Захист прав державних службовців: міф чи реальність

У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду знаходиться судова справа за позовом Браіловської Крістіни до Державної служби геології та надр України, яка матиме вирішальне значення для судової практики в частині забезпечення та реалізації гарантій прав на проходження державної служби.

Суть спору полягає в тому, що стосовно державного службовця було ініційовано два дисциплінарних провадження на підставі наклепів, за результатами розгляду яких не було встановлено жодного порушення з її боку, що повністю доводиться матеріалами справи.

 

Проте закриття дисциплінарних проваджень було виконано Держгеонадрами з грубим порушенням закону – наказами Держгеонадр дисциплінарні провадження були закрито у зв'язку зі спливом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не у зв'язку з  відсутністю складу дисциплінарного правопорушення, як це мало відбуватись відповідно до закону.

 

Відповідно до частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу», якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб’єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

 

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

 

Таким чином, Закон України «Про державну службу» чітко встановлює, що частина третя статті 65 Закону застосовується підставою для закриття дисциплінарного провадження лише в разі наявності факту дисциплінарного проступку, якщо минулі строки притягнення до дисциплінарної відповідальності за його вчинення.

 

У випадку, якщо факту дисциплінарного проступку не виявлено, застосовується частина третя статті 77 Закону – про закриття дисциплінарного провадження у зв'язку з відсутністю в діях державного службовця дисциплінарного проступку.

 

Така позиція повністю узгоджується з судовою практикою.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 зазначив, що з правового аналізу пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення – через відсутність події і складу правопорушення (додається).

 

Така сама правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16 (додається).

 

Позивач звернулась до Держгеонадр із листами з проханням внести зміни до наказів Держгеонадр «Про закриття дисциплінарного провадження» та зазначити підставою закриття дисциплінарного провадження не частину третю статті 65 Закону України «Про державну службу», а  частину третя статті 77 Закону України «Про державну службу» (копії листів з доказами відправки додаються).

 

У задоволенні цієї заяви Держгеонадрами Позивачеві було неправомірно відмовлено.

 

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, де просила:

визнати протиправною бездіяльність Держгеонадр в частині невнесення змін до наказів шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу»;

зобов'язання Відповідача внести зміни до наказів шляхом виключення з преамбули підстави для закриття дисциплінарного провадження «частини третьої статті 65» та включення в якості підстави «частини третьої статті 77 Закону України «Про державну службу».

 

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2019 у справі   № 826/15538/18 (суддя Клименчук Н.М.) Позивачеві було безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог без посилання на жодну норму законодавства.

 

Згідно з рішенням суду першої інстанції:

 «така бездіяльність не порушує прав Позивача у сфері публічно-правових відносин та незрозуміло, яким чином права Позивача будуть поновлені в цьому випадку».

 

Це є нісенітницею:

приймаючи рішення, суд має посилатись не на міркування з приводу «негативних наслідків, чи настали вони, чи ні», а на чітку норму закону, яка в цьому випадку очевидна – провадження у справі мало бути закінченим не за строками притягнення до відповідальності, а у зв'язку з відсутністю складу дисциплінарного проступку;

закриття дисциплінарних проваджень за строками притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не за статтею, яка регламентує закриття у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, є протиправним, шкодить діловій репутації Позивача як державного службовця. Відповідно, внесення змін до зазначених наказів в повній мірі відновить її порушене право та зобов'яже Відповідача до вчинення дій, які передбачені законодавством;

висновок суду про те, що «оскільки дисциплінарні провадження відносно позивача закриті, тобто негативні наслідки для останньої відсутні, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог» не відповідає закону. Те, що дисциплінарні справи закриті, не є підставою позбавляти Позивача права на судовий захист в частині неупередженого відновлення справедливості та зміни підстав для закриття таких дисциплінарних проваджень відповідно до закону.

 

Також судом було неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача, де вона просила скасувати наказ, винесений в рамках другого дисциплінарного провадження, згідно з яким її з перевищенням повноважень було відсторонено від посади, та визнати протиправними дії відповідача щодо складання та затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача.

