Реактивна ванна з летальними наслідками

 Вже понад місяць журналісти видання "Сектор Життя" оббивають пороги можновладців із закликом врятувати життя людей! 

Преамбула:

Спочатку внаслідок ворожої агресії в будинки потрапляє ракета. Військова адміністрація Києва виділяє кошти на відновлення будинків. Тендером визначено виконавця, підрядника, субпідрядника. Виконують роботи. Поряд з цим вирішують нюанси по будинкам. 

В одному з будинків кабель електромережі "прив'язаний" до газової труби. Мешканці просили виконати роботи по "правильному" встановленню внутрішньобудинкових мереж. 

І, мешканців почули, встановили нове розташування кабеля електромережі приєднавши його до металевої труби з холодним водопостачанням!

Ми звернулись до замовників, підрядникив, відповідальних. 

Звісно, ми обожнюємо дипломатичний пінпонг, звісно, ми і далі будемо стукати у всі двері. Але, щодня і щохвилини мешканці наражаються на небезпеку. 

Одним із тих боязків можновладців є депутат Київради - Сторожук Вадим Павлович. Ця особа, за місяць неспроможна навіть відповісти на запит. Але фотки з прийому у фейсбучику викладає швидко. Його не цікавлять мешканці підопічних йому будинків. Сторожука цікавлять тільки бізнес інтереси. 

Фото

Витяг з його біографії: З 2014 р. – по теперішній час ПАТ "АК "Київводоканал" – перший заступник голови правління-генерального директора. Член БФ "Скарбниця надії". Член постійної комісії Київради з питань власності.

Тобто, прикручення дротів електромережі до металевої труби з холодним водопостачанням мало б бути його "головним болем" як дбання про безпеку своїх виборців. Але ж ні... 

На відео зафіксовано "шанс на мільйон" отримати реактивну ванну зранку!

Суддя який відбирає останній прихисток у безхатченків в Одесі

 

 Незвичайне вбивство в Одесі місцевого бізнесмена продовжується таким ж дивакуватим розслідуванням. Пінпонг судіських рішень щоразу ставить у ступор всіх участників процесу, а вимоги сторони обвинувачення ставлять під сумнів реально проведеного розслідування.

Одним з таких фактів ми можемо назвати проведення окремого журналістського розслідування колегами з 1+1, випуску в ефір програми "Говорить вся країна" та встановленням реального свідка, про якого слідство навіть не здогадувалось.

Після передачі останнього допитано по формі та, чи якісно? В рамках судового процесу представники обвинувачення могли прийти в засідання без повноважень, влаштовували перфоманси, посилались у своїх промовах на практику ЄСПЛ.

Сторона захисту фіксувала всі суддівські помилки, як то пак, розгляд клопотання не в тому суді. Неповідомлення сторони захисту про призначене судове засідання або зміна підслідності.

В цей же час затриманий перебуває у Одеському слідчому ізоляторі в надлюдських умовах. Ми звернулись до Міністерства юсиції з проханням перевірити умови перебування та харчування обвинувачених в цьому СІЗО. Швидко отримали відповідь, тепер чекаємо на призначення комісії. Сподіваємось, це станеться скоро.

І на останок, мов вишенька на торті, про самих суддів:

У Приморському районному суді Одеси є суддя Єршова Лариса Сергіївна, яка вже понад 23 роки є власником БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СУДДІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ. От незрозуміло, це вона виключно для себе фонд утримує чи заради допомоги колегам? Та й це гарний привід убезпечити себе від ганебної участі як її колега з Київського районного суду Одеси Салтан Л. В. Адже хабар він такий спокусливий... У тому ж Київському районному суді міста Одеси працює ще один суддя -Тішко Дмитро. Цей суддя у працюючи в місті Миколаєві у своїх деклараціях вказував адресу проживання місто Одеса, приміщення яке є центром для безхатченків (!).

Де і як зараз проживає суддя Тішко нам достеменно не відомо та ми щиро сподіваємось, що він звернеться з відповідною заявою до своїх колег по допомогу аби в подальшому не утискати безхатченків у їх і так скрутному життєвому становищі.

 

судова справа № 947/7946/23

Криве дзеркало Києво-Святошинського суду

Києво – Святошинський суд це така халепа, наче вимір у потойбіччя  з поверненням у далеке минуле. «Криве» дзеркало зовнішнього вигляду будівлі суду відображає все нутро існування людства. Одразу видно – правда тут не для всіх. Але гірше за все, що навіть при оновленні суддівського складу суть прийнятих рішень незмінна. Та зовнішня убогість не відображається на статках працівників Феміди. На тому й живуть.

