянки Владиславом на неї накинув оком син місцевого депутата Протченко, вірніше Фермерське господарство «Діброва», у якому вони з батьком є співвласниками. Сподіваючись в подальшому на безкоштовне використання цієї землі.
Дізнавшись, про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність, вирішили оформити її на себе.
Таким чином, на момент виконання Владиславом останнього кроку в цій історії з’являється ще один герой, такий собі пан Авраменко М.С., який начеб то випадково, отримав дозвіл на розробку технічної документації тієї самої земельної ділянки, що було попередньо надано Владиславу. Але, пан Авраменко вже не збирав всі потрібні для подальшої реєстрації документи, як то робив Владислав, а зловживаючи повноваженнями старшого Протченка, звернувся до місцевого реєстратора для остаточного оформлення земельної ділянки на себе.
Вклавшись у 5 хвилин вправний реєстратор побив усі можливі рекорди із внесенням земельної ділянки в базу. Цей неймовірний таймінг для реєстратора. Який вносив дані у систему може вразити будь кого, хто хоч раз звертався до електронних систем із млявим інтернетом та великою кількістю одночасних сеансів.

В той час поки Владислав звертався до судових інстанцій із позовом про скасування цієї реєстрації пан Авраменко продовжує виконувати свою роль «прокладки» у махінаційній схемі фермерів передаючи землю вже відомому нам Протченку і його фермерському господарству. Намагаючись визнати його добросовісним набувачем.


Багмут Роман - перші ластівки постраждалих від його афер з продажу нерухомості.



субота, 6 лютого 2021 р.

Земля завжди комусь потрібна!

 



Кожен громадянин Україна має право на отримання земельної ділянки. Це право гарантоване Конституцією.

Від цього права ви будете радіти доти, доки не почнете оформлювати це право у відповідності до вимог законодавства. Щойно ви заявите про свої наміри, на вказану вами земельну ділянку з’являться з десяток таких же бажаючих, та й тут є свої але…

Історія Владислава почалась якраз із такого наміру – отримати земельну ділянку. 25.05.2016 року  наказом в.о. начальника головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області  йому було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. За деякий час він замовив розробку документації, затвердив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, всі свої дії чітко фіксував у відповідних інстанціях і документах.

Здавалося, залишився останній крок – звернутись до державного реєстратора та освоювати земельну ділянку. Не так сталось як гадалось…

В період оформлення земельної ділянки Владиславом на неї накинув оком син місцевого депутата Протченко, вірніше Фермерське господарство «Діброва», у якому вони з батьком є співвласниками. Сподіваючись в подальшому на безкоштовне використання цієї землі. 

Дізнавшись, про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність, вирішили оформити її на себе.

Таким чином, на момент виконання Владиславом останнього кроку в цій історії з’являється ще один герой, такий собі пан Авраменко М.С., який начеб то випадково, отримав дозвіл на розробку технічної документації тієї самої земельної ділянки, що було попередньо надано Владиславу. Але, пан Авраменко вже не збирав всі потрібні для подальшої реєстрації документи, як то робив Владислав, а зловживаючи повноваженнями старшого Протченка, звернувся до місцевого реєстратора для остаточного оформлення земельної ділянки на себе.

Вклавшись у 5 хвилин вправний реєстратор побив усі можливі рекорди із внесенням земельної ділянки в базу. Цей неймовірний таймінг для реєстратора. Який вносив дані у систему може вразити будь кого, хто хоч раз звертався до електронних систем із млявим інтернетом та великою кількістю одночасних сеансів.

В той час поки Владислав звертався до судових інстанцій із позовом про скасування цієї реєстрації пан Авраменко продовжує виконувати свою роль «прокладки» у махінаційній схемі фермерів передаючи землю вже відомому нам Протченку і його фермерському господарству. Намагаючись визнати його добросовісним набувачем.

 Та тут знову ж таки з’являється наше «але»:

Відповідно до законодавства Владислав має право витребувати цю земельну ділянку через те, що на момент скоєння удаваного правочину «фермер» знав про судові тяжби із Авраменком, та все одно погодився на придбання ділянки.

Наразі питання повернення майна Владиславу розглядається у Апеляційному суді Миколаївської області. Ми будемо пильно слідкувати за перебігом подій у судовій інстанції.

четвер, 4 лютого 2021 р.

Життя мов зламаний велосипед

          


    Ще одна історія життя, яке б мало піти під укіс. Але не пішло лише завдяки залізній волі героїні цієї статті та наявності двох діточок, один з яких наразі – студент 4 курсу університету, а друга – учениця 4 класу загальноосвітньої школи.

          Їх історія дуже повчальна, вона відображає реальну картину свавілля у правозахисній системі нашої країни. Свавілля - коли суди та прокурори становляться на бік одній із сторін і довести справу до стану торжества справедливості практично нереально. Свавілля, внаслідок якого дві пари дитячих очей дивляться на тебе з надією та запитаннями, а ти й гадки не маєш, що їм відповісти. Свавілля - коли опускаються руки і хочеться зробити крок у небуття.

