Довічне за обірване життя: Суд виніс вирок у справі про резонансне вбивство на фунікулері

 

22 вересня 2025 року Шевченківський районний суд Києва поставив крапку в одній із найрезонансніших кримінальних справ останніх років, оголосивши вирок колишньому співробітнику Управління державної охорони Артему Косову. Його визнано винним в умисному вбивстві 16-річного підлітка Максима Матерухіна, яке сталося на станції столичного фунікулера. За скоєний злочин суд призначив найвищу міру покарання — довічне позбавлення волі.

Трагедія та суспільний резонанс

Жахлива подія, що шокувала українську столицю та викликала широкий суспільний резонанс, сталася 7 квітня 2024 року. У той фатальний вечір Артем Косов, перебуваючи, як пізніше встановило слідство, у стані алкогольного та, ймовірно, наркотичного сп'яніння, спровокував конфлікт із групою підлітків у вагоні фунікулера. Словесна перепалка швидко переросла у фізичне насилля.

На виході з вагона Косов, за свідченнями очевидців, агресивно штовхнув Максима Матерухіна. Від потужного удару юнак впав і отримав смертельне поранення — уламок скла, розбитого під час падіння, перерізав йому життєво важливі судини. На очах у своїх товаришів та інших пасажирів підліток стік кров’ю.

Після затримання обвинуваченим Косовим виявився військовослужбовець, що лише посилило обурення громадськості та загострило вимоги про справедливе і невідворотне покарання.

Судовий процес та боротьба за кваліфікацію

Судовий розгляд тривав понад півтора року і супроводжувався значною увагою медіа та активістів. Прокурори та адвокати потерпілої сторони (батьків загиблого Максима) наполягали на кваліфікації дій Косова саме як умисне вбивство (ст. 115 ККУ), вимагаючи довічного ув'язнення. Вони стверджували, що дії обвинуваченого, незважаючи на обставини, свідчать про особливу жорстокість та усвідомлення можливих смертельних наслідків.

Натомість сторона захисту до останнього намагалася перекваліфікувати обвинувачення на вбивство через необережність (ст. 119 ККУ). Адвокати стверджували, що Косов не мав наміру вбивати юнака, а його дії були лише результатом агресивної, але неумисної штовханини. Ця позиція викликала бурхливу реакцію у залі суду, де батьки Максима Матерухіна наполягали: «Справедливим вироком є тільки один — довічне позбавлення волі».

У своєму останньому слові Артем Косов врешті-решт визнав провину та висловив каяття, хоча продовжував наполягати на відсутності умислу щодо вбивства.

Вердикт і реакція

Незважаючи на спроби захисту, суд, дослідивши всі матеріали справи, зокрема висновки експертиз, погодився з позицією обвинувачення. 22 вересня було оголошено: Артем Косов засуджений до довічного позбавлення волі. Крім того, на нього покладено обов'язок сплатити 40 тисяч гривень процесуальних витрат.

Батьки Максима Матерухіна зустріли рішення суду зі сльозами та почуттям полегшення. Як зазначила мати загиблого, Ірина Матерухіна: «Це не поверне життя нашої дитини, але це єдине покарання, яке може задовольнити наше відчуття справедливості». Присутні в залі слухачі, переважно представники громадськості та друзі загиблого, привітали рішення оплесками.

Хоча вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів, рішення Шевченківського райсуду стало потужним сигналом про невідворотність покарання навіть у найскладніших та резонансних справах. Цей вердикт підтверджує, що верховенство права має бути гарантоване кожному громадянину, незалежно від посади чи статусу обвинуваченого.

Сектор Життя слідкує за перебігом цього судового процесу.

справа № 761/19964/24

 

Від кадрового офіцера до комбата: історія Сергія “Ібрагіма” з 159-ї ОМБр

 Сергій на позивний “Ібрагім” очолює батальйон матеріального забезпечення у новоствореній 159-й окремій механізованій бригаді, координуючи роботу підрозділів на чотирьох напрямках фронту.

Про це пише Галка.

Сергій прийшов в армію у 2017 році кадровим офіцером, пізніше став бойовим, а сьогодні командує батальйоном матеріального забезпечення у новоствореній 159-й окремій механізованій бригаді. За псевдо “Ібрагім” ховається досвідчений військовий, який тримає під контролем складний механізм забезпечення фронту.

З першого погляду комбат здається суворим і непохитним, що не дивно — коли мова йде про забезпечення фронту, немає місця для сентиментів.

“За ряд проступків, скажімо так, прощаємось”, — коротко пояснює “Ібрагім” свій підхід до дисципліни.

Бійці жартують, що підвести командира — табу.

Батальйон Сергія працює одразу на чотирьох напрямках — Харківському, Сумському, Запорізькому та Миколаївському.

