Обман у TikTok на мільйон гривень

За останні чотири роки в Україні сильно зросла кількість інтернет-шахрайств. Зловмисники навчилися майстерно обманювати людей у мережі, користуючись їхнім важким емоційним станом під час війни. Найчастіше шахраї прикриваються неіснуючими виплатами від держави, грошовою допомогою від міжнародних організацій або фальшивими зборами на благодійність. Сьогодні це вже не поодинокі випадки, а робота цілих злочинних мереж. Вони створюють підроблені сайти, запускають обманливі прямі ефіри у TikTok і навіть використовують штучний інтелект, щоб копіювати голоси та обличчя відомих волонтерів. Головна мета таких злочинців — виманити у громадян персональні дані та отримати доступ до їхніх грошей.

Типовим і найбільш резонансним прикладом еволюції таких злочинних схем стало нещодавнє викриття правоохоронними органами групи осіб, які здійснювали протиправну діяльність, прикриваючись іменем відомих вітчизняних та міжнародних організацій, серед яких ключовим елементом маніпуляції виступала Фундація Олени Зеленської. Організатори цієї схеми розгорнули масштабну інфраструктуру дубльованих інтернет-ресурсів, які візуально повністю копіювали офіційні вебсторінки платформи UNITED24, фонду Повернись живим, Червоного Хреста та UNICEF. За допомогою масових TikTok-трансляцій зловмисники демонстрували підроблену документацію, що нібито підтверджувала легітимність виплат, і під приводом верифікації чи здійснення тестових платежів отримували повний доступ до конфіденційних банківських реквізитів громадян. Юридична небезпека цієї схеми полягала в тому, що серед ошуканих осіб опинилися військовослужбовці Збройних Сил України, а загальний обсяг задокументованих збитків лише на первинному етапі розслідування перевищив один мільйон гривень. Після акумуляції коштів на підконтрольних рахунках цифрові сліди злочину, включаючи акаунти, трансляції та листування, системно знищувалися для ускладнення подальшого процесуального документування.

Затримання учасників злочинної групи стало результатом масштабної спецоперації, під час якої правоохоронці одночасно провели двадцять один обшук на території Житомирської області. Організатори та виконавці схеми діяли як чітко структурована мережа: одні відповідали за створення та технічну підтримку копій відомих сайтів, інші вели прямі ефіри у TikTok, а окрема ланка займалася виведенням вкрадених коштів. Під час слідчих дій у фігурантів вилучили комп'ютерну техніку, мобільні телефони, понад п’ятдесят банківських карток, більше ста двадцяти SIM-карт, готівку, чорнові записи та вісім автомобілів. Наразі всім ключовим учасникам угруповання офіційно повідомлено про підозру у шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах, а суд обирає для них запобіжні заходи на час проведення досудового розслідування.

З погляду судової практики, справи такої категорії мають сталу траєкторію розгляду в судовому порядку. Попри намагання кіберзлочинців забезпечити анонімність за допомогою криптографічних засобів та віртуальних приватних мереж, сучасні методики цифрової криміналістики дозволяють органам досудового розслідування формувати беззаперечну доказову базу для суду. Судові вироки у справах про фішинг під виглядом міжнародної допомоги свідчать про те, що суди детально досліджують лог-файли, рух коштів по рахунках та дані ІР-адрес. Оскільки більшість таких злочинів вчиняються організованими групами за попередньою змовою, судовий розгляд завершується ухваленням обвинувальних вироків із призначенням реальних сроків покарання.

Правова кваліфікація дій затриманих осіб у справі про махінації під виглядом Фундації Олени Зеленської визначена за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Ця норма охоплює шахрайство, вчинене у великих розмірах або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Проте, зважаючи на наявність ознак стійкого ієрархічного об’єднання, обвинувачення у фінальній стадії може бути посилене до частини п'ятої цієї ж статті, яка передбачає відповідальність за вчинення злочину організованою групою або в особливо великих розмірах. Санкція за такий злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з обов'язковою конфіскацією всього належного зловмисникам майна. Судова система України за умов чинного правового режиму воєнного стану демонструє безкомпромісний підхід до кримінальних правопорушень проти власності, що посягають на кошти громадян та військовослужбовців, повністю виключаючи можливість застосування м'яких санкцій чи звільнення від відбування покарання з випробуванням для організаторів та ключових виконавців подібних кіберзлочинів.