У 2021 році суддею Перекупка Ганною Анатоліївною відбувся розгляд резонансної справи, в якій посеред білого дня було забито до смерті 17ти річного хлопця. Ми вже розповідали про цю справу у статті «Били битами до смерті». За два роки розгляду справи вона не знайшла у документах достатньо доказів для відкриття слухання справи по суті. Тож, п’ятеро обвинувачених почувають себе досі вільними від зобов’язань. Чи то за власним бажанням молодій судді не вистачило доказів? Нам не відомо, ми сподіваємось, що все таки вона діяла по совісті, а не через імовірні «забаганки» голови суду Дубас Тетяни Володимирівни.

З 2009 року на суддю Дубас неодноразово скаржились, починаючи з неправомірних рішень, продовжуючи порушеннями норм законодавства і порушення суддівської присяги. Ця суддя дозволяє собі за власним рішенням отримувати земельні ділянки у Київській області, які досі не декларує.

За часів Януковича був розквіт з прийняття неоднозначних рішень в Києво-Святошинському суді. За що їй доводилось відповідати навіть перед комісією Міністерства юстиції України. Тепер, суддя Дубас, користується заведеними в той час міцними зв’язками з Мінюстом. Після «порятунку» її честі, повертає дяку – рятує сина однієї з працівниць Міністерства. Тому під час розгляду резонансної справи у судді Перекупка  - Дубас не гребувала щоразу переговорити з адвокатами захисту у цій справі та дізнатись особисто про їх плани захисту. 

 

Як ви вважаєте, загублене життя молодого хлопця варте честі «зажерливої» судді? 

 

Вершники Нікопольского судового апокаліпсису

 

Судові засідання у Нікопольському міськрайонному суді це якийсь запальний процес, немов назріваючий абсцес який довго назріває, а потім шалено болить, особливо у кримінальних провадженнях. Часто відкриті кримінальні провадження навіть не доходять до слухання справи по суті тільки тому, що суддям не на часі до їх розгляду.

Судді дозволяють собі не розглядати клопотання прокурорів вирішуючи за рахунок потерпілих свої власні міжусобиці. Одна з суддів, яка може розглядати кримінальні провадження взагалі, на нашу думку, не може бути суддею у цьому суді. По перше, тому що її чоловік є депутатом місцевої  ради і публічною особою. По друге, її син зрадник України ї живе на московії.

Ці судді дозволяють собі розтягувати розгляд справ настільки довго, що в одній з них батько померлого хлопця не витримав, у буквальному сенсі підірвав суд. Прикро, що справу досі розглядають, вже третій рік. В іншій справі підозрюваний не зміг справитись з тривалістю розгляду його справи і сам виніс собі вирок – повісився. Скільки ще подібних справ у розгляді?

Судді Нікопольського суду імовірно штучно створюють собі завантаженість аби звітувати щодо отриманих зарплат. Цікаво, а як у них з поверненням від апеляційної інстанції до перерозгляду у першій інстанції?

Повертаючись до розгляду справи про резонансне вбивство яке мало місце у вересні 2020 року то, справа була передана до суду у березні 2021 року і перебуває на стадії досудового слухання досі. Тобто, за майже  два роки судді не змогли визначитись, що зробити з цією справою. Це говорить про їх компетенцію чи про відпрацювання другої «зарплати»? Клопотання про обрання міри запобіжного заходу не можуть розглянути з липня 2021 року при чому прокурори просили вже розглянути навіть за їх відсутності. Але ж ні, судді не можуть зібратися купи та визначитись, що є першочерговим за КПК.

Обвинувачені у вбивстві знаходяться не просто на свободі, а й подалися до місцевого ТРО та вільно носять зброю разом з боєкомплектами. Це при тому, що вони досі становлять небезпеку для суспільства. Так, багато хто скаже, що зараз війна і будь хто потрібен для захисту держави. Дійсно, війна в нас вже скоро 9 років і весь цей час ніхто не забороняв даним громадянам захищати свою країну та вони обрали інший шлях. Ми навмисно не будемо переказувати суть діянь даних громадян, яких звинувачують у скоєнні злочину та дотичність цих громадян до місцевої «знаті» аби читач міг зробити висновки самостійно. Одна справа відповідати за свої  вчинки  та боронити країну. Інша торохтіти зброєю та показувати свою перевагу поміж цивільного населення виконуючи роль ручної армії для бізнесменів.

Тож, якщо говорити про доступ до правосуддя звичайних людей у Нікополі то, на жаль, це право людей порушувалось ще до повномасштабного вторгнення, а за майже рік лише погіршилось.  