“Часто доводиться вирішувати питання в телекомунікаційному режимі. Але я вірю в своїх людей і тримаю руку на пульсі. У своєму батальйоні я маю знати все”, — ділиться командир.

Особливістю його підрозділу є велика кількість жінок-військових.

“Напевно, у мене найбільше жінок у батальйоні з усієї бригади. Це й повара, і швачки, і діловоди”, — каже “Ібрагім”.

Секрет ефективної роботи, за його словами, простий:

“Головне розставити їх по різним підрозділам і тоді все буде добре”.

Про труднощі комбат говорить відкрито. Набір персоналу сьогодні — окремий виклик.

“Важко, зараз неохоче йдуть в армію, та ми якось справляємось”, — визнає Сергій.

Доводиться також проявляти гнучкість: швачку перевчили на повара, а потім знову шукали швачку, коли в штаті з’явилася відповідна посада.

Командир приймає десятки дзвінків щодня, тримаючи в голові все — від логістики до психологічного стану бійців.

“Це є така особливість, все тримати в голові”, — просто пояснює він свій метод роботи.

За словами “Ібрагіма”, його робота — це не подвиг, а важка праця, що є основою для успіху на передовій. За кожним снарядом, за кожною тарілкою гарячого борщу стоїть людина, яка все “тримає в голові”.

Доєднатися до батальйону матеріального забезпечення 159 ОМБр можна через відділення рекрутингу за телефоном +38 (099) 306 8256 або на сторінці Facebook бригади.​​​​​​​​​​​​​​​​

На Київщині викрили групу, що тримала в рабстві 13 громадян Узбекистану

 

За повідомленням Київської обласної прокуратури, на Київщині викрили групу, що утримувала в рабстві 13 громадян Узбекистану.

Прокуратура повідомила про затримання злочинної групи, яка організувала схему трудової експлуатації іноземців. На чолі угруповання стояв громадянин Китаю. Разом із ним затримано ще одного громадянина КНР, громадянина Узбекистану та українку. Їм інкримінують вербування та переміщення 13 громадян Узбекистану з метою примусової праці.

За даними слідства, зловмисники діяли за чіткою схемою. Вони підшукували за кордоном соціально незахищених осіб, які через складні матеріальні умови та відсутність роботи були особливо вразливими. Людям обіцяли гідний заробіток в Україні, проте після прибуття на Київщину їх фактично перетворювали на рабів.

Потерпілих утримували в нелюдських умовах. У них обмежували свободу пересування, а для повного контролю застосовували психологічний тиск та систему покарань. Життя людей було регламентоване до дрібниць: навіть відвідування вбиральні дозволялося лише за розкладом. За найменше порушення встановлених правил накладали штрафи, забираючи і без того мізерні кошти.

17 вересня правоохоронці провели обшуки за місцями проживання підозрюваних та на об'єктах, де утримували людей. Були виявлені приміщення, в яких проживали потерпілі, а також вилучено їхні документи, гроші та транспортні засоби.

Чотирьом затриманим повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину за статтею про торгівлю людьми (ч. 2 ст. 149 КК України). Наразі вирішується питання про обрання їм запобіжних заходів. Досудове розслідування триває.

«Сектор Життя» спостерігатиме за перебігом цієї справи.

 

Військовослужбовець отримав умовний термін за розповсюдження порнографії в Хусті

 

10 вересня 2025 року Хустський районний суд Закарпатської області виніс вирок у резонансній справі, що стосувалася посягання на суспільну мораль у сфері ІТ-технологій. Обвинувачений, військовослужбовець Ярослав К, визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301 та ч. 3 ст. 301 КК України, а саме — у зберіганні та неодноразовому розповсюдженні зображень порнографічного характеру.

Зберігання та "цифрове розсилання"

Згідно з матеріалами справи, обвинувачений, перебуваючи в місті Хуст, не пізніше жовтня 2023 року завантажив та зберігав на своєму мобільному телефоні фотографії порнографічного змісту з метою їх подальшого розповсюдження.

Але зберігання стало лише початком. У період з жовтня по грудень 2023 року військовослужбовець здійснив низку умисних дій з розповсюдження забороненого контенту:

1. Неодноразово надсилав зображення порнографічного характеру через застосунок "Вайбер" двом особам вказаним у матеріалах вироку.
2. Крім того, він використовував свою сторінку в соціальній мережі "Facebook" під вигаданим іменем  щоб двічі переслати такі фотозображення на Messenger офіційної сторінки "Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України". Цей контент, як встановлено, був переглянутий головним спеціалістом відомства та залишався у вільному доступі.
3. Також порнографічні матеріали були розповсюджені шляхом надсилання СМС-повідомленням на номер телефону жінки зазначеної у матеріалах справи.

