Надання публічної інформації стає доступнішим (огляд ЄСПЛ)

 Відтепер роблячи запит на отримання публічної інформації до державних органів влади журналісти можуть посилатись на рішення Європейського суду з прав людини. 

В ЄСПЛ було файне рішення проти України щодо доступу до публічної інформації, справа "VOLODYMYR TORBICH v. UKRAINE" - Заявник - журналіст, який просив надати як публічну інформацію податкові декларації і відомості про заробітні плати працівників Рівненської ОДА. В наданні значного обсягу інформації було відмовлено з посиланням на захист персональних даних. Суди погодились. ЄСПЛ зазначає, що заявник у своїх запитах прямо просив надати інформацію із приховуванням персональних даних, а крім цього національні органи не розглянули можливість надання інформації і частково у іншому вигляді, який не тягнув би ризики розкриття персональних даних інших осіб. Тому застосоване в цій справі обмеження доступу до інформації не було необхідним у демократичному суспільстві і було порушення статті 10 Конвенції. Також декілька цікавих процедурних моментів: 1) ЄСПЛ визнав, що хоча заявник не вказував мету отримання бажаної інформації у самому запиті, то, по-перше, національне законодавство (ЗУ "Про доступ до публічної інформації") його від цього звільняло, по-друге, він пізніше розкривав цю інфо вже на стадії судового розгляду, а крім цього загалом з контексту діяльності заявника можна було зрозуміти, що інфо потрібна для журналістського розслідування. Цей аспект корисний, адже у справах по статті 10 Конвенції заявники звертаючись до ЄСПЛ за загальним правилом повинні обгрунтовувати мету отримання інформації і такий підхід дещо знижує для українських заявників вимоги щодо доказування цього критерію; 2) по-друге, український Уряд звертав увагу, що в результаті заявник так ніколи й не використав частину отриманої ним за запитом інформації. Уряд вказував, що таким чином заявник зловживав своїм правом на отримання публічної інформації. ЄСПЛ не погодився, оскільки Уряд не доказав, що спірна інформація не мала суспільного інтересу і вона в принципі не була потрібна заявнику в цілях його журналістської діяльності (тобто уряд не доказав невиконання інших критеріїв, встановлених у рішенні ВП ЄСПЛ у справі "Magyar Helsinki Bizottság")

 

 

 

 

Технічний переклад з англійської:

 

 

П'ЯТИЙ РОЗДІЛ

CASEOF VOLODYMYR TORBICH v. UKRAINE

(Заява № 14957/13 )

 

 

 

 

 

РІШЕННЯ
 

 

 

 

СТРАСБУРГ

13 липня 2023 р

 

Це рішення є остаточним, але воно може підлягати редакційній редакції.

In the case of Volodymyr Torbich v. Ukraine,

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи як комітет у складі:

 Карло Ранцоні , президент ,
 Маттіас Гійомар,
 Микола Гнатовський , судді ,
та Мартіна Келлер, заступник секретаря секції,

Беручи до уваги:

заяву (№ 14957/13 ) проти України, подану до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) 2 лютого 2013 року громадянином України паном Володимиром Анатолійовичем Торбічем, який народився у 1980 році та проживає у Рівному (далі – заявник), інтереси якого представляла пані Л.В. Опришко, адвокат, який практикує в Києві;  

рішення повідомити про скаргу за статтею 10 Конвенції Уряд України («Уряд»), представлений його Уповноваженим, нещодавно пані М. Сокоренко, і оголосити решту заяви неприйнятною;

зауваження сторін;

 

Після наради за закритими дверима 22 червня 2023 року,

Постановляє таке рішення, яке було ухвалене того дня:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Заява стосується відмови надати журналісту доступ до інформації, якою володіють державні органи, нібито в порушення статті 10 Конвенції.  

2.  The applicant is a journalist and the editor-in-chief of the Rivne Agency of Journalistic Investigations (Рівненське агентство журналістських розслідувань), an information agency (“the Agency”).

3. У своєму першому зверненні до голови Рівненської державної адміністрації (далі – РДА ) заявник, представившись головним редактором агентства, просив надати йому інформацію про виплачені премії . до голови, його заступників та всіх інших співробітників РДА в період з 2009 по 2011 рр. Заявник просив надати інформацію в анонімному вигляді, але з детальною інформацією щодо кожної посади, виду премії та розміру щомісяця. Він посилався, зокрема, на закон «Про доступ до публічної інформації», який передбачає, що доступ до інформації про використання бюджетних коштів не може бути обмежений.   

