понеділок, 27 листопада 2017 р.

Крові не буде. Чеченці в Україні. ч.2.


Потерпілий у справі Заєць Роман Вікторович.


 фото отримано з відкритих джерел соціальної мережі


Це неоднозначна особа відома у фінансових колах Маріуполя. Він багато років не ховаючись облаштовує фінансові піраміди, які користуються постійним попитом не тільки серед місцевого населення Маріуполя.
         Починав свою «кар’єру» на пару з батьком маючи тісні стосунки з країною агресором він активно відкривав фіктивні компанії у Ростовській області через які виводив капітали. Та не все склалось, як бажалось. З початком протистояння на Сході країни довелось Зайцю перебратись назад - у рідний Маріуполь. Тут він користуючись франчайзі від компанії «ФК» Абсолют Фінанс» стає керівником мережі обмінників валюти.  Щоб отримати франчайзі Заєць звернувся по кредити у різні банки, інколи не один, а з поплічниками. Сподіваючись, що швидко розрахується з боргами.
         Щось пішло не так, в той момент, коли із Зайцем почав судитись власний батько, щодо витребування безпідставно набутого майна нарахування з сина аліментів на власне утримання, тощо.
         Через те, що серед тих, хто вклав грошові кошти у його піраміду були серйозні люди, а сплачувати відсотки по вкладенням стало нічим. Для відробітку відсотків по вкладам Заєць погодився на співпрацю із спецслужбами. І в потрібний час почав діяти.
         Заручившись підтримкою Ібрагімової Юлії, яка працювала у  нього касиром одного з «обмінів валют» і по суміцнитву була вкладником у «Абсолют Фінанс», Заєць почав відпрацьовувати план – задачу поставлену спецслужбами.
Вони домовляються, що Юлія показово влаштовуватиме скандали про не повернені кошти, погрожувати своїми зв’язками і т.п. тобто, користуючись впливовими зв’язками свого померлого чоловіка, створюватиме ситуацію, в якій начеб то дійсно Зайцю загрожує небезпека. Під цю пісню, до Зайця дійсно звертають ще декілька «постраждалих» з вимогами про повернення.
Юлія домовляється із своїм цивільним чоловіком Ширіним, про те, що він допоможе їй із Зайцем, а саме привезе на місце зустрічі потрібних людей відповідно до домовленостей із спецслужбами. Коли все було домовлено та підготовлено, дає «відмашку» Зайцю і той стрімголов летить до управління поліції де пише заяву про вимагання.
Згідно з записів інформаційних порталів Маріуполя заява була написана за декілька годин до проведення спецоперації спецпідрозділом «Корд». Цікаво, що саме про цей інцидент інформація була оперативно поширена у місцевих ЗМІ.
На момент затримання Заєць очікував зовсім іншу особу, але сталось краще. У групу осіб, яка на прохання Ширіна приїхала до Зайця потрапили Чеченці. Цим він і відкупився від боргів перед «особливими вкладниками».
Наразі, Роман Вікторович вимушений ходити у судові засідання Жовтневого суда міста Маріуполь. Хоча йому і дали вправного адвоката (колишнього прокурора) та, він все одно не радий  вважаючи, що все для нього скінчилось, Роман просто «відбуває» засідання і навіть намагається усілякими способами уникати своє перебування у суді. Хоча це може також бути фрагментом сценарію написаного для нього.
Сьогодні 27.11.17 року засідання не відбулось, якраз по тій причині, що не з’явився головний обвинувач Заєць Роман Вікторович разом зі своїм адвокатом.

У наступних  засіданняхі мають давати покази свідки, серед яких є цивільна дружина «організатора» Ширіна Артура Ігоровича то, які ж покази вона буде давати проти чоловіка з яким веде спільний побут?




  

субота, 21 жовтня 2017 р.