          Але про все по порядку.

Спочатку це була звичайна, середньостатистична сім’я. Вона – звичайна медична сестра у самій що ні на є звичайній лікарні.       Він – спочатку моряк, а наразі має працюючий бізнес в Італії.

          Їх сімейне щастя було доволі тривалим – вони прожили у браку 18 років. Пройшли багато чого разом, всяке бувало. Коли синові виповнилося 1,5 роки були змушені удвох поїхати до Італії, щоб заробити собі та дітям на житло. Сина залишили на бабусю. Так, це було страшно, але очі боялись, а руки робили. З цього моменту пройшло майже 15 років сумісної праці за кордоном. Першу квартиру купили та оформили на маму чоловіка. Цю ж квартиру відремонтували і обставили усім італійським, починаючи від дубового паркету та закінчуючи світильниками. Ну а як же – це ж мама чоловіка. Потім придбали 3-кімнатну квартиру, яку оформили на чоловіка. Чому на чоловіка, ймовірно, спросите ви? Все дуже просто – вона приїхала купувати квартиру у Миколаїв і нотаріус вимагає згоду чоловіка на таке придбання. Це обов’язкова умова у шлюбі. А чоловік, який перебував в Італії, звісно не «лох», візьми і надійшли дружині замість згоди на придбання – довіреність на дружину на придбання. Тобто «я довіряю своїй дружині від свого імені придбати…». Нотаріус розвела руками, ну тоді давайте, каже, оформимо квартиру на чоловіка, а ви, коли вже тут, надасте згоду на її придбання. При цьому «клятвєнно» завірила, чоловік не зможе продати без її згоди цю квартиру, оскільки вона придбана у шлюбі. Дружина, звісно, погодилася – все ж у сімейну скарбничку квартира піде. Придбали, квартира на чоловікові. Пізніше придбали два легкових автомобіля «Вольво» та «Опель», в цей раз оформили по одному на кожного. Може він і хотів якось інакше (ну типу – одну машину на його маму) та, видно, на той час не зовсім совість втратив.

          Потім повернулись назад, оскільки планували жити у Миколаєві. Розпочали ремонтувати 3-кімнатну квартиру, жили у першій квартирі, оскільки його мама подарувала квартиру йому ж, а сама уїхала жити до Італії. Далі – народилась дочка, а він почав пити, а де пити – там і бити. Бив як тишком, так і при дітях. Терпілось недовго, жінка плюнула, пішла від нього з дітьми на частково відремонтовану 3-кімнатну квартиру. Оскільки всі зароблені кошти були витрачені на квартири, ремонти, машини – продовжила працювати медичною сестрою, бо ж тягнути самій двох дітей заняття доволі важке. Одночасно подала на розлучення та аліменти. Розвести розвели, аліменти присудили, але ж він, як «порядний мужчіна», їх не платив. Лише заїхав на квартиру, зняв котел, зняв усі крани, зняв батареї, вивіз все, що тільки можна було. Ну, ймовірно, щоб його ж дітям краще жилось.

Подала до суду на розподіл 3-кімнатної квартири та двох автомобілів, оскільки обидва він забрав собі.

Та й тут дізналась про чоловічий «сюрприз». З’ясувалось, що 3-кімнатна квартира у центрі м. Миколаєва, де вона наразі мешкала із дітьми, продана чоловіком його ж другу дитинства та й ще закладена в іпотеку його ж кумові.

Що вона могла проти нього, проти грубою чоловічої сили, проти його грошей та зв’язків? Він тоді вже починав займатись бізнесом, «заначка» в нього була, знайомства були. І понеслось. Суди, суди, суди. Рішення суду 1 інстанції – все майно залишити чоловікові, їй компенсувати 160 тис. грн. за ½ квартири. Шок, сльози, нервовий зрив. Щоб ви зрозуміли – оцінювач, за замовленням чоловіка, оцінив 3-кімнатну квартиру у центрі м. Миколаєва у 320 тис. грн! Звісно, не погодилась.  Рішення суд 2 інстанції -  поділити все порівну. Справедливе рішення, але вона розуміла, що це не кінець. Через 2 роки, як грім серед ясного неба, рішення Верховного суду – кожному із сторін по автомобілю та залишити в силі рішення суду 1 інстанції по квартирі. Тобто їй, за все про все, він залишився винен фактично 5 тисяч доларів США і будь здорова! Верховний суд обґрунтував це своє ганебне рішення тим, що чоловік, який придбав квартиру у шлюбі та оформив її на себе, має право її продати і непотрібно ніяких тобі дозволів з боку дружини. Мовляв, не жіноча ця справа. Її справа, як то кажуть у Германії - кухня, церква, діти. Бути забитою та вічно тремтячою. А ще вдячною за те, що надали тебе можливість жити у кутку та миску юшки.

