Свобода слова в мантії: рішення судді гандзія про рашистську педерацію як акт суверенного правосуддя

В Україні зафіксовано унікальний судовий прецедент, що торкається не лише правових норм, але й питань національної ідентичності та оцінки воєнної агресії. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Дмитро Гандзій відмовився задовольнити клопотання про виправлення ухваленого ним судового рішення, в якому він свідомо вжив словосполучення «рашистська педерація» стосовно держави-агресора.

Ця справа порушує важливе питання про межі використання офіційної юридичної термінології у контексті збройного конфлікту та право судді на відображення суспільної оцінки подій у тексті судового акта.

Суть спору: клопотання про виправлення описки

Інцидент виник у цивільній справі, де позивач звернувся до суду з метою встановлення юридичного факту загибелі його брата-військовослужбовця на війні. У своєму рішенні суддя Гандзій використав вираз «рашистська педерація» щодо Росії та «рашистсько-українська війна» щодо конфлікту.

Після ухвалення рішення заявник подав клопотання про виправлення, вважаючи використання цих виразів опискою або некоректною назвою.

Правова позиція суду

Суддя Дмитро Гандзій відмовив у задоволенні заяви про виправлення описки. Його позиція, викладена у визначенні, є чіткою та юридично обґрунтованою з точки зору впливу на суть справи:

1. Відсутність впливу на суть рішення: Суддя наголосив, що вказаний вираз жодним чином не впливає на суть прийнятого судом рішення — встановлення юридичного факту родинних відносин та факту загибелі військовослужбовця. Отже, він не може мати негативних правових наслідків чи ускладнень для заявника.
2. Коректна назва недодержави: Суддя кваліфікував використання терміна як не описку, а як коректну назву «вказаної недодержави». Він прямо вказав на обставини, які обґрунтовують таку кваліфікацію:

«[держава], яка 24.02.2022 р. оголосила проти нашої держави відкриту неспровоковану, агресивну і загарбницьку війну, продовживши тим самим агресію по відношенню до України, яка вже триває 11 років».

Юридичне значення прецеденту

Рішення судді Гандзія підкреслює кілька важливих юридичних аспектів:

• дискреція судді та визначення описки: Відповідно до процесуального законодавства, суд має право виправляти лише очевидні описки чи арифметичні помилки, які дійсно впливають на зміст рішення. У цьому випадку суддя свідомо відмежував вжитий термін від категорії «описки», стверджуючи, що це його свідома юридична оцінка суб'єкта, чиї дії стали причиною справи.
• оцінка агресора у судових актах: Хоча офіційні документи України використовують терміни «російська федерація» та «держава-агресор», позиція судді є актом юридичної та політичної оцінки в межах його компетенції. Він використовує термінологію, яка відображає суспільно-правову сутність суб'єкта, засновуючи це на доведеному факті тривалої агресивної війни.
• вплив на правові наслідки: Ключовим моментом є те, що термін був вжитий у справі про встановлення юридичного факту, де він не створює перешкод для виконавчих чи інших правових дій за кордоном.

Це визначення не лише входить до історії українського судочинства як вияв громадянської позиції, але й встановлює межу, за якою свідомо вжитий термін оцінки агресії не є формальною помилкою, що підлягає виправленню.

справа № 509/3173/23

7,5 РОКІВ ЗА 4 РОКИ ЧЕКАННЯ: ЯК СПРАВА ЕКСЗАСТУПНИКА ПОЛІЦІЇ ОГОЛИЛА КРИЗУ ПРАВОСУДДЯ

 Публікації у соціальних мережах часто стають каталізатором для обговорення суспільно важливих тем. Саме такою стала відверта реакція судді Дубенського міськрайонного суду Жуковської Олександри на обговорення вироку у резонансній справі, де вона була головуючою. Цей випадок — не просто кримінальна хроніка, а глибоке віддзеркалення хронічних проблем української судової системи, що працює на межі своїх можливостей.

Кримінальне провадження стосується дорожньо-транспортної пригоди зі смертельними наслідками, вчиненої 01 вересня 2021 року. Обвинувачений, Бондар Степан Володимирович, на момент скоєння злочину – заступник начальника місцевого відділу поліції, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Жертвою його дій стала дільнична офіцерка поліції.