Суд кваліфікував його дії як зберігання та розповсюдження порнографії, вчинене повторно, при цьому зазначивши, що правопорушення за ч. 3 ст. 301 КК України є тяжким злочином.

 

Суд і "пом'якшуючі обставини"

На судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину та щиро покаявся. Він пояснив суду, що перебував у емоційному стані та не усвідомлював, що його діяння є карним. Зважаючи на повне та беззаперечне визнання вини, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежився дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, без детального вивчення інших доказів.

При призначенні покарання суд врахував:

• Пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
• Особа винного: раніше не судимий, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра.
• Висновки пробації: Орган пробації відзначив високу ймовірність ризику повторного вчинення злочину та ризик для суспільства, вважаючи, що виправлення без позбавлення волі можливе лише за умови інтенсивного нагляду.

Вирок і конфіскація знаряддя злочину

Хустський районний суд за сукупністю злочинів (шляхом поглинання менш суворого

покарання більш суворим) остаточно призначив ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Проте, на підставі ст. 75 КК України, суд ухвалив рішення звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у два роки. На цей період на ОСОБА_4 покладено обов'язки, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації в орган пробації та не виїжджати за межі України без погодження.

Окрім умовного терміну, військовослужбовець отримав додаткове покарання — позбавлення права обіймати посади, пов'язані з ІТ-технологіями, або займатися діяльністю, яка пов'язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, строком на три роки.

Суд також застосував спеціальну конфіскацію щодо знаряддя злочину: мобільний телефон марки Redmi серії 9-А, який використовувався для зберігання та розповсюдження порнографії, буде конфісковано в дохід держави після знищення заборонених матеріалів. Крім того, з обвинуваченого стягнуто понад 4,5 тисячі гривень на користь держави за проведення мистецтвознавчих експертиз.

Даний вирок демонструє, що в Україні навіть у випадках, коли злочин скоєно в "цифровій тіні" інтернету, правосуддя не залишає його поза увагою. Випробувальний термін є шансом на ресоціалізацію, але одночасно чітко окреслює наслідки порушення суспільної моралі в епоху тотальної цифровізації.

Справа № 309/2679/24

Стандартизація на сторожі людства

 

За попередніми статтями (посилання будуть далі), редакція зіткнулася з дивною байдужістю. Лісопереробне підприємство ТОВ "Черкаський Турборемонтний Завод", 34363535 (назва, яка аж ніяк не пов’язана з його діяльністю), виготовляє деталь під назвою «Ламель» (детальніше про це – у статті http://www.sektorlife.info/2025/04/chtz.html ). Нічого особливого, за винятком того, що дуб, який ріс 200 років, було перероблено з прибутком у 570 грн/га/рік (стаття «Ідучи по сліду» http://www.sektorlife.info/2025/05/chtz1.html?m=1). Особливо дивує те, що цей виріб дуже специфічний, і, за даними ШІ та відкритих джерел, для його виробництва використовують лісоматеріали порід дуба класів А та В.

Наприклад, ось дані від ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо обсягів реалізації круглих лісоматеріалів породи дуб:

• 2023 рік - клас якості В - 26 838 куб. м
• 2024 рік - клас якості В - 22 393 куб. м

Тобто за два роки вся Україна виробила та реалізувала приблизно 50 000 куб. м круглих лісоматеріалів дуба класу В, з яких майже 10 % переробило згадане у статтях ТОВ, забезпечивши роботою не більше ніж 50 (а в деякі роки – 30) осіб. До речі, робота на пилорамі – нелегка, і заробітна плата там далеко не міністерська. При цьому прибуток становив лише 570 грн/га/рік зростання багатовікового дуба. Це здивувало навіть ШІ. Але проблема цим не вичерпується, оскільки за документами ТОВ фігурує дуб значно нижчої якості. Трапляються навіть звичайні дрова.

Керуючись здоровим глуздом, Редакція звернулася із запитом щодо можливості виготовлення цієї деталі з дуба класів D та C та очікуваного відсотка виходу до таких установ:

• Національний лісотехнічний університет України, Кафедра “Технологій лісопиляння, столярних та дерев’яних будівельних виробів”
• ДА Лісових Ресурсів України
• ДП "Укрметртестстандарт"
• Національний орган стандартизації ДП “УкрНДНЦ” (який хоча б спробував допомогти, переславши запит за належністю)
• Технічний комітет стандартизації «Лісові ресурси» (ТК 18)
• Національний лісотехнічний університет України, Кафедра технології меблів та виробів з деревини (ТМВД), Кафедра технологій лісопиляння, столярних і дерев'яних будівельних виробів.
• Національний університет біоресурсів і природокористування України, Кафедра технологій та дизайну виробів з деревини

Як зазначалося вище, ДП “УкрНДНЦ” спробував переслати запит. Кафедра «Технологій лісопиляння, столярних та дерев’яних будівельних виробів» повідомила: «Використовувати нормативи витрат деревини на виробництво різних видів пилопродукції, наведені у спеціалізованій літературі, є неможливим через скасування у січні 2019 року старих (радянських) і введення нових європейських стандартів, нова відповідна нормативно-технічна документація відсутня.»