На виході маємо:

-         рішення Верховного суду, що чоловік мав право продати квартиру, придбану у шлюбі за спільні кошти, та законно їм скористався. Рішення остаточне, оскарженню не підлягає,

-         її автомобіль чоловік спокійно продав. Титанічними зусиллями змогли добитись порушення карної справи та не менш титанічними – постановки автомобіля в базу «Угон». Йому – «до фєні», його, навіть, не викликали та не допитували з цього приводу. Це при тому, що є рішення суду про поділ автомобілів і проданий їм автомобіль належить саме їй,

-         з 2015 року триває розслідування шахрайських дій чоловіка та його друзів з приводу незаконного оформлення купівлі-продажу 3-кімнатної квартири. Слідчий за тиском її адвоката зробив все. Все і трошки більше. Але слідчий не пригне вище свого зросту – прокурор зарубив результат його наполегливої праці на корню. Нема тут складу злочину та хоч трісни! Явно, що не обійшлося без мертвих президентів, але не доведено та не впіймано за руку. Результат – справа лежить мертвим вантажом, чоловік гуляє та попльовує на всіх зверху.   

-         аліменти не платились 3 роки, доки суд не заборонив йому виїжджати за кордон. Сплатив, це поки що єдина перемога.

        

Висновки. Боріться і поборете. Ніколи не впадайте у відчай та ні покладайте рук, вони вам ще знадобляться, щоб ще не раз влупити по мордякам продажних прокурорів та суддів, якщо не фізично, то хоча б морально – за допомогою закону. Все одно їх час прийде і вони понесуть свій хрест. Сумно інше. Наша держава перебуває в стані постійного реформування. Першою була реформа міліції. Що стало з цього – ми всі добре знаємо. Наразі йде прокурорська реформа. Важко сказати, що буде з прокурорами далі, враховуючи досвід попередніх реформ. Потім планується судейська реформа. Якщо відреформована поліція, недореформовані прокурори  та нереформований суд так знущаються над людиною, то й що буде далі? 

середа, 3 лютого 2021 р.

Ручні судді Багмута. Історія перша. Радзівіл

Суддя Радзівіл Аліна Григорівна отримавши посаду у 2017 році безстроково, вирішила, що дотримуватись норм законодавства виносячи рішення - не обов'язково. Маючи фінансові зобов'язання та доньок яких треба вчити, після звільнення чоловіка із органів прокуратури - стала заробляти на сім'ю. 

Бровари місто невеличке, то ж спілкування "місцевої знаті" відбувається вузьким колом.  Звісно, у колі осіб спілкування Радзівіл входить родина Багмутів. 

Тому, Багмут Роман Сергійович не чужа людина для Аліни Григорівни. 

У випадку із злощасним будинком по вул. Симоненка, 41 справу шито білими нитками, про що колегія суддів Апеляційної інстанції неоднозначно говорить у своєму рішенні. Крім того,  інші справи за розглядом Радзівіл приймаються на користь Багмута, хоча судова практика має інакші рішення. 

Суддя Радзівіл виносячі некомпетентні рішення грубо порушує Конституцію України відносно осіб участників судового процесу. Про це говорять рішення Апеляційної інстанції. Крім того, повертаючи на новий рогляд складене суддею Радзівіл недолуге рішення повинен передивлятись вже інший суддя. І це все за гроші платиників податків, тобто, громадян України. Але скаржитись зась, у Раді правосуддя працює близька родичка чоловіка Аліни Григорівни.

Очікувати від цієї судді будь-якого адекватного рішення неможливо, адже при тривалому та докорінному вивченні справи, затягуванні процесу, не явкою на призначені ранкові засідання - адекватного рішення не буде. Все буде зроблено по дзвінку. Піддиктовку. І виконано належно відмінниці. Але такий аб'юз (зловживання) тільки для обраних. Для звичайних людей це буде надто тривалий процес з очікуваннями у коридорах на дозвіл судді розпочати судове засідання, та на останок, рішення, у якому фахівець із значним досвідом не одразу зрозуміє в чому суть. 


Наша редакція і в подальшому буде слідкувати за суддівською практикою суддів Броварського суду та звітувати перед громадскістю про факти зловживання довірою громадян та безпідставного використання сплачених ними податків. 




Ціна послуг судді для Багмута

01.02.2021 судове засідання у порушенні справи відповідно до ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху), відповідачем у справі є Багмут Роман Сергійович, врешті розпочалось. З літа 2020 року справу відкладали декілька раз: через неявку сторін, через пандемічні заходи...

Сьогодні Багмут прийшов з двома свідками: цивільною дружиною і тещею. Останні збиваючись розповіли про ДТП в якому були очевидцями. Плутались у поясненнях та допомагали одне одному з відповідями на питання судді і сторони по справі.

