Родина Міхаєля Шумахера vs штучний інтелект

За даними ВВС родина семиразового чемпіона "Формули -1" Міхаеля Шумахера планує позиватись у судовому порядку до журналу "Die Aktuelle" щодо оприлюднення згенерованого штучним інтелектом інтерв’ю з Міхаелем.

Сім'я Міхаеля Шумахера планує подати судовий позов проти журналу, який опублікував "інтерв'ю" з колишнім гонщиком Формули-1, згенероване штучним інтелектом.

Шумахер, семиразовий чемпіон "Формули-1", зазнав серйозних травм голови в результаті нещасного випадку на лижах у грудні 2013 року і з тих пір не з'являвся на публіці.

Die Aktuelle розмістила фотографію усміхненого 54-річного Шумахера на обкладинці свого останнього видання під заголовком "Міхаель Шумахер, перше інтерв'ю".

Під заголовком написано: "Це звучало оманливо реально", а в статті з'ясовується, що нібито цитати були створені за допомогою штучного інтелекту.

Стаття була створена за допомогою програми під назвою character.ai, яка штучно згенерувала "цитати" Шумахера про його здоров'я та сім'ю.

"Я можу з допомогою моєї команди фактично стояти самостійно і навіть повільно пройти кілька кроків", - йдеться в "цитатах" Шумахера.

"Моя дружина і мої діти були для мене благословенням, і без них я б не впорався. Звичайно, вони також дуже засмучені тим, як все це сталося.

"Вони підтримують мене і твердо стоять на моєму боці".

Сім'я підтвердила інформаційному агентству Reuters, що планує вести справу в судовому порядку.

Видавці журналу повідомили BBC Sport, що вони не коментуватимуть це питання.

Після нещасного випадку на лижах Шумахер був введений у стан штучної коми і повернувся додому у вересні 2014 року, і з тих пір його сім'я не розголошує інформацію про його стан здоров'я.

Шумахер виграв два свої титули чемпіона світу "Формули-1" з командою Benetton у 1994 і 1995 роках, а також п'ять поспіль у складі Ferrari з 2000 по 2004 рік.

Його сім титулів чемпіона Формули-1 є спільним рекордом з Льюїсом Гамільтоном, а Шумахер здобув 91 перемогу в перегонах за свою кар'єру - рекорд, який Гамільтон перевершив у 2020 році.

Спочатку німець пішов з автоперегонів у 2006 році, але повернувся у 2010 році, а через два роки знову пішов у відставку.

Син Шумахера Мік раніше виступав у Формулі-1 за команду Haas, а зараз є резервним гонщиком Mercedes.

У документальному фільмі Netflix 2021 року дружина Шумахера Корінна розповіла: "Ми живемо разом вдома. Ми проходимо терапію. Ми робимо все можливе, щоб Міхаелю стало краще, щоб йому було комфортно, і щоб він просто відчував нашу сім'ю, наш зв'язок.

"Ми намагаємося жити як сім'я, так, як це подобалося і подобається Міхаелю. І ми продовжуємо жити далі.

"Приватне є приватне", як він завжди казав. Для мене дуже важливо, щоб він міг продовжувати насолоджуватися своїм особистим життям настільки, наскільки це можливо. Майкл завжди захищав нас, а тепер ми захищаємо Міхаеля" - сказала Корінна. 

 

 

на фото обкладинка видання 

"Die Aktuelle"

Вкрадені діти з України як один зі злочинів агресії РФ

Виступ адвоката Катерини Бобровської у 

House Foreign Affairs Committee Republicans Washington, D.C

Exposing Putin's Crimes: Evidence of Russian War Crimes and Other Atrocities in Ukraine

 «Будь ласка, допоможіть мені, я хочу повернутися в Україну» – такими були перші слова 16-річного Романа, коли він звернувся до мене по допомогу. 

Роман – сирота та учень професійного ліцею в невеликому селищі Донецької області. На момент вторгнення офіційним опікуном підлітка був директор ліцею, де він навчався.