Чи мають право судді вирішувати долі людей таким чином ще більше тримаючи у напрузі постраждалих і у невідомості обвинувачених?

 

Боєць ТрО у Княжичах вбиває цивільних

Поки українці борються із зовнішнім ворогом, а Верховна Рада приймає Закон пом'якшуючий покарання за вбивство ruzzni. Бійці ТрО розмахуючи гвинтівками вбивають мирне населення.

Так сталось на початку квітня у Княжичах. Боєць ТрО перебуваючи на посту наніс вогнепальне пораннення цивільній особі. Внаслідок чого громадянин помер за декілька днів у лікарні.

Подія відбулась посеред селища Княжичі, де зафіксовано купу очевидців але, щодо ТрОвця Щербака одразу справу не порушено, його самого ніхто не затримав, поліція не зреагувала жодним чином і боєць ще тривалий час заступав на пост з вогнепальною зброєю наражаючи на небезпеку інших цивільних осіб.

Все це безладдя відбувалось за сприяння селищного голови Олександра Шевчука, який на момент скоєння злочину виїжджав на місце події та пересувався селищем у суповоді поліцейських роздаючи розпорядження, що, кому і як робити.

Староста села Княжичі Боярської ОТГ Олександр Шевчук

(фото отримано з офіційних джерел) 

На постраждалого служби не звертали увагу понад добу, поки він перебував у лікарні, ані слідчих, ані прокурорів не приходило. Справу порушили тільки після його смерті. Варто зауважити, що загиблий — військовий, АТОвець, збирався знову стати до лав захисників України.

Інформація про подію була внесена до ЄРДР 06 квітня 2022 року, не за фактом вбивства, а за фактом перевищення військовою особою влади чи службових повноважень, в умовах воєнного стану. Таким чином, це справа підслідності ДБР і була передана до Третього слідчого відділу ТУ ДБР.

Там би і була захоронена, якби не наполегливість адвоката загиблого.

Після багатьох скарг поданих адвокатом, 28 квітня 2022 року слідчим було змінено правову кваліфікацію на ч. 1 ст. 115 КК України. Після перекваліфікації, ДБР відправила до Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, для визначення підслідності.

Майже через місяць бюрократичних тяжб 16.05.2022 року постановою вищезазначеної прокуратури, підслідність визначена за Фастівським РУП ГУ НП в Київській області, до якого були направлені матеріали для організації та проведення досудового розслідування.

Але станом на 27 травня 2022 року матеріали справи до СВ Фастівського РУП ГУ НП – не надходили (!!!)

Прокуратура бездіє, до Офісу Генерального прокурора не достукатись.

Тому, цілком можна дійти логічного висновку, що справа у вбивстві мирного жителя Київської області, яке вчинив солдат ТрО на даний час взагалі зникла, не розслідується, та на думку потерпілих навмисно спотворюються та знищується докази, щоб винна особа не понесла покарання.

Ніхто не має права позбавляти життя.

Це закріплено в Конституції України!

Журналісти видання пильно слідкуватимуть за перебігом розслідування цієї справи в подальшому.

Темна конячка Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

 Позиція суддів Нікопольського міськрайонного суду щодо висловлювань або публікацій є агресивною та неоднозначною у майже кожній справі, яку вони розглядають. Пересторога, якою зловживають судді набуває критичної точки у справі по обвинуваченню громадян України відповідно до ст. 115 ККУ (вбивство). Залякані місцеві журналісти вже не можуть спокійно відвідувати відкриті засідання. Все відбувається виключно за окремим клопотанням та пересвідченням наявності ліквідних посвідчень та ковід-сертифікатів.  Крім того, голова суду, кожному журналісту, котрий пише запити щодо перебігу даної справи непрозоро натякає на порушення їх суддівського спокою та зверненням до компетентних органів із відповідними заявами. В цей час «запускаючи» у справу не просто темну конячку, а вороного коня суду – суддю Рибакову Валерію Віталіївну.

Що відомо про цю суддю:

З 2011 року обрана суддею безстроково.

З офіційного сайту ВРП з 2016 року є постійною учасницею (разом із колегами по кримінальним справам), яку звинувачують у недбалому ставленні ведення процесів у кримінальних справах. Частково Вища рада правосуддя «закриває очі» на ці неподобства.

Є постійним скаржником на сторони процесу до ВРП через неправильні висловлювання громадян.