Крові не буде. Чеченці в Україні. ч.1

Гоніння з боку влади на добровольців АТО – громадян інших країн почалось приблизно рік тому. Не секрет, що першими ластівками стали проблеми з еміграційною службою та посвідками на проживання в Україні. Особливо незручними стали особи, що належать до чеченців.  
         Факти кривавого сліду останніх років прямо ведуть до розгалужених російських спецслужб. Про це свідчать однаковість вбивств Тимура Махаурі (при загибелі мав посвідку учасника Міжнародного миротворчого батальйону імені Шейха Мансура), Максима Шаповала (полковник, начальник спец резерву ГУР МО), Олександра Хараберюша (полковник контррозвідки) та Павла Шеремета (журналіст). Всі ці особи вели активну боротьбу проти путінсько – кадировської агресії, крім всього, сприяли боротьбі руху Опору народів Кавказу.
         В час коли Україні конче не вистачало військових спеціалістів ми з радістю приймали до себе всіх, хто хоч якось знав «правила війни». Та політичні процеси нерозривно пов’язані із фінансовим станом багатіїв тому, «кровна» ворожнеча тих, хто віками бореться із Москвою, стала недоречною. Ми вважаємо, що українська влада повинна підтримувати добровольців з інших країн, повинна підтримувати наших добровольців, адже це все ж робиться, начеб то за наші кровні гроші, але бачимо, що за ангажованість певних провладних осіб викликає відверту агресію до них - добровольців. Так, ми спостерігаємо, як швидко забуваються обіцянки про забезпеченість ветеранів, про постійну допомогу сім’ям ветеранів, про забезпечення фронту всім необхідним на всі 100%.
         Схожою склалась ситуація навколо осіб, чеченців за походженням, – добровольців, що приймали активну участь в зоні бойових дій на Сході України своїм вмінням і знанням допомагали на лінії фронту. Сфабрикованою  кримінальною справою  № 263/7984/17 у місті Маріуполь Донецької області влада вкотре доводить своє однобічне бачення допомоги і потрібності у військових спеціалістах на фронті сьогодні.
         Початок цієї історії ми можемо прослідкувати на місцевих інформаційних порталах міста Маріуполя: mrplcity, mnews, 0629.com.ua в один голос стверджували, що 14.04.2017 року було затримано банду з п’яти осіб, які вимагали з «чесного бізнесмена» 20 000 долларів США. Інформація про факт затримання і швидку реакцію місцевих ЗМІ можна пояснити лише за ангажованістю місцевої влади у необхідності позбавитись будь яким чином від чеченців в Україні. Цікаво, що на момент передачі справи до суду, місцеві колеги за будь що відмовляються від висвітлення цієї історії.

Суддя Папаценко Павло Ілліч.

