Як вбити дитину і не нести відповідальність. Трагедія у дитячому наметовому таборі на Дніпропетровщині

 

Як трагедія однієї дитини видає системне порушення прав дитини на безпеку.

У 2020 році Дніпропетровщину сколихнула  трагічна звістка про смерть дитини у «дитячому таборі».  На той момент місцеві медіа та національні телеканали повідомляти про організований дитячий табір від благодійного фонду «Максимум», який проводили за участю волонтерів. Табір налічував 55 осіб серед яких були діти позбавлені батьківського піклування, діти із малозабезпечених родин, а також волонтери.

            4 серпня 2020 року о 9:00 ранку автобус місткістю 40 осіб вирушив до села у Софійському районі Дніпропетровської області. За рекламними оголошеннями у групах месенжерів, закритих пабліках БО «міжнародний фонд «Максимум» обіцяв цікаві спортивні змагання та культурну програму для дітей біля озера у наметовому містечку. І дійсно, дітей привезли до «озера»…

Що саме відбувалось із моменту прибуття відпочиваючих на місце до приїзду поліції ми можемо дізнатись лише зі свідчень у судових засіданнях.

Факт перший: дитина віком 7 років затонула.

Факт другий: пошук тіла дитини здійснювали підлітки, а не дорослі.

Факт третій: первинна домедична допомога надавалась псевдомедиком без базових знань.

Факт четвертий: організатор «табору» не подбав про безпеку дітей перекладаючи відповідальність на пересічних громадян – волонтерів.

 

Також встановлено, що так звані «волонтери» між собою розподілили ролі: «медсестра», «вихователі», «кухарі». Із свідчень організатора: він просто допомагав встановлювати палатки і сцену, надавав продукти харчування, намети та матраси, а також як фізична особа (!) опікувався одинацятьма підлітками. Хто і що насправді робив достеменно не відомо. Варто зазначити, що всі ці події відбувались у час карантинних обмежень через COVID.

Одна з жінок, Олена [до завершення судової справи імена свідків змінено], яка представлялась «медсестрою» навіть не мала курсів із домедичної підготовки, не те щоб медичної освіти. Рятувальників у таборі не було, дозвілля дітей організовано не було. За свідченнями організатора декілька дітей молодшого віку були з мамами, тому він не приділяв уваги молодшим взагалі. Ми поки, що не встановили скільки дітей до 10 років відпочивали, як Сашко, без мами та нам здається, що такий він був один.

На момент трагедії це був уже третій організований табір БО«Міжнародним фондом «Максимум» у якому є лише одна офіційна особа - засновник Максим Нудьга. Тривалий час цей фонд втирається у довіру директорів шкіл-інтернатів вишукуючи і пропонуючи «допомогу» дітям із малозабезпечених родин та дітям позбавлених батьківського піклування. Єдине, що імовірно він робить, це знімає промороліки для більшого збору коштів на свої рахунки з подальшим використанням у власних цілях.

Яким чином дитина опинилась на середині озера ніхто зі свідків повідомити не зміг, кожен займася чимсь своїм. Коли виявили, що дитини немає -  пошуки організували з підлітків. Пізніше, коли вже мертвого хлопчика інша дитина винесла з озера пані «медсестра» та «вихователь» намагались врятувати виконуючи комплекс зі штучного дихання та вивільнення дихальних шляхів від води. Швидку викликав не організатор, а хтось з відпочиваючих. Вже до вечора приїхала слідчо-оперативна, допитали всіх на місці подій, забрали тіло і повідомили матері. А табір продовжив відпочивати далі.

Під час судового допиту прокурор Кушнір Микола Анатолійович неодноразово запитував яким чином було організовано дозвілля дітей: чи повідомлялись відповідні органи, чи відповідає місце організації табору нормам безпеки відпочинку дітей, чи було організовано догляд за дітьми, чи встановлено на водоймі обмежуючі знаки та чи були на місці рятувальники? До Максима Нудьги було важко «достукатись» у цих питаннях через явне не бажання відповідати. Весь час відповіді відрізнялись одна від одної, особливо коли це були питання стверджувального характеру із наявними офіційними документами, що містяться у матеріалах справи на які наголошували адвокати потерпілої Березінкін Євгеній Олександрович та Каліна Юлія Олександрівна. Цим допитом всі, включаючи суддю Некрасова Олега Олександровича, намагались зрозуміти наскільки організатор подбав про безпеку дітей, в той же час як у адвоката захисту Степанова Ігоря Вікторовича було декілька уточнюючих запитань щодо забезпечення харчуванням і бажанням допомогти дітям.

Весь час цих тривалих судових засідань, зміни підсудності, допиту свідків, визначення, редакція задавалась лише трьома питаннями: чому після трагічної смерті дитини тіло шукали підлітки, матір повідомили слідчі поліції, а відпочиваючі дорослі продовжили їсти «шашлики» і відпочивати далі?

За майже чотири роки організатор не відчув провини перед матір'ю за втрачену дитину і надалі продовжує свою «благодійну» діяльність.

Частина 2 статті 137 Кримінального кодексу України передбачає максимально позбавлення волі до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади.

Справа 193/650/21

 

Ми продовжуємо слідкувати за судовою ссправою про неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей. А також нагадуємо батькам про обов'язкову перевірку організаторів дитячого відпочинку на забезпечення належної безпеки власних дітей.