 

З приводу першого - частина друга статті 72 Закону України «Про державну службу», чинна на момент відсторонення Позивача від виконання посадових обов'язків державного службовця, чітко передбачала підстави для такого відсторонення (невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді), яких в цьому випадку не вбачається. Тому позиція суду першої інстанції, згідно з якою питання відсторонення є  «дискреційними повноваженнями Відповідача, оскільки передбачає вибір у конкретній ситуації між альтернативними варіантами (відсторонювати чи ні), кожен з яких є правомірним» є нонсенсом.

З приводу другого – згідно з пунктом 33 Порядку № 640 державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» і «В», зазначає результати своєї діяльності у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за формою згідно з додатком 7 в частині опису досягнутих результатів в розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. В цьому випадку такий висновок державним службовцем не заповнювався. В свою чергу, неправомірність складення та затвердження Відповідачем висновку без заповнення Позивачем останнього повністю доведена та очевидно вплинуло на загальний результат оцінювання, оскільки у разі заповнення його Позивачем загальний результат оцінювання був би значно вищим. Таким чином, відмова суду в частині визнання неправомірними дій Відповідача щодо затвердження такого висновку є такою, що позбавила Позивача права на судовий захист як державного службовця.

Згідно із Законом України «Про державну службу» державному службовцеві гарантується захист права на державну службу (ст. 11 Закону), повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб (пп. 1 ч. 1 ст. 7 Закону), захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб (пп. 11 ч. 1 ст. 11 Закону), а сама державна служба здійснюється з дотриманням принципів верховенства права та законності (ст. 4 Закону)

 

Цікаво, як на це подивиться феміда?

Майстер-клас від Голови Держгеонадр Романа Опімах та судді Окружного адміністративного суду м. Києва Шрамко Ю.Т.: як «поновити» державного службовця на неіснуючій посаді

 Підходить до завершення один з найскладніших кадрових процесів в Державі, який буде показником того, чи є в країні судова система та верховенство права, чи всі судові рішення приймаються виключно шляхом хабарів та адміністративного ресурсу.

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шрамко Ю.Т., незважаючи на право, закон, європейське законодавство, судову практику, вимогу державного виконавця, науково-правову експертизу Національної академії наук написала в судовому рішенні про встановлення порядку і способу виконання рішення суду та судового контролю, що поновлення державного службовця (увага!) на неіснуючій посаді в неіснуючому штатному розписі (фактично службове підроблення) є законним, не дивлячись на те, що Верховний Суд вважає інакше.

На думку Шрамко Ю.Т. непоновлена на посаді особа повинна повторно доводити своє право на поновлення в судовому порядку, хоча рішення суду не є виконаним.

В цьому судовому рішенні порушено всі можливі принципи здійснення судочинства, зокрема, те, що обставина один раз встановлена судом не підлягає повторному доведенню, не кажучи вже про законність, верховенство права.

Шановні панове юристи! Покладіть свої дипломи в шухляду, а ще краще спаліть. Вони більше не потрібні. Ви – статисти. Не більше, не менше. Суддя Шрамко Ю.Т. вважає, що Ви Державі не потрібні. Незалежно від того, що Ви напишете в документі, якими доказами обкладетесь, суддя через адміністративний тиск напише в судовому рішенні що завгодно, не посилаючись при цьому на жодну правову норму та порушуючи все, що тільки можна.

Група свавільників, що не дають спокою державним установам та професійним людям, яку відсунули від смачного корита в Держгеонадрах, через неадекватну хворобливу амбіційність перед черговим етапом виборів хоче довести всій країні, що ми не живемо в правовій Державі і в нашій країні взагалі не діє закон, а головне - це хамство, безконтрольність та повна відмороженість.

Юрист Крістіна Браіловська хоче довести, що це не так і свавільників законом можна поставити на місце, не даючи хабарів та без наявності будь-якого адміністративного тиску.

Вирішить питання наявності в Державі закону та його дії трійка суддів Шостого апеляційного адміністративного суду  -  Костюк Л.А., Кобаль М.І., Бужак Н.П.

Також це питання слід задати Голові Шостого апеляційного адміністративного суду Горяйнову А.М.

Чи справиться з цим надскладним завданням судова система, чи зганьбить себе, йдучи на поводу у хворобливих неадекватних осіб, ми дізнаємось найближчим часом.

