Індустрія високих технологій переживає період жорсткої правової реакції на явище, яке в американській регуляторній практиці отримало термін AI-washing (навмисне введення в оману інвесторів та споживачів шляхом безпідставного приписування продукту функцій штучного інтелекту). Найгучнішим прецедентом цього процесу стала примусова ліквідація компанії Builder.ai, яка залучила 445 мільйонів доларів інвестицій під обіцянку створення програмного забезпечення за допомогою ШІ-асистента Natasha. Як з’ясувало слідство, замість алгоритмів завдання виконували понад 700 індійських розробників. Аналіз матеріалів проваджень у судах США, Великої Британії та Індії дозволяє детально розглянути правові напрями цієї справи.
Оскільки
материнська структура холдингу була зареєстрована у штаті Делавер, а залучення
капіталу відбувалося на території США, розслідування очолили Міністерство
юстиції США та Прокуратура Південного округу Нью-Йорка. Юридична кваліфікація
дій засновника компанії Сачіна Дева Дуггала та вищого керівництва охоплює
кілька складів злочинів. По-перше, розглядається шахрайство з використанням
електронних засобів зв'язку за Кодексом США, що полягає у навмисному
використанні телекомунікаційних мереж для трансляції недостовірних даних з
метою заволодіння чужим майном. По-друге, розслідується шахрайство з цінними
паперами через порушення Закону про фондові біржі 1934 року, яке виразилося у
наданні інвесторам фальсифікованої фінансової звітності. Встановлено, що компанія
декларувала 220 мільйонів доларів доходу за 2024 рік, тоді як реальний показник
становив 55 мільйонів доларів. Окремим напрямом є звинувачення у відмиванні
коштів через схему карусельних транзакцій між Builder.ai та індійською
компанією VerSe Innovation на суму близько 60 мільйонів доларів, де фіктивний
обмін інвойсами за нібито ліцензування технологій мав на меті штучне
роздмухування капіталізації.
Паралельно
з кримінальним переслідуванням відбувається юридичне припинення діяльності
компанії шляхом безпосереднього правового демонтажу через процедуру
транскордонної неспроможності. Подання заяви за Главою 7 Кодексу про
банкрутство США означає повну зупинку операційної діяльності, за якої
керівництво втратило право на управління, а всі активи перейшли до призначеного
судом арбітражного керуючого для подальшої реалізації на аукціонах. У процесі
ліквідації виник гострий конфлікт черговості кредиторів, де першочергове право
на задоволення вимог отримали забезпечені кредитори. Зокрема, фонд Viola
Credit, виявивши ознаки шахрайства, реалізував своє право безакцептного
списання боргу, вилучивши з рахунків компанії 37 мільйонів доларів. Це
автоматично позбавило компанію ліквідності та заблокувало виплати
незабезпеченим кредиторам, серед яких компанії Amazon із боргом за хмарні
сервери AWS у розмірі 88 мільйонів доларів та Microsoft із боргом 30 мільйонів
доларів за Azure.
Цей
прецедент також змусив Комісію з цінних паперів і бірж США та Федеральну
торгову комісію перейти до суворої каральної практики у сфері деліктної
відповідальності. З юридичної точки зору захист компанії, побудований на тезі
про маркетингове перебільшення, був повністю відхилений регуляторами, які
довели наявність навмисного введення в оману, оскільки клієнти та інвестори
купували інтелектуальний продукт, а отримували послугу класичного аутсорсингу.
Така практика трансформує стандарти due diligence, зобов'язуючи інвесторів
проводити незалежний аудит коду та архітектури систем штучного інтелекту до
моменту підписання угод про фінансування.
Крах
компанії супроводжувався безпрецедентними репутаційними втратами, які похитнули
довіру до інститутів венчурного капіталу першого ешелону. Найбільшого удару по
публічному іміджу зазнала корпорація Microsoft, яка незадовго до викриття схеми
уклала зі стартапом стратегічне партнерство, презентувавши його як прорив у
демократизації розробки програмного забезпечення. Публічний провал експертизи
внутрішніх технічних аудиторів Microsoft та Qatar Investment Authority
продемонстрував системну проблему індустрії, де погоня за трендами
автоматизації виявилася сильнішою за базову обачність. Репутаційна криза
торкнулася і самого засновника, Сачіна Дева Дуггала, який тривалий час виступав
ключовим спікером на міжнародних економічних форумах та технологічних самітах.
Його екстрене усунення з керівних посад та подальше скасування публічних
виступів через протести ошуканих контрагентів закріпили за ним статус персони
нонґрата у ділових колах. Навіть агресивні спроби адвокатів стартапу розгорнути
контркампанію в медіа, стверджуючи, що масштаби залучення індійських
програмістів були свідомо перебільшені конкурентами, не змогли зупинити
лавиноподібне руйнування ділової репутації бренду.
Найбільш
вразливими суб’єктами у цій справі виявилися сотні представників малого
бізнесу, які замовляли у стартапу розробку додатків під ключ і наразі опинилися
у правовому тупику. Через відключення серверів за борги готові додатки клієнтів
перестали функціонувати, що кваліфікується як масове порушення договірних
зобов'язань. При цьому, попри повну оплату розробки програмного коду, цей код
наразі перебуває у складі арештованої маси майна банкрута. Для його
витребування споживачі змушені ініціювати окремі судові процеси про виключення
майна з ліквідаційної маси, що вимагає значних фінансових та часових ресурсів
із мінімальними шансами на повернення коштів чи технологій.
Висновком
у цій справі є те, що міжнародна правова система остаточно ліквідувала сіру
зону навколо технологічних стартапів. Симуляція технологій із використанням
прихованої людської праці більше не розглядається як специфічний або допустимий
метод розвитку бізнесу, а чітко кваліфікується як класичне кримінальне
правопорушення проти власності та фінансових ринків.