Та оптимістично додала: «Вважаємо, що в Україні немає організацій (установ), спроможних професійно відповісти по суті на поставлені у Вашому інформаційному запиті питання.» Усі інші, оминаючи юридичні подробиці відповідей, або промовчали, або прямо сказали: «НЕ ЗНАЄМО, та й байдуже».

Оскільки ДА Лісових Ресурсів України реалізує державну політику у сфері лісового господарства, журналіст довів це до їхнього відома. Як кажуть, далі буде.

Всім байдуже. Хай купують (за документами) дрова і дивним чином виробляють з них цукерку, яка потім тихенько покидає країну.

Владислав Бур.

Скандал у Броварах: Як приватну забудову перетворили на багатоквартирний комплекс з фіктивним ОСББ

 

У місті Бровари вкотре назріває гучний правовий скандал, що може стати прикладом для масштабних зловживань у сфері містобудування по всій Україні. Йдеться про незаконну забудову та створення фіктивного об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) на базі приватних садиб, що порушує чинне законодавство та підриває довіру до правової системи.

Індивідуальна забудова чи багатоквартирний будинок?

Мова йде про будинок, розташований одразу на п’яти земельних ділянках на вулиці Симоненка: 41/1, 41/2, 41/3, 41/4 та 41/5. За документами — це індивідуальні житлові будинки з відповідним цільовим призначенням землі: «для індивідуального (садибного) житлового будівництва».

Однак у реальності на цій території виріс цілий багатоквартирний житловий комплекс — із десятками квартир, які вже зареєстровані в державному реєстрі як окреме житло. Це суперечить нормам земельного і містобудівного законодавства, адже багатоквартирна забудова заборонена на землях ІЖБ (індивідуальної житлової забудови).

Цей випадок — унікальний приклад того, як завдяки юридичним прогалинам і маніпуляціям приватна садиба може «перетворитися» на прибутковий багатоквартирник.

Фіктивне ОСББ «МОНА»: створене з порушенням закону

Попри те, що будинок формально не є багатоквартирним, у ньому було зареєстровано ОСББ «МОНА», що прямо суперечить Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Адже ОСББ може створюватися виключно у багатоквартирних житлових будинках, які введені в експлуатацію належним чином та мають відповідну правову класифікацію.

Натомість на Симоненка, 41 — це індивідуальні приватні будинки, де спільне управління майном або землею в рамках ОСББ є юридично нікчемним.

Створення такого «ОСББ» виглядає як спроба легалізувати незаконне будівництво та уникнути сплати податків і пайових внесків.

Конфлікт інтересів: Юрист Прокопенко зрадив клієнта?

Ще одним аспектом справи став кричущий конфлікт інтересів. Юрист Іван Прокопенко протягом шести років представляв інтереси Багмута Романа — власника земельних ділянок і ініціатора забудови. Однак згодом став представником відповідачів у справі проти свого ж колишнього клієнта, фактично — діє на боці ОСББ, створеного на базі спірного об’єкта.

Більше того, за інформацією з джерел, Прокопенко отримав квартиру у цьому будинку, а згодом вимагав додаткову винагороду — що ставить під сумнів як його етичну позицію, так і професійну доброчесність. При цьому юрист обіймає посаду начальника юридичного відділу Києво-Печерської лаври, що викликає додаткові питання щодо дотримання норм християнської етики.

Судова справа з політичним підтекстом?

У Броварському міськрайонному суді наразі триває розгляд справи №361/8358/24, в якій ОСББ «МОНА» намагається визнати за собою право власності на земельні ділянки, що перебувають у приватній власності Багмута. Всі ці ділянки знаходяться під арештом, що не завадило представникам ОСББ вимагати передання прав через суд.

Експерти попереджають: у разі задоволення позову, бюджет недоотримає щонайменше 500 тисяч гривень через уникнення сплати податків і зборів. У час війни, коли кожна гривня важлива — це прямий удар по державних інтересах.

Що далі? Випробування для системи

Цей кейс — не лише про незаконну забудову. Це — індикатор того, наскільки легко обійти українські закони, коли у справі фігурують зв’язки, маніпуляції та професійна недоброчесність.