         Про судові перипетії під час слідства ми дізнаємось із красномовних заяв адвоката, захисника бойовиків Розметов Ровшанбек Назарович в одній з яких ми дізнаємось, що «18.06.2017 року суддя Папаценко П.І. під час продовження підготовчого судового засідання, оголосив, що до суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, однак відсутні розписки обвинувачених Сісзбулатова Б.С.Х., Ханакаєва Л.Р., та Сосаєва А.А.Х.  про отримання ними обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження.
         Після цього дав розпорядження секретарю судового засідання вручити обвинуваченим Сісзбулатову Б.С.Х., Ханакаєву Л.Р., та Сосаєву А.А.Х. обвинувальні акти та реєстри матеріалів кримінального провадження на українській та російській мовах.
Обвинувачені  Сісзбулатов Б.С.Х., Ханакаєв Л.Р., та Сосаєв А.А.Х. відмовились отримати обвинувальні акти та реєстри матеріалів кримінального провадження, та давати розписки про їх отримання.
Після цього, суддя Папаценко П.І. особисто підійшов до кабіни де утримувались обвинувачені та особисто намагався вручити їм вказані документи силоміць. При цьому суддя Папаценко П.І. вів себе неадекватно, висловлюючи, що все фіксується на технічний засіб чинячи таким чином тиск на обвинувачених» - чи не є це прямим порушенням норм КПК України?
Із заяви про відвід судді: «Таким чином, суддя Папаценко П.І. перебравши на себе функцію державного обвинувачувача, намагається прийняти обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження та призначити судовий розгляд, що вказує його особисту заінтересованість в результатах провадження». Варто зазначити, що до початку судового розгляду суддя повинен забезпечити об’єктивність та неупередженість створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов’язків шляхом реалізації вимог ч. 6 ст. 22 КПК України.
Як не дивно, останню заяву було відхилено (!!) хоча у випадку подібної заяви суддя повинен одразу ж передати її розгляд іншому судді.
В подальшому розгляд цієї справи суддею Папаценко П.І. тривав у тому ж дусі: колективні читання усіх документів, створення видимості «тиску» на суддю, реагування на журналістів збільшенням чисельності конвойної служби, а також працівників охорони під прикриттям, незрозуміло звідки взяті «нападки» на суддю прямо в залі судових засідань, а вкінець проголошення заяви про самовідвід!
А в цей час бійці знаходяться в СІЗО де їх постійно катують, не надають належну медичну допомогу і що найгірше постійно утримують із сепаратистами. Навіть під час судового засідання у не провітрюваному приміщенні зали на прохання надати під судимим  воду(!) суддя відповідає відмовою. І це в країні де життя людини понад усе?!!

Суддя Шевченко Ольга Анатоліївна.

Перехватила естафетну паличку у цій справі молода суддя Шевченко О.А. Питання щодо зміни запобіжного заходу для обвинувачених вона не розглядала, але поставилась із повагою до прохання адвоката про надання кваліфікованої медичної допомоги обвинуваченим. Під час засідання особливу увагу звернула на те, що замість головного потерпілого у справі в залі судових засідань присутній лише його адвокат.

Наступне підготовче засідання призначене на 25.10 2017 року. Суддя зобов’язав прокурора забезпечити явку потерпілого в судове засідання. Зваживши на те, що прокурори у цій справі змінюються як пори року то, побачимо як воно буде. 

Ми не публікуємо фото і відео  та не згадуємо всіх учасників судового процесу у цій статті виконуючи ухвалу http://reyestr.court.gov.ua/Review/68608744

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

Досудова доповідь - справедливе рішення суду


Законодавчі умови для реалізації досудової доповіді, повноважень персоналу органів пробації визначені Законом «Про пробацію» та Кримінально-процесуальним кодексом України. Порядок складання досудової доповіді відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону про пробацію затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.
         Законодавцем визначено, що досудова доповідь - це формалізована інформація, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності.
         Досудова доповідь потрібна суду для того, щоб суддя мав можливість винести справедливий вирок, отримавши інформацію не лише про неправомірний вчинок, але й додаткову інформацію про особу, яка підозрюється у його вчиненні, дізнатися про обставини її життя, які могли стати причиною злочину, а також про заходи, які пропонує орган пробації для усунення таких обставин. Досудова доповідь приймається судом до уваги. Важливо звернути увагу, що досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні, як доказ винуватості (або невинуватості) обвинуваченого у вчиненні злочину.
Працівник пробації має зібрати інформацію про обвинуваченого та відобразити її у досудовій доповіді, яку він зобов’язаний подати до суду у встановлений ухвалою строк. Працівник пробації є незалежною, неупередженою особою, яка надає суду необхідну інформацію про обвинуваченого. Для цього він за допомогою спеціальної методики проводить дослідження соціального оточення обвинуваченого, його психологічної характеристики аби  з’ясувати обставини, що могли створити умови для вчинення злочину (так звані фактори ризику). Представник органу пробації з’ясовує кримінальну історію особи, його сімейний стан та відносини в сім’ї, житлові умови, дані про роботу, фінансове положення, спосіб проведення вільного часу, наявність алкогольної або наркотичної залежності, дані про фізичне та психічне здоров’я.
Під час зустрічей працівник пробації буде задавати питання обвинуваченому про його особисте життя, поведінку, роботу, стосунки з близькими, друзями та іншими людьми, матеріальне становище та про ставлення до певних життєвих подій і обставин. Від активної участі обвинуваченого у підготовці досудової доповіді та від достовірності інформації, що буде ним надана, залежить висновок працівника пробації щодо перспективи позитивних змін. Для підготовки досудової доповіді працівник пробації має право спілкуватися з найближчим оточенням обвинуваченого : рідні, друзі, колеги, інші особи, які знайомі з ним, а також отримувати інформацію з інших джерел: матеріалів кримінального провадження, місця роботи, проживання.
Інформація, що буде надана для підготовки досудової доповіді, захищається законом. З нею  може ознайомитися лише обмежене коло осіб: працівник пробації, суддя, прокурор, захисник та потерпілий.
Слід зазначити, що досудова доповідь містить результати незалежного соціального дослідження обвинуваченого та має на меті надати суду додаткову об’єктивну інформацію про ризики вчинення обвинуваченим повторного злочину, можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі (необхідність ізоляції) крізь призму соціально-психологічної характеристики особистості обвинуваченого.
Працівники Подільського, Оболонського та Шевченківського   районних  секторів Київського міського відділу з питань пробації  складають досудові доповіді для винесення справедливого рішення суду.