24 лютого 2022 року Роман перебував у навчальному закладі. Опікун Романа з частиною дітей поїхав до Запоріжжя та не повернувся. Решта дітей залишилися з комендантами гуртожитку та вчителями. 

Невдовзі росіяни окупували населений пункт. Вони здійснювали фізичний та моральний тиск на дітей, які залишилися в гуртожитку. Документи, телефони та інші особисті речі дітей перевірялися. Візити військових до гуртожитку ставали дедалі частішими, а тиск – все більшим. Одного разу російський бронетранспортер навіть направив дуло гармати на дітей, які стояли біля входу.

Розуміючи, що в таких умовах далі неможливо перебувати, Роман разом з братом та іншим хлопцем вирішили залишити навчальний заклад та дістатися домівки, яка була за 60 кілометрів звідти, неподалік Маріуполя. Оскільки на той час офіційних евакуацій не проводилось, хлопцям довелось взимку йти всю дорогу пішки.

Щоб дістатися дому, хлопцям знадобилося чотири дні. За цей час їх неодноразово зупиняли російські військові, проводили допити, шукали націоналістичні татуювання, наводили на них зброю та навіть стріляли над головою. Їм доводилося спати на вулиці та просити їжу у місцевих.

2 березня вони дісталися домівки, яка на той момент ще не була в окупації. Проте через пʼять днів, 7 березня, до населеного пункту заїхали російські військові.

Представники окупаційної влади після чергової перевірки повідомили Роману, що він має пройти додаткове обстеження у медичному закладі. Його забрали до місцевої лікарні, де вже перебували інші діти.

Там Роману повідомили, що для нього знайдуть нову родину в Донецьку. В нього відібрали документи, які свідчать про його стан здоровʼя. Окупаційна влада не взяла до уваги заперечення та аргументи Романа, що законне право опіки над ним могли здійснювати його старший брат або сестра.

23 березня Романа відвезли до іншої лікарні – в Донецьку, де йому виготовили свідоцтво про народження від імені невизнаної республіки. Там він перебував протягом двох місяців з іншими дітьми, яких також привезли з тимчасово окупованих територій. На момент, коли Романа помістили до лікарні, там вже перебувало 16 дітей.

24 травня Романа разом з іншими відправили на «відпочинок» до Росії, у санаторій в Московській області. У червні українських дітей відвідала уповноважена президента РФ з прав дитини Марія Львова–Бєлова, яка повідомила, що дітей усиновлять. Проте Роман та ще троє хлопців висловили своє заперечення та наполягали на поверненні до України. Після цього їх відправили до інтернату, де суттєво обмежили свободу дій, зокрема, їм було заборонено виходити на вулицю.

Згодом Роману підібрали ідеологічно «правильну» родину, яка намагалася перевиховати хлопця. Його змушували дивитися пропагандистські програми, обговорювали новини про Україну в негативному контексті, обмежували у спілкуванні з однолітками та відстежували його пересування через спеціальний додаток на телефоні. Романа також знімали для пропагандистських сюжетів на телебаченні, у яких змушували розповідати, як йому подобається його “нова родина” та “нове життя”.

Йому примусово оформили паспорт громадянина РФ, проте одразу в нього документ відібрали, аргументуючи це процесом оформлення всиновлення. 

Не зважаючи на всі ці обмеження, Роман встановив звʼязок з українськими волонтерами, які могли допомогти йому повернутися додому. Він також підтримував спілкування з іншими дітьми, з якими познайомився і подружився під час фільтрації. Поїздка додому була важкою. Подробиці його повернення не можуть бути розголошені з міркувань безпеки. В Україні він отримав медичну допомогу і почувається добре.

Проте, подібні злочини постійно вчиняються проти тисяч інших українських дітей. Просто зараз, у цю саму мить.

До прикладу. До мене також звернувся по правову допомогу інший підліток на імʼя Богдан. Він уродженець Маріуполя. Разом з Романом його примусово депортували до Росії, де він отримав “нову сімʼю”. Прийомна родина також відібрала виготовлені документи для Богдана. Тоді він звернувся з проханням про допомогу.

