четвер, 30 липня 2015 р.

Щасливі діти - щасливий світ!

Дитячі мрії про сонечко, щасливе, безтурботне життя. Малюнки, що просто перехоплюють дихання.

                             


Бажаю, щоб ця картина стала неперевершеним початком здійснення мрій маленької дівчинки з Норвегії. Неймовірно сонячне левеня привертає увагу своєю безпосередністю.  Надихає. 

Взагалі дитячі малюнки надихають завжди, деякі замислюють про щось глобальне, деякі дарують тепло, а деякі вимальовують у пам'яті дещо втрачене. Особливо перед яскравою подорожжю літаком. 

Виставка дитячих малюнків з усіх куточків світу відбулась в терміналі А Київського аеропорту в Жулянах (Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)). 







Організатором виступила Благодійна організація фонд "Таланти України".  А Наталочка Тонкаль в якості арт-терапевта  проводила безкоштовні  майстер класи з дітками, що вилітають, в рамках популяризації міжнародної дитячої виставки картин "Палітра фантазій"





 

У деяких дітей виявились таланти до мистецтва, про які не знали батьки, деякі відкрили для себе новий спосіб малювання надувними кульками, а дехто від душі повеселився змішуючи кольори веселки.


У вересні з картинами можна буде зустрітися знову, на цей раз у всеукраїнському турне, що почнеться зі Львову. В період з 8 по 25 вересня 2015 року в Дитячому центрі розвитку та дозвілля "Під спільним дахом" (м. Львів вул.Залізняка, 5 ).


Ось, що про мистецьку виставку каже сама арт- терапевт Наталочка Тонкаль: - Виставка для дітей і про дітей, для відкриття іх таланту. 




Головне, щоб було бажання до малювання. Творіть та надихайте близьких. Подавайте заявки на конкурс та виставляйте свої роботи.

Окремо хочу розповісти про дівчику, що намалювала картину "Левеня". Ця картина не підходить у рамки проєкту за певним критерієм відбору.  Авторці картини всього 5 років та вона має захворювання на ДЦП. Малювати їй вкрай важко, та все ж. Бажаю Крістіан Санд і надалі дарувати світові такі чудові картини, а батькам діточок з подібним діагнозом не втрачати надії на щасливе майбутнє. 







Фото в аеропорту «Жуляни» фотографа Віталія Несенюка
Фото Крістіан Санд люб'язно надані Благодійним фондом "Таланти України" .





субота, 25 липня 2015 р.

Чаювання з Принцесою Гудзик

Принцеса Гудзик. Смачненька. Інколи солоденька, а інколи з перчинкою. Таке ням ням для вибагливих.

 
 
 
 






Та казку треба розповідати з початку. Отже, жила собі маленька дівчинка. Гарненька. Чепурненька. Розумненька. І безмежно добра. Часто допомагала дома по господарству. За її добрі вчинки і гарну роботу бабуся дозволяла своїй маленькій Принцесі гратись гудзиками із чарівної скрині. За це всі люди прозвали Принцесу - Гудзиком.

Одного разу, бавлячись чарівними гудзиками у саду Принцеса не помітила, як до неї підішла старенька жіночка. Це була Відьма, яка завжди мріяла, щоб їй по господарству також допомагала гарна дівчинка Принцеса Гудзик.

Відьма почала пропонувати Принцесі полетіти жити до неї, та Принцеса все відмовлялась. В один день Відьма вирішила вкрасти Принцесу. Сталося, як гадалося. Принцеса Гудзик опинилась в величезному замку старої Відьми.

Відьма дуже тішилась тим. що нарешті в неї буде гарно та чисто, бо Принцеса не покладаючи рук наводила лад в господарстві. І кожень день просилась відпустити її додому.  Від суму за рідною домівкою Принцеса стала випікати смаколики.

Одного разу, Принцеса запропонулава Відьмі гру: хто знайде гудзик у смаколику той і замовляє бажання. Стали грати. Перші два рази вигравала Відьма. Та от в один сонячний день пощастило Принцесі...

Відьма- бабуся дуже плака та просила її не забувати. Принцеса не забуває. Щодня надсилає Відьмі чарівні смаколики щастя від якиї теплішає на душі.


Мені стала нагода познайомитись з Принцесою в рамках фотовиставки Наталочки Тонкаль "Грузія очима українців"  в започаткованій традиції чаювання.  Принцеса Гудзик прийшла на зустріч зі смачним печивом та варенням, що надихає.

Це дуже - дуже смачно!


Фотовиставка продовжується до 10 серпня 2015 року в The Centre of Ukrainian Culture and Arts  і чаювання не останнє. Слідкуйте за новинами.


понеділок, 20 липня 2015 р.

Грузія очима українців




Грузія очима українців, а точніше чарівних україночок. Наталочка Тонкаль знову надихає на неймовірні пригоди та закохує у таку близьку для нас, в останній час країну - Грузію.  Вона не розповідає про зміни, вона не говорить про проблеми, вона оповідає характер, привітність та гостинність гірського краю.

https://www.youtube.com/watch?v=FPQqtkT0m8g&feature=youtu.