Провадження надійшло до Дубенського міськрайонного суду 22 червня 2022 року, а вирок було оголошено 07 жовтня 2025 року. Тривалість розгляду, що перевищує три роки, викликала публічні запитання, які потребували об’єктивної процесуальної аргументації.

Процесуальний принцип черговості:

Суд, керуючись принципами ефективності та забезпечення права на свободу, застосовував градацію черговості розгляду справ. Пріоритет надавався кримінальним провадженням, де обвинувачені утримувалися під вартою. Оскільки обвинувачений у справі перебував під запобіжним заходом у вигляді нічного домашнього арешту, його провадження не могло бути розглянуте негайно, оскільки не становило загрози порушення коротких процесуальних строків, пов'язаних з обмеженням волі.

Це не просто протокол судового засідання, а свідчення про те, як функціонує система правосуддя в умовах надзвичайного тиску та кадрового дефіциту. Суддя Жуковська Олександра у своєму дописі оперувала статистичними даними, що ілюструють критичний дисбаланс:

·   За період з 22.06.2022 до 07.10.2025 на розгляд судді надійшло 9312 справ та матеріалів.

·    Розглянуто 8104 справи та матеріали усіх категорій, з яких 356 – кримінальні провадження по суті.

· Кількість суддів скоротилася до 1–3 осіб, тоді як раніше працювало 8. Зазначене навантаження (понад 13 норм на одного суддю) є об'єктивною причиною розтягнутих строків розгляду.

Справи про смертельні ДТП за своєю суттю є «об’ємними», вимагаючи глибокого дослідження доказової бази, експертиз та безпосереднього допиту численних свідків. У цьому провадженні було призначено 50 судових засідань, що підтверджує інтенсивний характер судового розгляду.

Процес ускладнювався зовнішніми факторами: міграцією свідків (особливо з огляду на розташування ДТП на міжнародній трасі), загрозами ракетних обстрілів, перебоями з електропостачанням та зв’язком. Ці обставини вимагали від суду додаткових зусиль для забезпечення процесуальних прав усіх учасників.

Суд першої інстанції визнав обвинуваченого винним, засудивши його до 7,5 років позбавлення волі та взявши під варту в залі суду.

Слід окремо підкреслити, що згідно з чинним законодавством, положення про зарахування одного дня попереднього ув'язнення за два дні строку позбавлення волі («Закон Савченко») не застосовується до злочинів, вчинених після 21.06.2017 року.

Вирок Дубенського міськрайонного суду не набув законної сили. Відповідно до статті 395 КПК України, він підлягає апеляційному оскарженню. Остаточну правову оцінку правильності ухваленого рішення та законності призначеного покарання надасть апеляційна інстанція, яка перевірить матеріали справи у повному обсязі.

 

Сектор Життя буде слідкувати та повідомляти в подальшому про перебіг цієї справи

Справа № 559/1397/22

«Судилище, а не правосуддя»: Політичний вирок 15 українським військовополоненим у ростові-на-дону

ростов-на-дону, росія – Черговий судовий процес, який викликав гостру критику з боку міжнародної спільноти та української влади, завершився суворими вироками для 15 військовополонених бійців українського батальйону «Айдар». Південний окружний військовий суд, під головуванням судді Кирила Кривцова, засудив українців до термінів від 15 до 21 року колонії суворого режиму.

Обвинувачення: Фактично – членство у підрозділі

Усіх 15 військовослужбовців було визнано винними за низкою статей російського кримінального кодексу, які включають участь у діяльності терористичної організації, насильницьке захоплення влади та проходження навчання в терористичних цілях (у різних комбінаціях).

Однак, як зазначають незалежні правозахисники та ЗМІ, ключовим і, по суті, єдиним аргументом звинувачення стало саме членство у батальйоні «Айдар». Жодних конкретних військових злочинів, скоєних безпосередньо підсудними, їм не інкримінували.

Обвинувачення розглядало діяльність підрозділу як «злочинну» в цілому, поширюючи це визначення навіть на допоміжний персонал. У матеріалах справи фігурувало формулювання, що надання медичної допомоги військовослужбовцям «забезпечувало боєздатність підрозділу та його бойову готовність для виконання поставлених завдань», що, на думку звинувачення, також є злочином. Це створює небезпечний прецедент, коли звичайне виконання обов'язків військовослужбовця, включаючи водіїв та медиків, трактується як терористична діяльність.

