Резонанс без підозр: юридичний провал справи Шефіра

Замах на Сергія Шефіра, першого помічника Президента, що стався у вересні 2021 року, був кваліфікований як замах на вбивство двох і більшої кількості осіб (ст. 115 Кримінального кодексу України). Ця правова кваліфікація передбачає розслідування особливо тяжкого злочину, вчиненого з виразним політичним мотивом. Проте, юридичний бік справи, який мав стати взірцем оперативності та прозорості, перетворився на приклад правового та слідчого тупика.

Професійна підготовка vs. Юридичний результат

Правоохоронні органи, включаючи Офіс генерального прокурора, одразу заявили про високий професіоналізм виконавців. Це підтверджувалося як ретельною підготовкою засідки, так і використанням нетипових для побутових конфліктів боєприпасів (угорських патронів калібру 7,62 мм). Такий рівень підготовки злочину мав би мобілізувати всі ресурси слідства.

Однак, головний юридичний факт станом на сьогодні полягає у наступному: жодній особі не оголошено про підозру у кримінальному провадженні. Справа перебуває на стадії досудового розслідування. З юридичної точки зору, це означає, що слідство за кілька років не змогло зібрати достатньої доказової бази, що відповідала б "обґрунтованій підозри" згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу.

 

Загадки судових реєстрів та доказова база

Єдиною публічною інформацією про хід розслідування залишаються судові ухвали.. Ці документи свідчать про те, що слідство, хоча й триває, генерує більше загадок, ніж доказів:

Рибацька сумка з автоматом: Через два роки знайдено предмет, схожий на зброю, але офіційний зв'язок цього артефакту зі злочином так і не встановлено. З точки зору права, непідтверджений зв'язок зброї зі слідами гільз не є належним і допустимим доказом причетності.

Речові докази: Власник обстріляного автомобіля (ТОВ "Квартал 95" код ЕДРРПОУ 37663088) тривалий час безуспішно намагався скасувати арешт автівки. Суд неодноразово відмовляв, підтверджуючи, що транспортний засіб Audi A8L визнано речовим доказом і є необхідним для проведення подальших слідчих дій.

Тривалість утримання ключового речового доказу, попри відсутність підозрюваних, може свідчити або про надзвичайну складність криміналістичних експертиз, або про відсутність політичної волі завершити розслідування.

 

Слідча імітація та ризик зловживань

Тривалий тупиковий стан резонансної справи на найвищому рівні породжує юридичні ризики. ЗМІ та експерти зазначають, що масові слідчі дії, які проводилися на старті (обшуки у власників аналогічних патронів), могли перетворити розслідування на "каток".

Хоча у відкритих судових матеріалах відсутні прямі вироки чи ухвали про неправомірне переслідування невинних осіб, сам факт повної відсутності офіційних підозрюваних протягом років у справі з такою політичною вагою свідчить про глибоку системну проблему: або злочинці справді недосяжні, або слідство імітує діяльність, що створює сприятливі умови для зловживань у непублічній площині.

Про одну із подібних справ, де звичайні люди стали заручниками системи без права на оскарження ми напишемо у наступних публікаціях.

Справа Шефіра залишається незавершеною з юридичної точки зору і є показником неспроможності системи швидко та ефективно розкривати політично чутливі злочини.