«Прикриває» справи чоловіка своїм суддівським статусом. (Чоловік Рибаков Олександр Михайлович – депутат Нікопольської міської ради Дніпропетровської області)

Є матір’ю сина, який працюючи у СБУ перейшов на сторону сепаратистів та сприяв розпорошенню території України у 2014 році. На теперішній час син постійно проживає на території Росії під власним ім’ям. Суддя Рибакова регулярно відвідує сина на території ворожої країни.

Через публічну діяльність чоловіка у будь-якому процесі оголошує собі самовідвід для затягування розумних строків розгляду справи.

Зважаючи на статус судді та її родинні зв’язки, через які вона оголошує собі самовідвід, у маленькому містечку потрібно переглянути всі її справи за цей рік, це 808 справ та матеріалів, а також всі справи під її головуванням за всі роки публічної діяльності її чоловіка. І в подальшому не допускати суддю до здійснення правосуддя, принаймні у Нікополі.

У судовій справі № 182/1465/21, про загибель двох молодих чоловіків, поведінка судді Рибакової відповідає тій же, на яку скаржився громадянин Бевз (див фото 1), тобто за майже 7 років нічого не змінилось.

Суддя Рибакова В. В. заявила собі самовідвід через перерахування її чоловіком меценатської допомоги у розмірі 5000 гривень до місцевої федерації футболу. В цей же період батьки одного із загиблих влаштовували футбольний чемпіонат на честь сина. Батьки від надання їм фінансової допомоги відмовились, коштів по факту не отримували але суддю це не зупинило у рішенні про самовідвід.

В окремій думці до ухвали про самовідвід суддя Багрова теж зазначає, що подібна поведінка судді Рибакової не первинна і суперечить рішенням ЄСПЛ.

Таким чином ми можемо припустити, що суддя Рибакова по суті є недієздатним суддею, яка відбуває службу отримуючи заробітну плату, дотації за рахунок платників податків. Що накладає тінь на суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо звершення правосуддя та реальну завантаженість у роботі суду. Також потрібно поставити під сумнів діяльність голови суду Клименко Ірини В’ячеславівни за сприянням якої відбуваються постійні втручання до автоматизованої системи розподілу справ, «прикривання» недолугості працівників апарату суду та сприяння затягуванню розгляду справ.

 

Попередні публікації у цій справі:

Правосуддя по-Нікопольські

Судді Боягузи(?)

Злочиннеугрупування Нікополя

 

Редакція і в подальшому пильно слідкуватиме за справою, особами дотичними до неї та вчасно повідомлятиме про перебіг подій.

 

 

 

 

 

Били битами до смерті

 

У липні 2020 року Київщину сколихнула звістка про звіряче вбивство молодого хлопця у селі Малютянка Фастівського району: на місцевому ставку відпочивали діти та підлітки, поряд розташувалась група з п’яти осіб частина з яких мешканці сусіднього села та їх гості розпиваючи спиртні напої. В якийсь момент особи напідпитку напали на підлітків. За допомогою газових балончиків та дерев’яних бит вони почали знущатись над Олександром, сімнадцятирічним хлопцем.

Як довго відбувалось побиття точно ніхто встановити не може, менші діти гукали на допомогу, дорослі, які прибігли, хіба що встигли розборонити нападників із майже бездиханним тілом хлопця. Потім «ковідна лікарня», відмова обслуговування пацієнта, реанімація на подвір’ї лікарні і констатація смерті.

Спіймані на місці скоєння злочину нападники були одразу передані до рук поліції. Місцеві мешканці вважали, що вчасно затримавши нападників останні понесуть покарання, аж ні.

Від початку порушена справа за статтею 115 ККУ ( вбивство) дуже швидко перетворилась на побиття з хуліганських мотивів (ч.4 ст.296 ККУ), а зараз і зовсім зводиться нанівець.

Справу передано до суду, на лаві підсудних п’ятеро. З них двоє чоловіків за п’ятдесят та троє молодиків. Всі п’ятеро перебувають без обрання міри запобіжного заходу, вже рік живуть щасливим життям без бентеги.

У судові засідання обвинувачені з’являються, захисники не завжди, навіть прокурор дозволяє собі не приходити для виконання своїх процесуальних обов’язків державного обвинувачення, не виявляє ініціювання з обрання міри запобіжного заходу. (Тобто державі все одно щодо захисту власних громадян?)

Суддя Перекупка у Києво - Святошинському суді намагається розглядати справу у «розумні строки» назначаючи розгляд після перерви у підготовчому засіданні через місяць або два. Наразі суддя взяла паузу до 21 січня 2022 року.

