Насилля в сім'ї це нормально?

Це була звичайна родина: мати, батько та двійко дітей. Батьки прагнули до кращого життя і тому важко працювали у Італії. Поки Олександр ходив у море,  Наталя доглядала за дітьми та працювала медсестрою. Здавалося – ця родина має всі шанси на щасливе майбутнє.

 Назбиравши необхідну суму грошей на придбання житла – вирішили оселитись у Миколаєві. Так, у одну із «паперових» поїздок у 2006 році до України Наталя придбала на ім’я чоловіка квартиру для родини. 

Згодом у них народилась дочка,  старший син вирішив вивчати медицину в рідній Україні. Тому прийняли рішення повернутись. Вважали, що і вдома матимуть стабільність та щасливе життя. 

Олександр не зміг прижитись – алкоголь породжував ще більшу агресію до сім’ї. Крики та розмахування руками перейшли на побиття дружини, часто з донькою у неї на руках:

«…Он меня начал бить, Эльза была на руках, я закрывала руками ее голову..» - розповідає Наталя

Одномоментно Наталя не витримала, зібрала речі, забрала дітей та пішла. Коли минув шок, стало зрозуміло, що на зарплатню медсестри винаймати житло нереально. Згадала про куплену колись квартиру. Це було приміщення без ремонту, меблів, нормальних умов для проживання. Але був дах над головою і, як сподівалась Наталя, тихе спокійне життя.

З цього моменту почався ад.  

Олександр не зміг змиритись із рішенням дружини. Йому не подобалось, що все відбувається без його згоди. Спочатку погрозливе ставлення він в момент спаду накалу змінив на «примирення». Просив дружину віддати доньку до нього пожити, на період поки вона завершить ремонт у квартирі. Остання погодилась, а він в цей момент подав  до суду на розлучення із визначенням місця проживання дитини у нього в одному позові, та став погрожувати що доньку вона більше не побачить. Після цього донька з батьком більше не жила – її віддали до бабусі у інший населений пункт.

Про старшого сина Олександр наче забув, абсолютно не приймаючи до уваги потреби підлітка. Вважаючи за непотрібне сплачувати аліменти та допомагати із навчанням у медичному ВУЗі.

І поки Наталю щоденно тримала в напрузі поведінка чоловіка щодо дітей Олександр не спинявся. Отримавши доступ до житла (ми ж пам'ятаємо – квартира була придбана на його ім'я) приходив у квартиру коли йому заманеться – відрізав електричні дроти, труби, викидав речі. Йому байдуже було до того, що в цому помешкані крім Наталі живе їх спільний син – студент та менша дочка.

Після складного розлучення Наталя дізнається, що квартира в якій вона проживає з дітьми – продана і закладена в іпотеку. Без її згоди. Без повідомлень. Без іншого житла.

Спільниками колишнього чоловіка у цьому зухвальстві стали одногрупник Крупович Віктор Миколайович  та кум Олександров Сергій Юрійович. Один погодився на фіктивну купівлю, другий на фейковий перекуп та закладення квартири у іпотеку.

 Боротьба за життя триває вже шість років. Порушена кримінальна справа досі не зрушила з місця. Правоохоронні органи бездіють, переносять строки,  судові інстанції не приймають до уваги факт порушення прав матері і дітей.

Досі жодна з інстанцій не перевірила факти насилля в сім’ї з боку Олександра Савчука, досі не прийняли до уваги скарги Наталії.

Представники газети «Сектор життя» були присутні у декількох судових засіданнях Миколаївського обласного суду. В одне з таких засідань не з’явилась представник із захисту прав дітей, у час засідання вона повідомила, що і без неї розберуться. Чи це є дотримання прав і свобод дітей?

Тож, поки у такий важкий для всьогу світу час Наталя, будучі медсестрою, щодня наражає себе на небезпеку аби рятувати чужі життя на роботі, а приходячи додому продовжує боротьбу за своє життя у аду домашнього насилля.

 

Поліція кришує шахраїв(?)

Чому в Україні процвітає злочинність? Кожен з нас вирішить, що це риторичне питання. Адже майже 100 відсотків порушених кримінальних справ закривають не доводячи до суду. І добре якщо потерпілого не визнають злочинцем.

Коли особа стає постраждалою їй потрібно приготуватись до численної витрати часу на спілкування зі слідчими, контролю руху справи, розуміння про «перекидання» справи з поліції в прокуратуру, з прокуратури в область, з області знов на поліцію, зміну слідчих прокурорів тощо. Виконання усіх умов поставлених перед постраждалою особою слідчим та іншими уповноваженими особами. І якщо це не така важка стаття як вбивство то, довести справу до суду майже нереально.