четвер, 9 березня 2017 р.

Маразм? Судове свавілля? Наслідок децентралізації? Чи просто все дозволено?

В місті Сміла з 06 березня 2017 року стоїть маленький майдан, одна з вимог якого: оголошення недовіри виконуючому обов'язки міського голови міста Сміла, Федоренку Віктору Антоновичу.

Тим часом, виконуючий обов’язки міського голови міста Сміла Черкаської області Федоренко В. А. звернувся с позовом до місцевого суду (справа № 703/349/17 2/703/611/17) до одного з активістів міста Сміли з вимогою: 




Саме цікаве в цьому позові те, що в мотиваційної частині свого позову Федоренко В.А. особливо зазначає: 
«Інформація ... про доведення міста та містян до зубожіння є не достовірною, а отже підлягає спростуванню»



Розумієте в судовому порядку в. о. керманича м. Сміла доводить, що інформація про доведення міста та містян до зубожіння є недостовірною, а от же підлягає спростуванню.

Мабуть не вірять керманичу Сміляни, раз до суду прийшлось звертатись. Типу ну скажіть хоч ви їм!

Мотивація ж отримання їм моральної шкоди взагалі нагадує Заяву про звільнення за власним бажанням.

Втомилась людина від відповідальної посади. Навіть чує якісь голоси.

Може таки немає диму без полум’я? Раз люди щось шепочуть?


 Хоча за моїми спостереженнями зовнішній вигляд виконувача обов’язків голови міста не спонукає думати про його хворобливість.


Може старі фото?
на фото зображено виконуючого обов'язки голови міста Сміла Федоренко Віктор Антонович


« … порушенні мого звичайного життєвого укладу. … знижується ступень моєї діловою репутації, погіршуються стосунки з оточуючими мене людьми …»
Шановний в. о., у Вас Майдан під вікном зріє!!! Дійсно, погіршились відносини.
« … я почав негативно реагувати на речі і вислови, …»
ГАНЬБА, ГАНЬБА, ГАНЬБА. Дійсно, треба закрити вікно.
« … на які я раніше не звертав уваги, …» - а може треба було реагувати раніше?
« … мене почали дратувати різні незначні дрібниці, …»
Ну Майдан під вікном, хтось вже вважав - незначною дрібницею…
І далі, далі, далі…

Дійсно важка робота, бути публічною людиною та «адекватно» реагувати на критику.



Але всі ці вище приведені обставини не завадили виконуючий обов'язки керманича міста Сміла Федоренку В. А. працювати настільки добре що отримати ВЕЛЕЧЕЗНУ за мірками міста Сміли премію.


