Емоджі і судова практика Італії

Вища судова ланка Італії, Касаційний суд, постановив, що емоджі, які використовують під час електронного листування можуть бути підставою для судового позову про наклеп. Про це повідомляє la Repubblica 

Звертайте увагу на смайлики, які ви використовуєте в чаті чи публікаціях у соціальних мережах. Ви ризикуєте бути засудженим. Це встановлює Верховний Суд. Насправді, у нещодавньому рішенні 2251 від 2023 року Верховний суд визнав наклепницьким пост, який супроводжувався занадто великою кількістю емодзі і був написаний людиною, яка «образила репутацію» підприємця в соціальних мережах.

Наклепник прокоментував пост, присвячений проблемам дорожнього руху в муніципалітеті Луїно. У коментарі він прямо посилався на «порушення зору» підприємця, збагачуючи речення найкласичнішим із смайликів, на якому зображено обличчя, що сміється. І саме тут, у цьому смайлику, на думку суддів, проявляється наклеп. 

Символ, швидше за все, є найбільш використовуваним, але якщо його використовувати неналежним чином, він стає інструментом для вчинення злочину.

Одним словом, знущання над людиною за будь-яку фізичну особливість може бути наклепом: злочином, який можна вчинити навіть за допомогою банального емодзі.

 

Вершники Нікопольского судового апокаліпсису

 

Судові засідання у Нікопольському міськрайонному суді це якийсь запальний процес, немов назріваючий абсцес який довго назріває, а потім шалено болить, особливо у кримінальних провадженнях. Часто відкриті кримінальні провадження навіть не доходять до слухання справи по суті тільки тому, що суддям не на часі до їх розгляду.

Судді дозволяють собі не розглядати клопотання прокурорів вирішуючи за рахунок потерпілих свої власні міжусобиці. Одна з суддів, яка може розглядати кримінальні провадження взагалі, на нашу думку, не може бути суддею у цьому суді. По перше, тому що її чоловік є депутатом місцевої  ради і публічною особою. По друге, її син зрадник України ї живе на московії.

Ці судді дозволяють собі розтягувати розгляд справ настільки довго, що в одній з них батько померлого хлопця не витримав, у буквальному сенсі підірвав суд. Прикро, що справу досі розглядають, вже третій рік. В іншій справі підозрюваний не зміг справитись з тривалістю розгляду його справи і сам виніс собі вирок – повісився. Скільки ще подібних справ у розгляді?

Судді Нікопольського суду імовірно штучно створюють собі завантаженість аби звітувати щодо отриманих зарплат. Цікаво, а як у них з поверненням від апеляційної інстанції до перерозгляду у першій інстанції?

Повертаючись до розгляду справи про резонансне вбивство яке мало місце у вересні 2020 року то, справа була передана до суду у березні 2021 року і перебуває на стадії досудового слухання досі. Тобто, за майже  два роки судді не змогли визначитись, що зробити з цією справою. Це говорить про їх компетенцію чи про відпрацювання другої «зарплати»? Клопотання про обрання міри запобіжного заходу не можуть розглянути з липня 2021 року при чому прокурори просили вже розглянути навіть за їх відсутності. Але ж ні, судді не можуть зібратися купи та визначитись, що є першочерговим за КПК.

Обвинувачені у вбивстві знаходяться не просто на свободі, а й подалися до місцевого ТРО та вільно носять зброю разом з боєкомплектами. Це при тому, що вони досі становлять небезпеку для суспільства. Так, багато хто скаже, що зараз війна і будь хто потрібен для захисту держави. Дійсно, війна в нас вже скоро 9 років і весь цей час ніхто не забороняв даним громадянам захищати свою країну та вони обрали інший шлях. Ми навмисно не будемо переказувати суть діянь даних громадян, яких звинувачують у скоєнні злочину та дотичність цих громадян до місцевої «знаті» аби читач міг зробити висновки самостійно. Одна справа відповідати за свої  вчинки  та боронити країну. Інша торохтіти зброєю та показувати свою перевагу поміж цивільного населення виконуючи роль ручної армії для бізнесменів.

Тож, якщо говорити про доступ до правосуддя звичайних людей у Нікополі то, на жаль, це право людей порушувалось ще до повномасштабного вторгнення, а за майже рік лише погіршилось.  