В очевидній справі про вбивство через непереконливу бюрократичну силу зв’язків та тиску на посадовців, винуватих поки що не знайдено. Незрозуміло яким чином зроблена експертиза тіла загиблого вказує на невідому для вмерлого хворобу: ішемічна хвороба серця. Таким чином, експерт вирішив, що молодий хлопець, який ніколи не скаржився на болі у серці помер від інфаркту. Але й навіть цей факт ні прокурор, ні суддя не приймають до відома, вважаючи катування дитини та побиття битами за звичайне хуліганство.  

Ми продовжуватимемо слідкувати за даною справою та повідомляти про перебіг судової хроніки. 

Злочинне угрупування Нікополя

 Характеристика поняття «вчинення злочину організованою групою» включає в себе: кількість учасників, зорганізовану ними участь у злочинному об’єднанні, що охоплює і злочини, які ними вчиняються з наявним організатором, наявністю саме організатору і виконавців.

Частиною 3 статті 28 ККУ Законотворець чітко визначив кількісну характеристику злочинного угрупування:

«Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.»

Але попри це, судова практика визначає, що в організованій групі вчинення злочину може бути здійснено не трьома, а одним або двома учасниками організованої групи, а може статися і опосередковане скоєння злочину. Проте, у будь якому випадку  має бути доведено, що така група була утворена  попередньо, тобто вона набула обов’язкових ознак , які характеризують її як організовану.

 У справі братів Петренків, що сталась у Нікополі, не все так однозначно. Зараз на лаві підсудних двоє, звинувачення відповідно до п. 1, 7, 12 статті 115 Кримінального кодексу України. Та за даними інтерв’ю адвоката Олександра Васильовича Скирко, яке він надав виданню «Город Никополь», автор статті вважає, що брати Петренки стали випадковими учасниками перестрілки. Що до організованої групи вони не мають стосунку.

Спроба журналістів розібратись у цій справі може передчасно завадити розгляду справи у судовому порядку. Тому, поки що, ми будемо використовувати матеріали, які є у вільному доступі.

Отже, історія перша: кохання

Павло Біляшевич знайомиться із чарівною жінкою Христиною Жовніною, колишньою дружиною Максима Жовніна від шлюбу з яким має двійко дітей. Стосунки між Павлом та Христиною стрімко розвиваються, пара через короткий час починає мешкати разом.

Колишньому чоловікові це не подобалось, попри офіційне розлучення та нове кохання Павло заважав Максиму у контролі над Христиною.

Ще більше підігрівав ситуацію друг Максима Сергій Костровський, який ситуацію зі стосунками між Христиною та Павлом оцінив як особисту образу та плюндрування імені Максима Жовніна.

Викликаючи на постійні «розмови» Максим пояснював Павлові вартість вкладених у свою колишню дружину сил. Доводив, що спілкування з його дітьми то, є велика привілея, якої останній не заслуговує.

Історія друга: помста

Максим Жовнін відомий син впливової підприємиці з Нікополя, Тетяни Жовніної. Тривалий час займається бізнесом, часто використовуючи брудні методи для власного збагачення. Одним із таких було використання своєї дружини Христини у якості «фунта» під час виселення людей із місцевого гуртожитку, аби привласнити орієнтовно 12 млн. гривень.

Маючи впливових друзів у місцевій верхівці влади, користуючись зв’язками Максиму не важно вести бізнес, але для деяких справ йому потрібні не бізнес зв’язки. Таким чином Жовнін збирає навколо себе компанію «цепних псів», які за першою командою виконують його примхи.

У момент втрати колишньої дружини Максим починає діяти, аби повернути своє «майно», адже для нього Христина не більше ніж особа для особливих доручень.

Постійними виконавцями складних фізичних доручень є добре проспонсоровані хлопці із бійцівського клубу «Доберман». Наближеними до Жовніна серед них є Сергій Костровський, Олег Раєвський, брати Петренки, за домовленістю вони виконують перевірку роботи охорони підприємства «Нікобудпрогрес». Звісно, не офіційно.

Скрін інтерв’ю адвоката Скірко газеті «Город Никополь»

Зважаючи на особисту образу сприйняту Костровським через близькі стосунки Павла Біляшевича та Христини Жовніної було прийнято до дій план помсти задіюючи спортсменів клубу «Доберман» та особистих «бойовиків» Жовніна.

Це були поступальні дії, в які втягували найближче оточення Павла Біляшевича: близьких друзів, братів, бізнес.