Як говорить гаряче серце, про що шепоче тепле море, кому світить маяк можна дізнатись за адресою м. Київ вул. Хорива 19В Центр Української Культури від сьогодні та до 20 липня.



субота, 11 липня 2015 р.

Правий Сектор. Мукачевське протистояння.

11.07.2015 року.
Почалось.

Те, що дзвініло у повітрі наче комар у вусі, почало набридати. Боротися з несправедливістю вже простими, звичними договірними методами, стало не актуально. В дитячих казках про Праду і Кривду Правда завжди капостить Кривді, а під фінал взагалі вбиває. То може Кривда не така вже й погана?

Правий Сектор називають по різному, візитка Яроша взагалі феноменальне явище, та все ж. Які б багатства не ділили можновладці між собою вонине варті людського життя. Сьогодні їх було, за неперевіреними данними, троє,

Чому Майданівська влада намагається позбутись волонтерів і добровольців вже можна зрозуміти. Тому терпіти не можна. Кожен сам обирає власне майбутнє - хтось с вітряками, а хтось з ланцюгами.

Ніч на Банківський видалась спокійною. Побачимо, що буде далі.

вимоги Правого Сектора до влади: https://www.youtube.com/watch?v=I4GHbtiyFyY

Приключения квартиросъемщиков.


Не смогла спокойно пройти мимо поста  про интересных хозяев и их жильцов. Навеяло много смешных и не очень воспоминаний. У каждого свой опыт. Мой такой:
Со мной судьба распорядилась быть в двух ролях как квартиросъемщицы так и наоборот. Только в обоих случаях меня ждали тонны мусора))

История первая.

В студенческие годы захотелось мне самостоятельности. С сестрой на пару, в канун Нового года мы сняли в пригороде столицы двухкомнатную хрущевку. Хозяйка - типичная бабушка "божий одуванчик" сдавала квартиру с телевизором, холодильником, телефоном (тогда мобильные еще были дорого) всего за 200 долларов США. Квартиру до оплаты мы не смотрели, так как это было по рекомендации знакомых. По факту оказалось: телефон отключен за неуплату, телевизор типа "березки" на половину зеленый экран и без звука, холодильник правда работал. В придачу к этим благам были: диваны "обоссашки" шторы в сигаретных бычках, совдеповские шкафчики-тумбочки и т.п. В ванной куча металлолома и по корридору развешаные пучки сушеных трав (видимо ароматизатор), абсолютно черные ванна и унитаз. А еще сантехника вообще подключена к сливу в канализацию.

Оказалось, что до нас там жили строители, поэтому чистотой там и не пахло. Мыли и чистили квартиру мы неделю. Хорошо, хоть откровенную рухлядь хозяйка разрешила выбросить.

Через недели три стали замечать странности в квартире: вещи не на своих местах, посуда свежесполощена, мокрые следы по квартире, поведение кота странное (с нами жил кот, сиамец, чужих не любил до ужаса). Из за не совпадения графиков жизни мы с сестрой думали одна на другую... а потом как то раз сестра приехала днем взять вещи и увидела на кухне мужика пьющего наш чай. Тот сказал, что он зять хозяйки и она разрешила заходить в квартиру когда ему нужно будет, чтоб погреться и отдохнуть.

Через два месяца сестра уехала жить в другой город, я осталась жить одна, дома бывала мало с 7 утра до 11 вечера хозяйничал по дому только кот. А хозяйка все так же имела наглость приходить ко мне и смотреть как я живу, только чая уже не было. И в отместку она решила мне поднять квартплату на 50 баксов - за чистоту в квартире.

Так, прожив пол года в "клоповнике", я решила съехать. За 3 недели предупредив об этом хозяйку, да еще оставила ей на поиск новых жильцов 3-4 оплаченных дня. Мы с ней обсудили, что потенциальных соискателей она без моего присутствия водить не будет. И вот, уехала я на сутки, предварительно попросила маму покормить кота, приходит мама, а в квартире толпа народа во главе с хозяйкой. Скандал был жуткий. До этого, у меня были мысли оставить ковры и шторы в этой квартире, а потом исчезли. Новые жильцы так к ней и не заехали. А я переехала жить в собственное жилье.

История вторая.

Достался мне в наследство домик в пригороде столицы. Такой себе деревянный, с печкой, с прилегающим к нему участком. Пока оформляли документы. Думали, что с ним делать. Пришла к нам местная школьная учительница, упала в ноги и стала просить чтоб сдали домик ее дочке с зятем, а то жить им пока негде, а в городе снимать квартиру дорого.

Пустили.

Предложили, что раз у вас совсем так плохо, пол года не платите, а за это наведите порядок на участке и в доме. Ага, навели..прожили они там три года. Я туда приезжала всего пару раз, по делам и в дом не заходила. Хотя надо было. Вообщем, год просила их съехать. А после нанимала грузовик для вывоза мусора после них. Хорошо хоть дом целым оставили.

А сейчас там гостят родственники. Уже заказала клининговую компанию и купила новый текстиль.