4. Заявник отримав інформацію від деяких суб’єктів ОДА відповідно до запиту. Однак від інших йому було відмовлено в наданні інформації, або йому надали лише узагальнену або неповну інформацію (наприклад, без детальної інформації про посаду чи тип премії), на тій підставі, що розкриття подальших деталей було б порушенням законодавства про захист персональних даних.  

5. Скарги заявника щодо відмов, які включали посилання на практику Суду за статтею 10, були відхилені місцевим та апеляційним судами 14 лютого та 11 червня 2012 року відповідно. Суди обґрунтовували це тим, що: (i) оскільки офіційний веб-сайт ОДА та інформація, розміщена в приміщеннях ОДА, містили докладні списки її співробітників за відділами, які надавали інформацію, яку запитував заявник (тобто ,     з детальною інформацією про кожну позицію) полегшить ідентифікацію особистості, порушуючи законодавство про захист персональних даних; (ii) особисту фінансову інформацію не можна було поширювати без попередньої згоди суб’єкта даних, і лише декларації про доходи державних службовців були публічними; і (iii) заявник подав запит не як особистий, а як представник Агентства, і тому його особисті права не були порушені.

6. 3 серпня 2012 року Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження, встановивши відсутність доказів порушення ні матеріального, ні процесуального законодавства судами нижчих інстанцій, а також те, що касаційна скарга заявника, в якій він по суті повторив свою думку доводів, була необґрунтованою.  

7. У двох наступних запитах заявник, представившись головним редактором Агентства, попросив Голову Верховної Ради надати йому копії декларацій про доходи двадцяти двох народних депутатів (депутатів) за рік. 2012 рік.  

8. У відповідь заявника було повідомлено, що надання йому декларацій про доходи народних депутатів без їх попередньої згоди буде порушенням законодавства про захист персональних даних. Зрештою заявнику надали декларації восьми народних депутатів, які дали свою згоду на оприлюднення, і його повідомили, що ще чотири декларації були опубліковані в Офіційному віснику і, таким чином, були у вільному доступі.  

9. Наступні скарги заявника, засновані на Законі «Про доступ до публічної інформації» та Законі «Про запобігання та боротьбу з корупцією», відповідно до яких доступ до інформації, що міститься в деклараціях державних службовців, не може бути обмежено, були відхилені судами. . У своєму остаточному рішенні від 1 квітня 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд встановив, що оскільки заявник вимагав копії декларацій (що містять персональні дані не лише відповідних народних депутатів, а й членів їх сімей), а не конкретну інформацію від декларації, його запит було справедливо відхилено. Це рішення було остаточним і оскарженню не підлягало.  

ОЦІНКА СУДУ

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ

A.   Допустимість

10. Уряд стверджував, що скарги заявника на порушення його конвенційних прав становлять зловживання правом на звернення, оскільки щодо першого запиту до ОДА йому де-факто була надана інформація, яку він запитував, і , крім того, щодо обох запитів він фактично ніколи не використовував отриману інформацію, а просто запитував її з метою судового розгляду.  

11. Уряд також стверджував, що стаття 10 не застосовується до цієї справи, оскільки три з чотирьох критеріїв, встановлених у рішенні Суду у справі Magyar Helsinki Bizottság проти Угорщини ([ВП], № 18030/11 , §§ 158 -80, 8 листопада 2016 року) виконано, критерій «мета запиту» не виконано. Вони посилалися на наведені вище аргументи щодо зловживання правом на звернення та зазначили, що заявник ніколи не пояснював причину, з якої він запитував інформацію.   

12. Заявник не погодився, зазначивши, зокрема, що метою його запитів було розслідування використання державних коштів і виявлення будь-яких можливих зловживань.  

13. Посилаючись на Жданов та інші проти Росії (№ 12200/08 та 2 інших, §§ 79-81, 16 липня 2019 р.) щодо застосовних загальних принципів, Суд повторює, що поняття «зловживання» у значенні статті 35 § 3 (a) Конвенції слід розуміти як «шкідливе використання права в цілях, відмінних від тих, для яких воно призначене», і яке перешкоджає належному функціонуванню Суду або належному проведенню провадження. перед цим.    