Так сталось і у Броварах. Порушену справу за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України – шахрайство – слідчі Броварського ГУНП не помітили. Тобто, шахрайство в особливо великих розмірах довести до логічного фіналу їм заськи.

Визнання потерпілого у справі, накладання арешту на майно злочинця, постійна тяганина постраждалого в управління та відбір пояснень це все, на що поліція заразом з прокурорами була здатна. 

Протримавши справу у сейфі майже 2 роки  - закрили за відсутністю складу злочину. Таким чином правоохоронні органи дали «зелене світло» до скоєння нових злочинів Багмутом Романом Сергійовичем. Адже продаючи квартири в неіснуючому будинку та «кидаючи» забудовника на гроші і не маючи за це покарання від правоохоронної системи дозволяє шахраю ось так реагувати на запити щодо його діянь:

Багмут Роман із його особистою позицією щодо відповідальності перед громадскістю

 

Справу, розпочату по вулиці Симоненка, 41 у Броварах  можна  продовжити вже за новою адресою: по вулиці Ольги Кобилянської і будуть нові постраждалі від фінансових махінацій Багмута та його родини.  

#Національна_поліція #Прокуратура #ДБР #Венедіктова #ДПІ #Податква_поліція #ВБОЗ #Аваков #МВС

Ні штучним дисциплінарним провадженням у Держгеонадрах

 

Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено крапку

у справі ініціювання штучних «дисциплінарних проваджень» на підставі наклепів щодо головного юриста Держгеонадр Крістіни Браіловської

 

Раніше у статті «Захист прав державних службовців: міф чи реальність» ми акцентували увагу на вибірковому правосудді, вчиненому Окружним адміністративним судом м. Києва з питань ініціювання штучних дисциплінарних проваджень щодо Крістіни Браіловської, яка обіймала посаду начальника юридичної служби Держгеонадр та згідно рішенням суду має бути поновлена на посаді.

Нагадуємо. Екс-керівником Держгеонадр Олегом Кирилюком, звільненим за корупцію, проти чиновниці з метою незаконного відсторонення, звільнення, переслідування та тиску з особистих мотивів було ініційовано два штучних дисциплінарних провадження.

Перше дисциплінарне провадження – «заступник» Браіловської написала доповідну записку про те, що вона «розшукує» матеріали судових проваджень та просила «відсторонити» її від посади. Виявилось, що дві судові справи, які вона «розшукувала» в службу офіційно взагалі не заходили, а дві – знаходились у неї особисто, по результатам «дисциплінарного провадження» це було встановлено, більше того вона підписувала по ним процесуальні документи. Під цим «відстороненням» чиновниця знаходилась рік.

Друге «дисциплінарне провадження» - профільним департаментом надрокористування (який Браіловська не очолювала) було грубо порушено порядок и строки розгляду документів та півтора роки рішення суду не виконувалось. Під цим «дисциплінарним провадженням» Браіловська знаходилась 8 місяців. Звичайно, під час «дисциплінарних проваджень» не було виявлено жодного порушення з її боку, що підтверджується всіма документами, в тому числі висновком «дисциплінарної комісії» (якщо її так можна назвати). Але закрили їх «у зв'язку зі спливом строків притягнення до відповідальності», хоча в Законі підстави для закриття в такому випадку прописані чітко.

Крістіна Браіловська звернулась до Держгеонадр з листом – внести зміни до наказів та змінити підстави, а далі в суд – оскільки у відповідь на лист була відмова.

А тепер увага юристам (!) – виявилось, що на думку судді Клименчук Н.М. це «не порушує» право Крістіни Браіловської як державного службовця, оскільки дисциплінарні провадження «все одно закриті».

Така сама черга чекала щорічне оцінювання державного службовця. Висновок оцінювання Браіловська не заповнювала, оскільки перебувала на лікарняному. Оцінки в цьому «Висновку» були виставлені навпроти пустих граф. Звичайно, якби вона його заповнювала сама та прописала там результат своєї роботи, наприклад, проект по електронним торгам на користування надрами, який приносить бюджету мільйони, є одним з основних досягнень Уряду за останні роки та який вона розробляла особисто, поставити «2» в цій колонці було б для корумпованого чиновника Олега Кирилюка досить проблематичним.

Представник «феміди» суддя Клименчук Н.М. знову подумала, що оцінити пустографи – це «законно».

Крапку в цьому питанні поставив Шостий апеляційний адміністративний суд, який враховуючи відсутність будь-яких правопорушень в діях Браіловської стосовно так званих «дисциплінарних проваджень» зобов'язав Держгеонадра внести зміни до наказів про закінчення дисциплінарних проваджень та закрити їх не за строками притягнення до відповідальності, а за відсутністю складу правопорушення, як і має бути по закону.