Список вироків: Складові політичного тиску

Суд призначив такі тривалі терміни ув'язнення в колонії суворого режиму:

• 21 рік суворого режиму: Віталій Грузинов, Роман Недоступ, Сергій Калінченко.
• 20 років суворого режиму: Микола Чуприна, Тарас Радченко, Семен Забайрачний, Сергій Никитюк, Олександр Таранець, Владислав Єрмолинський.
• 18 років суворого режиму: Володимир Макаренко, Ігор Гайоха.
• 16 років суворого режиму: Андрій Шолик, Віталій Крохалев, В'ячеслав Байдюк.
• 15 років суворого режиму: Дмитро Федченко.

У цій же справі раніше проходили дві жінки-медики – Лілія Прутян та Марина Міщенко. Їм пощастило повернутися до України в рамках обміну полоненими, а обвинувачення проти них виділено в окреме провадження. Також в окремому провадженні розглядається справа Євгена П'ятигорця, щодо якого прокуратура ще не запрошувала термін.

 

Реакція України та міжнародних правозахисників: Рішучий протест

Вирок 15 військовополоненим «Айдару» викликав рішучий протест з боку України, яка розглядає цей судовий процес як черговий приклад політично мотивованого переслідування та грубого порушення міжнародного права.

Позиція України щодо порушення міжнародного права

Український уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та Міністерство закордонних справ України (МЗС) наголошують, що подібні «судилища» є грубим порушенням Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.

Ключові порушення:

1.     Кримінальне переслідування за участь у бойових діях: Конвенція забороняє притягувати військовополонених до суду лише за факт їхньої участі у війні.

2. Застосування внутрішнього законодавства: Використання російського антитерористичного законодавства для переслідування військовополонених є неприпустимим.

3.   Свідчення про тортури: Правозахисні групи повідомляли, що на суді деякі військовополонені заявляли про тиск та тортури з метою отримання зізнань, що є прямим порушенням гуманітарного права.

МЗС України неодноразово заявляло рішучий протест у зв'язку з неправомірними рішеннями російських судів і вказувало на незаконність переміщення громадян України на територію Росії для проведення судилищ.

Висновок правозахисних груп

Російські та міжнародні правозахисні групи називають подібні процеси «політичним судилищем», а обвинувачення на кшталт «терористичної організації» — інструментом репресій проти українців, які чинили опір окупації. Ці вироки розглядаються не як акти правосуддя, а як елементи державної пропаганди та залякування, спрямовані на дискредитацію українських збройних сил.

Судовий процес у ростові-на-дону є яскравим прикладом політичного судилища, яке використовується як інструмент тиску та пропаганди. Замість дотримання норм міжнародного права, російська сторона переслідує військовополонених за сам факт їхньої служби в українській армії. Ці вироки, по суті, є незаконними та не будуть визнані міжнародною спільнотою, але вони є трагічним свідченням долі українських захисників у російському полоні.

 

Військовослужбовець отримав умовний термін за розповсюдження порнографії в Хусті

 

10 вересня 2025 року Хустський районний суд Закарпатської області виніс вирок у резонансній справі, що стосувалася посягання на суспільну мораль у сфері ІТ-технологій. Обвинувачений, військовослужбовець Ярослав К, визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301 та ч. 3 ст. 301 КК України, а саме — у зберіганні та неодноразовому розповсюдженні зображень порнографічного характеру.

Зберігання та "цифрове розсилання"

Згідно з матеріалами справи, обвинувачений, перебуваючи в місті Хуст, не пізніше жовтня 2023 року завантажив та зберігав на своєму мобільному телефоні фотографії порнографічного змісту з метою їх подальшого розповсюдження.