Епізод: Нічний клуб «Еліт-клуб» у молодшого брата Павла Олександра виникає непорозуміння із дівчиною в результаті чого відбувається сутичка. Аби уникнути подальшого конфлікту, Олександр переміщується до іншого нічного клубу міста. Де вже за годину з ним вирішують "порозмовляти" щодо вразливості почуттів дівчат бійці «Доберману», які за командою з’явились у кількості 15 осіб та вступили у нерівне протистояння з Олександром та його друзями, вочевидь команда була налякати.

Епізод: На зустріч із Олександром та Миколою Біляшевичами приходять брати Петренки у супроводі «цепних псів» та вже у відкриту демонструють свою перевагу тримаючи в руках автомати. Дочекавшись Костровського Сергія та Раєвського Олега брати Петренки разом з бійцями, злісно побили Олександра і його друзів.

У своїх поясненнях слідчому Сергій Костровський повідомив, що виключно провів бесіду щодо поведінки у нічному клубі. Такі бесіди Костровський проводить часто, застосовуючи свою перевагу щодо інших відвідувачів закладу.

Епізод: Павло отримує одне за одним повідомлення через різних осіб щодо позбавлення його майна через стосунки з дівчиною. Пізніше погрози стають складнішими і вже стосуються його життя.

Останній епізод: 16.09.2020 місцеві ЗМІ наперебій повідомляють про перестрілку рано вранці 14.09.2020 у якій загинуло двоє чоловіків. Павло Біляшевич та Ілья Александрушкін. Звинувачення падає на братів Петренків. Інших учасників злочинного угрупування слідство «не бачить». (Дані про цей епізод в повному обсязі не розкриваємо, через розгляд справи у суді першої інстанції).

В юридичних джерелах зазначається, що лідер-організатор виконує такі функції: планує, контролює та координує злочинну діяльність групи, визначає способи досягнення мети; контролює основні канали інформації й внутрішні зв’язки членів групи; «представляє» групу у злочинному середовищі; заохочує та карає членів групи; здійснює функції арбітражу та посередництва. 

Крім того, слід звернути увагу, що (не) обов’язковими ознаками, зазначеними у законодавстві (ч. 3 ст. 28 ККУ) є наявність плану, відомого всім учасникам групи, а також розподілу функцій учасників групи. Розподіл  функцій учасників полягає у визначені призначення кожного учасника групи у підготовці та вчинені принаймні одного злочину. Також (не) обов’язковою ознакою організованої групи є озброєність. У постанові Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах про бандитизм» від 07 липня 1995 року у якій банда визначається як стійка організована озброєна група з двох або більше осіб, які попередньо об’єднались  для вчинення одного або декількох нападів на громадян чи підприємства, установи та організації незалежно від їх форм власності. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику  розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року «бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки».

 З урахуванням вищенаведених положень можна констатувати, що для організованої групи, яка визнається бандою, ознака озброєності характерна якщо ця група володіє вогнепальною зброєю або має холодну зброю.

Об’єктивною та суб’єктивною ознакою банди можна вважати співучасть починаючи від первинних домовленостей та планів, навіть якщо учасник на будь якому етапі полишив угруповання. Спільність як сутнісне ядро співучасть передбачає, що взаємодія  і спільність дій співучасників унеможливлюють односторонній зв’язок  між ними, який виключає навіть мінімальну змову на спільну злочинну діяльність (співучасть). Кожен із співучасників має усвідомлювати, що він діє не один, а спільно з іншим.

Попри явність створеного злочинного угрупування у місті Нікополь та багатьох епізодів у інших справах пов’язаних із Максимом Жовніним слідство  навіть не намагається розслідувати питання бандитизму.

Тривалий час розслідуванням злочинів скоєних угрупованням Максима Жовніна займався місцевий активіст Олександр Тихон та раптова його смерть вимусила припинити подальше збирання фактів діяльності банди.

Слідчо-судовою практикою, емпіричними даними доведено: найбільша кількість злочинів, що вчиняються організованими групами, у першу чергу, у сферах, де забезпечується отримання незаконної вигоди та можна  здійснити  незаконне збагачення, реалізуються політичні, релігійні, економічні незаконні цілі.

Аналіз відповідних складів злочинів показує, що в багатьох випадках вчинення злочину організованою групою визначається обставиною, що обтяжує кримінальну відповідальність і законодавець вказує її в кваліфікованому або особливо кваліфікованому складі злочину. Про дану особливість у справі Петренків жодного слова. Слідчі органи не вважають за необхідне бачити ці особливості.

Вважаємо цю статтю офіційною заявою до правоохоронних органів щодо перевірки вказаних осіб до причетності до організованого угрупування.

Судді боягузи (?)

