Цар села Демидів. Історія перша. Цареві посіпаки Іванова та Артемчук.

Знайомтесь, це Людмила Іванова, депутат Демидівської сільської ради Вишгородського району та одночасно її секретар. Їй усього 41 рік, вона як для села гарно виглядає, а на час відсутності “Царя” - Демидівського сільського голови Василя Дідка - виконує його обов'язки.

 

.
І ось зараз, вона вирішила проявити свої не тільки організаційні, а й надзвичайно глибокі юридичні знання. А допомагає їй у цьому, вічний землевпорядник сільської ради, Володимир Артемчук, який у цій раді є майстром на всі руки, як то кажуть: “і швець і жнець і на дуді гравець”.

Як показало останнє засідання сесії Демидівської сільради, він розбирається не тільки в питаннях землі, а також в податках, політиці, АТО та багато чого іншому, називаючи сільську раду гучним словом “ми”, наче свою особисту власність.

А у цьому селі, моя рідна сестра Анастасія має у власності спадщину - частинку старої дерев'яної хати, яка збудована ще в 30х роках минулого століття і не зрозуміло як, виділені під нею 12 соток землі.

При цьому, земля під її невеликим сараєм, за давнім рішенням Демидівського сільського голови (а землевпорядник був і є Артемчук), знаходиться у власності іншого співвласника будинку. Це було зроблено умисно, щоб сусіди сварилися між собою, а потім ішли на поклон до "Царя" і просили вирішити спір.

Щоб пройти до належної сестрі частини земельної ділянки, треба здолати вузький прохід шириною дещо більше двох метрів та завдовжки аж 55 метрів. Жодна машина, у випадку якоїсь екстреної ситуації (наприклад пожежна чи швидка) просто туди не проїде.

До цієї землі, з боку городів, прилягає інша частинка землі, яка нікому ніколи не була потрібна і лише через неї можна проїхати на належну сестрі ділянку. З давніх давен сусіди складували на ній сміття та непотріб, вона роками заростала бур'янами. І вже декілька років, Анастасія намагається прибирати сміття та бур'яни, але клопоти з малолітною дитиною, невеликий заробіток не дає змоги все охопити одночасно.

Зважуючи на те, що належна їй земельна ділянка має цільове призначення — для обслуговування будинку, використовуючи своє конституційне право на отримання землі під городництво, Анастасія звернулася до сесії сільської ради із проханням передати їй ту закинуту і нікому не потрібну землю для обробітку.

Одне вона прогадала - навпроти бажаної земельної ділянки живе той самий "Цар", який давно захотів прибрати її до рук, бо йому землі все мало і мало. А у зв'язку з тим, що в свій час сестра судилася з Василем Дідком як сільським головою, він має ще й особисті рахунки.

Так, в день надходження заяви Анастасії до канцелярії сільської ради, була подана така ж заява про виділення цієї ж землі від громадянина, який називає себе багатодітним батьком та зголошується збудувати до осені на цій земельній ділянці будинок! А живе цей громадянин взагалі в іншому кутку села.

За плітками, цього “багатодітного тата” до канцелярії сільської ради привів особисто Василь Дідок. Ні на комісію, ні на сесію цей “тато” так і не з'явився, видно соромно було в очі людям дивитися.

4 липня 2015 року на сесії сільської ради, заява моєї сестри не набрала передбаченої кількості голосів депутатів, питання яке в ній порушене - не було вирішене, тому 7 липня цього ж року, Анастасія повторно звернулася до Демидівської сільської ради із проханням повторно вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення цієї ділянки.

На що, Іванова та Артемчук, враховуючи перебування "Царя" у відпустці, вирішили блиснути розумом і повернули заяву без розгляду, мотивуючи тим, що заява Анастасії вже вирішена. Про відсутність такого рішення ради, яким вирішено питання моєї сестри по суті, доморощені юристи вперто промовчали.

Це маленька історія поневірянь сестри, показує як на феодальному, майже рабському рівні, вирішуються навіть елементарні справи у селі Демидів, де без "поклону" сільському голові нічого не відбувається. Звичайні громадяни є безправними, змушені принижуватися та просити те, що належить їм за законом.

Далі буде.

Марина Ігнатенко

Читайте також "Цар села Демидів. Історія друга. Ростислав Ільїч, депутат-сепаратист."

Чергова скарга Іванова потрапила до провадження "об'єктивної" судді Наталії Слюсарчук

Перипетії у справі [померлого] Сергія Помазана стрімко продовжуються.