 

Згідно з рішенням ОАС м. Києва від 24.02.2020 Браіловську Крістіну було поновлено на посаді начальника Юридичного управління. Це рішення було залишено в силі судом апеляційної та касаційної інстанції.

 

В період відсутності Браіловської К.Е. на робочому місті було змінено штатний розпис і замість посади начальника Юридичного управління введено посаду директора Юридичного департаменту. Штатний розпис Держгеонадр, де існувала посада начальника Юридичного управління, визнано таким, що втратив чинність.

Згідно із законом, судовою практикою, вимогою державного виконавця, висновками експертиз, європейською практикою поновлення в таких випадках здійснюється шляхом введення до чинного штатного розпису скороченої посади або шляхом поновлення на рівнозначній посаді.

Держгеонадра станом на даний час рішення суду не виконали та більше того, аби усунути сильного суперника від можливості повернення на робоче місце, керівництво вдалось до формальних кадрових маніпуляцій.

 

Її було «поновлено» на неіснуючій посаді, тобто на посаді, якої нема.

 

Головний юрист служби Сергій Губа, який на даний час обіймає цю посаду, даючи Роману Опімаху цей наказ на підпис, «забув» йому повідомити, що це службове підроблення. Що поробиш – своя рубаха ближча.

Далі на «флешмоб»  відреагувала суддя Шрамко Ю.Т., яка всупереч позиції державного виконавця без перебільшення написала в судовому рішенні, що «поновлення» на неіснуючій посаді це «законно». 

24 вересня 2020 року в Шостому апеляційному адміністративному суді відбулось перше судове засідання у справі.

Колегія суддів задала порушникам абсолютно слушні питання:

Чи введено до штатного розпису Держгеонадр посаду начальника Юридичного управління перед тим, як на ній Позивача було «поновлено»? Чи є така посада в штатному розписі Держгеонадр на даний час? Чи є у цієї посади посадова інструкція  та робоче місце, якщо такої посади немає в штатному розписі? Як можна допустити особу до виконання посадових обов'язків, якщо такої посади в штатному розписі не існує? У який спосіб Позивача реально допущено до виконання посадових обов'язків? Яка на сьогоднішній день структура Держгеонадр? На момент постановлення судового рішення про поновлення на посаді, яка посада відповідала посаді начальника Юридичного управління в чинному штатному розписі? В якому підрозділі працюють підлеглі особи, яку на посаду «поновлено»?

 

Судом констатовано факт, що спочатку має бути «посада», а потім працівник.

 

Представник Відповідача в судовому засіданні визнала, що фактичний допуск Браіловської К.Е. до виконання посадових обов'язків не відбувся, в неї немає і не може бути посадових обов'язків, робочого місця та підлеглих осіб в управлінні, оскільки посаду, на яку її ніби-то «поновлено», до чинного штатного розпису Держгеорадрами не введена, тобто її не існує.

Відповідь на всі питання у представника Держгеонадр була одна – «Браіловська не з'являється». По-перше, це не відповідає дійсності, оскільки до приміщення Держгеонадр її допущено не було. По-друге, виникає цілком слушне питання, куди вона в принципі має з'являтись: посади, на яку її «поновлено» в штатному розписі не існує, робочого місця та посадових обов'язків відповідно немає, підлеглі переведені в чинний штатний розпис у рівнозначний підрозділ, заробітна плата не нараховується. Чи, можливо, вона має сидіти в коридорі «на табуретці»? Із заробітною платою окреме питання, оскільки нараховуватись на неіснуючу посаду на державній службі вона в принципі не може.

В той же час згідно із законом поновлення вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків, а звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно із Законом про державну службу посада державної служби визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених Законом.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на чітке визначення посадових обов’язків. Право державного службовця на чітке визначення посадових обов’язків кореспондується з обов’язком органу державної влади визначити ці обов’язки та відповідно довести їхній зміст до відома державного службовця, тобто, ознайомити його з посадовими обов’язками на займаній ним посаді. 

Отже, системний аналіз цих норм у їх взаємозв’язку дає підстави стверджувати, що перебування особи на посаді, яка не передбачена у штатному розписі державного органу, не можна вважати зайняттям посади державної служби у розумінні наведених вище норм Закону України «Про державну службу».