14. Що стосується застосовності статті 10, Суд повторює, що право на доступ до інформації, якою володіє державний орган, може виникнути, якщо такий доступ є інструментом для здійснення особою свого права на свободу вираження поглядів, і якщо відмова в цьому є втручанням у це право. Пороговими критеріями для такої оцінки є: мета запиту на інформацію, характер запитуваної інформації, роль заявника та чи була інформація готовою та доступною (див. Magyar Helsinki Bizottság , згадане вище, §§ 149- 80).    

15. Що стосується першого з цих критеріїв, необхідною умовою має бути те, що метою особи, яка запитує доступ до інформації, якою володіє державний орган, є надання їй можливості реалізувати свою свободу «отримувати та передавати інформацію та ідеї» до інших. Таким чином, Суд звернув увагу на те, чи був збір інформації відповідним підготовчим кроком у журналістській діяльності чи в іншій діяльності, що створює форум для публічної дискусії або становить її суттєвий елемент .  

16. Зважаючи на це, Суд вважає, що попередні заперечення Уряду взаємопов’язані та мають розглядатися разом.  

17. Заявник надав копії статей, які він опублікував на свої запити, аналізуючи відповіді, отримані від органів влади. Зокрема, у статті про премії ОДА згадувалося, що певні органи влади зловживали системою, призначаючи такі високі премії, що співробітники отримували винагороду, яка у багато разів перевищувала їхню офіційну зарплату, і таким чином заявник поставив під сумнів цю практику. У статті про нардепські декларації розглядалися ті нардепи, які були пов’язані з Рівненщиною і могли приховувати свої статки або були справжніми мільйонерами.  

18. Суд також зазначає, що хоча запити заявника не містили жодної причини щодо того, навіщо йому була потрібна запитувана інформація (що, в принципі, не вимагається національним законодавством), у своїх поданнях до національних судів він або прямо стверджував, або з його доводів можна обґрунтовано припустити, що він розслідував використання бюджетних асигнувань владою (порівняйте рішення у справі « Северин проти України » [Комітет], № 50256/08 , пп. 45-46, 15). вересень 2020 р.).   

19. Суд також зазначає, що сам характер запитуваної інформації, тобто її прямий зв’язок із державним фінансуванням і, отже, її суспільний інтерес, а також роль заявника (як чітко зазначено у запитах), жодна з яких не оскаржувалася. Урядом, повинен був надати владі достатньо чіткий знак щодо мети запитів.  

20. Тому Суд не сумнівається, що інформація, яку шукав заявник, була необхідною для його права отримувати та поширювати інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес, у рамках його журналістської діяльності.  

21. З цього випливає, по-перше, що немає ознак того, що заявник мав намір скористатися своїм правом за статтею 10 з іншою метою, ніж ті, для яких це право призначене. По-друге, беручи до уваги, що Уряд не стверджував, що інші три критерії, встановлені в рішенні у справі Magyar Helsinki Bizottság, не були дотримані, відмова заявнику в доступі до інформації становила втручання в його права за статтею 10, і це положення є таким чином застосовно.  

22. Отже, попередні заперечення Уряду мають бути відхилені.  

23. Суд також зазначає, що заява не є ані явно необґрунтованою , ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Тому вона має бути оголошена прийнятною.  

B.   Достоїнства

24. Заявник скаржився, що втручання в його право на доступ до публічної інформації не було законним, оскільки влада не врахувала вимог спеціального законодавства про доступ до публічної інформації, а також не було «необхідним у демократичному суспільстві» .  

25. Уряд стверджував у загальних рисах, що національні суди надали відповідну оцінку щодо характеру запитуваної інформації та того, чи могла вона бути надана відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації». Крім того, вони зазначили, що переслідуваною законною метою був захист приватного життя відповідних осіб. Що стосується необхідності, Уряд зазначив, що заявник не довів, що існувала необхідність розкриття запитуваної інформації на підставі значного суспільного інтересу, який переважав над необхідністю захисту приватного життя відповідних осіб.  

26. Суд вважає непотрібним вирішувати, чи було втручання передбачено законом у розумінні статті 10 § 2, оскільки воно в будь-якому випадку не відповідає умові необхідності.  