Також суд, звичайно, визнав неправомірними дії щодо складання та затвердження Висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності Браіловської Крістіни Едуардівни із заниженим балом.

Іншого рішення суду в цій ситуації бути не могло, оскільки закон дозволяє один можливий варіант вирішення ситуації.

Питання, чому суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Клименчук Н.М. взяла на себе функцію «прикриття» тилу скандальному чиновнику Олегу Кирилюка за фактом вчинення явно незаконних та упереджених дій щодо своєї підлеглої та намагалась в хлам всупереч закону прибити юридичну практику залишається риторичним. Все ж таки їй разом із нами в цій Державі жити.

Проте з усього вбачається, що віддавати скандальне рішення суду висококваліфікованій чиновниці вона боялась та чинила перешкоди для його апеляційного оскарження. Рішення суду було постановлено в листопаді 2019 року, на повний текст дається 5 днів. Повний текст було виготовлено в червні 2020 року. Оголосити – оголосила, а що писати – не знала….. Результат наявний. «Обгрунтування» в рішенні та слово з трьох літер, яке ми часто вбачаємо на заборі, юридичною мовою одне й те саме.

У зв'язку з грубим порушенням суддею Клименчук Н.М. строків на складення повного тексту судового рішення та порушення основних прав та свобод Позивача направлено скаргу до Вищої ради правосуддя.

Олег Кирилюк – яскравий приклад того, як деякі чиновники невдало дозволяють собі грубо порушувати етику поведінки та ставити себе вище за закон.

Ця справа має вирішальне значення для судової практики в частині забезпечення та реалізації гарантій прав на проходження державної служби, оскільки тепер тримати чиновника під тиском шляхом наклепів, затягування строків розгляду «дисциплінарної справи» стане неможливим, а спроби уникнення вказаним чином за ці дії відповідальності будуть зведені нанівець.

Суддям Шостого апеляційного адміністративного суду (Бабенко К.А., Степанюк А.Г., Чаку Є.В.) залишається висловити подяку за об'єктивність під час розгляду цього питання, оскільки вони своїм рішенням довели, що в нашій системі правосуддя все ж таки є особи, які відстоюють верховенство права.

 

 

 

Гроші на Америку для Багмутів

На території України Наталія Багмут, колишній директор відділу культури Броварської міськради, зробила все належне, щоб на момент закінчення роботи при владі завжди залишатись при грошах.

                                          Багмут Наталія Андріївна

Схема її проста і зручна водночас: отримання та привласнення земельних ділянок та іншої комунальної власності, які пізніше реєструються на підприємства її дітей.

Дітей у Наталії Андріївни двоє:  Яна і Роман.

Роман постійно живе і бешкетує у Броварах, а Яна виїхала жити у Сполучені Штати Америки.  Багмут Наталя часто навідує свою дочку, через це запевняє усіх своїх знайомих, що постійно там проживає.

Життя на дві країни не заважає Наталі контролювати фінансові процеси розгалуженого бізнесу у передмісті Києва.

Щоб не виникало підозри у правоохоронних органів, син Багмут Роман очолив  громадську організацію «Професійна асоціація підприємців міста Бровари» та разом із сестрою Яною, стали одними із засновників ТОВ «АППОЛОН ХХІ» (ЄРДПОУ 33927392), яке надає послуги із побутових ремонтів. На сина Романа відкрито Приватне підприємство «Схід Захід 1» (ЄРДПОУ 34439546), ТОВ «Єкатєріна ІІ-ДФ» (ЄРДПОУ 37892717), ТОВ «Фарм макс агро» (ЄРДПОУ 41554465).

Крім того, Наталія посприяла, щоб син Роман мав дольову участь ще у трьох підприємствах пов’язаних із будівництвом. Звісно, це тільки номінальна участь, тому що Роман не займається підприємницькою діяльністю.

Наталя Андріївна, тривалий час будучи державним службовцем та депутатом місцевої ради, звикла всі проблемні питання вирішувати кулуарно. Маючи широке коло друзів і знайомих на «потрібних» посадах вона із легкістю домовляється про все. Найлегше їй вдавалось вирішувати питання пов’язані із вчиненням кримінальних проступків сина. От як зараз, спеціально повернулась до України аби терміново закрити порушену кримінальну справу  відповідно до частини 4 статті 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України, це потрібно зробити терміново, адже заважає продажу квартир у щойно збудованому будинку за адресою вулиця Симоненка, 41 у Броварах та виїзду синулі за кордон. Справу порушено ще у 2018 році призначено слідчого та трьох прокурорів із процесуального керівництва. У самій справі суттєвого руху за цей час не відбулось. Зміна слідчого, передача із одного управління в інше, врешті – зникнення трьох прокурорів(!) повернення справи до поліції та тихого забування про справу до сплину строків. Новопризначений у цій справі слідчий під час розмови з нами повідомив, що проводитиме перевірку якісно. Це лише слова. А у дійсності на момент повернення мами, дзвінком від високого чиновника документи відправляються до сейфу.