Але зберігання стало лише початком. У період з жовтня по грудень 2023 року військовослужбовець здійснив низку умисних дій з розповсюдження забороненого контенту:

1. Неодноразово надсилав зображення порнографічного характеру через застосунок "Вайбер" двом особам вказаним у матеріалах вироку.
2. Крім того, він використовував свою сторінку в соціальній мережі "Facebook" під вигаданим іменем  щоб двічі переслати такі фотозображення на Messenger офіційної сторінки "Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України". Цей контент, як встановлено, був переглянутий головним спеціалістом відомства та залишався у вільному доступі.
3. Також порнографічні матеріали були розповсюджені шляхом надсилання СМС-повідомленням на номер телефону жінки зазначеної у матеріалах справи.

Суд кваліфікував його дії як зберігання та розповсюдження порнографії, вчинене повторно, при цьому зазначивши, що правопорушення за ч. 3 ст. 301 КК України є тяжким злочином.

 

Суд і "пом'якшуючі обставини"

На судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину та щиро покаявся. Він пояснив суду, що перебував у емоційному стані та не усвідомлював, що його діяння є карним. Зважаючи на повне та беззаперечне визнання вини, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежився дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, без детального вивчення інших доказів.

При призначенні покарання суд врахував:

• Пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
• Особа винного: раніше не судимий, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра.
• Висновки пробації: Орган пробації відзначив високу ймовірність ризику повторного вчинення злочину та ризик для суспільства, вважаючи, що виправлення без позбавлення волі можливе лише за умови інтенсивного нагляду.

Вирок і конфіскація знаряддя злочину

Хустський районний суд за сукупністю злочинів (шляхом поглинання менш суворого

покарання більш суворим) остаточно призначив ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Проте, на підставі ст. 75 КК України, суд ухвалив рішення звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у два роки. На цей період на ОСОБА_4 покладено обов'язки, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації в орган пробації та не виїжджати за межі України без погодження.

Окрім умовного терміну, військовослужбовець отримав додаткове покарання — позбавлення права обіймати посади, пов'язані з ІТ-технологіями, або займатися діяльністю, яка пов'язана з поширенням інформації будь-якого характеру на вебресурсах, строком на три роки.

Суд також застосував спеціальну конфіскацію щодо знаряддя злочину: мобільний телефон марки Redmi серії 9-А, який використовувався для зберігання та розповсюдження порнографії, буде конфісковано в дохід держави після знищення заборонених матеріалів. Крім того, з обвинуваченого стягнуто понад 4,5 тисячі гривень на користь держави за проведення мистецтвознавчих експертиз.

Даний вирок демонструє, що в Україні навіть у випадках, коли злочин скоєно в "цифровій тіні" інтернету, правосуддя не залишає його поза увагою. Випробувальний термін є шансом на ресоціалізацію, але одночасно чітко окреслює наслідки порушення суспільної моралі в епоху тотальної цифровізації.

Справа № 309/2679/24

Не ходіть дівчата по легкі гроші на онліфанс

 

Зірка onlyfans тепер не зможе користуватись навіть соціальними мережами строком на два роки.

Саме такий випробувальний термін-заборону отримала мешканка Краматорська за виготовлення та розповсюдження порнопродукції відповідно до статті 301 кримінального кодекса України.

Прокурором у судовому засіданні зафіксовано 88 фактів виготовлення зберігання та розповсюдження відеопродукції на інтернет платформі onlyfans.com. Обвинувачена свою вину визнала заключивши угоду про визнання винуватості.

Суддя, зваживши всі обставини справи вироком від 02.01.2023 визнала обвинувачену винною у вчиненні тяжкого злочину з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі строком на 4 роки, при цьому надавши обвинуваченій випробувальний термін у 2 роки. Крім того, обвинуваченій заборонено розповсюджувати будь яку інформацію на веб-ресурсах строком у 2 роки, а також обіймати посади пов’язані з комп’ютерними технологіями.

Іншу учасницю onlyfans Криворізьким судом засуджено до 4 років позбавлення волі з іспитовим стороко на 2 роки та забороною розповсюржувати інформацію у мережі інтернет протягом 2 років, а також штрафами на загальну суму у розмірі 12185 гривень 02 копійки  – за виготовлення та розмішення нюдсів. 

Дніпровським районним судом міста Києва також винесено рішення про позбавлення любительки onlyfans до двох років іспитового терміну та забороною розповсюдження будь якої інформації. Але у цьому випадку наразі відбувається розгляд в порядку апеляційного оскарження.