Тож, завжди зберігайте холодний розум і критичне мислення в цифровому просторі. Пам’ятайте, що офіційні благодійні організації та державні інституції ніколи не збирають особисті дані чи номери карток через прямі ефіри у соціальних мережах і не потребують жодних тестових платежів для нарахування допомоги. Перевіряйте будь-яку інформацію про виплати лише на офіційних державних порталах, не переходьте за сумнівними посиланнями з месенджерів та бережіть свої заощадження від кібершахраїв.

 

Так хто ж замовив Катю Гандзюк

Несвоєчасне правосуддя — це відмовлення у правосудді. Ця юридична аксіома сьогодні як ніколи влучно описує стан однієї з найгучніших кримінальних справ у сучасній історії України. Черговий судовий процес перетворюється на нескінченний марафон процесуального цинізму, де буква закону використовується не задля встановлення істини, а для її розмивання у часі.

Ким була Катя Гандзюк

До 31 липня 2018 року в.о. керуючого справами виконавчого комітету Херсонської міської ради Катерина Гандзюк була головним системним подразником для місцевих корупційних кланів та правоохоронних структур. Вона не просто критикувала — вона розслідувала.

Через засновану нею Агенцію громадянської журналістики «МОСТ» Катерина викривала тіньові схеми публічних закупівель, протидіяла проросійським рухам на Півдні України та вела відкриту війну проти масштабного незаконного вирубування й підпалів Олешківського лісу під керівництвом топпосадовців області. Її безкомпромісність та публічні звинувачення на адресу силовиків у вимаганні відкатів перетворили її з пересічного опонента на системну загрозу для регіональних еліт.

Хімічна атака біля під'їзду

Вранці 31 липня 2018 року, близько 08:30, Катерина Гандзюк вийшла з під'їзду власного будинку в Херсоні. Нападник, що заздалегідь чатував у кущах, рушив назустріч і виплеснув в обличчя жінці близько літра концентрованої сірчаної кислоти, після чого втік.

З хімічними опіками понад 40% поверхні тіла Катерину доставили до реанімації. Попри зусилля медиків та понад десять складних операцій, 4 листопада 2018 року її серце зупинилося.

Перші дні розслідування Нацполіції продемонстрували ознаки класичного саботажу: справу кваліфікували як хуліганство, а згодом поспішно затримали випадкового чоловіка з залізобетонним алібі. Лише під жорстким тиском громадського руху «Хто замовив Катю Гандзюк?» та після передачі справи до СБУ правоохоронна система була змушена вийти на реальних виконавців та організаторів.

Анатомія злочинної групи

Правосуддю вдалося сегментувати ланцюг злочину, засудивши п’ятьох безпосередніх виконавців (усі — колишні учасники АТО), які пішли на угоду зі слідством і отримали у 2019 році пом'якшені вироки. Микита Грабчук, який безпосередньо вилив кислоту, отримав 6 років ув'язнення. Володимир Васянович та В'ячеслав Вишневський були засуджені до 4 років, а Віктор Горбунов, який закуповував кислоту, отримав 3 роки. Координатор групи на місці Сергій Торбін був засуджений до 6,5 років.

Посередник Ігор Павловський також уклав угоду зі слідством і отримав умовний строк за приховування злочину.

26 червня 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив вирок ключовим фігурантам: ексголові Херсонської обласної ради Владиславу Мангеру та його раднику Олексію Левіну. Їх визнано винними в організації умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілої, та засуджено до 10 років позбавлення волі.

Компроміси обвинувачення та тактика повзучого затягування

Попри вирок першої інстанції, рішення не набрало законної сили через тривалий апеляційний перегляд, де позиція державного обвинувачення неодноразово піддавалася критиці за брак жорсткості. Офіс Генерального прокурора у багатьох епізодах діяв пасивно: прокурори не наважувалися подавати клопотання про встановлення чіткого і щільного графіку судових засідань, залишаючи ініціативу в руках захисту обвинувачених.

Це дозволило адвокатам Мангера та Левіна розгорнути класичну процесуальну схему затягування справи, яка базується на використанні прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві.

Згідно зі статтею 319 КПК України, у разі заміни навіть одного судді колегії розгляд справи розпочинається спочатку, якщо сторона захисту не надасть згоди на продовження. Влітку 2024 року один із суддів пішов через досягнення граничного віку, а в червні 2026 року головуюча суддя подала у відставку за власним бажанням. Щоразу захист засуджених заявляє про необхідність нового розгляду, що знецінює місяці попередніх слухань.

