Криве дзеркало Києво-Святошинського суду

Києво – Святошинський суд це така халепа, наче вимір у потойбіччя  з поверненням у далеке минуле. «Криве» дзеркало зовнішнього вигляду будівлі суду відображає все нутро існування людства. Одразу видно – правда тут не для всіх. Але гірше за все, що навіть при оновленні суддівського складу суть прийнятих рішень незмінна. Та зовнішня убогість не відображається на статках працівників Феміди. На тому й живуть.

У 2021 році суддею Перекупка Ганною Анатоліївною відбувся розгляд резонансної справи, в якій посеред білого дня було забито до смерті 17ти річного хлопця. Ми вже розповідали про цю справу у статті «Били битами до смерті». За два роки розгляду справи вона не знайшла у документах достатньо доказів для відкриття слухання справи по суті. Тож, п’ятеро обвинувачених почувають себе досі вільними від зобов’язань. Чи то за власним бажанням молодій судді не вистачило доказів? Нам не відомо, ми сподіваємось, що все таки вона діяла по совісті, а не через імовірні «забаганки» голови суду Дубас Тетяни Володимирівни.

З 2009 року на суддю Дубас неодноразово скаржились, починаючи з неправомірних рішень, продовжуючи порушеннями норм законодавства і порушення суддівської присяги. Ця суддя дозволяє собі за власним рішенням отримувати земельні ділянки у Київській області, які досі не декларує.

За часів Януковича був розквіт з прийняття неоднозначних рішень в Києво-Святошинському суді. За що їй доводилось відповідати навіть перед комісією Міністерства юстиції України. Тепер, суддя Дубас, користується заведеними в той час міцними зв’язками з Мінюстом. Після «порятунку» її честі, повертає дяку – рятує сина однієї з працівниць Міністерства. Тому під час розгляду резонансної справи у судді Перекупка  - Дубас не гребувала щоразу переговорити з адвокатами захисту у цій справі та дізнатись особисто про їх плани захисту. 

 

Як ви вважаєте, загублене життя молодого хлопця варте честі «зажерливої» судді? 

 

Емоджі і судова практика Італії

Вища судова ланка Італії, Касаційний суд, постановив, що емоджі, які використовують під час електронного листування можуть бути підставою для судового позову про наклеп. Про це повідомляє la Repubblica 

Звертайте увагу на смайлики, які ви використовуєте в чаті чи публікаціях у соціальних мережах. Ви ризикуєте бути засудженим. Це встановлює Верховний Суд. Насправді, у нещодавньому рішенні 2251 від 2023 року Верховний суд визнав наклепницьким пост, який супроводжувався занадто великою кількістю емодзі і був написаний людиною, яка «образила репутацію» підприємця в соціальних мережах.

Наклепник прокоментував пост, присвячений проблемам дорожнього руху в муніципалітеті Луїно. У коментарі він прямо посилався на «порушення зору» підприємця, збагачуючи речення найкласичнішим із смайликів, на якому зображено обличчя, що сміється. І саме тут, у цьому смайлику, на думку суддів, проявляється наклеп. 

Символ, швидше за все, є найбільш використовуваним, але якщо його використовувати неналежним чином, він стає інструментом для вчинення злочину.

Одним словом, знущання над людиною за будь-яку фізичну особливість може бути наклепом: злочином, який можна вчинити навіть за допомогою банального емодзі.

 

Вершники Нікопольского судового апокаліпсису

 

Судові засідання у Нікопольському міськрайонному суді це якийсь запальний процес, немов назріваючий абсцес який довго назріває, а потім шалено болить, особливо у кримінальних провадженнях. Часто відкриті кримінальні провадження навіть не доходять до слухання справи по суті тільки тому, що суддям не на часі до їх розгляду.

Судді дозволяють собі не розглядати клопотання прокурорів вирішуючи за рахунок потерпілих свої власні міжусобиці. Одна з суддів, яка може розглядати кримінальні провадження взагалі, на нашу думку, не може бути суддею у цьому суді. По перше, тому що її чоловік є депутатом місцевої  ради і публічною особою. По друге, її син зрадник України ї живе на московії.

Ці судді дозволяють собі розтягувати розгляд справ настільки довго, що в одній з них батько померлого хлопця не витримав, у буквальному сенсі підірвав суд. Прикро, що справу досі розглядають, вже третій рік. В іншій справі підозрюваний не зміг справитись з тривалістю розгляду його справи і сам виніс собі вирок – повісився. Скільки ще подібних справ у розгляді?

Судді Нікопольського суду імовірно штучно створюють собі завантаженість аби звітувати щодо отриманих зарплат. Цікаво, а як у них з поверненням від апеляційної інстанції до перерозгляду у першій інстанції?

Повертаючись до розгляду справи про резонансне вбивство яке мало місце у вересні 2020 року то, справа була передана до суду у березні 2021 року і перебуває на стадії досудового слухання досі. Тобто, за майже  два роки судді не змогли визначитись, що зробити з цією справою. Це говорить про їх компетенцію чи про відпрацювання другої «зарплати»? Клопотання про обрання міри запобіжного заходу не можуть розглянути з липня 2021 року при чому прокурори просили вже розглянути навіть за їх відсутності. Але ж ні, судді не можуть зібратися купи та визначитись, що є першочерговим за КПК.

Обвинувачені у вбивстві знаходяться не просто на свободі, а й подалися до місцевого ТРО та вільно носять зброю разом з боєкомплектами. Це при тому, що вони досі становлять небезпеку для суспільства. Так, багато хто скаже, що зараз війна і будь хто потрібен для захисту держави. Дійсно, війна в нас вже скоро 9 років і весь цей час ніхто не забороняв даним громадянам захищати свою країну та вони обрали інший шлях. Ми навмисно не будемо переказувати суть діянь даних громадян, яких звинувачують у скоєнні злочину та дотичність цих громадян до місцевої «знаті» аби читач міг зробити висновки самостійно. Одна справа відповідати за свої  вчинки  та боронити країну. Інша торохтіти зброєю та показувати свою перевагу поміж цивільного населення виконуючи роль ручної армії для бізнесменів.

Тож, якщо говорити про доступ до правосуддя звичайних людей у Нікополі то, на жаль, це право людей порушувалось ще до повномасштабного вторгнення, а за майже рік лише погіршилось.  

Чи мають право судді вирішувати долі людей таким чином ще більше тримаючи у напрузі постраждалих і у невідомості обвинувачених?