Висновок напрошується сам собою – «поновлення» особи на неіснуючій посаді – не є виконанням рішення суду, особу до виконання посадових обов'язків фактично не допущено.

Також виникає питання, хто ж така Крістіна Браіловська, що через неї готові зламати всю судову практику в країні та заново прийняти Кодекс адміністративного судочинства без правових принципів. Таке враження, що для неї скоро пропишуть окремий закон. 

Раніше ЗМІ розповідали історію звільнення керівника юридичної служби Держгеонадр Крістіни Браіловської. До речі, саме вона є автором та розробником проекту електронних торгів на користування надрами, які підняли престиж геології в цілому та приносять бюджету мільйонні статки, про що знають всі, проте мало хто говорить.

Юрист 13 років працює в галузі екології та геології. Є автором та розробником практично всіх дерегуляційних ініціатив в галузі.

Підстав для її звільнення у попереднього керівника Держгеонадр Олега Кирилюка не було. Тому він вдався до підкидання до кабінету грошових коштів( які вона випадково знайшла сама у шухляді столу), взлому особистого кабінету і викидання з нього особистих речей, тримання рік під штучними дисциплінарними провадженнями, які завершились  нічим.

До речі, за розробку проекту постанови по електронним торгам, Олег Кирилюк додумався поставити "двійку" за щорічне оцінювання.

Олег Кирилюк зараз перебуває під численними кримінальними провадженнями. Цей видатний діяч роками не вилазить з НАБУ. Допрацювався.

 

Поступове вигравання Крістіною Браіловською судових процесів та усвідомлення факту неможливості її ушкодження призвело до повної шизофренії та банальної помсти у учасників процесу. Їй погрожували штучним криміналом, ламали салон авто, ставили за нею «ноги», взламували інтернет-сигналізацію. Про все це було повідомлено правоохоронні органи.

Не дивлячись на те, що «смотрящій» Олега Кирилюка Олег Попов в прямому сенсі слова бігає за кожним її папірцем вже два з половиною роки і судячи з характеру деяких незаконних маразматичних рішень  скрізь сує хабарі, процес наведення ладу та відновлення справедливості успішно триває.

Олегу Попову вдалося вибити безпідставну відмову від Голови НАДС Ващенко в проведенні перевірки, аналогічну відмову в Держпраці України, а в Шевченківському управлінні поліції він вже давно оселився, оскільки щодо Олега Кирилюка за фактом незаконного звільнення відкрито кримінальну справу.

Аналогічну справу відкрито за фактом не поновлення на посаді.

На даний час юрист перебуває під тиском: останній телефонний дзвінок був про те, що вона «має сидіти тихо», ніде не працевлаштовуватись та мовчки програвати всі суди, аби неадекватні месники побачили, що «вони перемогли».

Проте ми впевнені, що правда і закон будуть вищі. Юриспруденції в Україні бути! Боротьба за «право» триває. Ми змусимо їх поважати закон.

 

 #sektorlife

Купуєте нове житло? Остерігайтесь бути ошуканими!

Забудовники вигадують щоразу  все нові і нові схеми продажу неузаконеного житла. Передбачити усі можливі шахрайства фізично неможливо.

У Броварах нову схему відпрацьовують у новобудові за адресою вул. Симоненка, 41 (там вже 36 квартир). Власників вже придбаних квадратних метрів, як непотріб можуть виселити із займаного житла! Чи повертатимуть їм кошти – наразі невідомо.

 

БАГМУТ РОМАН СЕРГІЙОВИЧ

Мамина синуля і хороший хлопчик завзято вносить до родинного бюджету кожну копійчину. Все, за щоб він не брався має приносити прибуток. Будь якою ціною.

Скориставшись зв’язками своєї матері Багмут Наталії, яка тривалий час була керівником відділу культури Броварської міської ради, розділивши на 6 участків, нею подаровану, земельну ділянку в 0,10 га, Роман задумав будівництво.

