Цар села Демидів. Історія перша. Цареві посіпаки Іванова та Артемчук.

Знайомтесь, це Людмила Іванова, депутат Демидівської сільської ради Вишгородського району та одночасно її секретар. Їй усього 41 рік, вона як для села гарно виглядає, а на час відсутності “Царя” - Демидівського сільського голови Василя Дідка - виконує його обов'язки.

 

.
І ось зараз, вона вирішила проявити свої не тільки організаційні, а й надзвичайно глибокі юридичні знання. А допомагає їй у цьому, вічний землевпорядник сільської ради, Володимир Артемчук, який у цій раді є майстром на всі руки, як то кажуть: “і швець і жнець і на дуді гравець”.

Як показало останнє засідання сесії Демидівської сільради, він розбирається не тільки в питаннях землі, а також в податках, політиці, АТО та багато чого іншому, називаючи сільську раду гучним словом “ми”, наче свою особисту власність.

А у цьому селі, моя рідна сестра Анастасія має у власності спадщину - частинку старої дерев'яної хати, яка збудована ще в 30х роках минулого століття і не зрозуміло як, виділені під нею 12 соток землі.

При цьому, земля під її невеликим сараєм, за давнім рішенням Демидівського сільського голови (а землевпорядник був і є Артемчук), знаходиться у власності іншого співвласника будинку. Це було зроблено умисно, щоб сусіди сварилися між собою, а потім ішли на поклон до "Царя" і просили вирішити спір.

Щоб пройти до належної сестрі частини земельної ділянки, треба здолати вузький прохід шириною дещо більше двох метрів та завдовжки аж 55 метрів. Жодна машина, у випадку якоїсь екстреної ситуації (наприклад пожежна чи швидка) просто туди не проїде.

До цієї землі, з боку городів, прилягає інша частинка землі, яка нікому ніколи не була потрібна і лише через неї можна проїхати на належну сестрі ділянку. З давніх давен сусіди складували на ній сміття та непотріб, вона роками заростала бур'янами. І вже декілька років, Анастасія намагається прибирати сміття та бур'яни, але клопоти з малолітною дитиною, невеликий заробіток не дає змоги все охопити одночасно.

Зважуючи на те, що належна їй земельна ділянка має цільове призначення — для обслуговування будинку, використовуючи своє конституційне право на отримання землі під городництво, Анастасія звернулася до сесії сільської ради із проханням передати їй ту закинуту і нікому не потрібну землю для обробітку.

Одне вона прогадала - навпроти бажаної земельної ділянки живе той самий "Цар", який давно захотів прибрати її до рук, бо йому землі все мало і мало. А у зв'язку з тим, що в свій час сестра судилася з Василем Дідком як сільським головою, він має ще й особисті рахунки.

Так, в день надходження заяви Анастасії до канцелярії сільської ради, була подана така ж заява про виділення цієї ж землі від громадянина, який називає себе багатодітним батьком та зголошується збудувати до осені на цій земельній ділянці будинок! А живе цей громадянин взагалі в іншому кутку села.

За плітками, цього “багатодітного тата” до канцелярії сільської ради привів особисто Василь Дідок. Ні на комісію, ні на сесію цей “тато” так і не з'явився, видно соромно було в очі людям дивитися.

4 липня 2015 року на сесії сільської ради, заява моєї сестри не набрала передбаченої кількості голосів депутатів, питання яке в ній порушене - не було вирішене, тому 7 липня цього ж року, Анастасія повторно звернулася до Демидівської сільської ради із проханням повторно вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення цієї ділянки.

На що, Іванова та Артемчук, враховуючи перебування "Царя" у відпустці, вирішили блиснути розумом і повернули заяву без розгляду, мотивуючи тим, що заява Анастасії вже вирішена. Про відсутність такого рішення ради, яким вирішено питання моєї сестри по суті, доморощені юристи вперто промовчали.

Це маленька історія поневірянь сестри, показує як на феодальному, майже рабському рівні, вирішуються навіть елементарні справи у селі Демидів, де без "поклону" сільському голові нічого не відбувається. Звичайні громадяни є безправними, змушені принижуватися та просити те, що належить їм за законом.

Далі буде.

Марина Ігнатенко

Читайте також "Цар села Демидів. Історія друга. Ростислав Ільїч, депутат-сепаратист."

Чергова скарга Іванова потрапила до провадження "об'єктивної" судді Наталії Слюсарчук

Перипетії у справі [померлого] Сергія Помазана стрімко продовжуються.

Не так багато часу пройшло після судилища в Богунському районному суді м. Житомир під головуванням судді Зосименко О.М., про яке ми описували у статті "Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?".

У цій справі, на думку Андрія Помазана, сина померлого, суддя вчинив злочин та порушив присягу, тому, він звернувся до Генеральної прокуратури України та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із відповідними заявами.

Після направлення справи на додаткове розслідування, постановою прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р., кримінальне провадження відносно підозрюваного [померлого] Сергія Помазана  було закрито.

Скарга Іванова О.С. на цю постанову потрапила до судді Богунського районного суду м. Житомира Слюсарчук Наталії Федорівни, що вже має досвід, на нашу думку, необ'єктивного розгляду справ та винесення прямо протилежних рішень.