Захист системно вимагає повторного дослідження вже вивчених доказів та експертиз. Процес свідомо гальмується спробами довести, що Катерина нібито померла від неправильного лікування, а не від тотального хімічного ураження органів.

Представники потерпілих неодноразово просили суд призначити фіксований графік, проте адвокати засуджених щоразу виступали проти, посилаючись на зайнятість в інших процесах.

Кінцева мета: за крок до безкарності

Для чого це робиться? Розрахунок захисту є суто математичним і прагматичним. У липні 2028 року минає рівно 10 років з моменту вчинення злочину. Це загальний строк притягнення до кримінальної відповідальності за відповідною статтею.

Якщо апеляційний суд до цього моменту не винесе остаточного рішення через нескінченні переформування колегій та повторні розгляди, Мангер і Левін отримають законне право подати клопотання про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності. Вирок першої інстанції буде скасовано, а засуджені вийдуть на волю юридично чистими особами.

Справа Катерини Гандзюк — це більше не про локальне кримінальне провадження. Це іспит для всієї судової системи України на здатність протидіяти процесуальному зловживанню. Поки колегії суддів змінюються, а засідання переносяться, суспільство продовжує чекати на остаточну відповідь на єдине питання: чи здатна держава покарати тих, хто замовляє вбивства її громадян?

 

 

 

 

 

08 травня 2019 року — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №: 766/9110/19

На початковому етапі судового розгляду в Херсонській області ухвалено процесуальні рішення щодо безпосередніх виконавців нападу (Микити Грабчука, Володимира Васяновича, В’ячеслава Вишневського, Віктора Горбунова). Це передувало подальшій передачі матеріалів за підсудністю для розгляду справи по суті.

12 липня 2019 року — Дніпровський апеляційний суд

Справа №: 766/9110/19

Апеляційна інстанція розглянула та зафіксувала процесуальний статус координатора групи виконавців на місці злочину — Сергія Анатолійовича Торбіна, після чого вироки щодо безпосередніх учасників нападу на підставі угод про визнання винуватості набрали законної сили.

16 жовтня 2020 року — Приморський районний суд міста Одеси

Справа №: 766/14740/19

Суд затвердив угоду про визнання винуватості щодо Ігоря Володимировича Павловського. Його визнано винним у приховуванні злочину (ч. 1 ст. 396 КК України) та засуджено до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Вирок ухвалено та підписано головуючим суддею 29 грудня 2020 року.

06 березня 2023 року — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №: 757/31502/20

У межах судового розгляду щодо ключових організаторів та замовників зафіксовано фінальні процесуальні дії стосовно Олексія Олексійовича Левіна, що передувало об'єднанню матеріалів та винесенню остаточного судового рішення першої інстанції.

26 червня 2023 року — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №: 755/12448/20

Суд ухвалив вирок у справі щодо замовника Владислава Миколайовича Мангера та співорганізатора Олексія Олексійовича Левіна. Обох фігурантів визнано винними в організації умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілої (ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України), та засуджено до 10 років позбавлення волі. Наразі справа перебуває на стадії апеляційного перегляду в Київському апеляційному суді.

 

Клітчаста ковдра більше не рятує: Шлях Романа Насірова від Феофанії до реального терміну

Ця історія тривала дев’ять років. Вона пережила двох президентів, створення нових антикорупційних органів та стала справжнім символом українського судового футболу. Роман Насіров, колишній очільник Державної фіскальної служби, почув свій остаточний вирок. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду поставила крапку в епопеї, яка розпочалася ще у 2017 році.

Все почалося з кадрів у лікарні Феофанія, де чиновника на каталці, загорнутого у відому картату ковдру, намагалися захистити від детективів. Захист тоді запевняв, що стан підсудного критичний, проте згодом він зміг брати активну участь у засіданнях. Його звинуватили у зловживанні владою через підписання незаконних розстрочок податкових боргів для компаній, пов’язаних із газовою справою. Це коштувало державній скарбниці понад два мільярди гривень.

Справа Насірова увійшла в підручники як приклад процесуального затягування. Адвокати вимагали зачитувати повний текст обвинувального акту на сотні сторінок, що тривало майже два роки. Тільки після створення Антикорупційного суду процес перейшов у активну фазу. На фінальній стадії виникали нові обставини, зокрема питання щодо мобілізації підсудного, проте суд продовжив розгляд.

