Нова афера у Броварах

 Тривалий час редакція газети «Сектор життя» спостерігає за перебігом справ із аферою у Броварах. Попри усі застереження журналістів та повідомлення про можливість залишитись без майна місцеві мешканці не переймались аж допоки не прийшов час для переоформлення права власності після виплати розстрочки від «забудовника». Тепер 30 сімей можуть залишитись без купленого майна за адресою вул. Симоненка, 41 м. Бровари. Банальна перевірка юристами статусу об’єкту, повноваження забудовника та майнові інтереси власника земельної ділянки могли б завчасно попередити втрату коштів.

Але зловісний «забудовник» не полишає цю тему і тепер будує новий об’єкт, де продаватиме квартири за такою ж схемою. Таким чином у недалекому майбутньому без даху над головою можуть опинитись ще з два десятки сімей.

Тепер у схему вступає його чергова дружина Олександра Євтєєва із забудовою по вул. Ольги Кобилянської, 2. Тому що, кількість боргів Багмута Романа вже перевищила будь які допустимі межі.

Отже, схема продажу фіктивних квартир наступна:

1.     Вам показують начебто достовірні документи на майно.

2.     Пропонують розстрочку від «забудовника» орієнтовно на рік, зі своїм камінням, тож треба дуже уважно читати.

3.     На момент останньої виплати і переоформлення документів виявиться, що будинок визнаний під знесення або не оформлений «забудовником» як слід і особа не може вступити у права власності.

Фактично, на момент останньої виплати особу  залишають без майна та грошей. Як бонусом з ремонтом у квартирі, який зробила особа, власником якої до скону віку буде Роман, у новій схемі його дружина.

У підсумку ми маємо прикру статистику з порушення права приватної власності, нервування власників квартир у спірних новобудовах та поки що одного шахрая з великими боргами.

попередні публікації у цій справі: 

Затягування справи у Броварському суді

Ручні судді Багмута. Історія друга. Ганна Білик

Як отримати прибуток з збанкрутілого підприємства? частина 1

Багмут Роман - перші ластівки постраждалих від його афер з продажу нерухомості.

Ручні судді Багмута. Історія перша. Радзівіл

 Ціна послуг судді для Багмута

суддя Радзівіл і кругова порука суддів Броварів

Скидан і гроші кримінальних осіб

Поліція кришує шахраїв(?)

Гроші на Америку для Багмутів

Рубрика: Професія шахрай. Багмут Роман шахрай з мамою у рукаві.

Купуєте нове житло? Остерігайтесь бути ошуканими!

Позбавлення житла у Броварах

Темна конячка Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

 Позиція суддів Нікопольського міськрайонного суду щодо висловлювань або публікацій є агресивною та неоднозначною у майже кожній справі, яку вони розглядають. Пересторога, якою зловживають судді набуває критичної точки у справі по обвинуваченню громадян України відповідно до ст. 115 ККУ (вбивство). Залякані місцеві журналісти вже не можуть спокійно відвідувати відкриті засідання. Все відбувається виключно за окремим клопотанням та пересвідченням наявності ліквідних посвідчень та ковід-сертифікатів.  Крім того, голова суду, кожному журналісту, котрий пише запити щодо перебігу даної справи непрозоро натякає на порушення їх суддівського спокою та зверненням до компетентних органів із відповідними заявами. В цей час «запускаючи» у справу не просто темну конячку, а вороного коня суду – суддю Рибакову Валерію Віталіївну.

Що відомо про цю суддю:

З 2011 року обрана суддею безстроково.

З офіційного сайту ВРП з 2016 року є постійною учасницею (разом із колегами по кримінальним справам), яку звинувачують у недбалому ставленні ведення процесів у кримінальних справах. Частково Вища рада правосуддя «закриває очі» на ці неподобства.

Є постійним скаржником на сторони процесу до ВРП через неправильні висловлювання громадян.

«Прикриває» справи чоловіка своїм суддівським статусом. (Чоловік Рибаков Олександр Михайлович – депутат Нікопольської міської ради Дніпропетровської області)

Є матір’ю сина, який працюючи у СБУ перейшов на сторону сепаратистів та сприяв розпорошенню території України у 2014 році. На теперішній час син постійно проживає на території Росії під власним ім’ям. Суддя Рибакова регулярно відвідує сина на території ворожої країни.

