Судові засідання у Нікопольському міськрайонному суді це якийсь запальний процес,
немов назріваючий абсцес який довго назріває, а потім шалено болить, особливо у
кримінальних провадженнях. Часто відкриті кримінальні провадження навіть не
доходять до слухання справи по суті тільки тому, що суддям не на часі до їх
розгляду.
Судді дозволяють собі не розглядати клопотання прокурорів вирішуючи за
рахунок потерпілих свої власні міжусобиці. Одна з суддів, яка може розглядати
кримінальні провадження взагалі, на нашу думку, не може бути суддею у цьому суді.
По перше, тому що її чоловік є депутатом місцевої ради і публічною особою. По друге, її син
зрадник України ї живе на московії.
Ці судді дозволяють собі розтягувати розгляд справ настільки довго, що в
одній з них батько померлого хлопця не витримав, у буквальному сенсі підірвав
суд. Прикро, що справу досі розглядають, вже третій рік. В іншій справі підозрюваний
не зміг справитись з тривалістю розгляду його справи і сам виніс собі вирок –
повісився. Скільки ще подібних справ у розгляді?
Судді Нікопольського суду імовірно штучно створюють собі завантаженість аби
звітувати щодо отриманих зарплат. Цікаво, а як у них з поверненням від апеляційної
інстанції до перерозгляду у першій інстанції?
Повертаючись до розгляду справи про резонансне вбивство яке мало місце у
вересні 2020 року то, справа була передана до суду у березні 2021 року і
перебуває на стадії досудового слухання досі. Тобто, за майже два роки судді не змогли визначитись, що
зробити з цією справою. Це говорить про їх компетенцію чи про відпрацювання
другої «зарплати»? Клопотання про обрання міри запобіжного заходу не можуть
розглянути з липня 2021 року при чому прокурори просили вже розглянути
навіть за їх відсутності. Але ж ні, судді не можуть зібратися купи та
визначитись, що є першочерговим за КПК.
Обвинувачені у вбивстві знаходяться не просто на свободі, а й подалися до місцевого
ТРО та вільно носять зброю разом з боєкомплектами. Це при тому, що вони досі
становлять небезпеку для суспільства. Так, багато хто скаже, що зараз війна і
будь хто потрібен для захисту держави. Дійсно, війна в нас вже скоро 9 років і весь
цей час ніхто не забороняв даним громадянам захищати свою країну та вони обрали
інший шлях. Ми навмисно не будемо переказувати суть діянь даних громадян, яких
звинувачують у скоєнні злочину та дотичність цих громадян до місцевої «знаті»
аби читач міг зробити висновки самостійно. Одна справа відповідати за свої вчинки та боронити країну. Інша торохтіти зброєю та
показувати свою перевагу поміж цивільного населення виконуючи роль ручної армії
для бізнесменів.
Тож, якщо говорити про доступ до правосуддя звичайних людей у Нікополі то,
на жаль, це право людей порушувалось ще до повномасштабного вторгнення, а за
майже рік лише погіршилось.
Чи мають право судді вирішувати долі людей таким чином ще більше тримаючи у
напрузі постраждалих і у невідомості обвинувачених?