 У 2017 році відбулась знакова подія у судовій системі України коли вкотре стало зрозумілим, що судова система беззахисна. Місто Нікополь Дніпропетровської області, постраждалий у кримінальній справі, батько одного із загиблих, підірвав у залі суду дві бойові гранати. «Шумовий ефект» посів перше місце у всіх таблоїдних виданнях не тільки України.

За основною версією події, причиною такого вчинку з боку потерпілого [батька], стало постійне затягування справи у судовому процесі та переносу судових засідань. В одному з видань називають й іншу причину, зі слів дружини потерпілого [батька], стала розмова з адвокатом у якій лунали цифри грошового еквіваленту, які потрібно занести до суду для пришвидшення вирішення питання по суті.

Вчинок зроблений [батьком] одного із загиблих жодним чином не пришвидшив розгляд справи наступне судове засідання у якій призначено на 22.09.2021 о 15:00 у приміщенні Нікопольського міськрайонного суду за головування судді Чуприни Андрія Петровича і колегії Клименко Ірини В’ячеславівни та Багрової Анжеліки Геннадіївни. (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

29 липня 2021 року у Нікопольському міськрайонному суді відбулось судове засідання по обвинуваченню братів Петренків у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України. У цій справі головуючий суддя Клименко Ірина В'ячеславівна колегія Чуприна Андрій Петрович та Борисова Наталія Анатоліївна.

Котре засідання поспіль судді не бажають розглядати жодних клопотань в тому числі про обрання міри запобіжного заходу (про який ми писали у статті Правосуддя по Нікопольски). На цей раз колегія вирішила «надути губки мов мале дівчисько» та закатали розборки із потерпілим через його скаргу до Вищої ради правосуддя: суддя Клименко вважає, що потерпілий Біляшевич настільки не довіряє складу колегії суддів, що по-перше заявляв відвід (ред. відхилений цією колегією у попередньому засіданні), ним було направлено скаргу до Вищої ради правосуддя (ВПР) в якій серед іншого він обвинувачує суддів: «Про те, що судді порушили поведінку, що порочить звання суддів та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя суддів, статусу… Тому з цих підстав судді заявляють самовідвід, бо це є такий критерій, що потерпілий настільки не довіряє суддям, що пише такі звинувачення!»

Далі почали виясняти у потерпілого Біляшевича чому той написав таку скаргу до ВПР, нащо він це зробив, як у нього вистачило наснаги таке зробити.

Опитавши думку учасників процесу судді видалились до нарадчої кімнати.

За двадцять хвилин колегія оголосила вступну та резолютивну частину ухвали, якою самоусунулись від суддівства у цій справі. Знаючи наперед, що заразом  буде розглядатись питання підсудності цієї справи, бо у Нікополі є лише чотири судді  із допуском до кримінальних справ. В колегії троє.

Апеляційна інстанція скасувала самовідвід.

Тепер справа буде розглядатись переобраною колегією. Судді Клименко у ній вже немає. Зважаючи на її тісні зв’язки із місцевою прокуратурою не важко зрозуміти мотивацію таких її дій.

Наостанок «ображена» колегія суддів написала заяву до прокуратури про втручання в діяльність судді по здійсненню правосуддя на одного із адвокатів та журналістів місцевого видання.

Судді вважають, що висвітлення судового процесу це втручання в особисте життя і тиск (ред. заборона до зйомки процесу). Що нагадування про події 2017 року це залякування суддів. Що прохання адвокатів провести підготовче засідання та розглянути клопотання про обрання міри запобіжного заходу - це маніпуляції.

 У своїй заяві до прокуратури судді наполягають на тому, що адвокат завчасно повідомила журналістам про скаргу до ВПР, адже на сайті(!) скарги не було. Діджиталізація дійсно в нас на першому місці, та чи настільки ми вже залежні від інтернету?

Таким чином, повертаючись до трагічних подій 2017 року, варто згадати про те, що досі ніхто не поніс покарання за доведення до самогубства людини. У цьому контексті судді створюють штучний ажіотаж до проблеми захисту життя забуваючи про контроль за виконанням розслідування подій, які вже стались, не замислюються над питанням: з яких підстав досі ніхто не покараний у доведенні особи до самогубства? Нам достеменно не відомо, чи взагалі було порушено кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, а от відповідальність за вибухи у залі судових засідань, звісно, за потерпілим [батьком] (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

Також, варто нагадати про необхідність підвищення безпеки не тільки в установі суду: для суддів та працівників, а й для всіх учасників процесу. Нагадати про справедливість та рівнобічність розгляду судових проваджень. Нагадати про повагу та розуміння людського горя. Адже звертаючись до суду людина прагне справедливості.