Зауважимо, що Галина Іванівна (теща) офіційно повідомила, що є пенсіонером і наразі не працює. Та інтернет-сторінки з продажу нерухомості і її телефонні розмови в коридорах суду говорять про активну діяльність у сфері нерухомості. Це щоб було, що заносити за рішення суду? 

Суддя Радзівіл дотошно опитала кожного зі свідків надаючи Багмуту можливість задати додаткові питання. Складалось враження, що судді дійсно важливо розібратись у справі та прийняли логічне рішення. 

В свою чергу Роман у заключному слові яро заявляв, що не був, крім одного разу, коли щойно отримав права, причиною до скоєння ДТП. В той же час, реєстр судових рішень чітко вказує на притягнення до відповідальності Романа Багмута відповідно до статті 130 КУпАП (водіння в нетверезому стані). Чи це не є приводом до скоєння аварії?

Далі, суддя ознайомила присутніх із наявними матеріалами у справі. Відповідно до яких під час оформлення протоколу працівниками поліції було зафіксовано факт відмови обох учасників аварії у визнанні вини за скоєнне. 

Отже, суддя Радзівіл Аліна Григорівна, активно вистухавши свідків, ознайомившись із матеріалами справи видалилась до нарадчої кімнати. До 02.02.2021 11:40 за Київським часом. 

На наступний день Роман Багмут у судове засідання не з'явився, навіть після телефонного дзвінка від судді, з проханням бути бо, присутня преса. Не прийшов, заздалегіть знав рішення прийняте суддею. 

Але, нас здивувало не те, що суддя телефонувала стороні по справі із запрошенням у засідання, а те, що суддя не виконала свій обов'язок перед громадскістю і не проголосила рішення у час призначений нею ж. За 20 хвилин від моменту коли мало розпочатись засідання до журналістів вийшла особа, відповідальна за ЗМУ у Броварському міськрайонному суді, повідомила, що у засідання сторони не з'явилися. Суддя прийняла рішення із виправданням у скоєнні ДТП Багмута Романа (звільненням від штрафу) і що із рішенням суду можливо буде ознайомитись в реєстрі через 5 робочих днів. 

Таким чином, ми вважаємо, що це є порушенням норм поведінки судді у судовому засіданні, адже Цивільно-процесуальний кодекс України чітко говорить про те, що 

 "Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні". 

Суд дозволяє собі паплюжно ставитись до суспільства, яке сплачує власні кошти (у вигляді податків) на утримання судді? Чи суддя так виправдовується за попереднє своє рішення для цієї ж особи, яке скасувала апеляційна інстанція? 



#суддя_радзівіл #судове_засідання #124 #порушенняправилдорожньогоруху #Багмут #Бровари #судовезасідання #судова_влада #рішеннясудді 



неділя, 27 грудня 2020 р.

суддя Радзівіл і кругова порука суддів Броварів

фото-скрін із ютюб каналу 

Кругова порука суддів Броварського міськрайонного суду досягає свого апогею у справі будинку по вулиці Симоненка, 41! Всі домовленості місцевої знаті із суддею Радзивіл Аліною закінчились нікчемністю у Апеляційному суді Київської області.

Чи будуть задоволенні сторони процесу суд, звісно, не має цікавити, адже Закон є вища справедливість. Та, так буває лише у тих випадках, коли суддя не є заангажованою особою. Прийняти врівноважене рішення для Аліни Григорівни у справі про скасування державної реєстрації стало важкою справою. Це визнає трійка суддів Апеляційної інстанції:

«…Закриваючи провадження по даній справі суд першої інстанції виходив з того, що суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна, майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, разом з тим, позовні вимоги про спірні правовідносини щодо такого майна, позивачем не заявлялись.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке…»

Не стало дивуванням і той факт, що суддя Радзівіл не змогла вправно обгрунтувати позицію суду, не змогла визначити основу закрученого питання протиправної реєстрації квартир (будинку) у Броварах. Її рішення було написано наче студентом першого курсу юрфаку – піддиктовку у телефонній трубці. Про що має свою думку суд вищої інстанції:

«…Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що на даній стадії судового розгляду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності у даній справі предмету спору, оскільки вказане питання, в даному випадку, може бути вирішене судом за результатами розгляду цієї справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлену ухвалу не можна назвати законною та обґрунтованою у зв`язку з чим, вона підлягає скасуванню…»

 Тепер, справу повернуто на продовження розгляду першої інстанції – тобто, судді Радзівіл дали другий шанс виправити свої помилки у попередньому рішенні.

Чи виправить Аліна Григорівна недолугість Ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року для нас стане цікавим відкриттям 2021 року.

На момент виходу статті справу до розгляду ще не призначено. А от Постанова Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача -  Вербової І.М.,  суддів Саліхова В. В., Шахової О. В. Вже вступила у законну силу і оскарженню не підлягає.