Пошук в єдиному державному реєстрі судових рішень показав, що 10 вересня 2015 року суддя Слюсарчук Н.Ф. вирішувала питання відводу іншої судді цього суду Корицької В.О. заявлений захисником померлого Ібрагімом Татієвим. Так от, у задоволенні відводу було відмовлено на підставі того, що "обставини, на які посилається заявник, не можуть свідчити про неупередженість або необ'єктивність судді".

А вже 6 листопада 2015 року, ця ж суддя вирішувала питання відводу судді Кузнєцова Д.В., що був заявлений самим Івановим О.С. і відвід був задоволений "враховуючи висловлену недовіру судді та з метою недопущення виникнення у заявника сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді".

За наявності одних і тих же підстав в одній і тій же справі, суддя Слюсарчук Н.Ф. прийняла два прямо протилежні рішення і як ви зрозуміли - саме на користь скаржника Іванова О.С.

Судове засідання під головування Слюсарчук Н.Ф. у справі за черговою скаргою Іванова О.С. на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р. відбудеться 29 липня 2016 року о 10 год 30 хв.

Знаючи, як Іванов вміє впливати на суддів (напр. стаття "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), можна спрогнозувати об'єктивність рішення судді Слюсарчук Н.Ф. у вирішенні його питання в цій скарзі. Тому, редакція газети буде продовжувати пильно та уважно слідкувати за перепетіями в цьому процесі.

Антоніна Чорна
спеціально для газети "Сектор Життя"

Адвокат як свідок. Гарантії дотримання адвокатської таємниці на практиці.

Обшуки та допити адвокатів  вже не рідкість. Хто тільки їх не проводить  і прокуратура, і національне антикорупційне бюро, і слідчі поліції - наприклад "Обыски в офисах адвокатов: как победить беззаконие?" або "НАБУ проводить обшуки в адвокатів у "газовій справі Онищенка" .

На 25 липня 2016 року Фастівського адвоката Ничік Аліну Валеріївну було викликано на допит слідчим Фастівського відділення Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області в якості свідка щодо обставин справи в якій вона ж надає правову допомогу. Отака юридична плутанина!

Якщо не вдаватись в деталі, то чинне законодавство містить поняття адвокатської таємниці, яка полягає в тому, що адвокат не тільки не може самостійно розголошувати будь яку інформацію отриману від свого клієнта або отриману під час надання правової допомоги клієнту, а його (адвоката) не можна допитати у якості свідка з приводу цієї інформації.

Адвокатська таємниця не є звільненням від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, якщо він скоєний адвокатом, це гарантія забезпечення справедливого правосуддя під час захисту прав інших осіб. Це основоположний принцип. Тому, правоохоронні органи, прокуратура зобов’язанні його дотримуватись.

Будучі свідками неодноразового порушення адвокатської таємниці, які нещодавно відбулись в місті Києві, ми очікували такого ж свавілля і у місті Фастів. Однак, допит адвоката закінчився надзвичайно швидко.

Як повідомив захисник адвокат Катишев С.В., який надавав правову допомогу під час даного допиту, слідчий поліції Віднічук В.В., перевіривши наявність у допитуваної свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, за наявності заборони на розголошення адвокатської таємниці, навіть не розпочав допит.

Цей приклад нам показав, що гарантія адвокатської таємниці є реальною.

Марина Ігнатенко

Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?

 

 

У Богунському районному суді міста Житомир під головуванням слідчого судді Зосименка О.М. розглядалась скарга Олексія Іванова на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р.

Нагадаємо, що в Житомирській місцевій прокуратурі вже довгий час перебувають матеріали кримінального провадження відносно [померлого] Сергія Помазана, який підозрювався у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України.

Скоро буде два роки, як прокуратура вперше закрила дане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях [померлого] Сергія Помазана складу злочинів, але кожна така постанова була оскаржена потерпілим і, як не дивно, була скасована у судовому порядку.

Ми були присутні на розгляді інших скарг Олексія Іванова в Богунському районному суді міста Житомира, які перебували у слідчих суддів Перекупки І.Г. (матеріал "Правосуддя судді Перекупка", матеріал "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), Єригіної І.М. (матеріал "Луганські каруселі в Житомирі") та отримали негативні враження, як від ведення самого процесу так і від наявності неприхованих неформальних відносин між скаржником Івановим та суддями.

Даний судовий процес під головуванням судді Олександра Зосименка водночас здивував своєю відкритістю та на перший погляд, законністю майбутнього рішення. Озвучені захистом підозрюваного доводи повинні були беззаперечно справити на суддю враження.

Як зазначав захист, ще 2 вересня 2014 року [померлому] Сергію Помазану було повідомлено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України та розпочато проведення слідчих дій.

Останній раз, строк досудового розслідування у даному провадженні був продовжений до 05 травня 2015 року постановою заступника прокурора Житомирської області від 04.03.2016р.

Захист підозрюваного зазначав, що те, що просить Олексій Іванов у своїй скарзі - є слідчими діями, а у відповідності до статті 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Наші надії на повне дотримання слідчим суддею норм Кримінально-процесуального Кодексу не справдились. Ухвалою від 10 червня 2016 року скаргу Олексія Іванова було задоволено, постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р. - скасовано. Фактично, слідчого зобов'язано провести слідчі дії з перевірки вже зібраних доказів.

 

Рішення слідчого судді такого характеру не підлягає оскарженню та перегляду вищими інстанціями, а тому під час його ухвалення, суддя повинен бути вкрай обережний, щоб не помилитися та не допустити порушення Закону.