Не так багато часу пройшло після судилища в Богунському районному суді м. Житомир під головуванням судді Зосименко О.М., про яке ми описували у статті "Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?".

У цій справі, на думку Андрія Помазана, сина померлого, суддя вчинив злочин та порушив присягу, тому, він звернувся до Генеральної прокуратури України та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із відповідними заявами.

Після направлення справи на додаткове розслідування, постановою прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р., кримінальне провадження відносно підозрюваного [померлого] Сергія Помазана  було закрито.

Скарга Іванова О.С. на цю постанову потрапила до судді Богунського районного суду м. Житомира Слюсарчук Наталії Федорівни, що вже має досвід, на нашу думку, необ'єктивного розгляду справ та винесення прямо протилежних рішень.

Пошук в єдиному державному реєстрі судових рішень показав, що 10 вересня 2015 року суддя Слюсарчук Н.Ф. вирішувала питання відводу іншої судді цього суду Корицької В.О. заявлений захисником померлого Ібрагімом Татієвим. Так от, у задоволенні відводу було відмовлено на підставі того, що "обставини, на які посилається заявник, не можуть свідчити про неупередженість або необ'єктивність судді".

А вже 6 листопада 2015 року, ця ж суддя вирішувала питання відводу судді Кузнєцова Д.В., що був заявлений самим Івановим О.С. і відвід був задоволений "враховуючи висловлену недовіру судді та з метою недопущення виникнення у заявника сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді".

За наявності одних і тих же підстав в одній і тій же справі, суддя Слюсарчук Н.Ф. прийняла два прямо протилежні рішення і як ви зрозуміли - саме на користь скаржника Іванова О.С.

Судове засідання під головування Слюсарчук Н.Ф. у справі за черговою скаргою Іванова О.С. на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р. відбудеться 29 липня 2016 року о 10 год 30 хв.

Знаючи, як Іванов вміє впливати на суддів (напр. стаття "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), можна спрогнозувати об'єктивність рішення судді Слюсарчук Н.Ф. у вирішенні його питання в цій скарзі. Тому, редакція газети буде продовжувати пильно та уважно слідкувати за перепетіями в цьому процесі.

Антоніна Чорна
спеціально для газети "Сектор Життя"

Адвокат як свідок. Гарантії дотримання адвокатської таємниці на практиці.

Обшуки та допити адвокатів  вже не рідкість. Хто тільки їх не проводить  і прокуратура, і національне антикорупційне бюро, і слідчі поліції - наприклад "Обыски в офисах адвокатов: как победить беззаконие?" або "НАБУ проводить обшуки в адвокатів у "газовій справі Онищенка" .

На 25 липня 2016 року Фастівського адвоката Ничік Аліну Валеріївну було викликано на допит слідчим Фастівського відділення Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області в якості свідка щодо обставин справи в якій вона ж надає правову допомогу. Отака юридична плутанина!

Якщо не вдаватись в деталі, то чинне законодавство містить поняття адвокатської таємниці, яка полягає в тому, що адвокат не тільки не може самостійно розголошувати будь яку інформацію отриману від свого клієнта або отриману під час надання правової допомоги клієнту, а його (адвоката) не можна допитати у якості свідка з приводу цієї інформації.

Адвокатська таємниця не є звільненням від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, якщо він скоєний адвокатом, це гарантія забезпечення справедливого правосуддя під час захисту прав інших осіб. Це основоположний принцип. Тому, правоохоронні органи, прокуратура зобов’язанні його дотримуватись.

Будучі свідками неодноразового порушення адвокатської таємниці, які нещодавно відбулись в місті Києві, ми очікували такого ж свавілля і у місті Фастів. Однак, допит адвоката закінчився надзвичайно швидко.

Як повідомив захисник адвокат Катишев С.В., який надавав правову допомогу під час даного допиту, слідчий поліції Віднічук В.В., перевіривши наявність у допитуваної свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, за наявності заборони на розголошення адвокатської таємниці, навіть не розпочав допит.

Цей приклад нам показав, що гарантія адвокатської таємниці є реальною.

Марина Ігнатенко

Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?

 

 

У Богунському районному суді міста Житомир під головуванням слідчого судді Зосименка О.М. розглядалась скарга Олексія Іванова на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р.

Нагадаємо, що в Житомирській місцевій прокуратурі вже довгий час перебувають матеріали кримінального провадження відносно [померлого] Сергія Помазана, який підозрювався у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України.

Скоро буде два роки, як прокуратура вперше закрила дане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях [померлого] Сергія Помазана складу злочинів, але кожна така постанова була оскаржена потерпілим і, як не дивно, була скасована у судовому порядку.