 Згідно відповіді:

Дані за випискою виконавчого комітету: сума до сплати 15348,79


Згідно наданого Федоренком В. А. інтерв’ю місцевому виданню інформацію маємо інші дані:

А саме, отримав на руки 12457 гривень – з усіма належними доплатами.




Яка там відповідальність передбачена, за надання недостовірної інформації?
Де правда, Брате? В суді правда, Брате. В якому суді?
Чому у заголовку статті вказано «Судове свавілля?»
Тому що справу буде розглядати Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашник В. П.
Згідно відповіді на інформаційний запит у нього на цей час у провадженні знаходиться 317 справ.



22 лютого під час розгляду Позову він призначає справу до розгляду на 23 березня.
Звертаю увагу (на скільки мені відомо) – в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області залишилось лише 3 судді. При такій оперативності розгляду цивільних справ, мабуть більше і не треба.
Якщо хтось вагається відносно того, яке буде рішення, то Смілянські активісти вже ні…
Така ось, ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ.

Бур






фото отримано із відкритих джерел мережі інтернет

четвер, 2 березня 2017 р.

Суддівський чай за гроші платників податків




на фото суддя Богунського районного суду м. Житомир Чішман Л.М. 

2 березня 2017 року відбулось судове засідання у Богунському районному суді міста Житомир під головуванням судді Чішман Лариси Миколаївни. Рейдер Олексій Іванов прийняв нову тактику до роботи з суддями. Для затягування процесу розгляду своєї скарги залучив нового адвоката, який раптово перебував у іншій справі — чим і мотивував прохання перенести розгляд. Що стало з попереднім адвокатом, який досі наділений представляти інтереси скаржника? Чи не зволікають судді знову затягуючи процес розгляду скарги за кошти платників податків займаючись не вирішенням питання по суті, а попиванням чаю в кулуарах?



середа, 8 лютого 2017 р.

Художня справа





Повертаючись до справи художниці Гапчинської потрібно ще раз наголосити підприємцям про необхідність приходити до судового засідання з адвокатом. 


А також надання доказів, які не можуть бути доказами у справі (це про таємну відеофіксацію купівлі товарів у підприємців) у рішенні Апеляційної інстанції Київської області колегією суддів під головуванням судді Олійник В.І. 

і на останок про вишивки бісером: Дарницький районний суд м. Києва Гапчинська до ТОВ "ТК-Фурнітура" під головуванням судді Цимбал І.К.


Орієнтовно так може виглядати рішення суду у справі:
І ось такі висновки роблять пересічні громадяни:

вівторок, 10 січня 2017 р.

Житомир: Судді проти закону.


«Не дай, Боже, жити під час змін» - казали мудрі китайці. Даний стан повністю характеризує сьогоднішнє українське суспільство, з одного боку, руйнуючи монолітні залишки радянської державності, а з другого, дозволяючи негідникам паразитувати. Користуючись зайнятістю влади більш нагальними потребами в державі (те ж АТО, економічні проблеми, залатування дірок від хазяйнування Януковича і його оточення на фоні зубожіння населення, тощо) вони провертають свої темні справи.

Такою є історія Олексія Іванова з Херсонської області, за рейдерською діяльністю якого, журналісти  вимушені слідкувати не один рік.

В перші роки незалежності, завдяки відсутності законодавства, такі як Іванов укладали з радгоспами та колгоспами різні договори називаючи їх новомодними словамиспівробітництво таспівпраця. Селянам, що раптово стали власниками величезної кількості ліквідного майна і не розуміли цього, Іванови, обіцяли «золоті гори», величезні прибутки. В той же час за безцінь виводили їхнє майно, щоб потім перепродати вже за ринковою вартістю, отримавши прибуток у власну кишеню.