Через публічну діяльність чоловіка у будь-якому процесі оголошує собі самовідвід для затягування розумних строків розгляду справи.

Зважаючи на статус судді та її родинні зв’язки, через які вона оголошує собі самовідвід, у маленькому містечку потрібно переглянути всі її справи за цей рік, це 808 справ та матеріалів, а також всі справи під її головуванням за всі роки публічної діяльності її чоловіка. І в подальшому не допускати суддю до здійснення правосуддя, принаймні у Нікополі.

У судовій справі № 182/1465/21, про загибель двох молодих чоловіків, поведінка судді Рибакової відповідає тій же, на яку скаржився громадянин Бевз (див фото 1), тобто за майже 7 років нічого не змінилось.

Суддя Рибакова В. В. заявила собі самовідвід через перерахування її чоловіком меценатської допомоги у розмірі 5000 гривень до місцевої федерації футболу. В цей же період батьки одного із загиблих влаштовували футбольний чемпіонат на честь сина. Батьки від надання їм фінансової допомоги відмовились, коштів по факту не отримували але суддю це не зупинило у рішенні про самовідвід.

В окремій думці до ухвали про самовідвід суддя Багрова теж зазначає, що подібна поведінка судді Рибакової не первинна і суперечить рішенням ЄСПЛ.

Таким чином ми можемо припустити, що суддя Рибакова по суті є недієздатним суддею, яка відбуває службу отримуючи заробітну плату, дотації за рахунок платників податків. Що накладає тінь на суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо звершення правосуддя та реальну завантаженість у роботі суду. Також потрібно поставити під сумнів діяльність голови суду Клименко Ірини В’ячеславівни за сприянням якої відбуваються постійні втручання до автоматизованої системи розподілу справ, «прикривання» недолугості працівників апарату суду та сприяння затягуванню розгляду справ.

 

Попередні публікації у цій справі:

Правосуддя по-Нікопольські

Судді Боягузи(?)

Злочиннеугрупування Нікополя

 

Редакція і в подальшому пильно слідкуватиме за справою, особами дотичними до неї та вчасно повідомлятиме про перебіг подій.

 

 

 

 

 

Били битами до смерті

 

У липні 2020 року Київщину сколихнула звістка про звіряче вбивство молодого хлопця у селі Малютянка Фастівського району: на місцевому ставку відпочивали діти та підлітки, поряд розташувалась група з п’яти осіб частина з яких мешканці сусіднього села та їх гості розпиваючи спиртні напої. В якийсь момент особи напідпитку напали на підлітків. За допомогою газових балончиків та дерев’яних бит вони почали знущатись над Олександром, сімнадцятирічним хлопцем.

Як довго відбувалось побиття точно ніхто встановити не може, менші діти гукали на допомогу, дорослі, які прибігли, хіба що встигли розборонити нападників із майже бездиханним тілом хлопця. Потім «ковідна лікарня», відмова обслуговування пацієнта, реанімація на подвір’ї лікарні і констатація смерті.

Спіймані на місці скоєння злочину нападники були одразу передані до рук поліції. Місцеві мешканці вважали, що вчасно затримавши нападників останні понесуть покарання, аж ні.

Від початку порушена справа за статтею 115 ККУ ( вбивство) дуже швидко перетворилась на побиття з хуліганських мотивів (ч.4 ст.296 ККУ), а зараз і зовсім зводиться нанівець.

Справу передано до суду, на лаві підсудних п’ятеро. З них двоє чоловіків за п’ятдесят та троє молодиків. Всі п’ятеро перебувають без обрання міри запобіжного заходу, вже рік живуть щасливим життям без бентеги.

У судові засідання обвинувачені з’являються, захисники не завжди, навіть прокурор дозволяє собі не приходити для виконання своїх процесуальних обов’язків державного обвинувачення, не виявляє ініціювання з обрання міри запобіжного заходу. (Тобто державі все одно щодо захисту власних громадян?)

Суддя Перекупка у Києво - Святошинському суді намагається розглядати справу у «розумні строки» назначаючи розгляд після перерви у підготовчому засіданні через місяць або два. Наразі суддя взяла паузу до 21 січня 2022 року.

