Справа колишнього німецького медбрата Ніельса Хьоге (Niels Högel) є однією з найжахливіших у повоєнній історії Німеччини. Його засудження за вбивство десятків пацієнтів, вчинене з мотивів "скорочення навантаження" та "нудьги", висвітлює критичні прогалини в системі медичного нагляду та призводить до перегляду законодавства про відповідальність медичного персоналу.
Ніельс Хьогель працював у двох
клініках у Нижній Саксонії (Ольденбург та Дельменгорст) у період з 2000 по 2005
рік. Слідство встановило, що він вводив пацієнтам смертельні дози препаратів,
що викликають серцеву недостатність або колапс кровообігу. Серед використовуваних
засобів були морфін та мідазолам. Його
мотиви були жахливі: він не лише хотів скоротити собі робоче навантаження під
час нічних змін, але й прагнув продемонструвати свої
реанімаційні навички колегам після введення критичної дози.
Спочатку Хьоге був засуджений за меншу кількість жертв, але після
повторного, масштабного розслідування, включно з ексгумацією понад 130 тіл,
загальна кількість доведених жертв досягла шокуючої позначки:
- Вердикт 2019 року: Суд у Ольденбурзі визнав Хьоге винним у вбивстві 85 пацієнтів. Оскільки німецьке право вимагає доказів
безпосереднього втручання, а значна частина потенційних жертв була
кремована, слідство не змогло довести його провину у всіх випадках.
- Вирок: Хьоге отримав довічне ув'язнення.
Прокуратура та ЗМІ сходяться на
думці, що фактична кількість його жертв
може перевищувати 200 осіб, що робить його наймасовішим серійним вбивцею у сучасній історії
Німеччини. Наразі тривають ексгумації та розслідування щодо інших можливих
жертв, що може призвести до нового судового процесу.
Німецьке кримінальне законодавство, застосоване у цій справі, є суворим і
чітким, особливо коли йдеться про порушення довіри та життя:
1. Кримінальна Відповідальність (Strafgesetzbuch, StGB)
- Вбивство (Mord) – § 211 StGB: Це найтяжчий злочин проти життя. Довічне ув'язнення є
обов'язковим покаранням за вбивство, скоєне з обтяжувальними обставинами.
У випадку Хьоге обтяжувальною обставиною було скоєння злочину з особливою жорстокістю (Heimtücke), оскільки жертви
були беззахисні та довіряли йому як медичному працівнику.
- Замах на вбивство (Totschlag)
– § 212 StGB: Хоча Хьоге було засуджено за
вбивство, спроби реанімації, які він робив після введення препаратів,
можуть кваліфікуватися як замах на вбивство, оскільки він діяв з непрямим
умислом, але з усвідомленням смертельної небезпеки.
2. Довічне ув'язнення та пом'якшення (Lebenslange
Freiheitsstrafe)
Німецьке довічне ув'язнення
(Lebenslange Freiheitsstrafe) означає, що засуджений залишається у в'язниці на
невизначений термін. Однак закон передбачає можливість умовно-дострокового
звільнення (УДЗ) після 15 років.
- особлива тяжкість вини (Besondere
Schwere der Schuld): У
справах, подібних до справи Хьоге, суд зазвичай встановлює «особливу
тяжкість вини» (як це і сталося). Ця юридична кваліфікація означає, що
злочинець, імовірно, проведе у в'язниці значно
більше 15 років (часто 20–25 років або більше) до того, як його
справа буде переглянута на предмет УДЗ. Це робить його довічне ув'язнення
фактично довічним.
3. Відповідальність медичних установ
Справа Хьоге також спричинила
судові позови проти керівництва клінік, які ігнорували або не помічали
аномально високу смертність під час його чергувань. Хоча керівники
уникнули прямої кримінальної відповідальності за вбивство, вони зіткнулися з
обвинуваченнями у недбалості та невиконанні наглядових
обов'язків, що призвело до посилення внутрішніх медичних протоколів у
всій країні.
Ця справа стала каталізатором для системних реформ у німецькій охороні здоров'я:
- Обов'язкова аутентифікація: Введено суворіші правила щодо ідентифікації та
аутентифікації медичного персоналу, який отримує доступ до сильнодіючих
препаратів.
- Моніторинг смертності: Клініки тепер зобов'язані впроваджувати системи раннього
попередження, які відстежують та аналізують статистику смертності та
реанімаційних заходів для виявлення підозрілих аномалій у роботі окремих
співробітників.
Вирок Ніельсу Хьоге, який отримав фактично найсуворіше покарання,
передбачене німецьким законодавством, став не лише актом правосуддя над одним
злочинцем, а й потужним закликом до посилення контролю та захисту пацієнтів від
зловживання медичною довірою.