Напрацьована схема перестала працювати, коли ризикуючи своїм життям підприємецьСергій Помазан вирішив відновити діяльність збанкрутілого Радгоспу «Рубежівський». Він сплатив борги, розрахувався із працівниками та почав повертати, захоплене, такими як Іванов, майно. За що і був жорстко розстріляний двома пострілами в спину в 2008 році.
«Танцюючи на кістках» вже вбитого Сергія Помазана, Іванов не зупинився і використовуючи суддів Богунського районного суду міста Житомира, продовжив свою  справу.

Суддя перший. Ігор Перекупка. 


Рейдерські захоплення майна відбуваються в нашій країні майже  щотижня, тому дана справа не є  особливою.

Нас вразило інше – з якою цинічністю судді Богунського районного суду міста Житомира «творять» власне правосуддя і наскільки відкрито підтримують одну із сторін.

Президент Петро Порошенко, Міністр Юстиції та ще купа чиновників найвищого рангу рапортують про реформування суддівської системи, допуск суддів до правосуддя лише через проходження атестації, відкритість судової системи та неуклінне забезпечення дотримання прав та свобод людини під час його здійснення. Розгляд даної справи показує, як воно є насправді.

В грудні 2015 року Ігор Перекупка, як слідчий суддя, розглядав скаргу Іванова на постанову заступника прокурора м. Житомира від 28.10.2015 року про закриття кримінального провадження щодо померлого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

У справі прийняли участь дві сторони – сам потерпілий Іванов, його адвокат та прокурор, разом із адвокатом померлого підозрюваного Помазана. Виступали всі: сам Іванов - театрально розказуючи про «злодіяння» вбитого Сергія Помазана, його адвокат – перечитуючи вголос десятисторінкову скаргу та прокурор, відстоюючи свою позицію. Потім виступив адвокат вбитого Сергія Помазана, вказавши на відсутність, у слідчих органів, права продовжувати досудове слідство у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування та необхідність закриття провадження.

Ухвала слідчого судді Ігоря Перекупки від 16.12.2015 року, якою було задоволено скаргу Іванова, не містила жодних доводів адвоката вбитого. В ній відсутня згадка про бодай одне сказане ним слово!

До роботи в Богунському районному суді міста Житомира, Ігор Перекупка, працював у Димитровському міському суді Донецької області, де неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов’язків судді (напр. рішення ВККСУ від 22.09.2011р.).

Ми вважаємо, що свавільні методи наплювання на існування іншої сторони процесу та її позицію, Ігор Перекупка переніс з рідної донеччини, але не все так просто.

Суддя другий. Олександр Зосименко.



В останні місяці правління Віктора Януковича, Вища Рада Юстиції рекомендувала на посаду судді Богунського районного суду Олександра Зосименка. До цього часу, згідно даних пошукової системиGoogle, Олександр рахувався засновником та керівником багатьох компаній, у тому числі правових. Його дружина є кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри інтелектуальної власності КНУ імені Тараса Шевченка та є радником в київській юридичній фірмі.

Залишаючи питання хто ж допомагав Олександру Зосименку стати суддею в розгульні роки Януковича, наявність багатої юридичної практики та поряд дружини науковця, мали б скласти перспективу стати суддею-професіоналом. Але не склалося.

В червні 2016 року Олександр Зосименко, як слідчий суддя, розглядав скаргу того самого Іванова, вже на іншу постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 25.12.2015 р. про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Як відомо, у кримінальному провадженні є жорсткі обмеження прав слідчого у проведенні слідчих дій. Надзвичайна формалізованість, необхідність погоджень як з вищестоящим керівництвом, так і з прокурором, а в деяких випадках і з судом своїм дій. З одного боку це уповільнює слідство, а з другого, не дає слідчому свавільно діяти та порушувати права громадян. Це лише в кінофільмах та на телебаченні слідчі так швидко всіх затримують, в дійсності ж  -  це погодження десятків паперів в різних інстанціях.

