Насилля в сім'ї це нормально?

Це була звичайна родина: мати, батько та двійко дітей. Батьки прагнули до кращого життя і тому важко працювали у Італії. Поки Олександр ходив у море,  Наталя доглядала за дітьми та працювала медсестрою. Здавалося – ця родина має всі шанси на щасливе майбутнє.

 Назбиравши необхідну суму грошей на придбання житла – вирішили оселитись у Миколаєві. Так, у одну із «паперових» поїздок у 2006 році до України Наталя придбала на ім’я чоловіка квартиру для родини. 

Згодом у них народилась дочка,  старший син вирішив вивчати медицину в рідній Україні. Тому прийняли рішення повернутись. Вважали, що і вдома матимуть стабільність та щасливе життя. 

Олександр не зміг прижитись – алкоголь породжував ще більшу агресію до сім’ї. Крики та розмахування руками перейшли на побиття дружини, часто з донькою у неї на руках:

«…Он меня начал бить, Эльза была на руках, я закрывала руками ее голову..» - розповідає Наталя

Одномоментно Наталя не витримала, зібрала речі, забрала дітей та пішла. Коли минув шок, стало зрозуміло, що на зарплатню медсестри винаймати житло нереально. Згадала про куплену колись квартиру. Це було приміщення без ремонту, меблів, нормальних умов для проживання. Але був дах над головою і, як сподівалась Наталя, тихе спокійне життя.

З цього моменту почався ад.  

Олександр не зміг змиритись із рішенням дружини. Йому не подобалось, що все відбувається без його згоди. Спочатку погрозливе ставлення він в момент спаду накалу змінив на «примирення». Просив дружину віддати доньку до нього пожити, на період поки вона завершить ремонт у квартирі. Остання погодилась, а він в цей момент подав  до суду на розлучення із визначенням місця проживання дитини у нього в одному позові, та став погрожувати що доньку вона більше не побачить. Після цього донька з батьком більше не жила – її віддали до бабусі у інший населений пункт.

Про старшого сина Олександр наче забув, абсолютно не приймаючи до уваги потреби підлітка. Вважаючи за непотрібне сплачувати аліменти та допомагати із навчанням у медичному ВУЗі.

І поки Наталю щоденно тримала в напрузі поведінка чоловіка щодо дітей Олександр не спинявся. Отримавши доступ до житла (ми ж пам'ятаємо – квартира була придбана на його ім'я) приходив у квартиру коли йому заманеться – відрізав електричні дроти, труби, викидав речі. Йому байдуже було до того, що в цому помешкані крім Наталі живе їх спільний син – студент та менша дочка.

Після складного розлучення Наталя дізнається, що квартира в якій вона проживає з дітьми – продана і закладена в іпотеку. Без її згоди. Без повідомлень. Без іншого житла.

Спільниками колишнього чоловіка у цьому зухвальстві стали одногрупник Крупович Віктор Миколайович  та кум Олександров Сергій Юрійович. Один погодився на фіктивну купівлю, другий на фейковий перекуп та закладення квартири у іпотеку.

 Боротьба за життя триває вже шість років. Порушена кримінальна справа досі не зрушила з місця. Правоохоронні органи бездіють, переносять строки,  судові інстанції не приймають до уваги факт порушення прав матері і дітей.

Досі жодна з інстанцій не перевірила факти насилля в сім’ї з боку Олександра Савчука, досі не прийняли до уваги скарги Наталії.

Представники газети «Сектор життя» були присутні у декількох судових засіданнях Миколаївського обласного суду. В одне з таких засідань не з’явилась представник із захисту прав дітей, у час засідання вона повідомила, що і без неї розберуться. Чи це є дотримання прав і свобод дітей?

Тож, поки у такий важкий для всьогу світу час Наталя, будучі медсестрою, щодня наражає себе на небезпеку аби рятувати чужі життя на роботі, а приходячи додому продовжує боротьбу за своє життя у аду домашнього насилля.