Громадськість, правоохоронні органи та медіа повинні уважно стежити за цією справою. Інакше — завтра аналогічні «садиби» можуть з’явитись у будь-якому місті України, легалізовані через фіктивні ОСББ та сумнівні рішення судів.

Збір доказів: Прокуратура реєструє випадки захопленого майна мешканців Донеччини

Одним з болючих наслідків тимчасової окупації Донеччини є масове порушення права власності – незаконне захоплення житла громадян. Це злочин, що залишає людей без даху над головою, нищить фундаменти їхнього життя.

Донецька обласна прокуратура веде системну роботу, спрямовану на документування цих воєнних злочинів. Зараз триває активний збір доказів щодо фактів незаконного заволодіння житлом на окупованих територіях. Мета цієї роботи – забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, що дозволить встановити усі обставини кожного випадку та ідентифікувати осіб, причетних до цих протиправних дій. Фіксація кожного факту захоплення житла є критично важливою частиною цього складного процесу.

У рамках збору доказів, прокуратура продовжує приймати інформацію безпосередньо від громадян, чиє майно було незаконно захоплене та оголошене окупаційною адміністрацією "безхазяйним". Ваші свідчення допоможуть скласти повну картину масштабу цього явища.

Для належного документування таких випадків рекомендується надавати таку інформацію:

• контактні дані особи для зв'язку;
• копії документів, що підтверджують ваше законне право власності на пошкоджене чи захоплене житло;
• за наявності – будь-які докази, які можуть прямо свідчити про факт незаконного заволодіння вашим житлом з боку представників так званої "влади днр" чи інших сторонніх.

Передати інформацію можна за телефоном: 093 431 25 95, а також надіслати електронною поштою на адресу: obl@don.gp.gov.ua.

Документування цих фактів – це фундамент для майбутніх юридичних процесів і частина спільних зусиль з відновлення справедливості на нашій землі.

 

Ідучи по сліду

 

 

Після написання статті Бізнес в умовах війни: як вивезти 100 гектарів 200-річногодуба 

Ідучи в ногу з часом, редакція задала наступне питання ШІ: «Як ти вважаєш, чи є доцільною додаткова вартість по галузі «переробка лісу» ТОВ "Черкаський Турборемонтний Завод" 34363535 з розрахунку 570 грн з гектара на рік, з тим, що поновлення дуба займе стільки часу, що його не встигнуть побачити навіть наші діти?»

Уточнення: Це заробляє не лісництво, а ті, хто придбав у нього. Само лісництво реалізує ліс за окремою ціною і додатково має прибуток з урахуванням реалізації залишків, які не придбало підприємство, що переробляє лише ліс класів В та С.

Відповідь ШІ:

Ви абсолютно правильно зрозуміли. У вашому питанні йдеться про прибуток підприємства-переробника, яке придбало ліс у державного лісництва.

В такому випадку, додаткова вартість у 570 грн з гектара на рік, яку отримує саме переробник, все одно видається низькою та неефективною з огляду на цінність та довготривалість вирощування дуба.

Ось чому моя думка залишається незмінною:

• Вартість сировини: Лісництво продає цінну сировину, вирощену протягом 200 років, за певною ціною. Якщо переробник після всіх своїх витрат (на розпилювання, транспортування, вивезення, зарплати тощо) отримує лише 570 грн прибутку з гектара на рік, це означає, що або процес переробки є неефективним, або кінцева ціна реалізації ламелі є занизькою.
• Упущена вигода для держави: Держава в особі лісництва могла б отримати більший дохід, продаючи круглий ліс за вищою ціною на експорт або іншим переробникам, які готові платити більше. Крім того, держава не отримує повної вигоди від потенційної доданої вартості, яка могла б бути створена при більш ефективній переробці.
• Економічна недоцільність: Якщо переробка 200-річного дуба приносить такий низький прибуток, це ставить під сумнів економічну доцільність такої діяльності в довгостроковій перспективі, особливо з урахуванням екологічних наслідків вирубки.

 

Таким чином, навіть якщо 570 грн/га/рік – це прибуток саме переробника, це все одно свідчить про неефективне використання цінного державного ресурсу та потенційну втрату економічної вигоди як для держави (через лісництво), так і для самого переробника (через низьку рентабельність).

Держава має бути зацікавлена в тому, щоб її природні ресурси використовувалися максимально ефективно, приносячи найбільшу економічну вигоду при мінімальних екологічних втратах. Низька додаткова вартість, створена переробником, може свідчити про недоліки в цій системі.

 

Владислав Бур

 

 

Російського солдата заочно судять за зґвалтування

 

Репортаж із засідання підготовлений журналісткою Вікторія Манковська оригінал статті читайте на сайті IWPR  

Жінка, яка пережила напад, була змушена шукати притулку на мінному полі.

