Показ дописів із міткою рейдер Іванов. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою рейдер Іванов. Показати всі дописи

четвер, 2 березня 2017 р.

Суддівський чай за гроші платників податків




на фото суддя Богунського районного суду м. Житомир Чішман Л.М. 

2 березня 2017 року відбулось судове засідання у Богунському районному суді міста Житомир під головуванням судді Чішман Лариси Миколаївни. Рейдер Олексій Іванов прийняв нову тактику до роботи з суддями. Для затягування процесу розгляду своєї скарги залучив нового адвоката, який раптово перебував у іншій справі — чим і мотивував прохання перенести розгляд. Що стало з попереднім адвокатом, який досі наділений представляти інтереси скаржника? Чи не зволікають судді знову затягуючи процес розгляду скарги за кошти платників податків займаючись не вирішенням питання по суті, а попиванням чаю в кулуарах?



вівторок, 10 січня 2017 р.

Житомир: Судді проти закону


«Не дай, Боже, жити під час змін» - казали мудрі китайці. Даний стан повністю характеризує сьогоднішнє українське суспільство, з одного боку, руйнуючи монолітні залишки радянської державності, а з другого, дозволяючи негідникам паразитувати. Користуючись зайнятістю влади більш нагальними потребами в державі (те ж АТО, економічні проблеми, залатування дірок від хазяйнування Януковича і його оточення на фоні зубожіння населення, тощо) вони провертають свої темні справи.

Такою є історія Олексія Іванова з Херсонської області, за рейдерською діяльністю якого, журналісти  вимушені слідкувати не один рік.

В перші роки незалежності, завдяки відсутності законодавства, такі як Іванов укладали з радгоспами та колгоспами різні договори називаючи їх новомодними словамиспівробітництво таспівпраця. Селянам, що раптово стали власниками величезної кількості ліквідного майна і не розуміли цього, Іванови, обіцяли «золоті гори», величезні прибутки. В той же час за безцінь виводили їхнє майно, щоб потім перепродати вже за ринковою вартістю, отримавши прибуток у власну кишеню.

Напрацьована схема перестала працювати, коли ризикуючи своїм життям підприємецьСергій Помазан вирішив відновити діяльність збанкрутілого Радгоспу «Рубежівський». Він сплатив борги, розрахувався із працівниками та почав повертати, захоплене, такими як Іванов, майно. За що і був жорстко розстріляний двома пострілами в спину в 2008 році.
«Танцюючи на кістках» вже вбитого Сергія Помазана, Іванов не зупинився і використовуючи суддів Богунського районного суду міста Житомира, продовжив свою  справу.

Суддя перший. Ігор Перекупка. 


Рейдерські захоплення майна відбуваються в нашій країні майже  щотижня, тому дана справа не є  особливою.

Нас вразило інше – з якою цинічністю судді Богунського районного суду міста Житомира «творять» власне правосуддя і наскільки відкрито підтримують одну із сторін.

Президент Петро Порошенко, Міністр Юстиції та ще купа чиновників найвищого рангу рапортують про реформування суддівської системи, допуск суддів до правосуддя лише через проходження атестації, відкритість судової системи та неуклінне забезпечення дотримання прав та свобод людини під час його здійснення. Розгляд даної справи показує, як воно є насправді.

В грудні 2015 року Ігор Перекупка, як слідчий суддя, розглядав скаргу Іванова на постанову заступника прокурора м. Житомира від 28.10.2015 року про закриття кримінального провадження щодо померлого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

У справі прийняли участь дві сторони – сам потерпілий Іванов, його адвокат та прокурор, разом із адвокатом померлого підозрюваного Помазана. Виступали всі: сам Іванов - театрально розказуючи про «злодіяння» вбитого Сергія Помазана, його адвокат – перечитуючи вголос десятисторінкову скаргу та прокурор, відстоюючи свою позицію. Потім виступив адвокат вбитого Сергія Помазана, вказавши на відсутність, у слідчих органів, права продовжувати досудове слідство у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування та необхідність закриття провадження.

Ухвала слідчого судді Ігоря Перекупки від 16.12.2015 року, якою було задоволено скаргу Іванова, не містила жодних доводів адвоката вбитого. В ній відсутня згадка про бодай одне сказане ним слово!

До роботи в Богунському районному суді міста Житомира, Ігор Перекупка, працював у Димитровському міському суді Донецької області, де неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов’язків судді (напр. рішення ВККСУ від 22.09.2011р.).

Ми вважаємо, що свавільні методи наплювання на існування іншої сторони процесу та її позицію, Ігор Перекупка переніс з рідної донеччини, але не все так просто.

Суддя другий. Олександр Зосименко.



В останні місяці правління Віктора Януковича, Вища Рада Юстиції рекомендувала на посаду судді Богунського районного суду Олександра Зосименка. До цього часу, згідно даних пошукової системиGoogle, Олександр рахувався засновником та керівником багатьох компаній, у тому числі правових. Його дружина є кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри інтелектуальної власності КНУ імені Тараса Шевченка та є радником в київській юридичній фірмі.