Таким чином Постановою внесено ще один блок доказів до фундамента махінаційних дій родини Багмутів у Броварах.

 Із повним текстом Постанови можна ознайомитись на сайті судової влади.




вівторок, 8 грудня 2020 р.

Як поновитись на посаді

 

Шостий апеляційний адміністративний суд

виніс чергове та остаточне рішення кадровому «бєспрєдєльному» флешмобі

на користь головного юриста Держгеонадр Крістіни Браіловської,

визнавши бездіяльність Держгеонадр щодо непоновлення її на посаді.

Чиновникам Держгеонадр недвозначно пояснили, що «поновлювати» державних службовців

на неіснуючій посаді неможна, оскільки це суперечить не тільки закону, але й здоровому глузду.

Рішення суду прийнято у справі спрощеного провадження, тому не підлягає касаційному оскарженню.

Правда і закон взяли верх. Юриспруденції в Україні бути.

 

Повністю втративши прострацію, чинний директор Юридичного департаменту Сергій Губа , який обіймає посаду незаконно, подав касаційну скаргу на рішення суду, яке винесено в спрощеному провадженні та оскарженню не підлягає. Цікаво, на що саме розраховують відомі на всю Україну «борці з корупцією»: що Верховний Суд відкриє касаційне провадження там, де воно не підлягає відкриттю, та ще й на додаток пропише в рішенні суду, що непоновлений чиновник повинен повторно доводити в суді своє право на поновлення, продемонструвавши апогей вибіркового правосуддя, знищивши в хлам судову практику та поправши всі права людини, закріплені українським законодавством та міжнародними конвенціям?

Креативно,сюрреалістично, проте малограмотно.

За фактом незаконного звільнення чиновниці щодо екс-Голови

Держгеонадр ініційовано кримінальне провадження.

Рішення суду про поновлення на посаді, яке підлягає негайному виконанню, проголошене Іменем України, не виконується «відреформованими» Держгеонадрами 11 місяців.

За фактом ініційовано відповідне провадження.

 

Завершено один з найскладніших кадрових процесів в Державі. Юрист Крістіна Браіловська довела, що без наявності будь-якого адміністративного тиску законом порушників можна поставити на місце.

Згідно з рішенням ОАС м. Києва від 24.02.2020 у справі № 640/18993/19 Браіловську Крістіну було поновлено на посаді начальника Юридичного управління. Це рішення було залишено в силі судом апеляційної інстанції, а касація відмовила у відкритті через відсутність підстав для оскарження. Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження. Всі рішення суду у цій справі касаційному оскарженню не підлягають, що визначено відповідною ухвалою Верховного Суду України від 23.07.2020.

Ухвала





Тобто чиновниця виграла всі три інстанції про поновлення на посаді.

Нагадуємо. Екс-керівником Держгеонадр Олегом Кирилюком, звільненим за корупцію, проти чиновниці з метою незаконного відсторонення, звільнення, переслідування та тиску з особистих мотивів було ініційовано два штучних дисциплінарних провадження, що встановлено рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 826/15538/18. Суд касаційної інстанції цілком правомірно не знайшов підстав для його касаційного оскарження та ухвалою від 02.12.2020 у справі № 826/15538/18 підтвердив факт грубого порушення прав Позивача.

Раніше про ці обставини ми повідомляли у статті від 02 листопада 2020.

В період відсутності Браіловської К.Е. на робочому місті було навмисно змінено штатний розпис і замість посади начальника Юридичного управління введено посаду директора Юридичного департаменту. Штатний розпис Держгеонадр, де існувала посада начальника Юридичного управління, визнано таким, що втратив чинність.

Згідно із законом, судовою практикою, вимогою державного виконавця, висновками експертиз, європейською практикою поновлення в таких випадках здійснюється шляхом введення до чинного штатного розпису скороченої посади або шляхом поновлення на рівнозначній посаді.

Держгеонадра станом на даний час рішення суду не виконали та більше того, аби усунути сильного суперника від можливості повернення на робоче місце, керівництво вдалось до формальних кадрових маніпуляцій.

Її було «поновлено» на неіснуючій посаді, тобто на посаді, якої нема. Головний юрист служби Сергій Губа, який на даний час обіймає цю посаду, даючи Роману Опімаху цей наказ на підпис, «забув» йому повідомити, що це службове підроблення. Що поробиш – своя сорочка ближча.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду (Костюк Л.А., Кобаль М.І., Бужак Н.П.) зрозумілим законним рішенням припинила цей кадровий колапс, визнала протиправною бездіяльність Голови Держгеонадр Романа Опімаха щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення Браіловської Крістіни Едуардівни на посаді.

Колегія суддів чітко зазначила, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва фактично не виконано.

Колегія чітко зауважила, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України.