Богдан зазнавав постійного психологічного тиску та хотів повернутися в Україну. Він намагався покинути територію РФ. Він подолав понад тисячу кілометрів, проте на кордоні його зупинили російські спецслужби та доставили до Слідчого комітету на допит.

Богдана також використовували для зйомок у пропагандистських сюжетах на російському телебаченні. Коли я побачила сюжети, зняті з ним вже після затримання, помітила значні зміни зовнішності – темні кола під очима, змінилася зачіска — його підстригли ніби для служби в армії.

Розповіді Богдана на російському телебаченні майже не відповідали реальним подіям. Все це дуже схоже на історію Романа. Ймовірно, Богдана також залякували, аби він говорив те, що хотіла російська влада. Ймовірно, його свобода пересування також була обмежена.

Коли Богдан вирішив повернутися в Україну, ми знали, що у нього немає документів. Тому ми відновили ті документи, які йому були потрібні для перетину кордону. Коли Богдан вирушив з пункту А, я їхала його зустрічати. Втім російські спецслужби мене не пропустили. А наступного дня я дізналася, що Богдана затримали. 

Тож хочу звернутися до міжнародної спільноти. 

Права дитини є однією з основоположних цінностей людства. Конвенція ООН про права дитини (1989 р.) отримала найширше міжнародне визнання серед усіх документів з прав людини. І однією з держав, яка ратифікувала цей документ, була Росія.

Втім, ще з початку агресії проти України в 2014-му році, а надто з початком повномасштабного вторгнення у 2022-му, російська федерація порушує всі можливі міжнародні норми щодо захисту прав людини. Вбивства, тортури, примусова депортація… Систематичні порушення прав дітей є частиною цього довгого переліку. 

Схожість історій Романа та Богдана свідчить про системність та поширеність цих злочинів на тимчасово окупованих територіях. Свідчить про детально сплановану операцію з депортації українських дітей та заходи, спрямовані на позбавлення їх української ідентичності.

Історія Романа має щасливе завершення – його вдалося повернути додому. Втім Богдан й досі залишається фактично у полоні. Як і тисячі інших дітей. 

Закликаю міжнародну спільноту об’єднатися та вживати спільних заходів для посилення тиску на державу-агресора, Росію, аби домогтися повернення всіх вимушено переміщених українських дітей. Це наш моральний обов'язок — повернути кожну дитину додому.

Суддя який відбирає останній прихисток у безхатченків в Одесі

 

 Незвичайне вбивство в Одесі місцевого бізнесмена продовжується таким ж дивакуватим розслідуванням. Пінпонг судіських рішень щоразу ставить у ступор всіх участників процесу, а вимоги сторони обвинувачення ставлять під сумнів реально проведеного розслідування.

Одним з таких фактів ми можемо назвати проведення окремого журналістського розслідування колегами з 1+1, випуску в ефір програми "Говорить вся країна" та встановленням реального свідка, про якого слідство навіть не здогадувалось.

Після передачі останнього допитано по формі та, чи якісно? В рамках судового процесу представники обвинувачення могли прийти в засідання без повноважень, влаштовували перфоманси, посилались у своїх промовах на практику ЄСПЛ.

Сторона захисту фіксувала всі суддівські помилки, як то пак, розгляд клопотання не в тому суді. Неповідомлення сторони захисту про призначене судове засідання або зміна підслідності.

В цей же час затриманий перебуває у Одеському слідчому ізоляторі в надлюдських умовах. Ми звернулись до Міністерства юсиції з проханням перевірити умови перебування та харчування обвинувачених в цьому СІЗО. Швидко отримали відповідь, тепер чекаємо на призначення комісії. Сподіваємось, це станеться скоро.