Залишаючи питання хто ж допомагав Олександру Зосименку стати суддею в розгульні роки Януковича, наявність багатої юридичної практики та поряд дружини науковця, мали б скласти перспективу стати суддею-професіоналом. Але не склалося.

В червні 2016 року Олександр Зосименко, як слідчий суддя, розглядав скаргу того самого Іванова, вже на іншу постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 25.12.2015 р. про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Як відомо, у кримінальному провадженні є жорсткі обмеження прав слідчого у проведенні слідчих дій. Надзвичайна формалізованість, необхідність погоджень як з вищестоящим керівництвом, так і з прокурором, а в деяких випадках і з судом своїм дій. З одного боку це уповільнює слідство, а з другого, не дає слідчому свавільно діяти та порушувати права громадян. Це лише в кінофільмах та на телебаченні слідчі так швидко всіх затримують, в дійсності ж  -  це погодження десятків паперів в різних інстанціях.

«Слідство має свої часові рамки, в межах яких можливо вчиняти слідчі дії, як то: допитувати осіб, витребувати та перевіряти документи, пред’являти підозру тощо. В залежності від тяжкості скоєного злочину різняться і строки слідства. Після їх закінчення вони можуть бути продовжені прокурором або навпаки – у продовжені відмовлено. Закінчення строків досудового слідства і їх не продовження – забороняє слідчому проводити будь-які слідчі та процесуальні дії, а провадження у справі на підставі вже зібраних доказів підлягає закриттю»,каже адвокат Ібрагім Татієв.

Якщо слідчий не має права здійснювати слідчі дії, то і суддя не може його примусити. А в разі такого примусу – буде винесення завідомо неправосудного рішення, що є злочином.

Олександр Зосименко вирішив інакше і ухвалою від 10.06.2016 року скасував постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, фактично зобов’язавши останнього провести слідчі дії поза межами строків досудового слідства.

Якщо б не закономірність у систематичному задоволенні скарг Іванова із однаковими підставами, це рішення Олександра Зосименка можна було б віднести до суддівської помилки або недосвідченості, та  не в даному випадку.

Суддя третя. Оксана Стрілецька.


За часів правління Віктора Януковича, колишня працівниця Богунського районного суду, Оксана Комісарчук (в подальшому змінила прізвище на Стрілецька) була призначена на посаду судді в цьому ж суді. Це досить зручно, те ж місце роботи, всі і все знайоме, тільки зарплата та можливостей більше. Хоча попередня посада керівника апарату суду не має нічого спільного із здійсненням правосуддя, та все ж, який не який  досвід.

В кінці 2016 року, Оксана Стрілецька, як слідча суддя, розглядала скаргу все того самого Іванова але вже на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 23.06.2016 року про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Журналісти нашої газети, що були присутні практично на всіх скаргах Іванова, скоро будуть знати на пам’ять справу вбитого Сергія Помазана, а тому чекали від цієї судді не тільки дотримання законності, а хоча б натяку на врахування позицій адвоката вбитого.

У 1997 році Радгосп "Рубежівський" та Кооперативний консервний завод "Прогрес" (власником та керівником якого по сьогодні є Іванов) уклали договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, розташований в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району.

На початку 1999 року, Арбітражний суд Херсонської області своїм рішенням розірвав даний договір. Рішення ніхто не оскаржив, воно вступило в силу, а Прогрес так і не набув права власності на консервний цех, однак продовжив ним користуватись. У 2001 році Іванов«дивним чином” зареєстрував у БТІ за Прогресом право власності на консервний цех,  це при тому, що жодних прав на нього не було, а єдиний договір про співробітництво був розірваний судом. Потім перепродав цех до іншого приватного підприємства "Прогрес-Т", який за збігом належав його сину.

Адвокат Сергій Катишев зазначає:«У даній справі Іванов взагалі не міг бути визнаний потерпілим, а його визнання було, тм’яко кажучі, помилкою слідства. У 1999 році Арбітражний суд Херсонської області розірвав договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, що належав Радгоспу. Тому, подальша реєстрація права власності за Прогресом, а потім перепродаж, є неправомірною. З 99 року Іванов не є власником цеху і йому як не власнику не могла бути завдана будь-яка шкода. Це виключає кримінальне провадження за статтею 364 Кримінального Кодексу, де наявність шкоди є обов’язковою складовою».

Проте, ухвалою від 09.12.2016 року Оксана Стрілецька скасувала постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, зобов’язала провести слідчі дії після закінчення строків досудового слідства,  проігнорувавши усі доводи захисту вбитого Сергія Помазана.
«Схема Іванова» спрацювала і в цьому випадку.

Епілог.

Усі спеціалісти, з якими нам довелось спілкуватися та показувати матеріали, в один голос говорять, що справа Іванова не має юридичної перспективи. Та все ж, є  одне «але» - це українські судді. І поки у таких як Іванов будуть «ручні» судді, вони будуть вигравати будь-які справи навіть за відсутності доказів.