Другого квітня дві тисячі двадцять шостого року час вийшов. Термін давності у цій справі спливав наприкінці квітня, і якби рішення затрималося, фігурант міг б уникнути відповідальності. Апеляційна палата ВАКС залишила в силі вирок першої інстанції. Романа Насірова засуджено до шести років позбавлення волі. Також йому заборонено обіймати державні посади протягом трьох років та призначено грошовий штраф.

Проте на цьому судові новини для колишнього очільника податкової не завершилися. Вже у травні дві тисячі двадцять шостого року апеляційний суд додав фінансовий фінал до цієї справи, задовольнивши позов компанії Укргазвидобування та зобов'язавши Насірова особисто відшкодувати понад одинадцять мільйонів гривень матеріальних збитків.

Замість відбування покарання у виправній колонії Насіров наразі залишається у слідчому ізоляторі. Суд задовольнив клопотання захисту та залишив його в СІЗО, оскільки паралельно триває розгляд іншої, ще масштабнішої справи. У другому процесі колишнього голову ДФС звинувачують у отриманні рекордної неправомірної вигоди у розмірі понад сімсот мільйонів гривень за позачергове відшкодування податку на додану вартість агробарону Олегу Бахматюку.

Вирок у першій справі вже набрав законної сили. Це означає, що епоха нескінченних перенесень засідань та медичних довідок офіційно завершилася реальним ув’язненням, хоча крапку у загальній біографії судових справ Насірова ставити ще зарано.

Основним судовим процесом, за яким Роману Насірову було оголошено та підтверджено вирок у справі про розстрочення податкових боргів компаніям Олександра Онищенка, є:

Номер судової справи: 761/40713/17

Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52017000000000218

Паралельно в суді розглядається друга масштабна справа щодо отримання неправомірної вигоди від Олега Бахматюка. Після того як суд підтримав об'єднання матеріалів стосовно Насірова, його радника та самого олігарха, процесу присвоєно такий номер:

Номер об'єднаної судової справи (про хабар): 991/4493/23

Смертельний розрахунок на Подолі: юридичні аспекти довічного вироку

Кримінальна історія, що розпочалася в перші дні 2020 року в Києві, отримала остаточну  крапку в апеляційній інстанції. Судова колегія підтримала позицію публічного обвинувачення, залишивши в силі найсуворішу міру покарання для чоловіка та тривалий термін ув’язнення для його спільниці. Ця справа є показовою з точки зору доказування корисливого мотиву та інкримінування особливої жорстокості при вчиненні вбивства.

Перебіг подій встановив чітку хронологію злочинного умислу. Фігуранти прибули до столиці, не маючи постійного місця проживання та законних джерел доходу. Першим етапом їхньої діяльності став напад на перехожого у Святошинському районі, що кваліфікується як грабіж. Отримані від реалізації викраденого майна кошти були використані не для забезпечення побутових потреб, а як інструмент для підготовки наступного тяжкого злочину — оренди житла на Подолі, яке стало місцем розправи.

Юридична конструкція обвинувачення базувалася на доведенні того, що вбивство двох дівчат, Марії та Єви, не було спонтанним актом агресії, а наслідком спланованого розбійного нападу. Ключовим фактором для призначення довічного позбавлення волі став спосіб позбавлення життя, який у матеріалах справи та вироку визначено як вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Відповідно до роз'яснень кримінального права, особлива жорстокість у цій справі характеризується не лише кількістю завданих тілесних ушкоджень — 17 ножових ударів одній потерпілій та 28 іншій, — а й характером дій зловмисників. Жертви були попередньо зв’язані скотчем, що позбавляло їх можливості чинити опір чи захищатися, посилюючи їхні фізичні та моральні страждання перед смертю. Нанесення такої кількості поранень у життєво важливі органи свідчить про свідоме бажання завдати максимального болю, що виходить за межі необхідного для простого позбавлення життя.

Роль жінки у цьому провадженні була визначена як співвиконавство. Попри її спроби надати слідству неправдиві свідчення та взяти провину на себе з метою вигороджування спільника, судова експертиза та зібрані докази спростували цю версію. Її участь у приховуванні слідів злочину, замиванні крові, пакуванні тіл та подальшому збуті особистих речей убитих у ломбард підтвердила спільність злочинного наміру та активне сприяння у реалізації розбійного нападу, що призвів до летальних наслідків.