І на останок, мов вишенька на торті, про самих суддів:

У Приморському районному суді Одеси є суддя Єршова Лариса Сергіївна, яка вже понад 23 роки є власником БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СУДДІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ. От незрозуміло, це вона виключно для себе фонд утримує чи заради допомоги колегам? Та й це гарний привід убезпечити себе від ганебної участі як її колега з Київського районного суду Одеси Салтан Л. В. Адже хабар він такий спокусливий... У тому ж Київському районному суді міста Одеси працює ще один суддя -Тішко Дмитро. Цей суддя у працюючи в місті Миколаєві у своїх деклараціях вказував адресу проживання місто Одеса, приміщення яке є центром для безхатченків (!).

Де і як зараз проживає суддя Тішко нам достеменно не відомо та ми щиро сподіваємось, що він звернеться з відповідною заявою до своїх колег по допомогу аби в подальшому не утискати безхатченків у їх і так скрутному життєвому становищі.

 

судова справа № 947/7946/23

рубрика "професія шахрай": Удалов Денис Валентинович

 

Адвокат, що ошукує українців, переїхав до Іспанії та намагається очистити своє «чесне» ім’я. До Броварського суду Київської області у справах де він є захисником – особисто не з’являється. В інших справах консультує виключно телефоном. Переховується від «колишніх» клієнтів.

Не так давно щодо Дениса Удалова було порушено кримінальну справу відповідно до ч.4 ст. 190 ККУ (шахрайство) порушену за заявами постраждалих в його діяннях осіб. Редакція газети також зверталась до правоохоронних органів після проведеного журналістського розслідування щодо порушень закону адвокатом Удаловим. ГУНП в Луганській області вбачає ознаки злочину і після ретельної перевірки нашої заяви порушила кримінальну справу відповідно до ч.4 ст. 190 ККУ.

Таким чином об’єднавши всі заяви відкрита кримінальна справа перебуває у слідчого Печерського відділення ГУНП у м. Києві.  На виклики слідчого адвокат не з’являється, пояснення по справі надавати відмовляється. Імовірно, таким чином адвокат Удалов намагається відтягнути строки досудового розслідування та закрити справу. До України повертатись боїться, через імовірність призиву до армії чи зустрічі з постраждалими клієнтами?

Нагадаємо, Удалов Денис Валентинович адвокат Полтавської області імовірно ошукував клієнтів на великі суми коштів пропонуючи купити «неіснуючі» земельні ділянки, пропагував схеми несплати податків підприємцями, продавав предмети державної власності з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей через російські компанії.

Спілкування з редакцією адвокат уникає, навіть забороняє надавати коментарі своїм помічникам та колегам. 

Детальніше про його діяння можна ознайомитись:

http://www.sektorlife.info/2022/05/ydalov.html

http://www.sektorlife.info/2022/07/ydalov2.html

https://www.youtube.com/watch?v=VTZgJlXwgLM

https://www.youtube.com/watch?v=QeM0t-GvY4M

https://society.comments.ua/news/accidents/vzyal-dengi-i-perestal-vyhodit-na-svyaz-razyskivayut-poltavskogo-advokata-698323.html

http://vyboranema.in.ua/dosie/u-kiievi-diie-advokat-oshukanec/

 

Не ходіть дівчата по легкі гроші на онліфанс

 

Зірка onlyfans тепер не зможе користуватись навіть соціальними мережами строком на два роки.

Саме такий випробувальний термін-заборону отримала мешканка Краматорська за виготовлення та розповсюдження порнопродукції відповідно до статті 301 кримінального кодекса України.

Прокурором у судовому засіданні зафіксовано 88 фактів виготовлення зберігання та розповсюдження відеопродукції на інтернет платформі onlyfans.com. Обвинувачена свою вину визнала заключивши угоду про визнання винуватості.

Суддя, зваживши всі обставини справи вироком від 02.01.2023 визнала обвинувачену винною у вчиненні тяжкого злочину з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі строком на 4 роки, при цьому надавши обвинуваченій випробувальний термін у 2 роки. Крім того, обвинуваченій заборонено розповсюджувати будь яку інформацію на веб-ресурсах строком у 2 роки, а також обіймати посади пов’язані з комп’ютерними технологіями.