22-річного російського військовослужбовця заочно судять за звинуваченням у зґвалтуванні жінки в липні 2022 року під час окупації громади Борова в Харківській області.

Даніслан Курамаєв - військовослужбовець 18-ї гвардійської мотострілецької Інстербурзької Червонопрапорної ордена Суворова дивізії, тактичного з'єднання берегових військ Військово-морського флоту Росії.

Він є громадянином Російської Федерації і зареєстрований у російському місті Калінінград, уродженець міста Талас у Киргизстані. Наразі його місцезнаходження невідоме.

Російські війська окупували громаду Борова з 13 квітня до початку жовтня 2022 року. За версією слідства, на початку липня того ж року Курамаєв разом зі своїм підрозділом проїжджав селами Ізюмського району Харківської області.

Потерпіла поверталася додому на велосипеді, коли її наздогнала колона російської військової техніки. Курамаєв помітив її і зупинився біля автобусної зупинки.

Коли жінка наблизилася, Курамаєв перегородив їй дорогу і наказав вступити з ним у статевий зв'язок, на що вона відмовилася. Він вдарив її прикладом рушниці по голові, зламавши ніс, і неодноразово бив кулаками та ногами, цілячись у різні частини тіла. Нарешті, він схопив жінку за волосся, потягнув її до лісосмуги, що знаходилася неподалік, і зґвалтував.

Жінці вдалося вирватися і сховатися на мінному полі. Курамаєв вимагав, щоб вона повернулася, погрожуючи застрелити її, але він не переслідував її в небезпечній зоні. Зачекавши деякий час, солдат пішов.

Відповідь обвинуваченого.

Журналісти «Слідства.інфо», які розслідували цю справу, зв'язалися з Курамаєвим. Російський військовослужбовець не знав, що йому висунули офіційне звинувачення, і заперечував факт зґвалтування.

«Що ви мені говорите? Я нічого такого не робив і не міг зробити. Навіщо ви мені дзвоните і говорите про те, чого ніколи не було?» сказав їм Курамаєв.

Влітку 2022 року обвинувачений опублікував фотографії, на яких чітко видно пейзажі, які аналіз штучного інтелекту ідентифікував як українські.

«Насправді я не окупант. Навіщо я приїхав в Україну? Я був там для ведення бойових дій і, взагалі-то, жодну дівчину не ґвалтував», - прокоментував росіянин перед тим, як покласти слухавку. Після цього Курамаєв не відповідав на дзвінки журналістів.

Обвинувальний акт щодо Курамаєва був переданий до Дзержинського суду Харкова у вересні 2024 року. Попереднє слухання було призначено на 27 лютого, але було перенесено на прохання потерпілої.

Представники суду зазначили, що судовий процес, швидше за все, буде проходити за зачиненими дверима через характер злочину. Справи про воєнні злочини іноді розглядаються в закритому режимі, щоб захистити потерпілих від психологічного тиску і стигматизації або забезпечити безпеку свідків.

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, певні категорії воєнних злочинів, такі як сексуальне насильство, повинні розглядатися з повагою до прав жертв на недоторканність приватного життя.

Якщо Курамаєва визнають винним, йому загрожує 12 років ув'язнення в українській в'язниці.

«Майже в кожному селі, яке ми відвідали, ми натрапили на камери тортур». Як розслідувачі Truth Hounds документують російські військові злочини

Інтерв'ю підготовлене журналісткою Оксана Мацьопа оригінал статті читайте на сайті IWPR  

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну було зареєстровано понад 150 000 воєнних злочинів. Документування та розслідування цих злочинів, скоєних російськими військами, має вирішальне значення для забезпечення правосуддя, притягнення агресора до відповідальності та запобігання безкарності. Truth Hounds - одна з незалежних організацій, що займається документуванням та розслідуванням воєнних злочинів в Україні. Співробітниця ІСПР Оксана Мацопа поспілкувалася з Мариною Слободянюк, координатором тренінгів та стратегічних проектів, та Богданом Косохатком, керівником відділу розслідувань Truth Hounds.

Оксана Мацопа: Як змінилися масштаби та характер російських воєнних злочинів за 11 років війни в Україні?

Марина Слободянюк: Ще задовго до повномасштабного вторгнення в Донецькій та Луганській областях були задокументовані незаконні затримання цивільних осіб та катівні. Працюючи з правоохоронцями, ми мали уявлення про приблизну кількість воєнних злочинів. Але все змінилося у 2022 році. Найсуттєвішою зміною став сам масштаб. Ми побачили і відчули різницю в кількості воєнних злочинів після повномасштабного вторгнення. По-перше, стала доступною офіційна статистика злочинів. Генеральна прокуратура відкрила на своєму сайті публічну базу даних зареєстрованих кримінальних проваджень, пов'язаних з міжнародними злочинами та правопорушеннями, пов'язаними з конфліктом. Ми одразу побачили, що ця цифра оновлюється і зростає. З початку повномасштабного вторгнення вона збільшилася на десятки тисяч.