В очевидній справі про вбивство через непереконливу бюрократичну силу зв’язків та тиску на посадовців, винуватих поки що не знайдено. Незрозуміло яким чином зроблена експертиза тіла загиблого вказує на невідому для вмерлого хворобу: ішемічна хвороба серця. Таким чином, експерт вирішив, що молодий хлопець, який ніколи не скаржився на болі у серці помер від інфаркту. Але й навіть цей факт ні прокурор, ні суддя не приймають до відома, вважаючи катування дитини та побиття битами за звичайне хуліганство.  

Ми продовжуватимемо слідкувати за даною справою та повідомляти про перебіг судової хроніки. 

Моим пацанам с добрым утром )))

 

Російські мажори пруть в Україну заробляти гроші

     Не так давно низка українських видань розповіла про «розвод» чоловіків через мережу так званих ресторанів «Золотий лев». Саме там де дівчина випиває келих шампанського і бере салатик на винос, а хлопцеві виписують рахунок на декілька тисяч гривень. 

На початку цього року ми писали про те, як розводять українських пенсіонерів у  піраміді «ТІЄНС». Де людей примушують оформляти кредити на десятки тисяч доларів у різних фінансових організаціях аби «наставники» могли круто відпочити на закордонних курортах.

Про різні лохотронні методи з вкладенням грошей у фінансові піраміди вже й зовсім казати не варто, адже тут без грошей ніяк. 

На сьогодні мережею Instagram активно рекламується такий собі  Аяз Шабутдинов, хлопець, який активно закликає дівчат у декреті долучатись до його клубу мільйонерів. Все б нічого, але для того, щоб стати частиною цього клубу людину змушують платити чималі кошти. Звісно у кожного є вибір та технології НЛП ніхто не відміняв. Спочатку, команда Аяза сформує на території України команду з осіб не маючих можливість присвячувати своє життя кар’єрі, а потім примушуватиме українців купувати його не робочі франшизи, розводячи на гроші. Виставляючи цих осіб, як показник напускної успішності. Таким чином формуючи хибну думку у громадськості щодо реальності отримання великих статків у короткий строк.

До речі, на території Російської федерації він уже давно відомий. Але негативну інформацію та відгуки активно чистять. Тому багато людей не можуть вчасно дізнатись про приховане каміння і потрапляють на гачок маніпуляторів.

Будьте пильними!  

 

 

Як заробити на надрах і не "попалитися". Роман Опімах проти викриття його злочинних схем

     Журналісти газети  «Сектор життя» продовжують слідкувати за свавіллям, яке відбувається в Державній службі геології та надр України, з приводу незаконного звільнення та не поновлення на посаді головного юриста Держгеонадр Крістіни Браіловської. Гойдалки влаштовані за рахунок платників податків приносять особливе задоволення екс-голові Держгеонадр Олегу Кирилюку і його команді. Особливе місце у цій історії відведене нинішньому голові Держгеонадр Роману Опімаху його правій руці – директору Департаменту правової політики Сергію Губі та заступнику голови Володимиру Бучко.

За невеликий проміжок часу, займаючи чужу посаду, Сергій Губа спромігся якимось чином наколядувати стільки грошей, що дало йому змогу побудувати маєток у Нових Петрівцях, забувши вказати про такі істотні зміни у декларації.

Опоненти Крістіни Браіловської вважають, що рішення суду можна не виконувати, під час прийняття рішення керуватись не законом, а критерієм «хочу» або «не хочу».

Чергові рішення судівза позовом, де відповідачем виступає Державна виконавча служба, яка вирішила«допомогти» горе-опонентам Крістіни, винесені на користь останньої.

Нагадаємо, до цього Роман Опімах та Сергій Губа викинули наказ про поновлення на посаді, який підписав заступник Романа Опімаха Роман Сарамага, під цим же номером зареєстрували інший наказ, а самого Романа Сарамагу незаконно звільнили з посади. Ось так, легко замінити документи у новій системі електронного документообігу.

Рішення суду про поновлення на посаді керівника юридичної служби Держгеонадр Крістіни Браіловської досі не виконано (невиконання триває з лютого 2020 року, тобто півтора роки).