Для вирішення реєстраційних питань по скандальному будинку Наталя Андріївна має «пригодованого» реєстратора Дорогань Катерину Володимирівну, яка після незаконної реєстрації перевелась на роботу до села Велика Димерка, та суддю Радзівіл Аліну Григорівну, яка за збігом, проживає у тому ж селі Велика Димерка Броварського району.

                                суддя Радзівіл Аліна Григорівна

Судові засідання під головуванням судді Радзівіл справи, що безпосередньо стосуються родини Багмутів вирішуються дивним чином: поки матір перебуває у Сполучених Штатах Америки – засідання відтерміновують, щойно повертається до України – справу закривають із позитивним рішенням на користь Наталі Андріївни.

Введення будинку в експлуатацію це складна процедура інструкція до якої визначена державними будівельними нормами, ці норми не передбачають розміщення квартир/кімнат для постійного проживання у підвалах та на горищі. У ДБН чітко прописано, що може бути на цокольному поверсі багатоквартирного будинку. І там НЕМАЄ КВАРТИР!!  Що ж у дійсності: у підвальному приміщенні будинку по вул. Симоненка, 41 розташовані квартири для постійного проживання у яких вже виконуються ремонтні роботи! Яким чином було зареєстровано квартири у підвалі? Крім того, по факту не існує будинку, існують тільки квартири – у повітрі. Адже для введення в експлуатацію самого будинку потрібно мати кіпу дозвільних документів – яких немає. Та й довести наявність коштів на будівництво цього будинку Багмути не можуть. Що ж до квартир, їх продавали поспіхом, деякі закладались як іпотечне майно, деякі роздавали як хабарі. Щоб реальні кредитори та інвестори не мали можливості повернути вкладені у будівництво кошти.

Вже на цьому етапі можливо зробити висновок щодо корупційної складової на перший погляд не пов’язаних між собою людей та ми це залишимо на розсуд громадськості.

Американська королева Броварської мафії активно вивозить кошти в США чи не для створення і там подібних схем  угрупувань шахраїв для тероризування доброчесного населення із позбавленням їх майна?

 

 

 

Рубрика: Професія шахрай. Багмут Роман шахрай з мамою у рукаві.

Його мама варить каву. Останнім часом здебільшого у Америці.

Мама, колишній начальник відділу культури Броварської міської ради, порадниця та діловий партнер мера міста Сапожко – Багмут Наталія Андріївна. Її високі покровителі з  Верховної ради, яким вона пише пісні, допомагали як могли, але тепер краще бути в Америці.

Зараз мама терміново повернулась у рідні Бровари вирішувати нову халепу синочка – закривати порушену проти нього кримінальну справу за статтею 190 ККУ (Шахрайство).

У телефонній розмові Наталя Андріївна впевнено повторює, що вона живе у Америці і нічого не знає про справи сина.. але ж чомусь вона тут?

Справи сина дійсно не дуже, майно побудоване за адресою вул. Симоненка, 41 у Броварах перебуває під арештом, частина майна в іпотеці – кредитори повсякчас нагадують про себе та ще й заробітку майже немає.

Компанії зареєстровані на нього (ПП «Дека-Інвест», ТОВ «Апполон- ХХІ», ТОВ «Єкатєріна ІІ-ДФ», ТОВ «Фарм Макс Агро» ) та ПП «Схід Захід 1» де він є керівником без залізної маминої руки прибутку не приносять.

На час приїзду матері Роман «розправляє крила» і знову всіх, кого позбавляє житла, запевняє що все у порядку та далі продовжує розпочату справу із продажу незаконно побудованого будинку.  Він впевнений, що суддя Радзівіл Аліна Григорівна прийме на його користь питання щодо сплати штрафу за порушення ПДР, а саме статті 124 КУпАП (Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року) тому і продовжує кермувати без остраху. Суддя ж вже не вперше вирішує питання таким чином, щоб Багмуту Роману було зручно.

А от суддя Сердинський Володимир Степанович рішення приймає неординарно та все ж Романові, тобто його мамусі, до вподоби рішення судді.

Хто з суддей Броварського міськрайонного суду Київської області буде розглядати питання щодо порушеної карної справи – невідомо. Та ми впевнені, що до суду ця справа не дійде. Мамуся все «порішає»!

 

Захист прав державних службовців: міф чи реальність

У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду знаходиться судова справа за позовом Браіловської Крістіни до Державної служби геології та надр України, яка матиме вирішальне значення для судової практики в частині забезпечення та реалізації гарантій прав на проходження державної служби.