Не можливо було не побачити очевидну протизаконність прохань скаржника та наявність неспростованих доказів закінчення строку досудового розслідування.

Аналізуючи усі обставини, ми впевнені, що суддя Зосименко О.М. умисно пішов на прийняття незаконного рішення, зобов'язуючи орган досудового слідства вчинити злочин. Тому, оцінку такому завідомо неправосудному рішенню судді повинні давати вже правоохоронні органи.

З власних джерел нам стало відомо, що Олексій Іванов вже "повирішував" питання у Генеральній прокуратурі України з новим керівництвом і остання повинна забрати кримінальну справу до себе на перевірку та дати вичерпні вказівки на його користь.
 
Не зважаючи на неодноразові пропозиції журналістів Олексію Іванову і його представнику адвокату з Херсона Миколі Кононову, за останні роки вони ні разу не дали інтерв'ю із зазначених питань, а також відмовились від публікації їхньої позиції. Ти не менш, ми готові опублікувати їх думку.

Відео Віктора Кравца "Неправосудність судового рішення по Житомирські. Справа [померлого] Сергія Помазана."

 

На цю ж тему стаття редактора газети "Правдошукач" Юрія Шеляженка "Шок для Шокина, или Бомба в стенах Генпрокуратуры".

 

Марина Ігнатенко

Судові забаганки: хочу - закрию, хочу - відкрию.

14.06.2016 року відбулось заключне судове засідання під головуванням судді Зосіменка О.М.  щодо розгляду скарги на дії слідчого прокурора у закритті кримінального провадження у справі [померлого] Помазана С.С.

Прокурор та адвокат [померлого] Помазана С.С. - Катишев С.В. наголошували на тому, що відповідні до скарги  матеріали кримінального провадження були раніше дослідженими всебічно. Відповідно до закінчення термінів розслідування повторні перевірки не можливі.

Суд уважно слухав заперечення. Та виніс рішення, яке на його думку, більш потрібніше.

Чи логічним є повторно відкривати провадження де немає що досліджувати правоохоронцям - незрозуміло.

Майстер-клас від адвоката Кононова М.А. як очікувати рішення суду.

21.06.2016 року в Апеляційному суді Житомирської області відбулось судове засідання за апеляційною скаргою адвоката Катишева С.В. на ухвалу судді Зосименко О.М. у справі [померлого] Помазана С.С.

Оборудки із землею. Перший пішов. Хто наступний?

По закінченню проведення журналістського розслідування щодо земельних оборудок Демидівського сільського Голови Обаль С.В. ( детальніше ) ми передали всі напрацьовані матеріали до органів прокуратури.

Результат виявився очікуваним.

Цікаво, чи замислюється нинішній голова щодо виконуваних ним обов’язків перед громадою? 

Юристи як взірець дотримання класичних форм одягу та етикету

Поговоримо про етикет. Етикет у сфері юриспруденції.

Певно, що всі звертали увагу на зовнішній вигляд  і консерватизм в одязі у представників юридичних професій. Люди, які присвятили своє життя діяльності у сфері права мають певний стиль, лаконічність в деталях та відповідну поведінку. Особливою зовнішньою ознакою можна вважати - одяг.

Цікаво, що у Правилах поведінки працівника суду (прийнятими Радою Суддів України 06.02.2009 року №33) у пункті 3.4 окремо говориться про зовнішній вигляд працівників суду - носити достойний діловий одяг, уникати екстравагантності.

У Правилах Адвокатської етики від 17.11.2012 у статті 12 про Повагу до адвокатської професії пункт 5 теж вказано, що при здійсненні професійної діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватись загальнорийнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо вовнішнього вигляду.

Статтею 17 Кодексу Професійної Етики та Поведінки Працівників Прокуратури затрерженого наказом Генерального Прокурора від 28.11.2012 року № 123 чітко прописані вимоги до зовнішнього вигляду прокурора: працівник прокуратури під час виконання службових обов’язків має дотримуватись ділового стилю одягу, який вирізняється офіційністю, стриманністю та акуратністю, а також встановленого порядку носіння форменого одягу.

Тобто, консерватизм в деталях одягу, це своєрідне підкреслення сталості та відповідності закону. Це одне з перших, чого вчать майбутніх юристів в освітніх закладах, це те, що певною мірою тримає в рамках та не допускає вольностей перед законом.

Давайте розберемось, що являє собою діловий стиль:

Діловий стиль - один з стилів одягу, призначений для ділової сфери життя суспільства і характеризується строгістю, стриманістю і консерватизмом у виборі тканини, кольору, крою і аксесуарів. Близький до консервативного стилю (наприклад, стиль англійської королеви). Дуже скупо підпорядковується віянням моди, тому практично не змінився з початку XX століття.

Всередині ділового стилю виділяють наступні мікро-стилі:

• Строго діловий стиль (стиль співбесіди, переговорів: костюм і краватка)
• Повсякденний діловий стиль (припустимий коричневий колір)
• Умовно-діловий стиль (стиль п'ятниці: джинси і піджак)

Як видно з вікіпедії - діловий стиль не передбачає відкрите взуття, яскравий одяг та надмірність прикрас в образі. Також це стосується зачіски та манікюру. 

За дотриманням правил щодо зовнішнього вигляду учасників судового процесу та дбати про свій особистий форменний урочистий одяг має суддя.