Обставина один раз встановлена судом не підлягає повторному доведенню. Право на поновлення на посаді згідно чинного штатного розпису вже доведено судом касаційної інстанції.

Зазвичай такі речі в суді доказувати не треба, вони очевидні і зрозумілі.

Це повністю співпадає з позицією державного виконавця та Висновком науково-правової експертизи НАН України.

Іншої позиції тут бути не може. Закон є закон.

2 вимоги, штраф

 












Оскільки в цьому випадку наявна рівнозначна посада директора Юридичного департаменту, поновлення в цьому випадку може бути здійснено в один єдиний спосіб - шляхом звільнення особи, яка на даний час обіймає рівнозначну посаду директора Юридичного департаменту згідно чинного штатного розпису на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) та поновлення на цій посаді Браіловської К.Е. як незаконно звільненого працівника.

Представник Відповідача в судовому засіданні визнала, що фактичний допуск Браіловської К.Е. до виконання посадових обов'язків не відбувся, в неї немає і не може бути посадових обов'язків, робочого місця та підлеглих осіб в управлінні, оскільки посади, на яку її ніби-то «поновлено», не існує.

Відповідь на всі питання у представника Держгеонадр була одна – «Браіловська не з'являється». Виникає цілком слушне питання, куди вона в принципі має з'являтись: посади, на яку її «поновлено» в штатному розписі не існує, робочого місця та посадових обов'язків відповідно немає, підлеглі переведені в чинний штатний розпис у рівнозначний підрозділ (до якого Бріаловську К.Е., власне, і має бути поновлено), заробітна плата не нараховується. Чи, можливо, вона має сидіти в коридорі «на табуретці»? Із заробітною платою окреме питання, оскільки нараховуватись на неіснуючу посаду на державній службі вона в принципі не може.

Також виникає питання, хто ж така Крістіна Браіловська, що через неї готові були зламати всю судову практику в країні та заново прийняти Кодекс адміністративного судочинства без правових принципів.

Раніше ЗМІ розповідали історію звільнення керівника юридичної служби Держгеонадр Крістіни Браіловської. До речі, саме вона є автором та розробником проекту електронних торгів на користування надрами, які підняли престиж геології в цілому та приносять бюджету мільйонні статки, про що знають всі. Проте деякі «талановиті» діячі вважають за можливе на чужих здобутках побутувати собі піар-компанію.

Юрист 13 років працює в галузі екології та геології. Є автором та розробником практично всіх дерегуляційних ініціатив в галузі.

Підстав для її звільнення у попереднього керівника Держгеонадр Олега Кирилюка не було. Тому він вдався до підкидання до кабінету грошових коштів (які вона випадково знайшла сама в шухляді столу), взлому особистого кабінету і викидання з нього особистих речей, тримання рік під штучними дисциплінарними провадженнями, які завершились  нічим.

Цей «видатний» діяч роками не вилазить з НАБУ. Допрацювався.

Раніше ми повідомляли про постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, яка розставила крапки над «і» у справі ініціювання штучних дисциплінарних проваджень на підставі наклепів щодо Крістіни Браіловської та грубого порушення закону під час оціювання її щорічної діяльності.

Поступове вигравання Крістіною Браіловською судових процесів та усвідомлення факту неможливості її ушкодження призвело до повної шизофренії та банальної помсти у учасників процесу. Їй погрожували штучним криміналом, ламали салон авто, ставили за нею «ноги», взламували інтернет-сигналізацію. Про все це було повідомлено правоохоронні органи.

Не дивлячись на те, що група бєспрєдєльщиків, що не давала спокою державним установам та професійним людям, яку відсунули від смачного корита в Держгеонадрах, на чолі зі «смотрящим» Олега Кирилюка Олегом Поповим в прямому сенсі бігала за кожним її папірцем вже два з половиною роки, і судячи з характеру деяких незаконних маразматичних рішень скрізь сувала хабарі, процес наведення ладу та відновлення справедливості успішно завершено.

За фактом незаконного звільнення чиновниці щодо екс-очільника Держгеонадр Олега Кирилюка ініційовано кримінальне провадження.

Аналогічне кримінальне провадження ініційовано щодо чинних посадовців Держгеонадр  за фактом невиконання рішення суду про поновлення на посаді та внесення до документів недостовірних відомостей.

Очевидним є факт, що на юриста оточення «джентельменів», що працюють або «опікуються» Держгеонадрами декілька років підряд намагались «злити» те, що взагалі не належало до її повноважень, та за рахунок неї пояснити свій повний провал в роботі. А отримавши відмову в підписанні чергового абсурдного або безграмотного документа, або написанні «висновку» з питань, що взагалі не належали до її компетенції, для того, щоб, наприклад, підкласти його до матеріалів вже відкритих кримінальних проваджень, аби «відмити» за рахунок неї у такий «порядний спосіб» когось «потрібного», починали гуртом виливати на неї тонни «джентельментського» бруду.