Правосуддя по Нікопольськи

Тривалий час ведуться теревені про легалізацію вогнепальної зброї для цивільного населення. Чи то треба, чи то ні. Хто ховається за цим бізнес-проєктом та яким коштом це все відбувається не є предметом цієї статті. Ні. Ми хочемо зосередитись на тому, як відбувається наслідковий етап застосування зброї із настанням смерті однієї чи декількох осіб. Чи існує відповідальність за скоєний злочин? Чи дійсно працюють ті, хто має відповідальність державного обвинувачення?

Зброя як важіль переговорів

Вранці о 5:30, 14 вересня 2020 року у місті Нікополь відбулась перестрілка із застосуванням вогнепальної зброї. Причини стрілянини судом, для гласності, не встановлено. Брат [одного із загиблих] привіз двох поранених до лікарні. Лікарі вимушені констатувати смерть від поранень. В цей же ранок в іншу лікарню звернулось ще двоє осіб, брати Петренки, також із характерними вогнепальними пораненнями.

Поліцейський резонанс

Гучний розголос у всіх мас-медіа, швидка реакція поліції. Максимально якісно проведені слідчо-розшукові дії: обшуки місця події, вилучення відео з камер спостереження, арешт підозрюваних… Постійний тиск з боку преси та родин постраждалих вимусили, чи не вперше, поліцію діяти не у формальному полі, а по суті.

Прокурорська недбалість

В цей час процесуальне керівництво відповідно до кримінально процесуального кодексу здійснювала місцева прокуратура. (Та чи здійснювала?)

Попри швидкість розкриття злочину та встановлення всіх обставин справи обвинувальний акт прокурором Батрак С.С. до суду було направлено лише 10 березня 2021 року (розглянутий судом 11.05.2021) відповідно до пп. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 ККУ. Що означає: вбивство двох або більше осіб; з хуліганських мотивів; вчинене за попередньою змовою групою осіб. Карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Затверджено ухвалою колегії суддів під головуванням судді Клименко І.В.

В цей же час прокурором заявляються мляві клопотання щодо обрання міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При чому у суді прокурор зазначає, що Петренки мають схильність до переховування, можуть вчиняти тиск на свідків… головуючий суддя Клименко І.В. з колегами «по цеху» ігноруючи адвокатів потерпілої сторони застосував до обвинувачених клопотання прокурора Кахути І.О. строком на 2 місяці до 23.05.2021.

За 2 місяці 21.05.2021 колегія суддів ухвалилою задовольнила подібне клопотання прокурора Кахути І.О.  про обрання міри запобіжного заходу  у вигляді домашнього арешту  строком на ОДИН місяць до 21.06.2021 зазначивши:

«…Колегія суддів вважає, що на даному етапі розгляду кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньо підстав для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину…»

На сьогодні обвинувачені вільні у пересуванні. Вільні вже місяць.

Чому?

А тому що, ні суду, ні прокурору не цікаво дотримуватись строків процесу. Їм анітрохи не страшно пересуватись та й жити у місті, де у будь який момент може виникнути перестрілка із застосуванням вогнепальної зброї.  Для них єдиною складовою подібних справ є вчасно отримана «котлета» потрібного розміру із смачним американським акцентом.

Без сумніву, за подібних обставин у наступному засіданні варто очікувати перекваліфікацію справи зі ст.115 ККУ (вбивство) на ст. 296 ККУ (хуліганство) із відтермінуванням відбування покарання на рік чи два, а то й амністуванням у залі судових засідань на час винесення вироку.

P.S. На звернення редакції до Дніпропетровської обласної прокуратури щодо цієї справи з проханням пояснити недозріле обвинувачення у цій справі нам відповіли він’єткуватими нормами про розпорядження запитуваною інформацією. Також, недолугість прокурорів у цій справі визначили [можливо]  невідповідною спеціалізацією прокурора та його досвіду роботи в якості державного обвинувачення. Нікопольська прокуратура повідомила, що слідство у справі триває. Не змогла Нікопольська прокуратура повідомити кількість призначених прокурорів у цій справі, керівника групи прокурорів у подвійному вбивстві. Тут прокурори мов секретні агенти, не представляють інтереси держави, а нишпоряться по кабінетам закриваючись від суспільства.

Таким чином, за гроші платників податків ми маємо «дірку» в системі і чітке розуміння, що скоєння злочину не дорівнює отриманню покарання.

 

 

Довідка до статті 296 ККУ:

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:
1) вчиняється за явно несуттєвим приводом;

2) безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);

3) дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;

4) спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.