Неохайність в зовнішньому вигляді, плаття моделі "халат" здертий манікюр на руках в перемішку з надмірною кількістю прикрас, відкрите взуття накшталт "шльопанців" часто характеризують і внутрішні риси людини, її вихованість і культуру. 

Як приклад недотримання вище вказаних норм ділового єтикету є фото зроблене 21.06.2016 року в приміщенні Апеляційного суду міста Києва. 

На фото адвокат, яка є захисником підсудного Телепньова Ю.О., що обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ККУ (про Телепньова, який неодноразово засуджений за шахрайство ст.190 ККУ, ми вже писали в статті: Професія шахрай. Телепньов Юрій Олексійович). 

Ми вважаємо , що подібний зовнішній вигляд не може бути виправданням призначенного засідання на ранок після тривалих свят, аномальності погодних літніх умов та можливою відсутністю приміщення для адвокатів в будівлі суду.

В адвокатській спільноті  неодноразово піднімалось питання щодо зовнішнього вигляду та введення уніформи (на зразок мантії) для адвокатів, які беруть участь в судових засіданнях.
Через необхідність вирішення більш нагальних питань, що є потребами адвокатури, цей пункт Правил Адвокатської етики, поки що, призабутий.

Хоча відсутність уніформи для адвокатів не дає право приходити до зали судового засідання у халаті і тапках. 

Рубрика: Професія шахрай. Телепньов Юрій Олексійович.

Знайомтесь, це Юра, він професійний шахрай.

Юра надасть Вам послуги з шахрайства, особисто або зі своєю професійно навченою командою ( ч. 2 ст. 190 ККУ) або прийде до Вас чи потрібної Вам людини у формі та з документами СБУшніка, високого чина з МВС тощо. 

Якщо ви дуже сильно попросите, Юрина команда з’явиться в потрібний час та місце в гордому та патріотичному спорядженні бійців, які щойно повернулись з фронту. В залежності від товщини Вашого гаманця на бійцях буде форма батальйону "Донбас", батальйону "Айдар" зі зброєю та навіть запахом пороху (ст. 353 ККУ). 

Побічними наслідками такої професії є періодичне перебування в СІЗО №13 - в народі Лук’янівське СІЗО та  Старобабанівська виправна колонія № 92, але Юру це не бентежить. 

Якщо Вас зацікавила професійна діяльність шахрая, Ви маєте знати деякі вподобання:

Юра любить: гроші; зброю; гарні машини; селфитись та викладати фото в соціальних мережах. Юра не любить: коли викривають його брехню; сидіти у в’язниці; віддавати борги.

Водночас, навіть перебування у СІЗО не вплине на якість виконання замовлених Вами робіт.

Так, нижче Ви можете побачити одну з його сторінок у соціальній мережі, яку було створено ним вже під час знаходження у ізоляторі. 

 

Ми зацікавились людиною з такою унікальною професією з публікацій на форумі Мілітарист.

 

Із лістування з представниками батальйону "Донбас" стало відомо, що цього "професіонала" вже там знають, але не як бійця. 

Редакція була присутня в судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва, в якому розглядались апеліційні скарги засуджених Телепньова Ю.О.,  Пахілко В.А.,  Ларіна А.М. на вирок Святошинського районого суду міста Києва від 08.12.2015 року.

У судовому засіданні Юра не соромлячись говорить про те, що боєць "Айдару", носить нашивки на рукавах, з надписом "Айдар" - та вони не відповідають прийнятим, отже це банальна бутафорія, яку можна придбати будь-де.

 

В своєму арсеналі ошуканих Юра налічує більше 300 осіб, та не всі звертаються до правоохоронних органів, а тому доведених епізодів до сотні. Через свою деяку упізнаваність та спраглим бажанням отримувати більше йому довелось піти на підвищення. 

Сьогодні Юра знову перебуває на лаві підсудних. На цей раз за основною статтею 186 ККУ. Має вирок Святошинського районного суду міста Києва про позбавлення волі на 7 років. Розгляд справи перебуває в Апеляційній інстанції міста Києва. 

Наступне засідання має відбутись 21.06.2016 року об 11:00 головуючий суддя Боголюбська Л.Б. (адреса суду м. Київа, вул. Солом’янська, 2А).

Детальніше про дану справу буде написано в наступних матеріалах. 

Іванов добивається правди "наїздами" на прокурора.

1 червня 2016 року у Богунському районному суді міста Житомир відбулось судове засідання за скаргою Іванова О.С. на дії слідчого прокурора щодо закриття кримінального провадження у справі [померлого] Помазана С.С. головуючий у справі суддя Зосименко О.М.

Іванов О.С. вже не знаючи чим і як довести викладені у довжелезній скарзі факти під час судового засідання почав з'ясовувати стосунки з прокурором. Спочатку адвокат Кононов М.А. довго перераховував всі попередні скарги на закриття кримінального провадження у справі, а потім і сам Іванов долучився до процесу задаючи не відповідні суті питання чим психологічно тиснув на прокурора змушуючи останнього надавати не правомірні відповіді. Суддя пильно слідкуючи за процесом подібні питання знімав з обговорення.

Чи заслуговують прокурори подібного ставлення в залі судового засідання?

Навіщо голова суду покриває корупційні дії судді Перекупки І.Г.?