Київський апеляційний суд відхилив доводи сторони захисту щодо можливості пом’якшення вироку або направлення справи на новий розгляд. Рішення залишити в силі довічне ув'язнення для головного фігуранта та 13 років позбавлення волі для його спільниці є актом правової справедливості, що базується на невідворотності покарання за посягання на найвищу цінність — людське життя, вчинене з винятковим цинізмом та корисливим розрахунком.

справа 758/200/20

Цифрові катування та безпорадність алгоритмів: від київських стрімерів до глобальних мереж насильства

Сучасні методи сексуального насильства еволюціонували у бік хімічного підкорення, де злочинці використовують безпорадний стан жертв для створення цифрового контенту. Розслідування CNN As Equals та серія судових процесів 2023–2026 років свідчать, що ми маємо справу не з випадковими інцидентами, а з відпрацьованою технологією злочину, яка поширюється через закриті цифрові спільноти, попри спроби держав взяти інтернет під контроль.

У вітчизняному юридичному полі найбільш резонансною залишається справа групи молодиків, відомих як організатори п’яних вечірок. Провадження № 12023100100000371 наочно демонструє механіку злочину, описану міжнародними експертами. Група осіб, серед яких ключовими фігурантами виступають Андрій Ярина та Ярослав Домбровський, організовувала зустрічі в орендованих квартирах Києва, де дівчатам підмішували у напої психотропні речовини, зокрема ксанакс. Насильство документувалося на відео та транслювалося у закритих телеграм-каналах. Це прямий аналог західного явища, відомого як eyecheck — демонстрації нерухомості зіниць жертви як доказу її повної безпорадності перед глядачами. Станом на 2026 рік українське правосуддя все частіше спирається на цифрову експертизу метаданих відео, оскільки хімічні речовини швидко виводяться з організму, залишаючи цифрові сліди єдиним неспростовним доказом.

Ці методи ідентичні тим, що були викриті у Канаді в межах розслідування проекту W5 каналу CTV Sleeping With The Enemy. Канадські журналісти виявили масштабну мережу, учасники якої в Онтаріо та інших провінціях обмінювалися відео з жінками у стані медикаментозного сну. Аналогічні патерни фіксуються і у Великій Британії, де правоохоронні органи зіткнулися з хвилею ін’єкційного спайкінгу безпосередньо в нічних клубах. Британські розслідування виявили закриті групи у Discord та Telegram, де зловмисники створювали інструкції з використання препаратів, що не залишають слідів в організмі. Паралельно у Франції завершився процес над Домініком Пеліко, який протягом десяти років присипляв дружину препаратами. Цей кейс спричинив ефект Пеліко у 2025–2026 роках, змусивши європейську медицину переглянути протоколи діагностики при незрозумілій сонливості.

Попри прийняття у Британії закону про онлайн-безпеку та посилення європейського законодавства у 2026 році, держави демонструють системну безпорадність у закритті подібних платформ. Проблема полягає у використанні злочинцями зашифрованих месенджерів та даркнету, де модерація вмісту неможлива без порушення приватності мільйонів користувачів. Правоохоронці часто встигають лише фіксувати наслідки, тоді як майданчики для трансляцій миттєво дублюються під новими адресами. Спроби регуляторів блокувати контент розбиваються об швидкість генерації нового матеріалу та використання штучного інтелекту для автоматизації поширення відео.

Згідно з практикою Верховного Суду України та нормами міжнародного права, стан сп'яніння або медикаментозного сну потерпілої особи є обтяжуючою обставиною. У справі київських стрімерів, як і у міжнародних провадженнях, основними доказами стали цифрові сліди. Проте реальна боротьба із цим явищем потребує не лише судових вироків, а й визнання того, що цифрова архітектура сучасних платформ наразі випереджає здатність держави захистити людську гідність у віртуальному просторі.

Якщо ви відчуваєте раптову, нетипову для обсягу вжитого алкоголю слабкість, дезорієнтацію або провали в пам’яті, ваші дії мають бути чіткими та швидкими. Найперше — негайно залиште небезпечне середовище. Знайдіть персонал закладу, охорону або зверніться до друзів, яким ви довіряєте. Якщо ви перебуваєте наодинці, зателефонуйте близьким і повідомте своє місцезнаходження.

