Та казку треба розповідати з початку. Отже, жила собі маленька дівчинка. Гарненька. Чепурненька. Розумненька. І безмежно добра. Часто допомагала дома по господарству. За її добрі вчинки і гарну роботу бабуся дозволяла своїй маленькій Принцесі гратись гудзиками із чарівної скрині. За це всі люди прозвали Принцесу - Гудзиком.
Відьма почала пропонувати Принцесі полетіти жити до неї, та Принцеса все відмовлялась. В один день Відьма вирішила вкрасти Принцесу. Сталося, як гадалося. Принцеса Гудзик опинилась в величезному замку старої Відьми.
Відьма дуже тішилась тим. що нарешті в неї буде гарно та чисто, бо Принцеса не покладаючи рук наводила лад в господарстві. І кожень день просилась відпустити її додому. Від суму за рідною домівкою Принцеса стала випікати смаколики.
Одного разу, Принцеса запропонулава Відьмі гру: хто знайде гудзик у смаколику той і замовляє бажання. Стали грати. Перші два рази вигравала Відьма. Та от в один сонячний день пощастило Принцесі...
Відьма- бабуся дуже плака та просила її не забувати. Принцеса не забуває. Щодня надсилає Відьмі чарівні смаколики щастя від якиї теплішає на душі.
Мені стала нагода познайомитись з Принцесою в рамках фотовиставки Наталочки Тонкаль "Грузія очима українців" в започаткованій традиції чаювання. Принцеса Гудзик прийшла на зустріч зі смачним печивом та варенням, що надихає.
Це дуже - дуже смачно!
Фотовиставка продовжується до 10 серпня 2015 року в The Centre of Ukrainian Culture and Arts і чаювання не останнє. Слідкуйте за новинами.