27. Що стосується необхідності, то завдання Суду полягає в тому, щоб розглянути втручання у світлі справи в цілому та визначити, чи було воно пропорційним законній меті, що переслідувалася, і чи були доречними причини, наведені національними органами влади для його виправдання. і достатньо (див., наприклад, Magyar Helsinki Bizottság , згадане вище, § 187).   

28. Зважаючи на це, Суд зазначає, що основною причиною, наведеною владою для відмови у задоволенні запитів заявника, була необхідність захисту конфіденційних персональних даних працівників ОДА чи народних депутатів, таким чином відповідаючи законній меті «захисту репутація або права інших осіб».  

29. Однак у своєму першому запиті заявник чітко просив анонімну інформацію. Національні органи влади, включаючи суди, значною мірою покладалися на теоретичну та малоймовірну можливість ідентифікації відповідних осіб, якщо інформацію було надано у формі, яку вимагав заявник, і, отже, на необхідність захисту конфіденційності, і не зважили, що розгляд проти права доступу до такої важливої ​​інформації, як використання державних коштів. Схоже, що суди також не врахували та не розмежували, у міру необхідності, загальні відмови та можливість надання інформації у форматі, відмінному від того, який просив заявник.  

30. Що стосується другого запиту заявника, Суд зазначає, що, як підтвердив сам Київський апеляційний адміністративний суд, національне законодавство дозволяло доступ до інформації про фінансовий стан і доходи народних депутатів. За таких обставин Суд визнає, що підхід національних органів влади у цій справі був надто формалістичним та обмежувальним, оскільки в принципі мала існувати можливість задовольнити прохання заявника, наприклад, шляхом надання декларацій із виправленими персональними даними. Суд апеляційної інстанції також, здається, не проаналізував вимоги антикорупційного законодавства щодо питання, на яке посилається заявник.  

31. Звідси випливає, що причини, наведені для виправдання втручання у права заявника за статтею 10, не були доречними та достатніми, і, відповідно, втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві».  

32. Відповідно, мало місце порушення статті 10 Конвенції.   

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

33. Заявник стверджував, що встановлення порушення становитиме достатню справедливу сатисфакцію; він не висував жодних інших вимог, зокрема щодо судових витрат.  

34. Уряд стверджував, що не було вимоги присуджувати будь-яку компенсацію заявнику.  

35. Суд вважає, що заявник, мабуть, зазнав моральної шкоди внаслідок встановленого порушення, і що цей висновок сам по собі є достатньою справедливою сатисфакцією.  

З ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.    Оголошує заяву прийнятною;

2.    Постановляє , що мало місце порушення статті 10 Конвенції.

3.    Постановляє , що встановлення порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, заподіяну заявнику.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 липня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.   

 

 Мартіна Келлер Карло Ранцоні
 Заступник секретаря президент

 

 

Подвійний грабунок?

За даними прокуратури Чернівецької області  ворожка вступила у змову із адвокатом та пропонувала особі, який звинувачений у безпідствному отриманні бюджетних коштів, вирішити його проблему. Таким чином, із можновладця отримано 300 тисяч доларів США.
Тепер ворожка і її посібники перебувають під слідством.
Але питання в тому хто реально є ошуканими у цій справі.

Ворожка з адвокатом, які взяли у крадія, що відмив і легализував 15 мільйонів гривень чи громадяни України у яких поцупили ці кошти?
Як довго триватиме слідство у цих справах ми достеменно не знаємо та обов'язково слідкуватимемо!

Екологічні ініціативи Японії

Врятувати планету від забруднення вирішили японці. І запровадили нову послугу у авіа перельотах. Відтепер подорожуючим не потрібно буде брати з собою валізи, а все необхідне можна взяти на прокат. Таким чином планують перевірити кількість викидень у атмосферу та покращити повітря.

 Japan Airlines  разом із місцевим ритейлером надають базовий гардероб, якого якраз вистачить на кілька днів в іншій країні. 

Sumitomo, одна з найбільших торгових компаній Японії, нестиме відповідальність за закупівлю, прання та доставку товарів, які будуть отримані з розпроданих запасів і вживаного одягу.

Програма «Any Wear, Anywhere» спрямована полегшити навантаження пасажирів і літаків. JAL планує відстежувати зміни ваги зареєстрованого багажу пасажирів та вивчати, як це впливає на викиди вуглекислого газу літаками протягом 14 місяців випробування. Флагманський авіаперевізник Японії виконує рейси з восьми міст США, сред яких є Нью-Йорк, Бостон, Даллас та Лос-Анджелес.