Задача була простою – не маючи власних коштів та відповідного досвіду Багмути вирішили залучити забудовника, компанію «МонолітСпецБуд», домовитись з директором Коваленком І.М. щоб забудова відбулась за його кошти, а розрахунок з будівельником відбудеться на момент продажу готового житла. Таким чином на ділянці було побудовано 5 блокованих індивідуальних житлових будинків, двоповерхових з цокольними та мансардними поверхами, кожен до 300 кв.м.

За декларацією про початок будівництва це мало бути 5 окремих індивідуальних будинків але в результаті – єдиний багатоквартирний житловий будинок.

Для того, щоб не сплачувати інвестиційний внесок до бюджету міста у розмірі 1 млн. 350 тис. гривень Роман Багмут подав 5 декларацій про готовність об’єкта до експлуатації (5 окремих індивідуальних житлових будинків).

Наступним кроком було звернення до державного реєстратора Дорогань Катерини Володимирівни і реєстрація права приватної власності на 14 квартир одноособово за собою. Державний реєстратор не вимагає у Романа документів на підтвердження, звідки безробітний Багмут взяв гроші ці квартири у новобудові загальною площею понад  1500 кв.м.

Користуючись службовим становищем державний реєстратор для Багмута вчинила записи в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в яких замість реєстрації 5 індивідуальних будинків – 14 житлових квартир. ЗА ОДИН ДЕНЬ!!

Далі, так само, разом з державним реєстратором Катериною, Роман Багмут 14 квартир перереєстровує на 25, а потім на 36 квартир. ЗА ОДИН ДЕНЬ!!

Розуміючи можливі наслідки відбувається терміновий продаж побудованого майна на різних умовах, хтось оплатив одразу, хтось оплачує частинами, хтось зайняв квартиру на правах … чи вірніше сказати, за права, надані Роману Сергійовичу.

Станом на сьогодні накладено арешт на квартири в житловому будинку по вул. Симоненка, 41 та земельні ділянки на яких розташовано цей будинок. В Броварському міськрайонному суді слухається вже дві справи щодо скасування державної реєстрації права власності на квартири за Багмут Р.С. і стягнення з останнього заборгованості за рахунок проданих ним квартир.

Наразі 36 родин є заручниками судової справи, яка зараз слухається у судді Радзівіл А.Г. в Броварському міськрайонному суді.

Тепер від рішення суду залежить «законність» даного багатоквартирного житлового будинку, доля ошуканих забудовників з якими не розрахувались та нових власників квартир, які можуть залишитись без житла.

Тримайте свої гаманці та перевіряйте забудовників!

 

P.S. Державний реєстратор Дорогань Катерина Володимирівна вже змінила місце роботи. 

#розслідуваннятриває «Сектор життя» активно слідкуватиме за перебігом судових дебатів забудовиників та повідомлятиме громадскість. 

Міст тисячоліття

 Найдовший мостовий довгобуд вкотре планує своє "завершення". 

Віталій Селик у FB

Вони будують. Закуповують. Замовляють експертизи у Німців. Знімають всі шари набудованого  аби зголосити новий тендер і повторно замовити вже виконану роботу. Потім знов купують  ванти, гублять їх, оголошують у розшук як вкрадені, знаходять і знову купують.

Це все про куруючу групу можновладців у будівництві Подільського мосту. Це культове місце вже давно не боїться камер, а от головні замовники – бояться. Збираються на таємничі наради прямо на мості вузьким колом запрошених осіб та прямо там на місці вирішують як вкотре роздерибанити бюджет столиці у власних інтересах.

Якщо прослідкувати за термінами затвердженими комісією міст мав би бути добудований ще 20 років тому. Але, із засідання в засідання ці терміни переносяться аж до сьогодні. Кожен раз на арені з’являються нові гравці  виконавці, яким потрібні кошти на оплату послуг без гарантії.

За цей час довготривалого будівництва мосту жодним чином не було узгоджено планування подальшої естакади, розвантаження доріг Подолу. Проблеми із якими стикаються наразі мешканці Лівобережжя – нагальні: починаючи із розв’язки, шумо-віброзахисту, викупу ділянок по яким проходить дорога. Все це тільки верхівка айсбергу питань які мають бути вирішеними нагально, до завершення побудови мосту. Та кого ж з керманичів Києва цікавлять реальні проблеми громадян: «ми зробимо міст за два місяці» - кажуть вони. Зроблять таки, але яким?

