Цифрові катування та безпорадність алгоритмів: від київських стрімерів до глобальних мереж насильства

Сучасні методи сексуального насильства еволюціонували у бік хімічного підкорення, де злочинці використовують безпорадний стан жертв для створення цифрового контенту. Розслідування CNN As Equals та серія судових процесів 2023–2026 років свідчать, що ми маємо справу не з випадковими інцидентами, а з відпрацьованою технологією злочину, яка поширюється через закриті цифрові спільноти, попри спроби держав взяти інтернет під контроль.

У вітчизняному юридичному полі найбільш резонансною стала справа групи молодиків, відомих як організатори п’яних вечірок. Провадження № 12023100100000371 наочно демонструє механіку злочину, описану міжнародними експертами. Група осіб, серед яких ключовими фігурантами виступають Андрій Ярина та Ярослав Домбровський, організовувала зустрічі в орендованих квартирах Києва, де дівчатам підмішували у напої психотропні речовини, зокрема ксанакс. Насильство документувалося на відео та транслювалося у закритих телеграм-каналах. Це прямий аналог західного явища, відомого як eyecheck — демонстрації нерухомості зіниць жертви як доказу її повної безпорадності перед глядачами.

Ці методи ідентичні тим, що були викриті у Канаді в межах розслідування проекту W5 каналу CTV Sleeping With The Enemy. Канадські журналісти виявили масштабну мережу, учасники якої в Онтаріо та інших провінціях обмінювалися відео з жінками у стані медикаментозного сну. Аналогічні патерни фіксуються і у Великій Британії, де правоохоронні органи протягом 2024–2025 років зіткнулися з хвилею таємного підсипання наркотиків (spiking). Британські розслідування виявили закриті групи у Discord та Telegram, де зловмисники створювали інструкції з використання препаратів, що не залишають слідів в організмі. Паралельно у Франції завершився процес над Домініком Пеліко, який протягом десяти років присипляв дружину препаратами та запрошував незнайомців для вчинення насильства. Обидва випадки — київський та західні — мають ідентичну основу: перетворення акту насильства на видовище для сторонніх осіб через цифрові платформи.

Попри прийняття у Британії закону про онлайн-безпеку (Online Safety Act) та посилення європейського законодавства у 2026 році, держави демонструють системну безпорадність у закритті подібних платформ. Проблема полягає у використанні злочинцями зашифрованих месенджерів та даркнету, де модерація вмісту практично неможлива без порушення приватності мільйонів користувачів. Правоохоронці часто встигають лише фіксувати наслідки, тоді як самі майданчики для трансляцій миттєво дублюються під новими адресами. Спроби Ofcom та інших регуляторів блокувати контент за допомогою технологій розпізнавання хешів розбиваються об швидкість генерації нового матеріалу.

Згідно з практикою Верховного Суду України та нормами міжнародного права, стан сп'яніння або медикаментозного сну потерпілої особи є обтяжуючою обставиною. У справі київських стрімерів, як і у міжнародних провадженнях, основними доказами стали цифрові сліди. Проте реальна боротьба із цим явищем потребує не лише судових вироків, а й визнання того, що цифрова архітектура сучасних платформ наразі випереджає здатність держави захистити людську гідність у віртуальному просторі.