Щоб приховати свої реальні наміри, Роман Опімах та Сергій Губа вирішили ввести в оману правоохоронні та контролюючі органи, створили видимість поновлення Крістіни на посаді Юридичного управління, посаді, яку досі не ввели у штатний розпис та не мають наміру цього робити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 цейнаказ не було визнано виконанням рішення суду.

Суд чітко зазначив, що рішення суду не є виконаним, визначив порядок та спосіб виконання рішення суду: шляхом введення скороченої посади до чинного штатного розпису або на рівнозначній посаді (тобто посаді директора Департаменту правової політики, яку на даний час займає Губа).

 

Навіть після цього судового рішення Роман Опімах та Сергій Губа дозволяли собі направляти всі законні вимоги про поновлення до наказу Держгеонадр від 17.03.2021 №86-к про поновлення Браіловської на неіснуючій посаді начальника Юридичного управління.

 

 У подальшому Роман Опімах та Сергій Губа для того аби затягнути процес поновлення, домовились із державним виконавцем Савкою Л.О.  Державний виконавець повернула виконавчий лист, оскільки на її думку, позивачка сама «перешкоджає» виконанню рішення суду тим, що не ознайомлюється з наказом про поновлення на неіснуючій посаді.

При цьому в матеріалах виконавчого провадження наявна постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, згідно з якою цей наказ не визнаний судом виконанням рішення суду, тобто державний виконавець Савка Л.О. замість вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду все проігнорувала.

 Слід зауважити, що до цього та сама державна виконавча служба направила Роману Опімаху дві вимоги, два штрафи з вимогою поновити Крістіну Браіловьську на посаді згідно чинного штатного розпису, а наказ Держгеонадр від 17.03.2020 № 86-к виконанням рішення суду не визнала. Більше того, констатувала факт невиконання рішення суду та направила повідомлення про кримінальне правопорушення на правоохоронні органи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2021 у справі № 640/22177/21 адміністративний позов Крістіни Браіловської до відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа від 30.04.2021 ВП № 62455703, винесеної державним виконавцем Савкою Л.О., задоволено, а постанову скасовано.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 640/22177/21 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2021 залишено в силі (судді Коротких А.Ю., Сорочко Є.О., Єгорова Н.М.).

Суд звернув увагу на те, що державний виконавець за одних і тих самих обставин притягував за невиконання судового рішення боржника, направляв йому вимоги, штрафи, вказував, що наданий боржником наказ «Про поновлення на роботі» не є належним виконанням судового рішення, без введення посади до штатного розпису, ініціював порушення кримінального провадження щодо боржника за невиконання судового рішення, а потім з невідомих суду причин, прийняв інше рішення – направив вимогу стягувачу надати трудову книжку боржнику та, не перевіряючи фактів, викладених в листі боржника про нібито ненадання такої трудової книжки, повернув виконавчий документ стягувачу. Мотивуючи уявним перешкоджанням виконанню судового рішення самим стягувачем, хоча об'єктивні обставини виконавчої справи не змінились, посада так і не була введена до штатного розпису на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, а тому запис про таку посаду в трудовій книжці, без реального відновлення порушених прав позивача не призвів би до фактичного, тобто реального і належного виконання судового рішення.

При цьому, під час судового засідання, представник Держегонадр Коломієць продовжувала ігнорувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 та стверджувати, що наказом Держгеонадр від 17.03.2020 № 86-к про поновлення Крістіни Браіловської на неіснуючій посаді, Держгеонадра рішення суду «виконали».

Компанії «заробітчан» на державних надрах: Роману Опімаху, Сергію Губі та Володимиру Бучко вже нема «чим крити» і їх позиція полягає в банальному ігноруванні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 640/18993/19.

Після того, як Держгеонадрами було отримано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021, якою було скасовано постанову про повернення їй виконавчого документа, вона знову направила до Держгеонадр заяву про поновлення на посаді.

У одній з приватних бесід Роман Опімах, який явно не усвідомлює, що таке рішення суду і що його треба виконувати, повідомив, що «цього не буде».

Зазначене свідчить про особисті мотиви його дій та неприховане невігластво.