Суть спору полягає в тому, що стосовно державного службовця було ініційовано два дисциплінарних провадження на підставі наклепів, за результатами розгляду яких не було встановлено жодного порушення з її боку, що повністю доводиться матеріалами справи.

 

Проте закриття дисциплінарних проваджень було виконано Держгеонадрами з грубим порушенням закону – наказами Держгеонадр дисциплінарні провадження були закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не у зв'язку з  відсутністю складу дисциплінарного правопорушення, як це мало відбуватись відповідно до закону.

 

Відповідно до частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу», якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб’єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

 

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

 

Таким чином, Закон України «Про державну службу» чітко встановлює, що частина третя статті 65 Закону застосовується підставою для закриття дисциплінарного провадження лише в разі наявності факту дисциплінарного проступку, якщо минулі строки притягнення до дисциплінарної відповідальності за його вчинення.

 

У випадку, якщо факту дисциплінарного проступку не виявлено, застосовується частина третя статті 77 Закону – про закриття дисциплінарного провадження у зв'язку з відсутністю в діях державного службовця дисциплінарного проступку.

 

Така позиція повністю узгоджується з судовою практикою.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 зазначив, що з правового аналізу пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення – через відсутність події і складу правопорушення (додається).

 

Така сама правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16 (додається).

 

Позивач звернулась до Держгеонадр із листами з проханням внести зміни до наказів Держгеонадр «Про закриття дисциплінарного провадження» та зазначити підставою закриття дисциплінарного провадження не частину третю статті 65 Закону України «Про державну службу», а  частину третя статті 77 Закону України «Про державну службу» (копії листів з доказами відправки додаються).

 

У задоволенні цієї заяви Держгеонадрами Позивачеві було неправомірно відмовлено.

 

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, де просила:

визнати протиправною бездіяльність Держгеонадр в частині невнесення змін до наказів шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

зобов'язання Відповідача внести зміни до наказів шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу».

 

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2019 у справі   № 826/15538/18 (суддя Клименчук Н.М.) Позивачеві було безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог без посилання на жодну норму законодавства.

 

Згідно з рішенням суду першої інстанції:

 «така бездіяльність не порушує прав Позивача у сфері публічно-правових відносин та незрозуміло, яким чином права Позивача будуть поновлені в цьому випадку».

 

Це є нісенітницею:

приймаючи рішення, суд має посилатись не на міркування з приводу «негативних наслідків, чи настали вони, чи ні», а на чітку норму закону, яка в цьому випадку очевидна – провадження у справі мало бути закінченим не за строками притягнення до відповідальності, а у зв'язку з відсутністю складу дисциплінарного проступку;

закриття дисциплінарних проваджень за строками притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не за статтею, яка регламентує закриття у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, є протиправним, шкодить діловій репутації Позивача як державного службовця. Відповідно, внесення змін до зазначених наказів в повній мірі відновить її порушене право та зобов'яже Відповідача до вчинення дій, які передбачені законодавством;

висновок суду про те, що «оскільки дисциплінарні провадження відносно позивача закриті, тобто негативні наслідки для останньої відсутні, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог» не відповідає закону. Те, що дисциплінарні справи закриті, не є підставою позбавляти Позивача права на судовий захист в частині неупередженого відновлення справедливості та зміни підстав для закриття таких дисциплінарних проваджень відповідно до закону.

 

Також судом було неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача, де вона просила скасувати наказ, винесений в рамках другого дисциплінарного провадження, згідно з яким її з перевищенням повноважень було відсторонено від посади, та визнати протиправними дії відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача.

 

З приводу першого - частина друга статті 72 Закону України «Про державну службу», чинна на момент відсторонення Позивача від виконання посадових обов'язків державного службовця, чітко передбачала підстави для такого відсторонення (невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді), яких в цьому випадку не вбачається. Тому позиція суду першої інстанції, згідно з якою питання відсторонення є  «дискреційними повноваженнями Відповідача, оскільки передбачає вибір у конкретній ситуації між альтернативними варіантами (відсторонювати чи ні), кожен з яких є правомірним» є нонсенсом.

З приводу другого – згідно з пунктом 33 Порядку № 640 державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» і «В», зазначає результати своєї діяльності у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за формою згідно з додатком 7 в частині опису досягнутих результатів в розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. В цьому випадку такий висновок державним службовцем не заповнювався. В свою чергу, неправомірність складення та затвердження Відповідачем висновку без заповнення Позивачем останнього повністю доведена та очевидно вплинуло на загальний результат оцінювання, оскільки у разі заповнення його Позивачем загальний результат оцінювання був би значно вищим. Таким чином, відмова суду в частині визнання неправомірними дій Відповідача щодо затвердження такого висновку є такою, що позбавила Позивача права на судовий захист як державного службовця.