В продовження історії статті "Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді" редакція газети надіслала інформаційний запит від 16.05.2016 року до Голови Богунського районного суду міста Житомир.

В якому запитали про надання інформації щодо приймання суддєю Перекупка І.Г. в особистому кабінеті Іванова О.С. 14 березня 2016 року після 17 години 20 хвилин, а також повідомити, чи не містять вказані дії корупційних ознак.





Звернувшись до канцелярії суду 01.06.2016 року, було отримано відповідь, дослівно:

"Чекайте, будь ласка, вам по пошті буде надіслано як буде готово. Вона (Гулак Н.А. голова суду- прим. автора) сказала, що ваш текст не відповідає інформаційному запиту і сказала, щоб ви читали закон, що це не є інформаційним запитом. Що в неї і так є чим займатись і вона як зробить запит вам направить".

Відповідно до статті 20 Закону "Про звернення громадян":

• звернення, що не потребує додаткової обробки, розглядається і вирішується невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня отримання;
• на розгляд звернення, що потребує додаткового вивчення, встановлено термін в 1 місяць;
• звернення, що потребують додаткового часу на розгляд, мають розглядатися в строк не більше 45 днів з дня отримання. При цьому керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення;
• за зверненням з обґрунтованою письмовою вимогою громадянина строк може бути скорочено.

Звернувшись до того ж Закону "Про звернення громадян", оформлення інформаційного запиту має містити:

• назва розпорядника інформації;
• від кого (ПІБ + свої контакти: мейл, мобільний телефон, поштова адреса);
• чітке формулювання того, що потрібно;
• дату і підпис.

І на останок, уважно розглянувши статтю 11 Закону "Про судоустрій і статус суддів":

• Cудові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими;
• Інформація про суд є відкритою і підлягає невідкладному оприлюдненню на сайті судової влади України;
• Судові засідання проводяться виключно у спеціально обладнаних для цього приміщенні суду - залі засідань. 

Цікаво, чи можлива корупційна діяльність суддів апарату Богунського суду міста Житомир не є невідкладною справою і що саме голова суду Гулак Н.А. вбачає невідповідним для інформаційного запиту?

Херсонське хамло

на фото Іванов Олексій Сергійович

Про те, що Олексій Іванов любить погаласувати в судових засіданнях вже знає весь Богунський районний суд міста Житомира. Непоодинокі нападки на суддів ( "Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді") та інших учасників процесу, а саме журналістів, вільних слухачів -  для нього вже норма.

Однак, у всіх своїх виступах він досить спокійно ставився до прокурорів, аж до моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження. Побачивши, що його адвокат  у своїх промовах став використовувати вислови накшталт: « А тепер, бомба для прокурора!» почав і собі говорити зайвого, а згодом і взагалі не стримуватись у висловах, як у самому судовому процесі так і в перервах.

15 квітня 2016 року у апеляційному суді Житомирської області Олексій Іванов  вже у відкритій формі почав нападати на прокурора. Щойно судді видалились в нарадчу кімнату, лайливі вислови та образи в бік прокурора було не спинити: 

Чи то всі мешканці херсонщини такі хамовиті, чи то Олексій Іванов  єдиний в своєму роді?

Марина Ігнатенко
Віктор Кравець

Як вкрасти гроші на ЖКГ?

Коли громада починає об’єднуватись, можновладцям стає не вигідно.

Нещодавно сталась прикра подія в одному з столичних будинків, якому Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва, було надано 330 тисяч гривень на капітальний ремонт інженерно-технічних мереж. 

Нікому не відома компанія почала міняти інженерні комунікації, а саме труби на холодну та гарячу воду.



Та все по порядку.

Рік назад, мешканці будинку дізнавшись про примусовий перехід будинків до приватних ЖЕКів та почали готуватись до самостійного життя. Було обрано уповноважену особу по будинку з питань ЖКГ, обрано старших по парадним, неодноразово проведені збори з розглядом питань щодо покращення стану будинку, контролю за чистотою та збереженням місць загального користування та подвір’я.

Єдиною проблемою залишались глобальні питання пов’язанні з капітальним ремонтом. Певно, що це болюче питання всіх будинків радянської забудови, адже з 1974 року в цьому будинку ремонт не робили. Куди було витрачено кошти, які сплачувалися у складі комунальних платежів, не відомо.

У 2015 році під час передвиборчої компанії до Київської міської ради, багато кандидатів маніпулювали цим питанням. Хтось робив те, що обіцяв, а хтось лише піарився. Мешканці цього будинку не зволікали і діяли самотужки. Так було поставлено питання перед Київською міською державною адміністрацією щодо капітального ремонту, яка після довгих перемовин надала на 8 парадний 9ти поверховий будинок аж 330 000 гривень на заміну інженерних мереж.

Мешканці тримали руку на пульсі і чекали на проведення тендеру. І от чудо, на дошках оголошення біля парадних з’явились оголошення, що з 3го числа травня місяця буде відсутня вода у зв’язку з проведенням капітальних робіт.

Здивуванню мешканців не було меж. Тендер ще не відбувся, а труби міняють, та ще й всю воду відключили більш ніж на добу. Відрядили уповноваженого з питань ЖКГ вирішити, хто, що і навіщо робить у підвалі будинку.

Уповноважений звернувся до в.о. начальника управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської РДА Кучерявого А.М., який в свою чергу особисто відмовив надати інформацію щодо проведення робіт у будинку.