Резюмуємо:

1.   Ванти мосту (підставні замінити на оригінальні, що відповідають затвердженим, виплатити німецькій компанії залишок за найдовші ванти);

2.   Система гідроізоляції і Гус-асфальт (змінити на більш дешевий, не підходящий нашому клімату, поліакрилат і звичайний асфальт);

вже зняли щойно покладений гус-асфальт

 під нового виконавця робіт з укладки дорожного покриття

3.   Розробити, затвердити, узгодити розв’язку з мосту на обидві сторони Дніпра;

4.   Знайти бюджет на термінове закінчення будівництва мосту.

 

Ми не вказуємо назви компаній – учасників цього процесу, не вказуємо імена закритих збіговиськ з дерибану коштів Киян. Ми вважаємо, що попри все можливе розвантаження доріг з Троєщини кошти витрачені на будівництво цього мосту можна було б використати з більшою користю для мешканців міста та кожен збагне своє.

Далі буде…

Позбавлення житла у Броварах

                                                                                

 

Придбати житло у новобудові це ще той «кіт у мішку». Чого варті скандальні забудови Войцеховського у Києві! Передмістя столиці також може похизуватись подібними скандалами, наприклад: незаконна новобудова у Броварах за адесою вул. Василя Симоненка, 41.

Ви вже придбали там житло? Вас можуть змусити його покинути!

Розголос про незаконність забудови почався ще у 2015 році коли сусіди по земельній ділянці почали скаржитись на те, що у приватному секторі будують явно не «будинок на дві родини». Та попри усі скарги та звинувачення будівництво продовжувалось.

Серйозніші проблеми відбувались з середини компанії забудовника, адже компаньйони не могли досягти домовленості у розподілу фінансів забудови.

Спочатку, Багмут Роман Сергійович і Коваленко Ігор Михайлович, власники будівельних компаній, будучи добрими друзями маючи довіру один до одного всі вкладення і розрахунки записували у зошит забуваючи оформити документи належним чином.

Пізніше, за нагадуванням Коваленка щодо виплати Багмутом попередньо отриманих коштів, останній без попередження, використовуючи налагоджені зв’язки у місті, переоформив всю забудову на себе.

Скандал.

Ще у 2017 році Відділ державного архітектурно-будівельного контролю БМР звертався із відповідною заявою про знесення самочинного будівництва та суддя Василишин Валерій Олександрович виніс рішення про відмову у позові.

У 2018 році Відділ державного архітектурно-будівельного контролю БМР знову звертається до суду із заявою про перебудову та суд ухвалою повідомляє, що вказану заяву має розглядати Адміністративний суд.

З серпня 2019 року конфлікт між забудовниками загострюється: вирішення стосунків між друзями переходячи у площину судових рішень.

Весь цей час Багмут намагається, застосовуючи усі свої зв’язки, вирішувати питання на свою користь: десь заплатив, десь домовився, десь заявив про компромат. Таким чином він спромігся оформити право власності на будинок по вул. Симоненко, 41 у Броварах, «вибачити» всі наявні борги та зібратись на виїзд за кордон.

Перспектива залишитись без житла.

Нові власники квартир у незаконно побудованому будинку тим часом можуть бути позбавленими житла без компенсацій. Адже ніхто з них не застрахований від того, що на момент повного розрахування за житло до них перейде право власності. Домовленості Романа Сергійовича Багмута із місцевими державними реєстраторами не знають меж довіри та грошових забезпечень.

Тримайте свої гаманці та перевіряйте забудовників.  

P.S. А поки що, журналісти «Сектор Життя» будуть активно слідкувати за перебігом судових дебатів забудовників.

 

 

Твое stop слово или жизнь с тираном

 

В гармоничных отношениях, возможно, раскрыть в себе новые стороны, создать свой новый идеальный мир. Влюбленность и самоотдача партнеру порождает, что то более важное, чем бытовые задачи совместного проживания.

Красивые ухаживания, дорогие подарки, всегда рядом – разве так сложно уступить партнеру в его маленькой просьбе: не общаться с тем или иным другом, не ходить в этом костюме, снять каблуки, готовить определенное блюдо только для него/нее. Ведь твой партнер идеален ведь ваши отношения это счастье.