Наприклад, одного з таких чиновників, якому вона мала «принести себе в жертву» у зв'язку з тим, що він деякими «діячами» «планувався на Голову Держгеонадр», чотири місяці переховували в пгт. Білогородка, оскільки щодо нього правоохоронними органами готувалась підозра. 

Враховуючи її компетентність, номер на тему «гуртом і батька легше бити» не пройшов.

Проте ця історія є одним з достовірних прикладів безладу та систематичної брехні, яка багато років триває в цій установі.

 

Нагадуємо, в конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр було два основних найголовніших претендента – Роман Опімах та Крістіна Браіловська. Після першого туру конкурсного відбору, засідання комісії раптово було перенесено на два тижні.

Впродовж цього строку в мережі Інтернет щодо Крістіни Браіловської було опубліковано близько 200 статей неправдивого змісту з відвертою вимогою до керівництва Держави призначити на посаду Романа Опімаха, а не її. Її пов'язували з олігархатом, та програшем судових справ "на користь олігархів".

При чому різні статті пов'язували з різними олігархами, здебільшого конкурентними між собою. Також дісталося іншому учаснику конкурсного відбору Ярославу Погорєлову.

Як з'ясувалось, людиною олігархату виявився сам Роман Опімах, оскільки обіймав посаду виконавчого директора Асоціації газовидобувних галузей, до складу якої входять компанії, що належать тим самим олігархам.

Зі змісту відкритого листа Браіловської виявилося, що її вже півтора року немає на робочому місті, оскільки від посади вона була незаконно відсторонена, суд по АЕСУ, який вона нібито програла вона насправді виграла. З приводу "розробленої нею схеми видачі дозволів через суди" взагалі фейк, оскільки чиновниця систематично інформувала керівництво служби з приводу порушення управлінням надрокористування порядку та строків розгляду документів, що не мало наслідком жодної реакції.

Ця інформація навіть не висмоктана з пальця. Вона повністю неправдива.

Коли наклеп не дав жодного результату і позиції Браіловської тільки посилились, а конкурсна комісія відверто розказала своє позитивне враження від претендентки на посаду (на попередньому конкурсному відборі за кількістю набраних балів Браіловська зайняла друге місце), склад конкурсної комісії вночі напередодні другого етапу конкурсного відбору було змінено. Тобто розпочинала конкурс одна комісія, завершила інша, що є грубим порушенням закону.

Браіловська за результатами перших трьох турів набагато випереджала суперників, не дивлячись на те, що питання повністю дублювали презентації Романа Опімаха, розміщені на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

За останню професійну відповідь найсильнішій учасниці конкурсного відбору було поставлено нуль (ніби вона здала порожні аркуш, що не відповідає дійсності), аби не допустити її до співбесіди. Висновки незалежної експертизи оцінюють надану відповідь як дуже високу, з урахуванням того, що на відміну від деяких інших учасників конкурсу суті питань винесених на розгляд завчасно не знала.

Конкурсні роботи виконувались різним шрифтом та різним оформленням, аби зручніше можна було виявити роботи претендентів. Звичайно, з усього вбачається, що автор електронних торгів та практично всієї нормативної бази у сфері надрокористування, з принциповою життєвою позицією щодо не візування незаконних документів, через яку її було відсторонено від посади, без тіні негативу в біографії, незалежна від олігархів та кланових груп, конкурс виграла, проте тактовно промовчала та місцем вона усвідомлено поступилась.

Моральний бік ситуації з конкурсом та подальшими діями Опімаха з її поновленням на посаді ми не коментуємо. Виникає питання, чому стільки галасу навколо звичайної посади керівника юридичної служби в звичайному центральному органі виконавчої влади?

Чому було витрачено колосальний фінансовий, медійний та адміністративний ресурс щодо звичайного керівника середньої ланки? Мабуть, в цій службі дійсно професіонали, які щось розуміють, просто були зайві та не потрібні.

Тобто на даний час рішення суду про поновлення на посаді, яке підлягає негайному виконанню, проголошене Іменем України, не виконується чиновниками Держгеонадр протягом 11 місяців. Не дивлячись на його наявність та очевидність, чинного одіозного очільника Юридичного департаменту Сергія Губу, який на даний час незаконно обіймає цю посаду, доведеться в переносному сенсі цього слова виймати з крісла «кесарево розтином». Перебуваючи в повній прострації, Сергій Губа не дивлячись на наявність рішень судів трьох інстанцій, проведене журналістське розслідування, вимогу державного виконавця, штраф, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, яка зазначила чиновникам, що поновляти державного службовця на неіснуючій посаді неможна, продовжує нахабно писати на Національну поліцію України, Державну виконавчу службу та інші інстанції відписки маразматичного змісту про те, що Браіловську К.Е. «поновили на посаді» (якої в штатному розписі немає), та вона «не з'являється», що вказує на явне неприховане бажання в обмін на посаду підставити свого керівника, оскільки підтверджують факт вчинення службового підроблення. Ситуація Романа Опімаха в невиконанні рішення суду погіршується особистими мотивами, оскільки два чиновника одночасно брали участь в конкурсному відборі та претендували на одну посаду.