Після чого, уповноважений з питань ЖКГ звернувся безпосередньо до керівників підрядника "Компанії "Оріон голд" щодо надання технічної документації. Зустріч закінчилась викликом поліції та погрозами життю уповноваженого.

На цьому відео якраз видно погрози:

Пізніше всі розійшлись і на наступний день працівники "Компанії "Оріон голд" на роботу не вийшли і по сьогодні їх немає. Тож, мешканці і досі змушені користуватись "прогнилими" трубами і чекати від когось ремонту.

Наразі Святошинська РДА ігнорує ініціативних мешканців, ЖЕД №5 відхрещується від підрядника. ТОЖ ХТО НАЙНЯВ "ОРІОН ГОЛД" І ПЕРЕРАХУВАВ АВАНС У РОЗМІРІ 80 тисяч гривень?

Оборудки Демидівського сільського Голови Світлани Обаль із землею.

Завершуємо наше журналістське розслідування про будівництво двох дев'ятиповерхівок в селі Демидів, яке бере початок із статей:  "Чи буде в селі Демидів свій Еліта-Центр?" та "Сумнівний забудовник. Історія із “запахом”, розкриттям факту вчинення на той час сільским головою Світланою Обаль кримінально-соціального злочину.

Історія бере свій початок з 2007 року, коли "фейковому" Дочірньому підприємству "Оберіг XXI" на сесії Демидівської сільської ради було погоджено місце розташування земельної ділянки під будівництво багатоповерхових житлових будинків в оренду терміном на 49 років.

 

Якщо згадати, про що ми писали в минулих статтях та порівняти: 2007 рік, якась невідома фірма, про яку немає жодної згадки в інтернеті, хоче будувати в Демидові ..... багатоповерхівки, і не одну, а дві, та ще і з 9-ти поверхами, в селі де не розвинута інженерна інфраструктура. Простіше кажучи - відсутні очисні споруди для для такого типу будинків.

В будь-якому випадку, у депутатів, якщо вони були не прямо зацікавлені у прийнятті такого рішення, повинні були б виникнути безліч запитань, як до самої фірми, так і до її діяльності, розміру статутного фонду, технічних можливостей будівництва, тієї ж ліцензії на будівництво тощо.

20.11.2008р. між сільським Головою та ДП "Оберіг XXI" укладається договір оренди терміном на 49 років.

А вже у 2009 році від цього підприємства надходить заява про відмову від земельної ділянки на користь такої ж невідомої нікому фірми - ТОВ "Альбатрос XXI".

І знову, жоден з свідомих депутатів підозріло не помітив у цьому підвоху і рішенням сільської ради було затверджено заміну сторони в угоді про пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Демидів та надано дозвіл на розробку технічної документації (кому?).

У грудні 2009 року Демидівська сільська рада без жодних заперечень приймає рішення про припинення права оренди земельної ділянки ДП "Оберіг XXI" та надання цієї ж земельної ділянки ТОВ "Альбатрос XXI".

Звернувшись до статті 134 Земельного Кодексу, яка була діючою на час прийняття Демидівською сільскою радою рішень щодо передачі земельної ділянки новому орендарю, бачимо наступне:

1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під винятки з цього правила встановлені другою частиною статті ТОВ "Альбатрос XXI" не підпадає. Станом на 2009 рік, передавати в оренду земельні ділянки можна було лише шляхом продажу даного права на аукціоні.

 

На наш редакційний запит, нинішній сільський голова В.Дідок, захищаючи колишнього сільського голову (а можливо і себе як тодішнього депутата сільської ради) відповів наступне:

 

 

Сілький голова, мабуть не має доступу до мережі інтернет із сайтом Верховної Ради України, де розміщені усі Закони, у тому числі їх попередні редакції. Тому ми припускаємо, що він просто помилився, надаючи відповідь на редакційний запит, оскільки пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", який прийнятий  у вересні 2008 року, дійсно передбачає, що:

Прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Але норма, про те, що "передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)" з'явилась у цьому Законі лише 29 червня 2010 року із прийняттям Закону N 2367-VI - тобто через рік після прийняття Демидівською сільською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду без аукціону ТОВ "Альбатрос XXI" терміном на 49 років.

"Фейкова" компанія ТОВ "Альбатрос XXI" не погоджувала місце розташування земельної ділянки, не отримувала дозволу та не розробляла проект відведення земельної ділянки (це робив інший орендар), а тому ця земельна ділянка повинна була в обов'язковому порядку бути виставлена на земельні торги.

Зважаючи на те, що депутами сільських рад часто стають особи, які не мають не тільки вищої освіти, а навіть елементарних знань в управлінні громадою, її майном та землею, цим користуються нечисті на руку особи, які під прикриттям "фейкових" компаній привласнюють громадські землі, особливо в 30 кілометровій зоні біля Києва.

Ми не перші хто пише про оборудки із землею колишнього Демидівського сільського голови Світлани Обаль. В жовтні 2015 року вишгородська газета "На самом деле" опублікувала статтю "Над Демидовом — примари з минулого", в якій розповідається про незаконний розподіл десятків гектар землі.

Матеріали нашого журналістського розслідування будуть направлені до правоохоронних органів, у тому числі до новоствореного Національного Антикорупційного бюро, а нинішнім депутатам Демидівської сільської ради необхідно подумати про визнання недійсним договору оренди укладеним із ТОВ "Альбатрос XXI" на підставі перевищення колишніми посадовими особами норм законодавства.


