Показ дописів із міткою росія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою росія. Показати всі дописи

пʼятниця, 17 жовтня 2025 р.

«Судилище, а не правосуддя»: Політичний вирок 15 українським військовополоненим у ростові-на-дону

ростов-на-дону, росія – Черговий судовий процес, який викликав гостру критику з боку міжнародної спільноти та української влади, завершився суворими вироками для 15 військовополонених бійців українського батальйону «Айдар». Південний окружний військовий суд, під головуванням судді Кирила Кривцова, засудив українців до термінів від 15 до 21 року колонії суворого режиму.

Обвинувачення: Фактично – членство у підрозділі

Усіх 15 військовослужбовців було визнано винними за низкою статей російського кримінального кодексу, які включають участь у діяльності терористичної організації, насильницьке захоплення влади та проходження навчання в терористичних цілях (у різних комбінаціях).

Однак, як зазначають незалежні правозахисники та ЗМІ, ключовим і, по суті, єдиним аргументом звинувачення стало саме членство у батальйоні «Айдар». Жодних конкретних військових злочинів, скоєних безпосередньо підсудними, їм не інкримінували.

Обвинувачення розглядало діяльність підрозділу як «злочинну» в цілому, поширюючи це визначення навіть на допоміжний персонал. У матеріалах справи фігурувало формулювання, що надання медичної допомоги військовослужбовцям «забезпечувало боєздатність підрозділу та його бойову готовність для виконання поставлених завдань», що, на думку звинувачення, також є злочином. Це створює небезпечний прецедент, коли звичайне виконання обов'язків військовослужбовця, включаючи водіїв та медиків, трактується як терористична діяльність.

Список вироків: Складові політичного тиску

Суд призначив такі тривалі терміни ув'язнення в колонії суворого режиму:

  • 21 рік суворого режиму: Віталій Грузинов, Роман Недоступ, Сергій Калінченко.
  • 20 років суворого режиму: Микола Чуприна, Тарас Радченко, Семен Забайрачний, Сергій Никитюк, Олександр Таранець, Владислав Єрмолинський.
  • 18 років суворого режиму: Володимир Макаренко, Ігор Гайоха.
  • 16 років суворого режиму: Андрій Шолик, Віталій Крохалев, В'ячеслав Байдюк.
  • 15 років суворого режиму: Дмитро Федченко.

У цій же справі раніше проходили дві жінки-медики – Лілія Прутян та Марина Міщенко. Їм пощастило повернутися до України в рамках обміну полоненими, а обвинувачення проти них виділено в окреме провадження. Також в окремому провадженні розглядається справа Євгена П'ятигорця, щодо якого прокуратура ще не запрошувала термін.

 

Реакція України та міжнародних правозахисників: Рішучий протест

Вирок 15 військовополоненим «Айдару» викликав рішучий протест з боку України, яка розглядає цей судовий процес як черговий приклад політично мотивованого переслідування та грубого порушення міжнародного права.

Позиція України щодо порушення міжнародного права

Український уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та Міністерство закордонних справ України (МЗС) наголошують, що подібні «судилища» є грубим порушенням Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.

Ключові порушення:

1.     Кримінальне переслідування за участь у бойових діях: Конвенція забороняє притягувати військовополонених до суду лише за факт їхньої участі у війні.

2. Застосування внутрішнього законодавства: Використання російського антитерористичного законодавства для переслідування військовополонених є неприпустимим.

3.   Свідчення про тортури: Правозахисні групи повідомляли, що на суді деякі військовополонені заявляли про тиск та тортури з метою отримання зізнань, що є прямим порушенням гуманітарного права.

МЗС України неодноразово заявляло рішучий протест у зв'язку з неправомірними рішеннями російських судів і вказувало на незаконність переміщення громадян України на територію Росії для проведення судилищ.


Висновок правозахисних груп

Російські та міжнародні правозахисні групи називають подібні процеси «політичним судилищем», а обвинувачення на кшталт «терористичної організації» — інструментом репресій проти українців, які чинили опір окупації. Ці вироки розглядаються не як акти правосуддя, а як елементи державної пропаганди та залякування, спрямовані на дискредитацію українських збройних сил.

Судовий процес у ростові-на-дону є яскравим прикладом політичного судилища, яке використовується як інструмент тиску та пропаганди. Замість дотримання норм міжнародного права, російська сторона переслідує військовополонених за сам факт їхньої служби в українській армії. Ці вироки, по суті, є незаконними та не будуть визнані міжнародною спільнотою, але вони є трагічним свідченням долі українських захисників у російському полоні.