Програма пропонує одяг у розмірах від маленького до дуже великого і в стилях, позначених як casual і smart casual. Комплект жіночого одягу smart-casual включає чорний жакет, три светри, два топи, дві пари широких штанів і спідницю. Чоловік, який шукає базові повсякденні зимові речі, може замовити комплект із куртки, двох светрів, двох пар штанів та толстовки. Ціни починаються приблизно від $28.

Випробування є одним з останніх нововведень на тлі багатьох екологічних ініціатив, здійснених авіакомпаніями, які прагнуть створити нешкідливий для клімату образ ведення бізнесу, попри високий рівень викидів у галузі авіаперевезень.

За матеріалами

 

 

Штучний інтелект і "тіньові бібліотеки" як привід звернутись до суду

Митці словесного жанру США відстоюють свої права у суді проти штучного інтелекту ШІ.

Не так давно нас охопила лихоманка з перевірки здібностей ШІ. Випробовували хто як міг. Перевіряли, кого і як може замінити штучний інтелект. Аж поки це не порушило права інтелектуальної власності. 

Шойно стало відомо, що OpenAI та Meta частково навчались на матеріалах захищених авторським правом. З’явився привід звернутись до суду. Таким чином до відділення Сан–Франциско  Окружного суду США Північного округу Каліфорнії було подано колективний позов.

Попередньо юристи позивачів  Джозеф Савері та Метью Баттерик вже звертались до суду щодо порушень права інтелектуальної власності проти Github та Stable Diffusion, але там рішень поки що немає.

Другим за тиждень є позов від 7 липня 2023 року проти OpenAI та першим зі знаменитостями у якості позивачів, включаючи коміка Сару Сільверман. Позивачі стверджують, що ці компанії незаконно копіювали та використовували матеріали, захищені авторським правом, для навчання своїх програм штучного інтелекту.

У судовій справі позивачі стверджують, що штучний інтелект отримав копії творів із незаконних «тіньових бібліотек» в інтернеті для навчання. Технологічні гіганти ще не відповіли на претензії щодо порушення авторських прав ШІ.

Раніше гільдія авторів, що представляє письменників, закликала керівників OpenAI, Alphabet, Meta, Stability AI та IBM «отримати згоду та подати справедливу компенсацію авторам за використання захищених авторським правом матеріалів у навчанні ШІ».

А що там із ШІ в Україні?

Нагадаємо, що однією із перших почала боротись за порушене авторське право в Україні це письменниця Євгенія Гапчинська, але на нашу думку, то виглядало більше як шахрайська схема.

 

 за матеріалами NYT

 

Виключний випадок вибіркового правосуддя: в судовій системі України кричущий випадок. Один і той самий факт доводиться в суді вчетверте

Зараз ми виборюємо право на свободу та право на правду. Цим ми відрізняємося від тих, хто прийшов нас знищувати.

Велике значення в процесі трансформації та вступу до ЄС має судова та правоохоронні системи, основним завданням яких має бути захист прав громадян.

Реформування передбачає проведення Вищою радою правосуддя перевірки всіх суддів Верховного Суду щодо можливого вчинення ними дисциплінарних проступків або грубого чи систематичного нехтування обов'язками судді.

Із цим категорично не згодні Голова Державної служби геології та надр України Роман Опімах, його перший заступник Володимир Бучко, директор Департаменту правового забезпечення Сергій Губа, екс-Голова Держгеонадр Олег Кирилюк, звільнений Президентом В. Зеленським за корупцію, його імовірні ставленики «бандит - смотрящий» Олег Попов та члени їх команди, які 3,5 роки не виконують рішення суду про поновлення на посаді головного юриста Держгеонадр Крістіни Браіловської.

Для того, щоб не виконати рішення суду, вони утворили абсурдну ситуацію у вигляді «корупційного замкненого кола», втягуючи в цей процес сторонніх людей.

Людина змушена по колу четвертий раз підряд доводити одне й те саме.

Після хабаря Голові Верховного Суду України В. Князєву та проведеного засідання  у РНБО на тему «Прискорення судової реформи і подолання проявів корупції у системі правосуддя» від 30.06.2023 здавалось б, що іще має статися.