Раніше ми рідко, якщо взагалі коли-небудь, стикалися з такими воєнними злочинами, як жорстоке поводження з військовополоненими та їх страта. Однак зараз ці дії стали звичним явищем. З'явилися численні відеозаписи, на яких злочини зафіксовані на камеру, а також задокументовані накази і прямі розпорядження командирів про страту військовополонених - дії, які самі по собі є воєнними злочинами.

Географія цих злочинів також розширилася. Раніше вони обмежувалися окупованими та прифронтовими територіями Донецької та Луганської областей, а також окупованим Кримським півостровом. Однак те, що ми спостерігаємо з лютого 2022 року, має зовсім інший масштаб та іншу природу. Жорстокість стала беззаперечною, розкриваючись у всій своїй нелюдськості та у всіх можливих проявах.

Марина Слободянюк: Ще задовго до повномасштабного вторгнення в Донецькій та Луганській областях були задокументовані незаконні затримання цивільних осіб та катівні. Працюючи з правоохоронцями, ми мали уявлення про приблизну кількість воєнних злочинів. Але все змінилося у 2022 році. Найсуттєвішою зміною став сам масштаб. Ми побачили і відчули різницю в кількості воєнних злочинів після повномасштабного вторгнення. По-перше, стала доступною офіційна статистика злочинів. Генеральна прокуратура відкрила на своєму сайті публічну базу даних зареєстрованих кримінальних проваджень, пов'язаних з міжнародними злочинами та правопорушеннями, пов'язаними з конфліктом. Ми одразу побачили, що ця цифра оновлюється і зростає. З початку повномасштабного вторгнення вона збільшилася на десятки тисяч.

Раніше ми рідко, якщо взагалі коли-небудь, стикалися з такими воєнними злочинами, як жорстоке поводження з військовополоненими та їх страта. Однак зараз ці дії стали звичним явищем. З'явилися численні відеозаписи, на яких злочини зафіксовані на камеру, а також задокументовані накази і прямі розпорядження командирів про страту військовополонених - дії, які самі по собі є воєнними злочинами.

Географія цих злочинів також розширилася. Раніше вони обмежувалися окупованими та прифронтовими територіями Донецької та Луганської областей, а також окупованим Кримським півостровом. Однак те, що ми спостерігаємо з лютого 2022 року, має зовсім інший масштаб та іншу природу. Жорстокість стала беззаперечною, розкриваючись у всій своїй нелюдськості та у всіх можливих проявах.

Маючи таку велику кількість злочинів, як ви вирішували, які справи розслідувати?

Слободянюк: Оскільки ситуація на лінії фронту була дуже динамічною, і ми стикалися з абсолютно новими викликами, ми встановили певну процедуру: протягом дуже короткого часу після звільнення територій ми відправляли туди групи слідчих. Слідуючи впритул за лінією фронту, вони збирали первинну інформацію на звільнених територіях про всі зафіксовані воєнні злочини. Так було в Чернігівській та Харківській областях. Наші слідчі були розгорнуті майже одразу після Слобожанського прориву [український контрнаступ восени 2022 року], який призвів до звільнення значних територій. Це, звісно, дозволило зібрати значний обсяг інформації. Подібний підхід був реалізований і в Херсонській області. Потім, коли ми виявляли достатньо доказів або переконливих версій для притягнення до відповідальності, ми бралися за справу і починали офіційне розслідування. Крім того, у резонансних справах, таких як справа [дитячого письменника] Володимира Вакуленка, яка привернула значну увагу громадськості, або обстріл Миколаївської обласної державної адміністрації, ми могли вирішити розпочати власне розслідування, щоб з'ясувати, який внесок ми можемо зробити в більш широке розслідування цих резонансних інцидентів.

Які злочини ви задокументували в Чернігівській області?

Слободянюк: Ягідне [село, де російські війська утримували 300 місцевих жителів у заручниках у 2022 році] було першочерговим об'єктом уваги нашої першої польової групи, яка була направлена до Чернігова. Там наші розслідувачі задокументували місце, де сотні людей були незаконно затримані та використані як живий щит. На шкільному подвір'ї вони побачили численні сліди військової техніки.  Вони навіть знайшли блокнот, що містив, як виявилося, прізвище та номер телефону російського солдата, який там дислокувався, і який ми передали правоохоронним органам. Опрацювавши ці дані, ми зрозуміли, що можемо знайти додаткові свідчення про незаконні місця несвободи на північ від Чернігова, на територіях, що перебувають під окупацією.