Згідно із Законом України «Про державну службу» державному службовцеві гарантується захист права на державну службу (ст. 11 Закону), повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб (пп. 1 ч. 1 ст. 7 Закону), захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб (пп. 11 ч. 1 ст. 11 Закону), а сама державна служба здійснюється з дотриманням принципів верховенства права та законності (ст. 4 Закону)

 

Цікаво, як на це подивиться феміда?

Майстер-клас від Голови Держгеонадр Романа Опімах та судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шрамко Ю.Т.: як «поновити» державного службовця на неіснуючій посаді

 Підходить до завершення один з найскладніших кадрових процесів в Державі, який буде показником того, чи є в країні судова система та верховенство права, чи всі судові рішення приймаються виключно шляхом хабарів та адміністративного ресурсу.

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шрамко Ю.Т., незважаючи на право, закон, європейське законодавство, судову практику, вимогу державного виконавця, науково-правову експертизу Національної академії наук написала в судовому рішенні про встановлення порядку і способу виконання рішення суду та судового контролю, що поновлення державного службовця (увага!) на неіснуючій посаді в неіснуючому штатному розписі (фактично службове підроблення) є законним, не дивлячись на те, що Верховний Суд вважає інакше.

На думку Шрамко Ю.Т. непоновлена на посаді особа повинна повторно доводити своє право на поновлення в судовому порядку, хоча рішення суду не є виконаним.

В цьому судовому рішенні порушено всі можливі принципи здійснення судочинства, зокрема, те, що обставина один раз встановлена судом не підлягає повторному доведенню, не кажучи вже про законність, верховенство права.

Шановні панове юристи! Покладіть свої дипломи в шухляду, а ще краще спаліть. Вони більше не потрібні. Ви – статисти. Не більше, не менше. Суддя Шрамко Ю.Т. вважає, що Ви Державі не потрібні. Незалежно від того, що Ви напишете в документі, якими доказами обкладетесь, суддя через адміністративний тиск напише в судовому рішенні що завгодно, не посилаючись при цьому на жодну правову норму та порушуючи все, що тільки можна.

Група свавільників, що не дають спокою державним установам та професійним людям, яку відсунули від смачного корита в Держгеонадрах, через неадекватну хворобливу амбіційність перед черговим етапом виборів хоче довести всій країні, що ми не живемо в правовій Державі і в нашій країні взагалі не діє закон, а головне - це хамство, безконтрольність та повна відмороженість.

Юрист Крістіна Браіловська хоче довести, що це не так і свавільників законом можна поставити на місце, не даючи хабарів та без наявності будь-якого адміністративного тиску.

Вирішить питання наявності в Державі закону та його дії трійка суддів Шостого апеляційного адміністративного суду  -  Костюк Л.А., Кобаль М.І., Бужак Н.П.

Також це питання слід задати Голові Шостого апеляційного адміністративного суду Горяйнову А.М.

Чи справиться з цим надскладним завданням судова система, чи зганьбить себе, йдучи на поводу у хворобливих неадекватних осіб, ми дізнаємось найближчим часом.

 

Згідно з рішенням ОАС м. Києва від 24.02.2020 Браіловську Крістіну було поновлено на посаді начальника Юридичного управління. Це рішення було залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанції.

 

В період відсутності Браіловської К.Е. на робочому місті було змінено штатний розпис і замість посади начальника Юридичного управління введено посаду директора Юридичного департаменту. Штатний розпис Держгеонадр, де існувала посада начальника Юридичного управління, визнано таким, що втратив чинність.

Згідно із законом, судовою практикою, вимогою державного виконавця, висновками експертиз, європейською практикою поновлення в таких випадках здійснюється шляхом введення до чинного штатного розпису скороченої посади або шляхом поновлення на рівнозначній посаді.

Держгеонадра станом на даний час рішення суду не виконали та більше того, аби усунути сильного суперника від можливості повернення на робоче місце, керівництво вдалось до формальних кадрових маніпуляцій.

 

Її було «поновлено» на неіснуючій посаді, тобто на посаді, якої нема.

 

Головний юрист служби Сергій Губа, який на даний час обіймає цю посаду, даючи Роману Опімаху цей наказ на підпис, «забув» йому повідомити, що це службове підроблення. Що поробиш – своя рубаха ближча.

Далі на «флешмоб»  відреагувала суддя Шрамко Ю.Т., яка всупереч позиції державного виконавця без перебільшення написала в судовому рішенні, що «поновлення» на неіснуючій посаді це «законно». 