Раніше ЗМІ повідомляли, що креатура Романа Опміаха Сергій Губа, який незаконно обіймає посаду керівника юридичної служби, за півроку своєї «діяльності» на посаді вже практично добудував декілька-поверховий маєток в Нових Петрівцях.

Також на даний час надрокористувачі, як і раніше, незалежно від присутності Браіловської в Держгеонадрах, масово та систематично подають до суду, оскільки вважають своє право порушеним, вказуючи в підставах для задоволення позову  недотримання процедури та строків розгляду документів профільним підрозділом з надрокористування, який Браіловська не очолює та не очолювала.

Проте чинний очільник Юридичного департаменту Сергій Губа апеляційні та касаційні скарги в цих випадках, на відміну від Браіловської, подає вибірково, керуючись упередженою силою кількості переконання. Ці суди масово програються.

Проведена аналітика роботи Держгеонадр протягом останніх декількох років в цілому зайвий раз доводить, що всі статті щодо неї стосовно «навмисного програшу судових справ», опубліковані напередодні конкурсного відбору, мали виключно замовний зміст, а їх інформація була виключно недостовірною.

На фоні всього масиву наявної інформації, виправдання Романа Опімаха про те, що він не виконує рішення суду через те, що вона «програла суди» виглядає вже просто по-дитячому смішно. Краще в цій потворній ганебній ситуації просто промовчати.

В Державі діє закон. І якщо чинний очільник Держгеонадр його поважає, він повинен виконати рішення суду, і на цьому крапка.

Чому в Україні зупинений процес геологічної розвідки, чому в Україну не залучаються іноземні інвестиції, а вся робота зведена до популізму на фоні систематичних порушень закону, чому триває безсистемний хаотичний продаж майна, чому ці начебто на перший погляд перспективні стіни за 25 кілометрів обходять професіонали, чому кожний новий керівник слабший та більш несамостійний, ніж попередній, і яким чином це впливає на загальну економічну ситуацію в країні? Владі є над чим замислитись. Далі буде…

неділя, 6 грудня 2020 р.

Скидан і гроші кримінальних осіб


Не встигли вщухнути емоції після перестрілки у Броварах як знову почалось: новопризначений начальник Броварського відділу Національної поліції Максим Скидан вже давно є невід'ємною частиною кримінального світу.  Про події, що відбуваються у Броварах з 10 листопада говорять багато ЗМІ це стосується сфер розподілу надр і боротьби за пісок. Там, де поліція повина відстоювати інтереси держави і всіх громадян України - підтримують тих, хто більше заплатить.  

За часів своєї роботи заступником начальника Броварського відділу Національної поліції, Скидан був відомим, як особа, з якою можна все вирішити. Тепер це єдина особа у Броварах від якої залежить вирішення тієї чи іншої кримінальної справи. 

м. Бровари, вул. Симоненка, 41

Так, журналісти видання, ще у жовтні 2020 року, відвідали відділок поліції у спробах зустрітись із новопризначеним начальником отримали від нього відмовку з посиланням на обмеження спілкування через SARS. Альтернативою була зустріч зі слідчим, який начебто веде справу порушену у 2018 році за ч. 4 ст. 190 (шахрайство) щодо Багмута Романа Сергійовича.  Слідчий повідомив, що слідство триває, та не всі свідки досі опитані. Що розголошувати таємницю слідства він не може. 

За тиждень після цієї розмови ми отримуємо офіційну відповідь на наш запит до Обласної прокуратури - де повідомлено, що вказана кримінальна справа ЗАКРИТА Броварським відділом Національної поліції у вересні місяці 2020 року. Тобто, «після повернення додому» Максима Скидана справу одразу закрили і слідчий явно це приховував від розголосу громадськості. Чи не так?

Звернувшись до сторони потерпілого ми дізнались, що постанову про закриття провадження йому не видають!!! Таким чином особа позбавлена права на оскарження постанови про закриття!!!

Слідство відморожується. 

Якщо уважно подивитись на перебіг слідства у цій справі можна неозброєнним оком виявити заангажованість керівництва Броварського відділу поліції, адже пережила справа чотирьох начальників і лише при одному із них реально відбувався рух у слідчо-оперативних заходах.  А якщо взяти до уваги факт вирішення "проблемних" питань родини Багмутів правом "телефонного дзвінка" у підсумку залишється лише одне: як довго СКИДАН МАКСИМ просидить у кріслі начальника Броварського відділу поліції та яке "тепленьке місце" йому підготували у Міністерстві?!