Зверніться до медичного закладу для проведення токсикологічного аналізу якнайшвидше. Багато препаратів, що використовуються для спайкінгу, зникають з крові протягом кількох годин, а з сечі — протягом доби. Вимагайте фіксації стану сонливості та перевірки на наявність проколів на шкірі, якщо ви перебували в місці масового скупчення людей.

Збережіть усі можливі докази. Не викидайте одяг, у якому ви були, не видаляйте повідомлення від осіб, з якими ви проводили час, та зафіксуйте час і місце інциденту. У разі виявлення публікацій вашого зображення або відео у мережі, негайно робіть скріншоти та звертайтеся до кіберполіції. Пам’ятайте, що стан безпорадності — це інструмент злочину, а не привід для почуття провини.

Шепетівський ковбой на спецзавданні: хроніка одного дуже насиченого тижня та шести років роздумів

Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області завершено розгляд кримінального провадження відносно громадянина, який протягом вересня 2025 року вчинив серію кримінальних правопорушень різного ступеня тяжкості. За результатами судового засідання 6 квітня 2026 року було проголошено обвинувальний вирок.

Фактична хронологія подій

Досудовим розслідуванням встановлено наступну послідовність злочинних діянь, вчинених підсудним протягом одного календарного тижня:

1. Епізод на міському ринку: Перебуваючи у громадському місці, обвинувачений вступив у словесний конфлікт із продавцем квітів. Надалі, використовуючи металеву милицю як знаряддя злочину, він наніс кілька ударів сину продавця, чим спричинив тілесні ушкодження, кваліфіковані як легкі.

2. Епізод у навчальному закладі: У день проведення урочистих заходів з нагоди початку навчального року, суб'єкт незаконно проник до приміщення школи. З кабінету початкових класів було викрадено ноутбук та периферійне обладнання, що належало закладу.

3. Епізод із викраденням майна у сільській місцевості: На території одного з сіл Шепетівського району підсудний здійснив незаконне заволодіння гужовим транспортом, а саме кобилою з возом, що була залишена власником без нагляду. На вказаному транспорті він пересувався територією району.

4. Епізод щодо службового транспорту АТ Укрпошта: Наступного дня, перебуваючи поблизу поштового відділення, обвинувачений шляхом введення в оману водія щодо працевлаштування, скористався моментом, коли ключі знаходилися в замку запалювання. Він ініціював рух автомобіля, змусивши водія залишити транспортний засіб під час руху.

5. Епізод щодо викрадення документів та майна: Перебуваючи в салоні викраденого автомобіля, суб'єкт заволодів особистими речами водія, серед яких були грошові кошти, мобільний телефон та офіційні документи, зокрема посвідчення водія та технічний паспорт.

6. Затримання та вилучення зброї: Під час затримання співробітниками поліції у фігуранта було виявлено та вилучено ніж, який за результатами криміналістичної експертизи віднесено до категорії холодної зброї колючо-ріжучої дії.

Кваліфікація злочинних діянь

Органами досудового розслідування та судом дії обвинуваченого кваліфіковані за наступними статтями Кримінального кодексу України:

частина 1 статті 125 — спричинення умисних легких тілесних ушкоджень;

частина 4 статті 185 — таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану;

частина 2 статті 289 — незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з погрозою застосування насильства;

частина 1 статті 357 — викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів;

частина 2 статті 263 — носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Позиція захисту та обґрунтування вироку

В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений, маючи статус ветерана військової служби, діяв у стані, зумовленому тривожно-депресивним розладом. Згідно з показами підсудного, заволодіння спеціалізованим транспортом він сприймав як виконання особливого державного доручення. Факт наявності психологічних деструкцій був підтверджений матеріалами справи, проте не виключав осудності особи.

При призначенні покарання суд врахував повне визнання провини, стан здоров'я, пов'язаний з перенесеним бойовим досвідом, та тяжкість вчинених правопорушень. Керуючись статтями 65, 69 та 70 Кримінального кодексу України, суд призначив покарання у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Резолютивна частина

Суд визнав підсудного винним у пред'явленому обвинуваченні. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

справа № 688/4436/25

Російський паспорт як квиток до українського бюджету: Фіаско Марини Прилуцької

Судова епопея, що тривала п’ять років навколо справи номер 640/19582/21, нарешті отримала свій логічний фінал 24 березня 2026 року. Верховний Суд поставив крапку в намаганнях колишньої заступниці начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марини Прилуцької не лише повернутися у владне крісло, а й отримати мільйонні компенсації з кишень українців. Ця історія є показовим прикладом того, як інструменти демократичного правосуддя намагалися використати для легалізації статусу особи з громадянством країни-агресора.