А стався кричущий випадок вибіркового правосуддя, коли суддя Київського окружного адміністративного суду Сергій Лапій виніс судове рішення, яке суперечить ТРЬОМ рішенням Верховного Суду України у цій самій справі, всім документам державного виконавця, а також поданню Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Це рішення підриває авторитет системи правосуддя в цілому.

Виникає питання, хто такі Роман Опімах, Володимир Бучко та Сергій Губа, для яких Верховний Суд України – «не суд», подання Уповноваженого з прав людини – на їх думку «не має юридичної сили», а документи державного виконавця – це «так ото».

На це судове рішення Браіловською К.Е. подано апеляційну скаргу, яку розглядатиме в Шостому апеляційному адміністративному суді трійка суддів: Костюк Л.А., Бужак Н.П.. Кобаль М.І.

Ця сама трійка суддів вже один раз розглядала те саме питання у тій самій судовій справі.

Нагадаємо.

Чиновницю було незаконно звільнено з посади. Голова Держгеонадр Роман Опімах, який мстить їй за конкурсний відбір на голову відомства, де вона виступала в якості його основного конкурента, вступив в змову із командою відомого корупціонера - екс-Голови Держгеонадр Олега Кирилюка та його «смотрящим» Олегом Поповим з метою її недопуску на робоче місце.

Під час війни вони не тільки не підписали їй наказ про поновлення, але й не виплатили вимушений прогул за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді, а також не зарахували 3,5 роки законного стажу шляхом умисної несплати ЄСВ.

За фактом невиконання рішення суду ДБР відкрито кримінальне провадження.

Наказом Держгеонадр від 17.03.2020 № 86-к її поновлено на неіснуючій посаді начальника Юридичного управління, яка не передбачена чинним штатним розписом Держгеонадр.

Цей наказ ТРИЧІ був предметом розгляду у Верховному Суді України та ТРИЧІ не визнаний виконанням рішення суду. Тобто ВСУ підтвердив факт невиконання судового рішення.

Також це підтверджено всіма документами державного виконавця, який виніс дві вимоги, дві постанови про накладення штрафів, направив до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі невиконання судового рішення.

Факт невиконання судового рішення зафіксував Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Д. Лубінець та НАН України у висновку науково-правової експертизи.

Відповідно до вимоги державного виконавця від 31.07.2020 № 62455703/20.1/22 «боржником видано наказ про поновлення стягувача на неіснуючій посаді, а отже, фактичного виконання рішення суду не відбулось.

Разом з тим, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису – ввести скорочену посаду».

Вимогою державного виконавця від 13.10.2020 № 62455703/20.1/22 встановлено: «наказ Держгеонадр від 17.03.2020 № 86-к про поновлення Браіловської К.Е. на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України, яким Браіловську К.Е. поновлено на посаді, яка не передбачена внутрішніми організаційно-розпорядчими документами роботодавця, зокрема, штатним розписом, не забезпечує відновлення порушених прав та не відповідає законодавчо встановленим гарантіям».

Аналогічне встановлено двома постановами про накладення штрафів – від 17.11.2020 ВП № 62455703, від 21.12.2020 ВП № 62455703, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Міністерством юстиції України постановою від 27.10.2022 ВП № 62455703 закінчено виконавче провадження за фактом умисного невиконання Боржником рішення суду без поважних причин.

Та сама трійка суддів (Костюк Л.А., Бужак Н.П., Кобаль М.І.) під час розгляду тієї самої справи у постанові від 15.10.2020 у справі № 640/18993/19 дійшла вірного висновку, що рішення суду наказом № 86-к не виконано, та визнала бездіяльність Держгеонадр в частині поновлення на посаді, оскільки не внесено зміни в штатний розпис посади позивача відповідно до якої її поновлено.

Ця постанова встановила порядок і спосіб виконання рішення суду: у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2021 у справі № 640/22177/21 (лишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 640/22177/21 та ухвалами Верховного Суду України від 26,11.2021 та від 09.02.2022) було скасовано незаконно винесений документ державного виконавця Савки Л.О., яка вимагала від мене ознайомитись із наказом від 17.03.2020 № 86-к про поновлення мене на неіснуючій посаді начальника Юридичного управління.

