Варшавський
районний суд 17 жовтня 2025 року ухвалив рішення, яке зачепило чутливі питання
міжнародного права та політики. Суддя Даріуш Любовський постановив відхилити
клопотання Німеччини про екстрадицію громадянина України Володимира Журавльова,
підозрюваного у причетності до підриву газогонів «Північний потік», та звільнив
його в залі суду.
У своєму
рішенні суддя чітко розмежував політику та правосуддя, зазначивши, що ці
питання не можуть оцінюватися судом через політичну призму.
Ключові
тези суду ґрунтувалися на концепції справедливої війни. Згідно з вердиктом,
дії, спрямовані на захист України від агресії Росії, включаючи знищення ворожої
інфраструктури, є частиною цієї справедливої війни. Суддя наголосив, що
російська агресія є геноцидним нападом.
Суд визначив,
що особи, які діють у Збройних Силах України, включно зі спецназом або від їх
імені, не можуть бути кваліфіковані як терористи чи диверсанти, оскільки вони
легітимно послаблюють ворога. Знищення критичної інфраструктури агресора у
воєнний час в рамках оборонної війни є військовою диверсією, що не є злочином,
а не саботажем. Якщо «Північний потік» визнано стратегічною інфраструктурою
Росії, його пошкодження з метою захисту України є виправданим і юридично
справедливим вчинком.
Суддя
також заявив про право відповідача на функціональний імунітет, оскільки він
діяв від імені української держави. Дії Журавльова, на думку суду, мали глибоке
військове значення, оскільки послабили військовий потенціал Росії. Суд також
критично оцінив роль Німеччини, яка, купуючи газ та перераховуючи мільярди євро
Росії під час повномасштабної агресії, опосередковано фінансувала цю агресію.
Зрештою,
суд постановив, що особа, яка діяла в рамках справедливої оборонної війни в
інтересах України, не скоїла злочину. Німецька держава, згідно з рішенням, не
має юрисдикції для переслідування за пошкодження трубопроводів і не має підстав
для використання Європейського ордера на арешт.