Усе почалося влітку 2021 року, коли Служба безпеки України оприлюднила дані про наявність у чиновниці російського паспорта. Слідство встановило, що у 2014 році, під час перебування в окупованому Криму, Прилуцька добровільно набула громадянство РФ. Факт видачі документа був підтверджений не лише оперативними даними, а й записами в реєстрах окупаційної влади Севастополя. Реакція Міністерства юстиції була законною та логічною — звільнення за порушення присяги, адже державна служба в Україні апріорі несумісна з лояльністю до ворога.

Проте наступні роки перетворилися на справжній процесуальний трилер. Позивачка розгорнула масштабну юридичну кампанію, намагаючись довести, що докази СБУ є недостатніми, а її права як громадянки порушені. Найбільш цинічним аспектом позову була вимога виплатити середній заробіток за весь час так званого вимушеного прогулу. Фактично, особа, яка інтегрувалася в правове поле окупанта, вимагала від України утримувати її протягом років судових засідань.

Особливого резонансу справа набула у 2024 році, коли касаційна інстанція раптово засумнівалася в доказах спецслужб і відправила справу на новий розгляд. Це рішення відкрило небезпечне вікно можливостей для всіх «власників двох паспортів» у владних кабінетах. Адвокати Прилуцької навіть намагалися подавати довідки з російських органів внутрішніх справ про нібито відсутність у неї громадянства РФ, проте ці документи містили грубі граматичні помилки, що лише підкріплювало сумніви в їхній автентичності.

Рішення від 24 березня 2026 року стало моментом істини. Верховний Суд визнав звільнення законним і обґрунтованим. Це рішення підтвердило фундаментальний принцип: державна служба є привілеєм, який вимагає безумовної відданості національним інтересам. Спроба перетворити український суд на інструмент збагачення для власників російських паспортів провалилася. Справа Прилуцької тепер слугуватиме запобіжником від подібних маніпуляцій у майбутньому, нагадуючи, що закон захищає державу від зради, а не стає її спільником.

Правові аспекти визнання психічних страждань підставою для реалізації права на евтаназію у справі Ноелії Кастільйо Рамос

 Справа Ноелії Кастільйо Рамос є прикладом складної юридичної колізії між обов’язком держави захищати життя та правом особи на автономію у прийнятті рішень щодо власного тіла. Процес, що тривав два роки в іспанських та міжнародних судових інстанціях, зосереджувався на питанні відповідності психічних страждань критеріям медичної безнадійності.

Згідно з обставинами справи, заявниця вимагала реалізації права на допомогу при смерті на підставі сукупності діагнозів, серед яких були межовий розлад особистості та посттравматичний стресовий розлад. Ці стани стали наслідком тривалої кумулятивної травми, спричиненої сексуальним насильством. Додатковим юридичним чинником стала фізична інвалідність заявниці, отримана внаслідок спроби самогубства, що призвело до поєднання хронічного фізичного болю з психічною деградацією якості життя.

Юридична суперечка в іспанських судах та Європейському суді з прав людини полягала в оцінці здатності особи з психіатричними діагнозами надавати добровільну та усвідомлену згоду. Суд мав встановити, чи є волевиявлення результатом вільного вибору особи, чи воно зумовлене самим розладом. Також аналізувалася вичерпність застосованих терапевтичних методів, що є обов’язковою умовою для легалізації евтаназії за законодавством Іспанії.

Рішення суду на користь заявниці підтвердило правову позицію, згідно з якою нестерпний психічний біль, що не піддається клінічній корекції, може бути юридичною підставою для евтаназії нарівні з соматичними захворюваннями. Цей прецедент розширює тлумачення особистої недоторканності та права на приватність у межах європейського правового поля.

Таким чином, завершення справи Ноелії Кастільйо Рамос фіксує перехід від суто медичної моделі захисту життя до моделі, де визначальним фактором є суб’єктивне сприйняття гідності та меж страждання пацієнта. Це створює нову основу для розгляду справ, де психологічна травма та її наслідки визнаються об’єктивною причиною для припинення життя в правовому порядку.