«Слідство має свої часові рамки, в межах яких можливо вчиняти слідчі дії, як то: допитувати осіб, витребувати та перевіряти документи, пред’являти підозру тощо. В залежності від тяжкості скоєного злочину різняться і строки слідства. Після їх закінчення вони можуть бути продовжені прокурором або навпаки – у продовжені відмовлено. Закінчення строків досудового слідства і їх не продовження – забороняє слідчому проводити будь-які слідчі та процесуальні дії, а провадження у справі на підставі вже зібраних доказів підлягає закриттю»,каже адвокат Ібрагім Татієв.

Якщо слідчий не має права здійснювати слідчі дії, то і суддя не може його примусити. А в разі такого примусу – буде винесення завідомо неправосудного рішення, що є злочином.

Олександр Зосименко вирішив інакше і ухвалою від 10.06.2016 року скасував постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, фактично зобов’язавши останнього провести слідчі дії поза межами строків досудового слідства.

Якщо б не закономірність у систематичному задоволенні скарг Іванова із однаковими підставами, це рішення Олександра Зосименка можна було б віднести до суддівської помилки або недосвідченості, та  не в даному випадку.

Суддя третя. Оксана Стрілецька.


За часів правління Віктора Януковича, колишня працівниця Богунського районного суду, Оксана Комісарчук (в подальшому змінила прізвище на Стрілецька) була призначена на посаду судді в цьому ж суді. Це досить зручно, те ж місце роботи, всі і все знайоме, тільки зарплата та можливостей більше. Хоча попередня посада керівника апарату суду не має нічого спільного із здійсненням правосуддя, та все ж, який не який  досвід.

В кінці 2016 року, Оксана Стрілецька, як слідча суддя, розглядала скаргу все того самого Іванова але вже на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 23.06.2016 року про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Журналісти нашої газети, що були присутні практично на всіх скаргах Іванова, скоро будуть знати на пам’ять справу вбитого Сергія Помазана, а тому чекали від цієї судді не тільки дотримання законності, а хоча б натяку на врахування позицій адвоката вбитого.

У 1997 році Радгосп "Рубежівський" та Кооперативний консервний завод "Прогрес" (власником та керівником якого по сьогодні є Іванов) уклали договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, розташований в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району.

На початку 1999 року, Арбітражний суд Херсонської області своїм рішенням розірвав даний договір. Рішення ніхто не оскаржив, воно вступило в силу, а Прогрес так і не набув права власності на консервний цех, однак продовжив ним користуватись. У 2001 році Іванов«дивним чином” зареєстрував у БТІ за Прогресом право власності на консервний цех,  це при тому, що жодних прав на нього не було, а єдиний договір про співробітництво був розірваний судом. Потім перепродав цех до іншого приватного підприємства "Прогрес-Т", який за збігом належав його сину.

Адвокат Сергій Катишев зазначає:«У даній справі Іванов взагалі не міг бути визнаний потерпілим, а його визнання було, тм’яко кажучі, помилкою слідства. У 1999 році Арбітражний суд Херсонської області розірвав договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, що належав Радгоспу. Тому, подальша реєстрація права власності за Прогресом, а потім перепродаж, є неправомірною. З 99 року Іванов не є власником цеху і йому як не власнику не могла бути завдана будь-яка шкода. Це виключає кримінальне провадження за статтею 364 Кримінального Кодексу, де наявність шкоди є обов’язковою складовою».

Проте, ухвалою від 09.12.2016 року Оксана Стрілецька скасувала постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, зобов’язала провести слідчі дії після закінчення строків досудового слідства,  проігнорувавши усі доводи захисту вбитого Сергія Помазана.
«Схема Іванова» спрацювала і в цьому випадку.

Епілог.

Усі спеціалісти, з якими нам довелось спілкуватися та показувати матеріали, в один голос говорять, що справа Іванова не має юридичної перспективи. Та все ж, є  одне «але» - це українські судді. І поки у таких як Іванов будуть «ручні» судді, вони будуть вигравати будь-які справи навіть за відсутності доказів.