Иногда у партнера случаются неприятности, которые могут омрачить ваше идеальное существование: проблемы с машиной или недоговоренности с коллегами по работе, или оплата финансовых обязательств или подруга купила себе туфли, о которых мечтала деспотичная личность. Казалось бы – мелочь, вопрос решаемый но, деспотичность характера партнера выходит наружу. И это могут быть первые ласточки «расставленных сетей» тирана.

Манипуляции.

Изначально доминирующий партнер ненавязчиво устанавливает свои правила в отношениях. Уклонение от этих правил в дальнейшем приводит к тому, что тиран формирует у партнера стойкое чувство вины. Все, что бы не говорил или делал партнер в свою защиту перекручивается, таким образом, чтоб было на руку доминанту.

Высмеивание.

Он или же она может позволить себе обидные шутки или неприятные прозвища в твой адрес. Если партнер обижается, значит, недалек умом, не понимает шутки-юмора.

Ревность.

Часто проявление ревности даже на первых этапах очень нравиться партнерам, как подтверждение любви либо как возбуждение желаний. До тех пор, пока ревность не перерождается в открытую агрессию.  

Запрет на самосовершенствование.

Работа, как один из вариантов самосовершенствования, так же подпадает под эту категорию тирании. Здесь все безобидно, под самым благовидным предлогом, как проявление заботы и внимания партнеру навязывается мысль о достаточном образовании, о финансовом благополучии и отсутствии необходимости заниматься общественной деятельностью, жить только ради их построенного идеального мира.  Ему нужна подавленная запуганная личность.

Запрет на красивую одежду.

Все, что тирану нужно – безропотная нелюбящая себя жертва вечно поклоняющаяся ему. Естественно, в силу обстоятельств, у партнера могут быть красивые вещи для определенных случаев, но в общей своей массе это серая, мешковатого типа одежда.

Тотальный контроль.

Немаловажным значением в партнерских отношениях является доверие друг к другу. В отношениях с тираном это тотальный контроль за каждым шагом. Частый запрет на использование разных гаджетов. Запрет на общение с родными, друзьями.

Гибкая система ценностей.

Как правило, изначально пару объединяют общие ценности, интересы представления об идеальной совместной жизни. В процессе совместного проживания для одного партнера эти представления становятся законами жизни, а для другого очень гибким пространством для маневров.

Усталость.

Постоянное чувство усталости, которое возникает из-за, когда то придуманного идеального мира, изнуряющие желания партнера и вечное недовольство, крики, постоянная боль от нанесенных увечий. Уверенность в том, уже все.

Однажды утром ты проснешься и поймешь, что жизнь твоя очутилась в коробочке или превратилась в день сурка. Ты не принадлежишь себе, у тебя отобрали желания, тебе нужно только служить тирану. Угадывать его желания, считывать настроение, угождать. На каком из этапов тебе стоило назвать «Стоп» слово? В какой момент ваши общие желания превратились в зависимость? Кем ты хочешь быть сегодня?

Крайней точкой кипения может быть любой момент, у женщин он часто связан с детьми и угрозой их жизни. Таким образом из остатков сил начинается борьба. Планомерная, беспощадная. Решающим фактором становится решения суда. В Украине первые инстанции игнорируют обвинения о насилии в семье. Нет практики. Таким образом пройдя 9 кругов бюрократического ада решение находят в международных инстанциях. 

Недавно Европейский Суд по Правам Человека присудил 4500 эвро компенсации женщине из Ровно, которая с детьми страдала от домашнего насилия со стороны мужа. Однако судебные инстанции в Украине не признавали желания пострадавших о выселение тирана из жилья.  Таким образом, на сегодня у нас появилась серьезная практика в признание случая насилия в семье как основание к выселению из жилья согласно статье 116 Жилищного кодекса Украины.

CASE OF LEVCHUK v. UKRAINE

 Никогда не стоит терять надежду.