24 вересня 2020 року в Шостому апеляційному адміністративному суді відбулось перше судове засідання у справі.

Колегія суддів задала порушникам абсолютно слушні питання:

Чи введено до штатного розпису Держгеонадр посаду начальника Юридичного управління перед тим, як на ній Позивача було «поновлено»? Чи є така посада в штатному розписі Держгеонадр на даний час? Чи є у цієї посади посадова інструкція  та робоче місце, якщо такої посади немає в штатному розписі? Як можна допустити особу до виконання посадових обов'язків, якщо такої посади в штатному розписі не існує? У який спосіб Позивача реально допущено до виконання посадових обов'язків? Яка на сьогоднішній день структура Держгеонадр? На момент постановлення судового рішення про поновлення на посаді, яка посада відповідала посаді начальника Юридичного управління в чинному штатному розписі? В якому підрозділі працюють підлеглі особи, яку на посаду «поновлено»?

 

Судом констатовано факт, що спочатку має бути «посада», а потім працівник.

 

Представник Відповідача в судовому засіданні визнала, що фактичний допуск Браіловської К.Е. до виконання посадових обов'язків не відбувся, в неї немає і не може бути посадових обов'язків, робочого місця та підлеглих осіб в управлінні, оскільки посаду, на яку її ніби-то «поновлено», до чинного штатного розпису Держгеорадрами не введена, тобто її не існує.

Відповідь на всі питання у представника Держгеонадр була одна – «Браіловська не з'являється». По-перше, це не відповідає дійсності, оскільки до приміщення Держгеонадр її допущено не було. По-друге, виникає цілком слушне питання, куди вона в принципі має з'являтись: посади, на яку її «поновлено» в штатному розписі не існує, робочого місця та посадових обов'язків відповідно немає, підлеглі переведені в чинний штатний розпис у рівнозначний підрозділ, заробітна плата не нараховується. Чи, можливо, вона має сидіти в коридорі «на табуретці»? Із заробітною платою окреме питання, оскільки нараховуватись на неіснуючу посаду на державній службі вона в принципі не може.

В той же час згідно із законом поновлення вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків, а звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно із Законом про державну службу посада державної служби визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених Законом.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на чітке визначення посадових обов’язків. Право державного службовця на чітке визначення посадових обов’язків кореспондується з обов’язком органу державної влади визначити ці обов’язки та відповідно довести їхній зміст до відома державного службовця, тобто, ознайомити його з посадовими обов’язками на займаній ним посаді. 

Отже, системний аналіз цих норм у їх взаємозв’язку дає підстави стверджувати, що перебування особи на посаді, яка не передбачена у штатному розписі державного органу, не можна вважати зайняттям посади державної служби у розумінні наведених вище норм Закону України «Про державну службу».

Висновок напрошується сам собою – «поновлення» особи на неіснуючій посаді – не є виконанням рішення суду, особу до виконання посадових обов'язків фактично не допущено.

Також виникає питання, хто ж така Крістіна Браіловська, що через неї готові зламати всю судову практику в країні та заново прийняти Кодекс адміністративного судочинства без правових принципів. Таке враження, що для неї скоро пропишуть окремий закон. 

Раніше ЗМІ розповідали історію звільнення керівника юридичної служби Держгеонадр Крістіни Браіловської. До речі, саме вона є автором та розробником проекту електронних торгів на користування надрами, які підняли престиж геології в цілому та приносять бюджету мільйонні статки, про що знають всі, проте мало хто говорить.

Юрист 13 років працює в галузі екології та геології. Є автором та розробником практично всіх дерегуляційних ініціатив в галузі.

Підстав для її звільнення у попереднього керівника Держгеонадр Олега Кирилюка не було. Тому він вдався до підкидання до кабінету грошових коштів( які вона випадково знайшла сама у шухляді столу), взлому особистого кабінету і викидання з нього особистих речей, тримання рік під штучними дисциплінарними провадженнями, які завершились  нічим.

До речі, за розробку проекту постанови по електронним торгам, Олег Кирилюк додумався поставити "двійку" за щорічне оцінювання.

Олег Кирилюк зараз перебуває під численними кримінальними провадженнями. Цей видатний діяч роками не вилазить з НАБУ. Допрацювався.

 

Поступове вигравання Крістіною Браіловською судових процесів та усвідомлення факту неможливості її ушкодження призвело до повної шизофренії та банальної помсти у учасників процесу. Їй погрожували штучним криміналом, ламали салон авто, ставили за нею «ноги», взламували інтернет-сигналізацію. Про все це було повідомлено правоохоронні органи.

Не дивлячись на те, що «смотрящій» Олега Кирилюка Олег Попов в прямому сенсі слова бігає за кожним її папірцем вже два з половиною роки і судячи з характеру деяких незаконних маразматичних рішень  скрізь сує хабарі, процес наведення ладу та відновлення справедливості успішно триває.