Ми були присутні на розгляді інших скарг Олексія Іванова в Богунському районному суді міста Житомира, які перебували у слідчих суддів Перекупки І.Г. (матеріал "Правосуддя судді Перекупка", матеріал "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), Єригіної І.М. (матеріал "Луганські каруселі в Житомирі") та отримали негативні враження, як від ведення самого процесу так і від наявності неприхованих неформальних відносин між скаржником Івановим та суддями.

Даний судовий процес під головуванням судді Олександра Зосименка водночас здивував своєю відкритістю та на перший погляд, законністю майбутнього рішення. Озвучені захистом підозрюваного доводи повинні були беззаперечно справити на суддю враження.

Як зазначав захист, ще 2 вересня 2014 року [померлому] Сергію Помазану було повідомлено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України та розпочато проведення слідчих дій.

Останній раз, строк досудового розслідування у даному провадженні був продовжений до 05 травня 2015 року постановою заступника прокурора Житомирської області від 04.03.2016р.

Захист підозрюваного зазначав, що те, що просить Олексій Іванов у своїй скарзі - є слідчими діями, а у відповідності до статті 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Наші надії на повне дотримання слідчим суддею норм Кримінально-процесуального Кодексу не справдились. Ухвалою від 10 червня 2016 року скаргу Олексія Іванова було задоволено, постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р. - скасовано. Фактично, слідчого зобов'язано провести слідчі дії з перевірки вже зібраних доказів.

 

Рішення слідчого судді такого характеру не підлягає оскарженню та перегляду вищими інстанціями, а тому під час його ухвалення, суддя повинен бути вкрай обережний, щоб не помилитися та не допустити порушення Закону.

Не можливо було не побачити очевидну протизаконність прохань скаржника та наявність неспростованих доказів закінчення строку досудового розслідування.

Аналізуючи усі обставини, ми впевнені, що суддя Зосименко О.М. умисно пішов на прийняття незаконного рішення, зобов'язуючи орган досудового слідства вчинити злочин. Тому, оцінку такому завідомо неправосудному рішенню судді повинні давати вже правоохоронні органи.

З власних джерел нам стало відомо, що Олексій Іванов вже "повирішував" питання у Генеральній прокуратурі України з новим керівництвом і остання повинна забрати кримінальну справу до себе на перевірку та дати вичерпні вказівки на його користь.
 
Не зважаючи на неодноразові пропозиції журналістів Олексію Іванову і його представнику адвокату з Херсона Миколі Кононову, за останні роки вони ні разу не дали інтерв'ю із зазначених питань, а також відмовились від публікації їхньої позиції. Ти не менш, ми готові опублікувати їх думку.

Відео Віктора Кравца "Неправосудність судового рішення по Житомирські. Справа [померлого] Сергія Помазана."

 

На цю ж тему стаття редактора газети "Правдошукач" Юрія Шеляженка "Шок для Шокина, или Бомба в стенах Генпрокуратуры".

 

Марина Ігнатенко

Судові забаганки: хочу - закрию, хочу - відкрию.

14.06.2016 року відбулось заключне судове засідання під головуванням судді Зосіменка О.М.  щодо розгляду скарги на дії слідчого прокурора у закритті кримінального провадження у справі [померлого] Помазана С.С.

Прокурор та адвокат [померлого] Помазана С.С. - Катишев С.В. наголошували на тому, що відповідні до скарги  матеріали кримінального провадження були раніше дослідженими всебічно. Відповідно до закінчення термінів розслідування повторні перевірки не можливі.

Суд уважно слухав заперечення. Та виніс рішення, яке на його думку, більш потрібніше.

Чи логічним є повторно відкривати провадження де немає що досліджувати правоохоронцям - незрозуміло.

Майстер-клас від адвоката Кононова М.А. як очікувати рішення суду.

21.06.2016 року в Апеляційному суді Житомирської області відбулось судове засідання за апеляційною скаргою адвоката Катишева С.В. на ухвалу судді Зосименко О.М. у справі [померлого] Помазана С.С.

Оборудки із землею. Перший пішов. Хто наступний?

По закінченню проведення журналістського розслідування щодо земельних оборудок Демидівського сільського Голови Обаль С.В. ( детальніше ) ми передали всі напрацьовані матеріали до органів прокуратури.

Результат виявився очікуваним.

Цікаво, чи замислюється нинішній голова щодо виконуваних ним обов’язків перед громадою?