#СекторЖиття

Бердянськ. Суд. Сармат

    Суддів звинувачують часто: в упередженості, заангажованості, підкупності. До суддів відносяться двояко особливо у кримінальному провадженні, часто забуваючи про принцип змагальності у процесі, про підготовку матеріалів до передачі до суду, про, можливо, слабу кваліфікацію інших учасників процесу. 

    Днями судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Олена Вірченко, Лариса Богомолова і Олена Дністрян звернулись до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора з повідомленням про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя. 

    За даними порталу/sud.ua/  стало відомо, що у вказаній колегії суддів перебуває справа по звинуваченню групи осіб у вбивстві місцевого активіста Віталія Олешко "Сармат", якого було застрелено 31 липня 2018 року. 

    На лаві підсудних перебуває декілька осіб. 

    29 травня 2020 року відбулось чергове засідання під час якого, після ретельного вивчення письмових матералів, як доказувальної бази, по справі; допиту свідків; колегія прийняла рішення щодо обрання запобіжного заходу відносно чотирьох обвинувачених: Сегеді Михайлу, Ломаці Миколі, Обухову Олександру, Владимиркову Максиму -  цілодобовий домашній арешт. Замість тримання під вартою. 

    Таке рішення суддів сколихнула громадскість. Влаштований мітинг місцевими активістами ставив під сумнів вміння суду визнавати закони, вимагали пояснень від голови суду. Припускали, що судді отримали хабаря через це активісти дозволяли собі нецензурну лайку. Розлиття крові перед входом до приміщення суду та спробу підпалити шини мало б ще більше налякати суддів та змусити їх змінити своє рішення. 

    У своєму повідомленні до Вищої ради правосуддя судді написали, що вважають вказані дії порушенням гарантії незалежності суддів та що подібні дії підривають авторитет правосуддя. 

    Наразі питанням захисту суддів у цій історії буде розбиратись Вища правосуддя. 

    Та питання масового впливу на суддів залишається відкритим. Часто натовп обирає останню інстанцію вирішення питання правосуддя для тиску. При цьому абсолютно забуваючи про те, що правоохоронні органи можуть "недопрацювати" у розгляді кримінальної справи до передачі матеріалів до суду чим у свою чергу "користуються" адвокати. 

Всім має бути по совісті. #Сектор_Життя

Рубрика: Історія одного місця. Магазин "Все для шиття". Сінний ринок

Останній острівець епохи незрівнянного торжку «Сінного ринку» закриває свої двері.

Крамничка «Все для шиття» розташовувалася за адресою Бульварно-Кудрявська (Воровського), 15. Центральні двері крамнички понад 20 років були сховані між рядами лотків «Сінного ринку» але про цю місцину знали не лише ті, хто жив поряд.

Що це за місце?

Крамничка, у якій не просто продавали нитки, гудзики, тканини. Тут продавали ідеї, захоплення, ділились враженнями і досягненнями. Сюди приходили вирішити життєве питання та заявити про нову втілену ідею. Тут створювали нові образи імениті українські дизайнери, люди, які своїм і’мям прославляють Україну. Сюди приходити улюблені актори і співаки, тут бували найкращі травматологи із сусіднього інституту травматології...Сюди приходили ЛЮДИ.

Колектив крамнички.

Здебільшого, це звісно ж, красуні дівчата - продавчині. Вони не просто знаються на вселенському асортименті магазину, вони знаються на людських душах. Вони вміють задовольнити примху будь – якого вибагливого покупця. Це працівниці, які вміють об’єднувати різних людей з різних питань. Вони вміють здійснювати мрії вправно поєднуючи тканину, фасон і фурнітуру майбутнього вбрання.

Керівництво крамнички.

Колись цей магазинчик став втіленням мрії однієї яскравої жінки – Людмили Пилипівни. Весь колектив працівників досі згадує її світлий образ та обов’язкову настанову «про шийну прикрасу, посмішку та яскраві губи».
Нині власником крамниці є сучасний і діловий бізнесмен Азіз Аскерович, який завжди до останнього відстоює кожного, хто з ним працює. Та попри всі намагання, ситуація, що склалась на сьогодні, не дає жодного шансу для подальшого виживання останньої живої пам’ятки «Сінного ринку» крамнички «Все для шиття» .

Із любов’ю і до останнього...

#вседляшиття #сіннийринок #магазиндлядуші