Відповідно до цього рішення «…посада так і не була введена до штатного розпису на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, а тому запис про таку посаду в трудовій книзі, без реального відновлення порушених прав позивача не призвів би до фактичного, реального і належного виконання судового рішення…».

Також цим судовим рішенням із посиланням на висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького від 20.08.2020 № 126/160-е встановлено аналогічний порядок і спосіб виконання рішення суду: або шляхом введення скороченої посади до штату або на рівнозначній посаді.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі № 640/30835/20 (лишена в силі Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 640/30835/20, від 08.12.2022 у справі № 640/30835/20, від 03.01.2023 у справі № 640/30835/20) було визнано законними штрафи, накладені Міністерством юстиції України за фактом невиконання рішення суду про поновлення на посаді, оскільки рішення суду не виконано без поважних причин.

Так, відповідно до цієї постанови

 «… Не введена посада до штатного розпису і станом на даний час, на рівнозначній посаді Браіловську К.Е. не поновлено.

Боржником видано наказ про поновлення стягувача на неіснуючій посаді, а отже, фактичного виконання рішення суду не відбулось.».

Після того як опоненти, які 3,5 роки не виконують рішення суду, що підлягає негайному виконанню, отримали подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Д. Лубінця від 19.06.2023 з вимогою негайно поновити Браіловську К.Е. на рівнозначній посаді директора Департаменту правового забезпечення згідно чинного штатного розпису, виплатити вимушений прогул за час непоновлення на посаді, сплатити ЄСВ для зарахування стажу роботи, суддею Київського окружного адміністративного суду С. Лапієм вочевидь в змові з ними було винесено ухвалу від 23.06.2023 у справі № 640/18993/19, яка суперечить ТРЬОМ рішенням Верховного Суду України, документам державного виконавця у цій самій справі, висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, висновку НАН України у цій самій справі.

Оскаржуваною Ухвалою судді Лапія відмовлено в наданні роз’яснень на тій підставі, що «на виконання судового рішення Держгеонадрами видано наказ від 17.03.2020 № 86-к про поновлення Браіловської К.Е. на посаді начальника Юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05 вересня 2019 року та виплачено середній заробіток за один місяць у розмірі 11400,00 грн., тобто судове рішення в частині поновлення на роботі відповідачем виконано у добровільному порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на думку суду, з урахуванням раціональності зазначених критеріїв доцільності роз’яснення судового рішення, та факту виконання судового рішення у добровільному порядку у задоволенні заяви представника відповідача про роз’яснення рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 необхідно перевірити».

Проте це НЕПРАВДА.

Зазначена ухвала містить ознаки статті 366 КК України (службове підроблення) та 364 КК України (зловживання владою), про що поінформовано НАБУ та ВРП.

ВСІМА перерахованими документами встановлено, що поновлення на посаді повинно ОДРАЗУ здійснюватись в чинному штатному розписі, а з цією метою Держгеонадра повинні або ввести скорочену посаду або поновити на рівнозначній.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ДАНИЙ ФАКТ ПІДТВЕРДИВ ТРИЧІ.

Особливо чітко ЦЕ ВБАЧАЄТЬСЯ ТА НАПИСАНО ЧОРНИМ ПО БІЛОМУ У СПРАВІ № 640/22177/21.

На користь мотивувальної частини так званої «ухвали» немає ЖОДНОГО ДОКУМЕНТА.

Таким чином, вбачаються всі законні підстави для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 640/18993/19, винесеної суддею С. Лапієм та відмови в задоволенні заяви про надання роз’яснень з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Саме по собі питання, яке ставить Держгеонадра в заяві про надання роз’яснень, чи повинні Держгеонадра вводити в штатний розпис скорочену посаду начальника Юридичного управління, є абсурдним, оскільки суд ТРИЧІ встановив що повинні вводити або поновити на рівнозначній посаді. Також це встановила та сама трійка суддів під час попереднього розгляду справи.

Крім того, Держгеонадра з моменту тричі змінювали структуру та 5 разів штатний розпис та жодного разу посаду начальника Юридичного управління до нього не ввели.

А під час останньої зміни структури навмисно спровокували відмову Мінприроди в погодженні, допустивши помилки в структурі, аби цю посаду не вводити.

Відповідно до висновку Уповноваженого ВРУ людини:

«На даний час чинна структура Держгеонадр від 21.05.2021 та штатний розпис Держгеонадр від 26.05.2021, в яких рівнозначна посада має назву директора Департаменту правового забезпечення.