Отже, умисел голови Держгеонадр Романа Опімаха в частині не поновлення на посаді доводиться такими обставинами:

Після надходження постанови суду, де було зазначено, що він має ввести до штатного розпису посаду начальника Юридичного управління, тричі змінив штатний розпис Держгеонадр та навмисно не ввів цю посаду;

Не звільнив Сергія Губу, який займає рівнозначну посаду директора Департаменту правової політики, у чинному штатному розписі, не дивлячись на те, що йому систематично надходять заяви з вимогою це зробити;

Разом із першим заступником Володимиром Бучко у відповідь на заяви з вимогою поновити Браіловську на рівнозначній посаді директора Департаменту правового забезпечення згідно чинного штатного розпису продовжує систематично вимагати від неї ознайомитись із наказом від 17.03.2020 № 86-к про поновлення на неіснуючій посаді начальника Юридичного управління, який не визнаний судом виконанням рішення суду.

 За фактом невиконання рішення суду Державним бюро розслідувань України порушено кримінальне провадження.

У підсумку півторарічного судового протистояння Крістіни Браіловської та Романа Опімаха стає однозначно зрозумілим, що зі своєю особистою образою Опімах не допускає жодної думки про повернення на посаду Браіловської та чинить для цього всі можливі та неможливі перешкоди. Він же розуміє в разі повернення Браіловської будуть перекриті фінансові потоки і спонсори вимагатимуть сплачувати зі своїх, кровних. У цьому йому допомагає екс-голова Держгеонадр Олег Кирилюк та «смотрящий» Олег Попов, які мають до служби свій корупційний інтерес і «кадрову квоту» всередині неї, а тому занепокоєні, що Браіловська стане на заваді їх корупційним ініціативам. Сергій Губа систематично звинувачений ЗМІ у хабарництві та явно не хоче лишати «хлібне» для нього місце. Задекларована Романом Опімахом «боротьба з корупцією» є лише міфом та фікцією.

МАКСИМ МИКИТАСЬ новые эпизоды криминального настоящего

Помимо крупных криминальных проступков в финансовой сфере Максим Микитась не брезгует и мелким хулиганством относительно бывших бизнес-партнеров и сотрудников. Часто, свои проступки он старается уладить с помощью наличных, но иногда содеянное переходит все границы.

https://www.youtube.com/watch?v=bD0pZQJw3lI

 

Максим Микитась известен как нардеп Украины VIII созыва, президент корпорации «Укрбуд». Но более известен общественности вереницей уголовных дел, которые пестрым шлейфом тянутся за ним уже несколько лет.

Максима Микитася и еще семерых подозревают в коррупционных схемах, связанных с жильем для Нацгвардии.

Максима Микитася обвиняют в похищении собственного юриста, Олега Мирошниченка, который не смог решить поставленную перед ним задачу.

 

Специально для «Сектор Життя» Катерина Бобровская:

Во время исследования дела по "Укрбуду", мы обратили внимание в частности на партнерские отношения Микитася Максима с  Майбородой Олегом, которые в процессе уже имеющихся уголовных дел все больше усугублялись. Одним из эпизодов агресивных действий со стороны Микитася Максима стало осеннее обострение которое закончилось жестоким избиением Майбороды Олега в районе Борисполя.

Как сообщил нам адвокат Олега Майбороды Хоруженко Вадим Анатолиевич:

Изначально материалы зарегистрированы по факту нанесения легких телесных повреждений, мы сторона потерпевшая, понимаем, что квалификация должна измениться, мы ожидаем этого сейчас от следствия, сегодня уголовный кодекс предусматривает ответственность за нанесение побоев, за нанесение удара который причинил боль, вот, поэтому квалификация она в данном этапе должна по идеи измениться, следствие сегодня принимает все процессуальные правильные следственные действия которые следует предпринимать на стадии до оглашения подозрения такие следственные действия активно идут сейчас такие следственные действия еще предусмотрены поэтому мы ожидаем такого четкого правильного непредвзятого досудебного расследования.

Редактор:

Скажите, пожалуйста, Ваше мнение, можно ли квалифицировать данное преступление как еще один эпизод в агрессивном отношении Максима Микитася к Олегу Майбороде в тех криминальных делах, которые относительно них на сегодняшний день рассматриваются?