Дякуюємо за надану правову консультацію із земельного права адвокату Сергію Катишеву.

Професійний скаржник. Як скористатись державним часом на власну втіху.

Іванов О.С., користуючись своїм правом звернення до суду, використовує державний час на власний розсуд.

У кримінальній справі за підозрою [померлого] Помазана С.С., Іванов О.С. разом зі своїм адвокатом Кононовим М.А. подають скарги на абсолютно всі дії слідчого і прокурора. Навіть якщо дії посадових осіб відповідають нормам законодавства.

Останню епопею зі скаргами Іванов О.С. взагалі влаштував грандіозну.

Адвокат Кононов М.А. подав спочатку одну скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а за відмовою у зв’язку з неправильно оформленою, подав заново аналогічну, щоб точно вже розглянули. Ці скарги були автоматично розподілено на різних суддів у Богунському районному суді міста Житомир. І замість того, щоб повідомити одному з суддів про скарги-близнюки, Іванов з Кононовим доводять розгляд обидвох скарг до Апеляційного суду Житомирської області.

Безкаранність професійних скаржників у суддівській системі безперешкодно дозволяє йому маніпулювати часом суддів, прокурора і слідчого. Іванов О.С. дозволяє собі, начеб то за станом здоров'я не з'являтись у засідання, як до однієї так і до другої колегії суддів та через адвоката наполягати на особистій присутності у кожному судовому засіданні.

Адвокат захисту у судових засіданнях неодноразово наголошував на скаргах-близнюках та цю думку почули лише у колегії під головуванням судді Євстаф’євої Т.А.

Наразі відбувається впорядкування документів, але гроші платників витрачено, час посадових осіб витрачено і це лише за однієї забаганки професійного скаржника.

-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді

Судове засідання у Богунському районному суді міста Житомир у справі за скаргою Іванова Олексія Сергійовича на постанову старшого слідчого СВ Житомирського ВП ГУ від 22.01.2016 року про закриття кримінального провадження за фактом вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 ККУ.

Раніше за вказаними статтями підозрювався Помазан С.С., провадження щодо якого було закрито ще 25.12.2015 року.

Враховуючи те, що Помазан С.С. був єдиною посадовою особою, яка підозрювалась у вчинені злочину (інших посадових осіб взагалі не було) закриття справи по факту є логічним наслідком.

Головуючим у справі за скаргою Іванова О.С.  призначено  суддю Полонець С.М.

Після довгої промови адвоката скаржника Кононова М.А. суддя виніс ухвалу, що не задовольняє вимоги самого Іванова О.С., який дозволив собі неповагу до суду ще до завершення судового засідання.

Суддя на це якось мляво прореагував, що дозволило зловпишатись Іванову своїм панівним становищем у ситуації. Після чого він ще довго кричав коридорами суду про продажність суддів, та пішов плакатись у про несправедливість до кабінету судді Перекупки І.Г.  (матеріал про якого можна подивитись: Правосуддя судді Перекупка )

Більш детально переглянути перебіг судового засідання можна тут: Суддя Полонець

Сумнівний забудовник. Історія із “запахом”.

Продовження історії майбутнього Демидівського Еліта-Центра, початок тут.

Ось на карті приблизно показано місце майбутнього будівництва двох дев'ятиповерхівок, що планують збувати в селі Демидів Вишгородського району Київської області.

На сьогодні відомо, що саме ТОВ “Альбатрос ХХІ” претендує на забудову земельної ділянки розміром 2,00 га в селі Демидів по вул. Фастова.

Водночас, згідно кадастрової карти, орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3221882401:07:288:0101 є лише Дочірнє підприємство “Оберіг ХХІ”, яке чомусь зареєстроване по вул. Леніна, 26, с. В'язове, Охтирський район Сумської область 05 квітня 2007 року (ЄДРПОУ 34961921).

У відповідності до постанови Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. у справі №818/4083/13-a за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, було вирішено припинити юридичну особу - Дочірнє підприємство "Оберіг XXI" (вул. Леніна, буд. 26, с. В'язове, Охтирський район, Сумська область, 42736, ідентифікаційний код 34961921), зареєстровану районною державною адміністрацією Сумської області 05 квітня 2007 року.

Підставою ліквідації підприємства є те, що з 16 травня 2011 року “Оберіг ХХІ” не подає до податкових органів податкових декларацій та документів фінансової звітності.

Стаття 31 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі ліквідації юридичної особи — орендаря. Чи відомо сільській раді про наявність судового рішення відносно орендаря та необхідність розірвати договір оренди?

Зв'язок між товариствами "Оберіг XXI" та “Альбатрос ХХІ” було описано в попередній статті, а поки що, ми зупинимося на цікавій особистості громадянина Гульчевського Леоніда Степановича, що був присутній на засіданні комісії сільської ради 25.12.2015р.

Як вказано у протоколі, він є директором ТОВ "Київська будівельна компанія" та також представляє інтереси ТОВ “Альбатрос ХХІ”. Пошук нам видає безліч підприємств, керівником або засновником яких є Гульчевський, зареєстрований в місті Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, 94, кв. 52. Однак, декілька місць його попередньої роботи та сама "Київська будівельна компанія" повинні насторожити.