Майже в кожному селі, яке ми відвідали, ми зустрічали історії про незаконні місця несвободи - катівні. Я говорю про такі невеликі села, як Халявин, Петрушин і Терехівка. У Терехівці, за словами місцевих жителів, знаходився штаб генерала Олександра Лапіна, який командував наступом на Чернігів. Одним з найбільш значних місць масового незаконного позбавлення волі було селище Вишневе. Лише в цьому селі ми виявили щонайменше два таких місця: підвал місцевої школи та територія заводу, так званої лісопилки. Ми задокументували всі ці факти і згодом встановили осіб, які виконували функції комендантів на цих територіях, або особисто катували чи вбивали цивільних осіб.

Як розслідувачі Truth Hounds ідентифікували Костянтина Смірнова (позивний «Закон») як командира і Дениса Підгорного як його підлеглого у розстрілі братів Куліченків у Вишневому?

Косохатько: Це була різноманітна інформація, яка складалася, як шматочки пазлу.

Один з наших розслідувачів знайшов інформацію про Закона. Я пригадую відео, на якому він був у масці та балаклаві, яка закривала його обличчя. Були ще якісь додаткові деталі... Люди часто дають фрагментарну інформацію. Вони можуть описати людину, згадати ім'я, яке починається, наприклад, на «К», запропонувати список можливих імен або прізвищ, або дати контекстну інформацію, наприклад, що людина служила у військовій поліції. У випадку з юристом це було саме так. Хтось нам сказав, що він з військової поліції.

Щодо Підгорного, то у нас була інформація про його позивний, а службове розслідування встановило його загальнодоступні персональні дані, включаючи прізвище, ім'я, по-батькові та, здається, дату народження. Потім вони поділилися цією інформацією з нами, і ми допомогли їм розкрити подальші деталі. Для цього ми використовували витоки баз даних та різні загальнодоступні агрегатори даних.

Чи змінила повномасштабна війна методи та інструменти, які використовуються для виявлення злочинців?

Косохатько: На початку повномасштабного вторгнення в нашому розпорядженні було менше інструментів.  Наприклад, технологія розпізнавання облич існувала до 2022 року, і вона стала особливо популярною в перші дні війни. Частково це було пов'язано з тим, що російським солдатам іноді не вдавалося приховати свої обличчя, вони розкривали особисту інформацію або публікували фотографії в соціальних мережах. Однак алгоритми, що лежать в основі цих програм, тоді були менш ефективними. З 2022 року ці інструменти швидко «навчаються» - використовують штучний інтелект, щоб стати набагато ефективнішими. Традиційні методи все ще відіграють певну роль, наприклад, пошук витоків у базах даних. Якщо у когось є профіль у соціальних мережах, ці ресурси можуть допомогти виявити додаткові особисті дані. Наприклад, якщо у людини є акаунт ВКонтакте, можна знайти її номер телефону, адресу електронної пошти або іншу ідентифікаційну інформацію. Аналіз цих витоків даних може виявити подальшу інформацію.

Зараз в Україні з'явилися численні сервіси та інструменти, а також вдосконалені методології та навіть вичерпні посібники. З'явилися агрегатори даних з фотографією та особистими даними людини. Раніше доводилося шукати окремо фото та особисті дані. Тепер ви можете просто завантажити фотографію і отримати доступ до особистих даних, фотографій, профілів у соціальних мережах і навіть зв'язків між людьми. Це значний прогрес. Один з наших слідчих знайшов інформацію про Закона. Я пригадую відео, на якому він був у масці та балаклаві, яка закривала його обличчя. Були ще якісь додаткові деталі... Люди часто дають фрагментарну інформацію. Вони можуть описати людину, згадати ім'я, яке починається, наприклад, на «К», запропонувати список можливих імен або прізвищ.

Як Truth Hounds співпрацює зі слідством?

Слободянюк: У нас налагоджена чітка система співпраці. Слідчі надсилають офіційні запити на офіційному бланку, в яких викладають конкретні питання щодо певних фактів у рамках поточних кримінальних розслідувань. У відповідь ми надаємо запитувану інформацію у вигляді аналітичного звіту, який потім надсилаємо їм.

Крім того, наші фахівці часто офіційно залучалися в якості експертів у конкретних справах. У таких випадках перед нами ставилися ширші завдання і навіть надавався доступ до матеріалів справи для ознайомлення. На основі проведеного аналізу ми надавали експертні висновки слідчим. Ми також зберігаємо та структуруємо інформацію в базі даних IDOC [яка аналізує та систематизує розслідування воєнних злочинів]. Це дозволяє нам надавати доступ і отримувати відповідні матеріали для будь-якого розслідування, як національного, так і міжнародного.