Зауважую, що з метою нібито виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 640/18993/19 Головою Держгеонадр Романом Опімахом було подано на затвердження до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів структуру (штатний розпис) Дрежгеонадра, яке не відповідає чинному законодавству України.

Однак, листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 13.02.2023 № 19/2173-23 було відмовлено в погодженні структури Держгеонадр, а саме: утворення Юридичного управління зі штатною чисельністю 1 посада, не відповідає вимогам абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», відповідно до якого управління – це структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування, до складу якого входять не менше як два відділи.

Таким чином, запропоновані вище зміни в структурі Держгеонадр з явними помилками та суперечностями чинному законодавству України додатково дають підстави вважати по навмисне невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2021 у справі № 640/22177/21 зі сторони Держгеонадр».

До цього Держгеонадра ДВІЧІ звертались до Окружного адміністративного суду м. Києва для отримання так званих роз’яснень у справі, проте у їх наданні ДВІЧІ було відмовлено ухвалами від 21.07.2020 та від 06.11.2020 у справі № 640/18993/19, але не з тих мотивів що рішення суду «ніби-то наказом Держгеонадр від 20.03.2020 № 86-к виконано в добровільному порядку», а тому що в наданні роз’яснень немає жодних правових підстав, а в подальшому яким саме чином рішення суду повинно виконуватись було встановлено державним виконавцем та ТРИЧІ Верховним Судом України.

Після цього у Романа Опімаха, Володимира Бучко та Сергія Губи іще є якісь питання?

 

 

 

Банківські забавки

 Ігри з «Приватом» це завжди лотерея для кінцевого споживача. І як ми вже давно знаємо, банк ніколи не залишиться у програші.

Якось, один адвокат виграв справу у банку за надмірно нараховані відсотки по кредиту, який особа фактично не використовувала. Це було ще у 2010х роках, коли приват видавав картки всім охочим, там одразу був невеликий кредитний ліміт, з якого потім знімали кошти, якщо клієнт не користувався карткою, за так би мовити – обслуговування. Таким чином на кредитний ліміт нараховували відсотки, пені.. Отже, адвокат в інтересах клієнта справу щодо неправомірного нарахування боргу виграв. Та, через кілька років дзвонить клієнт і повідомляє, що борг нікуди не зник. Клієнт відкрив новий рахунок, але банк порахував, що може на власний розсуд розпоряджатись депозитними грошима клієнта і списав ці кошти на борг.

Через 10 років картина змінюється, «Приват» почав програвати суди щодо подібного розпорядження коштами з депозитних рахунків. І… вносить зміни у договір користування банківськими послугами. Відтепер банк має право розпоряджатись депозитними коштами в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

В цей же час «Монобанк» активно розповсюджує банки (на картинці наче скляна банка для варення). Так от, ці банки кожна з яких окремий депозитний договір, через який легалізуються кошти невідомого походження. І коли ви скидаєте кому небудь на банку, ви спонсоруєте банк у можливості використання цих коштів.

Поряд з цим, поки банки граються, до звичайних українців приходить податкова, яка вимагає пояснення походження коштів на депозитних рахунках.

 

Справа 336/3562/22

Справа 372/3067/22

Відповідальність блогерів

 Дніпровським районим судом міста Києва суддєю Дзюба Олександром Анатолійовичем була розглянута кримінальна справа відповідно до ч.2 ст. 114-2 ККУ. 

 Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

(Чернецька) Воронова Інна Едуардівна інстаблогерка, яка знімала і викладала в мережу роботу ППО у Києві заключила договір зі слідством та визнала свою провину.

Дніпровський районний суд Києва затвердив угоду про визнання винуватості та призначив жінці покарання - 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік.

Встановлено, що 16 травня 2023 року під час масованої ракетної атаки рф по території Києва, мешканці різних районів столиці здійснили відео та фото зйомку роботи протиповітряної оборони України.

Відзняті фото та відео вони розмістили у соціальних мережах. 

Згодом вказані матеріали з’явилися на російських інтернет-ресурсах.

У межах провадження, розпочатого за цим фактом, правоохоронці повідомили про підозру 4 особам.

У реєстрі сам вирок ще не опубліковано. 

Справа №: 755/8947/23 від 28.06.2023