 

Поліція кришує шахраїв(?)

Чому в Україні процвітає злочинність? Кожен з нас вирішить, що це риторичне питання. Адже майже 100 відсотків порушених кримінальних справ закривають не доводячи до суду. І добре якщо потерпілого не визнають злочинцем.

Коли особа стає постраждалою їй потрібно приготуватись до численної витрати часу на спілкування зі слідчими, контролю руху справи, розуміння про «перекидання» справи з поліції в прокуратуру, з прокуратури в область, з області знов на поліцію, зміну слідчих прокурорів тощо. Виконання усіх умов поставлених перед постраждалою особою слідчим та іншими уповноваженими особами. І якщо це не така важка стаття як вбивство то, довести справу до суду майже нереально.

Так сталось і у Броварах. Порушену справу за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України – шахрайство – слідчі Броварського ГУНП не помітили. Тобто, шахрайство в особливо великих розмірах довести до логічного фіналу їм заськи.

Визнання потерпілого у справі, накладання арешту на майно злочинця, постійна тяганина постраждалого в управління та відбір пояснень це все, на що поліція заразом з прокурорами була здатна. 

Протримавши справу у сейфі майже 2 роки  - закрили за відсутністю складу злочину. Таким чином правоохоронні органи дали «зелене світло» до скоєння нових злочинів Багмутом Романом Сергійовичем. Адже продаючи квартири в неіснуючому будинку та «кидаючи» забудовника на гроші і не маючи за це покарання від правоохоронної системи дозволяє шахраю ось так реагувати на запити щодо його діянь:

Багмут Роман із його особистою позицією щодо відповідальності перед громадскістю

 

Справу, розпочату по вулиці Симоненка, 41 у Броварах  можна  продовжити вже за новою адресою: по вулиці Ольги Кобилянської і будуть нові постраждалі від фінансових махінацій Багмута та його родини.  

#Національна_поліція #Прокуратура #ДБР #Венедіктова #ДПІ #Податква_поліція #ВБОЗ #Аваков #МВС

Ні штучним дисциплінарним провадженням у Держгеонадрах

 

Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено крапку

у справі ініціювання штучних «дисциплінарних проваджень» на підставі наклепів щодо головного юриста Держгеонадр Крістіни Браіловської

 

Раніше у статті «Захист прав державних службовців: міф чи реальність» ми акцентували увагу на вибірковому правосудді, вчиненому Окружним адміністративним судом м. Києва з питань ініціювання штучних дисциплінарних проваджень щодо Крістіни Браіловської, яка обіймала посаду начальника юридичної служби Держгеонадр та згідно рішенням суду має бути поновлена на посаді.

Нагадуємо. Екс-керівником Держгеонадр Олегом Кирилюком, звільненим за корупцію, проти чиновниці з метою незаконного відсторонення, звільнення, переслідування та тиску з особистих мотивів було ініційовано два штучних дисциплінарних провадження.

Перше дисциплінарне провадження – «заступник» Браіловської написала доповідну записку про те, що вона «розшукує» матеріали судових проваджень та просила «відсторонити» її від посади. Виявилось, що дві судові справи, які вона «розшукувала» в службу офіційно взагалі не заходили, а дві – знаходились у неї особисто, по результатам «дисциплінарного провадження» це було встановлено, більше того вона підписувала по ним процесуальні документи. Під цим «відстороненням» чиновниця знаходилась рік.

Друге «дисциплінарне провадження» - профільним департаментом надрокористування (який Браіловська не очолювала) було грубо порушено порядок и строки розгляду документів та півтора роки рішення суду не виконувалось. Під цим «дисциплінарним провадженням» Браіловська знаходилась 8 місяців. Звичайно, під час «дисциплінарних проваджень» не було виявлено жодного порушення з її боку, що підтверджується всіма документами, в тому числі висновком «дисциплінарної комісії» (якщо її так можна назвати). Але закрили їх «у зв'язку зі спливом строків притягнення до відповідальності», хоча в Законі підстави для закриття в такому випадку прописані чітко.