Хорунженко:

Безусловно, позиция эта последовательна, риски существовали всегда. Сейчас, к сожалению, они уже обрели облик действий со стороны Микитася.  И сегодня мы уже видим, такие действия переходят грань допустимого. Если раньше это было предвзятым отношением, да, неприятных. Если раньше это на уровне наших предположений, что такое может случиться, то теперь мы имеем состоявшийся факт.

И слава Богу, что это закончилось именно таким результатом, а не каким-либо другим потому что, все могло быть намного хуже. Если бы рядом не оказались люди, которые препятствовали Микитасю в дальнейшем нанесении побоев.

Это же нам подтвердил и сам Майборода Олег, согласившись дать короткое интервью:

Редактор:

Могут ли нанесённые Вам увечья быть связанными с тем, в какой-то момент, Жену Наталью (жену Микитася) обвиняли в том, что она собралась украсть Вашего сына?

 Олег Майборода:

Да, конечно. Скорее всего это и было так, потому что, когда он, скажем, напал на меня, первое это он говорил про какие-то деньги, а второе он прямо так и сказал: «Ну ты, там против моей жены возбудил уголовные дела!».  Он вообще человек спонтанный. Если он себя так повел, находясь под домашним арестом, случайно меня увидел и специально поехал за мной! Это ж не то, что мы столкнулись где-то на улице.

Редактор:

Эта встреча была не случайна?

Олег Майборода:

 Нет. Он увидел меня, я понимаю, что случайно, так как он недалеко там живет. Наверное, был там в ресторане, я проезжал, номера моей машины он знает, номера простые. И вот там поехал за мной и поддавшись эмоциям, был он там в состоянии алкогольного, не был?! Но это он специально сделал в том то и весь он. Его поступок, серьезность поступка… нанес он там не серьезные увечья. С одной стороны, для криминалистов, если бы были он бил меня ногами было бы более понятно. А зачем мне?

Редактор:

Было ли у Вас предположение, что он как-то хочет помириться, наладить контакты?

Олег Майборода:

Нет. Он же, я говорю, первое что, он улыбался, но он ехидно улыбался. И его фраза «Ну как ты живешь на мои сворованные деньги?» поэтому какое тут…

 Редактор:

Тоесть он все равно Вас обвинял?

Олег Майборода:

Да, первое что сказал он «Привет, Олег! Ну как ты живешь на мои сворованные деньги?». Я говорю:

- Плохо.

- А, чего плохо?

- Я у тебя ничего не воровал

- Тебя что, ударить?

Ну а дальше, он же еще махал руками, после того как ударил. Охранник мой его как-то там обхватил и начал оттаскивать. И он просто начал кричать: «Вот ты там на мою жену завел уголовные дела…» и так далее. Я завел уголовные дела потому что в интернете появились неоднозначные публикации.

Редактор:

Микитась помимо того, что против Вас проявляет агрессию так еще и относительно других?

Олег Майборода:

Еще в 2019 году, летом, когда готовились к перевыборам. Он на своем округе поехал на встречу с избирателями.  Там же, нанес телесные повреждения «голове сильрады», разбил его телефон, было возбуждено уголовное дело в ДБР, передали его в суд. Подписали мировую. Я так понимаю, Микитась договорился с этим головой, вину признал. Больше не знаю, как оно там движется- не движется. Но это его характер показывает, что он импульсивный.

СМСки он мне угрожающие, тоесть не совсем угрожающие, больше похабные. В начале 2021 года 4 января, неожиданно три СМСки «ты такой, сякой, жизнь тебя догонит»

Он действительно такой злопамятный человек.

За подобным интервью мы обращались и к Максиму Викторовичу Микитасю, по всем доступным нам каналам связи. Но на момент выхода материала в эфир «абонент вне зоны доступа».

Влечет ли за собой последствия действия, произошедшие в сентябре и как это, повлияет на другие криминальные дела, узнаем позже.

Мы продолжаем следить за развитием событий вокруг дела «УкрБуда» и всесторонне освещать эти процессы.

