ПОЛЬСЬКИЙ СУДДЯ ЗАСТОСУВАВ ДОКТРИНУ СПРАВЕДЛИВОЇ ВІЙНИ: ЕКСТРАДИЦІЯ УКРАЇНЦЯ У «СПРАВІ ПІВНІЧНИХ ПОТОКІВ» ВІДХИЛЕНА

 

Варшавський районний суд 17 жовтня 2025 року ухвалив рішення, яке зачепило чутливі питання міжнародного права та політики. Суддя Даріуш Любовський постановив відхилити клопотання Німеччини про екстрадицію громадянина України Володимира Журавльова, підозрюваного у причетності до підриву газогонів «Північний потік», та звільнив його в залі суду.

У своєму рішенні суддя чітко розмежував політику та правосуддя, зазначивши, що ці питання не можуть оцінюватися судом через політичну призму.

Ключові тези суду ґрунтувалися на концепції справедливої війни. Згідно з вердиктом, дії, спрямовані на захист України від агресії Росії, включаючи знищення ворожої інфраструктури, є частиною цієї справедливої війни. Суддя наголосив, що російська агресія є геноцидним нападом.

Суд визначив, що особи, які діють у Збройних Силах України, включно зі спецназом або від їх імені, не можуть бути кваліфіковані як терористи чи диверсанти, оскільки вони легітимно послаблюють ворога. Знищення критичної інфраструктури агресора у воєнний час в рамках оборонної війни є військовою диверсією, що не є злочином, а не саботажем. Якщо «Північний потік» визнано стратегічною інфраструктурою Росії, його пошкодження з метою захисту України є виправданим і юридично справедливим вчинком.

Суддя також заявив про право відповідача на функціональний імунітет, оскільки він діяв від імені української держави. Дії Журавльова, на думку суду, мали глибоке військове значення, оскільки послабили військовий потенціал Росії. Суд також критично оцінив роль Німеччини, яка, купуючи газ та перераховуючи мільярди євро Росії під час повномасштабної агресії, опосередковано фінансувала цю агресію.

Зрештою, суд постановив, що особа, яка діяла в рамках справедливої оборонної війни в інтересах України, не скоїла злочину. Німецька держава, згідно з рішенням, не має юрисдикції для переслідування за пошкодження трубопроводів і не має підстав для використання Європейського ордера на арешт.

 

Криве дзеркало Києво-Святошинського суду

Києво – Святошинський суд це така халепа, наче вимір у потойбіччя  з поверненням у далеке минуле. «Криве» дзеркало зовнішнього вигляду будівлі суду відображає все нутро існування людства. Одразу видно – правда тут не для всіх. Але гірше за все, що навіть при оновленні суддівського складу суть прийнятих рішень незмінна. Та зовнішня убогість не відображається на статках працівників Феміди. На тому й живуть.

У 2021 році суддею Перекупка Ганною Анатоліївною відбувся розгляд резонансної справи, в якій посеред білого дня було забито до смерті 17ти річного хлопця. Ми вже розповідали про цю справу у статті «Били битами до смерті». За два роки розгляду справи вона не знайшла у документах достатньо доказів для відкриття слухання справи по суті. Тож, п’ятеро обвинувачених почувають себе досі вільними від зобов’язань. Чи то за власним бажанням молодій судді не вистачило доказів? Нам не відомо, ми сподіваємось, що все таки вона діяла по совісті, а не через імовірні «забаганки» голови суду Дубас Тетяни Володимирівни.

З 2009 року на суддю Дубас неодноразово скаржились, починаючи з неправомірних рішень, продовжуючи порушеннями норм законодавства і порушення суддівської присяги. Ця суддя дозволяє собі за власним рішенням отримувати земельні ділянки у Київській області, які досі не декларує.

За часів Януковича був розквіт з прийняття неоднозначних рішень в Києво-Святошинському суді. За що їй доводилось відповідати навіть перед комісією Міністерства юстиції України. Тепер, суддя Дубас, користується заведеними в той час міцними зв’язками з Мінюстом. Після «порятунку» її честі, повертає дяку – рятує сина однієї з працівниць Міністерства. Тому під час розгляду резонансної справи у судді Перекупка  - Дубас не гребувала щоразу переговорити з адвокатами захисту у цій справі та дізнатись особисто про їх плани захисту. 

 

Як ви вважаєте, загублене життя молодого хлопця варте честі «зажерливої» судді? 

 

Емоджі і судова практика Італії

Вища судова ланка Італії, Касаційний суд, постановив, що емоджі, які використовують під час електронного листування можуть бути підставою для судового позову про наклеп. Про це повідомляє la Repubblica 

Звертайте увагу на смайлики, які ви використовуєте в чаті чи публікаціях у соціальних мережах. Ви ризикуєте бути засудженим. Це встановлює Верховний Суд. Насправді, у нещодавньому рішенні 2251 від 2023 року Верховний суд визнав наклепницьким пост, який супроводжувався занадто великою кількістю емодзі і був написаний людиною, яка «образила репутацію» підприємця в соціальних мережах.

Наклепник прокоментував пост, присвячений проблемам дорожнього руху в муніципалітеті Луїно. У коментарі він прямо посилався на «порушення зору» підприємця, збагачуючи речення найкласичнішим із смайликів, на якому зображено обличчя, що сміється. І саме тут, у цьому смайлику, на думку суддів, проявляється наклеп. 

Символ, швидше за все, є найбільш використовуваним, але якщо його використовувати неналежним чином, він стає інструментом для вчинення злочину.

Одним словом, знущання над людиною за будь-яку фізичну особливість може бути наклепом: злочином, який можна вчинити навіть за допомогою банального емодзі.