Крістіна Браіловська звернулась до Держгеонадр з листом – внести зміни до наказів та змінити підстави, а далі в суд – оскільки у відповідь на лист була відмова.

А тепер увага юристам (!) – виявилось, що на думку судді Клименчук Н.М. це «не порушує» право Крістіни Браіловської як державного службовця, оскільки дисциплінарні провадження «все одно закриті».

Така сама черга чекала щорічне оцінювання державного службовця. Висновок оцінювання Браіловська не заповнювала, оскільки перебувала на лікарняному. Оцінки в цьому «Висновку» були виставлені навпроти пустих граф. Звичайно, якби вона його заповнювала сама та прописала там результат своєї роботи, наприклад, проект по електронним торгам на користування надрами, який приносить бюджету мільйони, є одним з основних досягнень Уряду за останні роки та який вона розробляла особисто, поставити «2» в цій колонці було б для корумпованого чиновника Олега Кирилюка досить проблематичним.

Представник «феміди» суддя Клименчук Н.М. знову подумала, що оцінити пустографи – це «законно».

Крапку в цьому питанні поставив Шостий апеляційний адміністративний суд, який враховуючи відсутність будь-яких правопорушень в діях Браіловської стосовно так званих «дисциплінарних проваджень» зобов'язав Держгеонадра внести зміни до наказів про закінчення дисциплінарних проваджень та закрити їх не за строками притягнення до відповідальності, а за відсутністю складу правопорушення, як і має бути по закону.

Також суд, звичайно, визнав неправомірними дії щодо складання та затвердження Висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності Браіловської Крістіни Едуардівни із заниженим балом.

Іншого рішення суду в цій ситуації бути не могло, оскільки закон дозволяє один можливий варіант вирішення ситуації.

Питання, чому суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Клименчук Н.М. взяла на себе функцію «прикриття» тилу скандальному чиновнику Олегу Кирилюка за фактом вчинення явно незаконних та упереджених дій щодо своєї підлеглої та намагалась в хлам всупереч закону прибити юридичну практику залишається риторичним. Все ж таки їй разом із нами в цій Державі жити.

Проте з усього вбачається, що віддавати скандальне рішення суду висококваліфікованій чиновниці вона боялась та чинила перешкоди для його апеляційного оскарження. Рішення суду було постановлено в листопаді 2019 року, на повний текст дається 5 днів. Повний текст було виготовлено в червні 2020 року. Оголосити – оголосила, а що писати – не знала….. Результат наявний. «Обгрунтування» в рішенні та слово з трьох літер, яке ми часто вбачаємо на заборі, юридичною мовою одне й те саме.

У зв'язку з грубим порушенням суддею Клименчук Н.М. строків на складення повного тексту судового рішення та порушення основних прав та свобод Позивача направлено скаргу до Вищої ради правосуддя.

Олег Кирилюк – яскравий приклад того, як деякі чиновники невдало дозволяють собі грубо порушувати етику поведінки та ставити себе вище за закон.

Ця справа має вирішальне значення для судової практики в частині забезпечення та реалізації гарантій прав на проходження державної служби, оскільки тепер тримати чиновника під тиском шляхом наклепів, затягування строків розгляду «дисциплінарної справи» стане неможливим, а спроби уникнення вказаним чином за ці дії відповідальності будуть зведені нанівець.

Суддям Шостого апеляційного адміністративного суду (Бабенко К.А., Степанюк А.Г., Чаку Є.В.) залишається висловити подяку за об'єктивність під час розгляду цього питання, оскільки вони своїм рішенням довели, що в нашій системі правосуддя все ж таки є особи, які відстоюють верховенство права.