Іншу учасницю onlyfans Криворізьким судом засуджено до 4 років позбавлення волі з іспитовим стороко на 2 роки та забороною розповсюржувати інформацію у мережі інтернет протягом 2 років, а також штрафами на загальну суму у розмірі 12185 гривень 02 копійки  – за виготовлення та розмішення нюдсів. 

Дніпровським районним судом міста Києва також винесено рішення про позбавлення любительки onlyfans до двох років іспитового терміну та забороною розповсюдження будь якої інформації. Але у цьому випадку наразі відбувається розгляд в порядку апеляційного оскарження. 

Криве дзеркало Києво-Святошинського суду

Києво – Святошинський суд це така халепа, наче вимір у потойбіччя  з поверненням у далеке минуле. «Криве» дзеркало зовнішнього вигляду будівлі суду відображає все нутро існування людства. Одразу видно – правда тут не для всіх. Але гірше за все, що навіть при оновленні суддівського складу суть прийнятих рішень незмінна. Та зовнішня убогість не відображається на статках працівників Феміди. На тому й живуть.

У 2021 році суддею Перекупка Ганною Анатоліївною відбувся розгляд резонансної справи, в якій посеред білого дня було забито до смерті 17ти річного хлопця. Ми вже розповідали про цю справу у статті «Били битами до смерті». За два роки розгляду справи вона не знайшла у документах достатньо доказів для відкриття слухання справи по суті. Тож, п’ятеро обвинувачених почувають себе досі вільними від зобов’язань. Чи то за власним бажанням молодій судді не вистачило доказів? Нам не відомо, ми сподіваємось, що все таки вона діяла по совісті, а не через імовірні «забаганки» голови суду Дубас Тетяни Володимирівни.

З 2009 року на суддю Дубас неодноразово скаржились, починаючи з неправомірних рішень, продовжуючи порушеннями норм законодавства і порушення суддівської присяги. Ця суддя дозволяє собі за власним рішенням отримувати земельні ділянки у Київській області, які досі не декларує.

За часів Януковича був розквіт з прийняття неоднозначних рішень в Києво-Святошинському суді. За що їй доводилось відповідати навіть перед комісією Міністерства юстиції України. Тепер, суддя Дубас, користується заведеними в той час міцними зв’язками з Мінюстом. Після «порятунку» її честі, повертає дяку – рятує сина однієї з працівниць Міністерства. Тому під час розгляду резонансної справи у судді Перекупка  - Дубас не гребувала щоразу переговорити з адвокатами захисту у цій справі та дізнатись особисто про їх плани захисту. 

 

Як ви вважаєте, загублене життя молодого хлопця варте честі «зажерливої» судді? 

 

НАБУ як маріонетка кукловодів проти адвокатів

 

23.02.2023 співробітники НАБУ і САП грубо порушуючи законодавство повідомили про підозру відомому адвокату Андрію Киченку. За даними правоохоронців адвоката підозрюють відповідно до кваліфікації  ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України. Приписуючи адвокату співучасть у іншому кримінальному провадженні, забуваючи про статус цієї особи за законодавством, роботою з великою кількістю клієнтів та репутацією.

Крім того, правоохоронці настільки бажають показати свою вправність у роботі, що поспіхом збирають матеріали для слідства порушуючи права інших громадян, що є клієнтами адвоката. Що дозволяють собі без відповідних санкцій ознайомлюватись з документацією, відбирати телефони… гроші з інших справ..

На хайпі від цієї справи спільнота швидко відволікається від справи де Киченок є захисником в обвинуваченні особи, яка начебто дала «хабар» судді. Заважає адвокат? Бо там справа теж не пропрацьована і виконана поспіхом?

Примітним є те, що обрання міри запобіжного заходу буде обиратись саме в тому суді до якого імовірно заносились "хабарі". Чи варто тут заявляти відвід усьому суду за заангажованість у процесу? 

 

 

 

Застереження. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.