Так, Гульчевський був керівником ТОВ “Сосновий квартал”, яке входить в орбіту групи компаній УКО забудовника Войцеховського А.П. Його самовільні та скандальні будівництва, сотні кинутих напризволяще інвесторів, до цього часу є предметом досліджень слідчих прокуратури та поліції та сотень сторінок на різних форумах. 

ТОВ "Київська будівельна компанія" будує житловий комплекс "Синеозерный" в районі Виноградаря, м. Київ. Це будівництво також входить до сфери Войцеховського.

Сотні скандальних будівництв, як пише Українська правда - "шість Еліта Центрів". Чи хоче громада села Демидів аналогічної ситуації у себе, вирішить лише час.

Продовження буде.

Чи буде в селі Демидів свій Еліта-Центр?

Так сталося, що село Демидів Вишгородського району на Київщині під час шаленого зростання цін не потрапило до складу елітних місць проживання. Хоча ціни у Демидові і зросли, однак не настільки, як наприклад Лютіж, Старі та Нові Петрівці, що знаходяться біля самісінького Київського моря. На території села існує лише декілька садових товариств створених місцевими бізнесменами в ті роки і лише в одному з них млявими темпами будується декілька житлових будинків. Під час проведення чемпіонату футболу 2012 року був збудований новий стадіон і на цьому будь-які істотні інвестиції у село закінчились. Не зважачи на те, що вільної землі на території села вже немає, все виглядає так: більшість старих хат радянської забудови, квартал в центрі з чотирьох і двох поверхівок, що будувались державними підприємствами у радянські часи і декілька малих приватних підприємств. Все як і в більшості райцентрів на території України.

 

Тут ми дізнаємося, що 15 лютого 2016 року призначена позачергова сесія Демидівської сільської Ради, на розгляд якої поставлено питання про будівництво .... 2-х дев’ятитиповерхових будинків. Не двох, не п'яти, не модних таунхаузів, а саме дев'ятиповерхових будинків. І це в селі без належної інфраструктури, навіть без інтернету.

 

Спочатку була радість - нарешті в село прийшов справжній інвестор, який дасть роботу мешканцям. Але все виявилося набагато банальнішим. Директором та єдиним засновником цього ТОВ “Альбатрос-ХХІ” ( код 34602829 ) із статутним фондом всього 37 тис. гривень ( що якраз “вистачить” на повноцінне будівництво багатоповерхівки ) є Несукай Ігор Володимирович, який проживає у Києві.

 

 

Ігор Володимирович вже має досвід будівництва таких об'єктів. В 2005 році, компанія ТОВ “Укрконтракт” ( код 21651641 ), в якій він і до цього часу є директором, а засновниками є громадяни Російської Федерації, взяла у інвесторів кошти на будівництво офісного центру в місті Києві по вул. Світлицького, 35. Як пояснюють інвестори на профільному сайті “Асоціації допомоги постраждалим інвесторам”, центр до цього часу не збудований, компанія збанкрутувала і гроші багатьом не повернуто. Числені форуми та публікації, створення громадського об'єднання по захисту прав свідчать про те, до цього часу грошові кошти інвесторам і не бажали повертати.

 

Як пояснює Державна архітектурно-будівельна інспекція Інспекція у своєму листі № 7/26-4772/5/2/-пд від 24.11.09р., будівельні роботи щодо будівництва цього офісного центру проводились самовільно.

 

На сьогодні, забудовник ТОВ “Укрконтракт” та підрядник ПП «Антарія Буд Інвест» — ліквідовані. А отже, “усі кінці у воду”.

 

 

 

Несукай І.В. через ТОВ “Альбатрос-ХХІ” є також засновником ТОВ “Охтирка-Будінвест” ( код 34802602 ) та ТОВ “Бізнес-Класік” ( 39871906 ), які зареєстровані за адресою так і недобудованого офісного центру по вул. Світлицького, 35 в м. Києві.

 

В свій час ТОВ “Охтирка-Будінвест” отримала земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку із оздоровчим комплексом в місті Охотирка. Як пояснив головний архітектор міста Роман Іншин, товариство не виконало умови договору та фактично перетворило ділянку у пустир. У 2014 році Охтирська міжрайонна прокуратура вжила заходи щодо повернення земельної ділянки місту.

 

Ще одне підприємство ДП "Оберіг -ХХІ" ( 34961921 ) було ліквідовано судом у зв'язку з неподанням декларацій. Реєстр судових рішень показує, що дане підприємство приймало участь в оборудці по неповерненню Піреус Банку грошових коштів у розмірі 3 мільйонів доларів США, взятих на будівництво вже згаданого офісного центру в місті Києві по вул. Світлицького, 35 і його власники "викинули на смітник", щоб не повертати борги.

Багато чого іншого видає нам пошук, але то іншим часом. А наразі, інших же об'єктів, які були б збудовані і здані в експлуатацію під керівництвом Несукай І.В. інтернет не знає. Враховуючи відсутність у статутному фонді компанії достатніх коштів навіть для викупу або оренди земельної ділянки, будівництво скоріш за все буде здійснюватись за кошти інвесторів. А вже яким чином не збудувати обіцяне і не повернути кошти таким інвесторам — Ігор Володимирович досвід має.

 

Чи планує громада долучитися до вивчення матеріалів з цього питання і не допустити повторення чергової Еліта-Центр але вже на території села Демидів?