 

Злочинне угрупування Нікополя

 Характеристика поняття «вчинення злочину організованою групою» включає в себе: кількість учасників, зорганізовану ними участь у злочинному об’єднанні, що охоплює і злочини, які ними вчиняються з наявним організатором, наявністю саме організатору і виконавців.

Частиною 3 статті 28 ККУ Законотворець чітко визначив кількісну характеристику злочинного угрупування:

«Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.»

Але попри це, судова практика визначає, що в організованій групі вчинення злочину може бути здійснено не трьома, а одним або двома учасниками організованої групи, а може статися і опосередковане скоєння злочину. Проте, у будь якому випадку  має бути доведено, що така група була утворена  попередньо, тобто вона набула обов’язкових ознак , які характеризують її як організовану.

 У справі братів Петренків, що сталась у Нікополі, не все так однозначно. Зараз на лаві підсудних двоє, звинувачення відповідно до п. 1, 7, 12 статті 115 Кримінального кодексу України. Та за даними інтерв’ю адвоката Олександра Васильовича Скирко, яке він надав виданню «Город Никополь», автор статті вважає, що брати Петренки стали випадковими учасниками перестрілки. Що до організованої групи вони не мають стосунку.

Спроба журналістів розібратись у цій справі може передчасно завадити розгляду справи у судовому порядку. Тому, поки що, ми будемо використовувати матеріали, які є у вільному доступі.

Отже, історія перша: кохання

Павло Біляшевич знайомиться із чарівною жінкою Христиною Жовніною, колишньою дружиною Максима Жовніна від шлюбу з яким має двійко дітей. Стосунки між Павлом та Христиною стрімко розвиваються, пара через короткий час починає мешкати разом.

Колишньому чоловікові це не подобалось, попри офіційне розлучення та нове кохання Павло заважав Максиму у контролі над Христиною.

Ще більше підігрівав ситуацію друг Максима Сергій Костровський, який ситуацію зі стосунками між Христиною та Павлом оцінив як особисту образу та плюндрування імені Максима Жовніна.

Викликаючи на постійні «розмови» Максим пояснював Павлові вартість вкладених у свою колишню дружину сил. Доводив, що спілкування з його дітьми то, є велика привілея, якої останній не заслуговує.

Історія друга: помста

Максим Жовнін відомий син впливової підприємиці з Нікополя, Тетяни Жовніної. Тривалий час займається бізнесом, часто використовуючи брудні методи для власного збагачення. Одним із таких було використання своєї дружини Христини у якості «фунта» під час виселення людей із місцевого гуртожитку, аби привласнити орієнтовно 12 млн. гривень.

Маючи впливових друзів у місцевій верхівці влади, користуючись зв’язками Максиму не важно вести бізнес, але для деяких справ йому потрібні не бізнес зв’язки. Таким чином Жовнін збирає навколо себе компанію «цепних псів», які за першою командою виконують його примхи.

У момент втрати колишньої дружини Максим починає діяти, аби повернути своє «майно», адже для нього Христина не більше ніж особа для особливих доручень.

Постійними виконавцями складних фізичних доручень є добре проспонсоровані хлопці із бійцівського клубу «Доберман». Наближеними до Жовніна серед них є Сергій Костровський, Олег Раєвський, брати Петренки, за домовленістю вони виконують перевірку роботи охорони підприємства «Нікобудпрогрес». Звісно, не офіційно.

Скрін інтерв’ю адвоката Скірко газеті «Город Никополь»

Зважаючи на особисту образу сприйняту Костровським через близькі стосунки Павла Біляшевича та Христини Жовніної було прийнято до дій план помсти задіюючи спортсменів клубу «Доберман» та особистих «бойовиків» Жовніна.

Це були поступальні дії, в які втягували найближче оточення Павла Біляшевича: близьких друзів, братів, бізнес.

Епізод: Нічний клуб «Еліт-клуб» у молодшого брата Павла Олександра виникає непорозуміння із дівчиною в результаті чого відбувається сутичка. Аби уникнути подальшого конфлікту, Олександр переміщується до іншого нічного клубу міста. Де вже за годину з ним вирішують "порозмовляти" щодо вразливості почуттів дівчат бійці «Доберману», які за командою з’явились у кількості 15 осіб та вступили у нерівне протистояння з Олександром та його друзями, вочевидь команда була налякати.