Олегу Попову вдалося вибити безпідставну відмову від Голови НАДС Ващенко в проведенні перевірки, аналогічну відмову в Держпраці України, а в Шевченківському управлінні поліції він вже давно оселився, оскільки щодо Олега Кирилюка за фактом незаконного звільнення відкрито кримінальну справу.

Аналогічну справу відкрито за фактом не поновлення на посаді.

На даний час юрист перебуває під тиском: останній телефонний дзвінок був про те, що вона «має сидіти тихо», ніде не працевлаштовуватись та мовчки програвати всі суди, аби неадекватні месники побачили, що «вони перемогли».

Проте ми впевнені, що правда і закон будуть вищі. Юриспруденції в Україні бути! Боротьба за «право» триває. Ми змусимо їх поважати закон.

 

 #sektorlife

Купуєте нове житло? Остерігайтесь бути ошуканими!

Забудовники вигадують щоразу  все нові і нові схеми продажу неузаконеного житла. Передбачити усі можливі шахрайства фізично неможливо.

У Броварах нову схему відпрацьовують у новобудові за адресою вул. Симоненка, 41 (там вже 36 квартир). Власників вже придбаних квадратних метрів, як непотріб можуть виселити із займаного житла! Чи повертатимуть їм кошти – наразі невідомо.

 

БАГМУТ РОМАН СЕРГІЙОВИЧ

Мамина синуля і хороший хлопчик завзято вносить до родинного бюджету кожну копійчину. Все, за щоб він не брався має приносити прибуток. Будь якою ціною.

Скориставшись зв’язками своєї матері Багмут Наталії, яка тривалий час була керівником відділу культури Броварської міської ради, розділивши на 6 участків, нею подаровану, земельну ділянку в 0,10 га, Роман задумав будівництво.

Задача була простою – не маючи власних коштів та відповідного досвіду Багмути вирішили залучити забудовника, компанію «МонолітСпецБуд», домовитись з директором Коваленком І.М. щоб забудова відбулась за його кошти, а розрахунок з будівельником відбудеться на момент продажу готового житла. Таким чином на ділянці було побудовано 5 блокованих індивідуальних житлових будинків, двоповерхових з цокольними та мансардними поверхами, кожен до 300 кв.м.

За декларацією про початок будівництва це мало бути 5 окремих індивідуальних будинків але в результаті – єдиний багатоквартирний житловий будинок.

Для того, щоб не сплачувати інвестиційний внесок до бюджету міста у розмірі 1 млн. 350 тис. гривень Роман Багмут подав 5 декларацій про готовність об’єкта до експлуатації (5 окремих індивідуальних житлових будинків).

Наступним кроком було звернення до державного реєстратора Дорогань Катерини Володимирівни і реєстрація права приватної власності на 14 квартир одноособово за собою. Державний реєстратор не вимагає у Романа документів на підтвердження, звідки безробітний Багмут взяв гроші ці квартири у новобудові загальною площею понад  1500 кв.м.

Користуючись службовим становищем державний реєстратор для Багмута вчинила записи в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в яких замість реєстрації 5 індивідуальних будинків – 14 житлових квартир. ЗА ОДИН ДЕНЬ!!

Далі, так само, разом з державним реєстратором Катериною, Роман Багмут 14 квартир перереєстровує на 25, а потім на 36 квартир. ЗА ОДИН ДЕНЬ!!

Розуміючи можливі наслідки відбувається терміновий продаж побудованого майна на різних умовах, хтось оплатив одразу, хтось оплачує частинами, хтось зайняв квартиру на правах … чи вірніше сказати, за права, надані Роману Сергійовичу.

Станом на сьогодні накладено арешт на квартири в житловому будинку по вул. Симоненка, 41 та земельні ділянки на яких розташовано цей будинок. В Броварському міськрайонному суді слухається вже дві справи щодо скасування державної реєстрації права власності на квартири за Багмут Р.С. і стягнення з останнього заборгованості за рахунок проданих ним квартир.

Наразі 36 родин є заручниками судової справи, яка зараз слухається у судді Радзівіл А.Г. в Броварському міськрайонному суді.

Тепер від рішення суду залежить «законність» даного багатоквартирного житлового будинку, доля ошуканих забудовників з якими не розрахувались та нових власників квартир, які можуть залишитись без житла.

Тримайте свої гаманці та перевіряйте забудовників!

 

P.S. Державний реєстратор Дорогань Катерина Володимирівна вже змінила місце роботи. 

#розслідуваннятриває «Сектор життя» активно слідкуватиме за перебігом судових дебатів забудовиників та повідомлятиме громадскість.