Епізод: На зустріч із Олександром та Миколою Біляшевичами приходять брати Петренки у супроводі «цепних псів» та вже у відкриту демонструють свою перевагу тримаючи в руках автомати. Дочекавшись Костровського Сергія та Раєвського Олега брати Петренки разом з бійцями, злісно побили Олександра і його друзів.

У своїх поясненнях слідчому Сергій Костровський повідомив, що виключно провів бесіду щодо поведінки у нічному клубі. Такі бесіди Костровський проводить часто, застосовуючи свою перевагу щодо інших відвідувачів закладу.

Епізод: Павло отримує одне за одним повідомлення через різних осіб щодо позбавлення його майна через стосунки з дівчиною. Пізніше погрози стають складнішими і вже стосуються його життя.

Останній епізод: 16.09.2020 місцеві ЗМІ наперебій повідомляють про перестрілку рано вранці 14.09.2020 у якій загинуло двоє чоловіків. Павло Біляшевич та Ілья Александрушкін. Звинувачення падає на братів Петренків. Інших учасників злочинного угрупування слідство «не бачить». (Дані про цей епізод в повному обсязі не розкриваємо, через розгляд справи у суді першої інстанції).

В юридичних джерелах зазначається, що лідер-організатор виконує такі функції: планує, контролює та координує злочинну діяльність групи, визначає способи досягнення мети; контролює основні канали інформації й внутрішні зв’язки членів групи; «представляє» групу у злочинному середовищі; заохочує та карає членів групи; здійснює функції арбітражу та посередництва. 

Крім того, слід звернути увагу, що (не) обов’язковими ознаками, зазначеними у законодавстві (ч. 3 ст. 28 ККУ) є наявність плану, відомого всім учасникам групи, а також розподілу функцій учасників групи. Розподіл  функцій учасників полягає у визначені призначення кожного учасника групи у підготовці та вчинені принаймні одного злочину. Також (не) обов’язковою ознакою організованої групи є озброєність. У постанові Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах про бандитизм» від 07 липня 1995 року у якій банда визначається як стійка організована озброєна група з двох або більше осіб, які попередньо об’єднались  для вчинення одного або декількох нападів на громадян чи підприємства, установи та організації незалежно від їх форм власності. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику  розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року «бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки».

 З урахуванням вищенаведених положень можна констатувати, що для організованої групи, яка визнається бандою, ознака озброєності характерна якщо ця група володіє вогнепальною зброєю або має холодну зброю.

Об’єктивною та суб’єктивною ознакою банди можна вважати співучасть починаючи від первинних домовленостей та планів, навіть якщо учасник на будь якому етапі полишив угруповання. Спільність як сутнісне ядро співучасть передбачає, що взаємодія  і спільність дій співучасників унеможливлюють односторонній зв’язок  між ними, який виключає навіть мінімальну змову на спільну злочинну діяльність (співучасть). Кожен із співучасників має усвідомлювати, що він діє не один, а спільно з іншим.

Попри явність створеного злочинного угрупування у місті Нікополь та багатьох епізодів у інших справах пов’язаних із Максимом Жовніним слідство  навіть не намагається розслідувати питання бандитизму.

Тривалий час розслідуванням злочинів скоєних угрупованням Максима Жовніна займався місцевий активіст Олександр Тихон та раптова його смерть вимусила припинити подальше збирання фактів діяльності банди.

Слідчо-судовою практикою, емпіричними даними доведено: найбільша кількість злочинів, що вчиняються організованими групами, у першу чергу, у сферах, де забезпечується отримання незаконної вигоди та можна  здійснити  незаконне збагачення, реалізуються політичні, релігійні, економічні незаконні цілі.

Аналіз відповідних складів злочинів показує, що в багатьох випадках вчинення злочину організованою групою визначається обставиною, що обтяжує кримінальну відповідальність і законодавець вказує її в кваліфікованому або особливо кваліфікованому складі злочину. Про дану особливість у справі Петренків жодного слова. Слідчі органи не вважають за необхідне бачити ці особливості.

Вважаємо цю статтю офіційною заявою до правоохоронних органів щодо перевірки вказаних осіб до причетності до організованого угрупування.