Чи мають право судді вирішувати долі людей таким чином ще більше тримаючи у напрузі постраждалих і у невідомості обвинувачених?

 

Боєць ТрО у Княжичах вбиває цивільних

Поки українці борються із зовнішнім ворогом, а Верховна Рада приймає Закон пом'якшуючий покарання за вбивство ruzzni. Бійці ТрО розмахуючи гвинтівками вбивають мирне населення.

Так сталось на початку квітня у Княжичах. Боєць ТрО перебуваючи на посту наніс вогнепальне пораннення цивільній особі. Внаслідок чого громадянин помер за декілька днів у лікарні.

Подія відбулась посеред селища Княжичі, де зафіксовано купу очевидців але, щодо ТрОвця Щербака одразу справу не порушено, його самого ніхто не затримав, поліція не зреагувала жодним чином і боєць ще тривалий час заступав на пост з вогнепальною зброєю наражаючи на небезпеку інших цивільних осіб.

Все це безладдя відбувалось за сприяння селищного голови Олександра Шевчука, який на момент скоєння злочину виїжджав на місце події та пересувався селищем у суповоді поліцейських роздаючи розпорядження, що, кому і як робити.

Староста села Княжичі Боярської ОТГ Олександр Шевчук

(фото отримано з офіційних джерел) 

На постраждалого служби не звертали увагу понад добу, поки він перебував у лікарні, ані слідчих, ані прокурорів не приходило. Справу порушили тільки після його смерті. Варто зауважити, що загиблий — військовий, АТОвець, збирався знову стати до лав захисників України.

Інформація про подію була внесена до ЄРДР 06 квітня 2022 року, не за фактом вбивства, а за фактом перевищення військовою особою влади чи службових повноважень, в умовах воєнного стану. Таким чином, це справа підслідності ДБР і була передана до Третього слідчого відділу ТУ ДБР.

Там би і була захоронена, якби не наполегливість адвоката загиблого.

Після багатьох скарг поданих адвокатом, 28 квітня 2022 року слідчим було змінено правову кваліфікацію на ч. 1 ст. 115 КК України. Після перекваліфікації, ДБР відправила до Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, для визначення підслідності.

Майже через місяць бюрократичних тяжб 16.05.2022 року постановою вищезазначеної прокуратури, підслідність визначена за Фастівським РУП ГУ НП в Київській області, до якого були направлені матеріали для організації та проведення досудового розслідування.

Але станом на 27 травня 2022 року матеріали справи до СВ Фастівського РУП ГУ НП – не надходили (!!!)

Прокуратура бездіє, до Офісу Генерального прокурора не достукатись.

Тому, цілком можна дійти логічного висновку, що справа у вбивстві мирного жителя Київської області, яке вчинив солдат ТрО на даний час взагалі зникла, не розслідується, та на думку потерпілих навмисно спотворюються та знищується докази, щоб винна особа не понесла покарання.

Ніхто не має права позбавляти життя.

Це закріплено в Конституції України!

Журналісти видання пильно слідкуватимуть за перебігом розслідування цієї справи в подальшому.

Судді боягузи (?)

 У 2017 році відбулась знакова подія у судовій системі України коли вкотре стало зрозумілим, що судова система беззахисна. Місто Нікополь Дніпропетровської області, постраждалий у кримінальній справі, батько одного із загиблих, підірвав у залі суду дві бойові гранати. «Шумовий ефект» посів перше місце у всіх таблоїдних виданнях не тільки України.

За основною версією події, причиною такого вчинку з боку потерпілого [батька], стало постійне затягування справи у судовому процесі та переносу судових засідань. В одному з видань називають й іншу причину, зі слів дружини потерпілого [батька], стала розмова з адвокатом у якій лунали цифри грошового еквіваленту, які потрібно занести до суду для пришвидшення вирішення питання по суті.

Вчинок зроблений [батьком] одного із загиблих жодним чином не пришвидшив розгляд справи наступне судове засідання у якій призначено на 22.09.2021 о 15:00 у приміщенні Нікопольського міськрайонного суду за головування судді Чуприни Андрія Петровича і колегії Клименко Ірини В’ячеславівни та Багрової Анжеліки Геннадіївни. (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

29 липня 2021 року у Нікопольському міськрайонному суді відбулось судове засідання по обвинуваченню братів Петренків у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України. У цій справі головуючий суддя Клименко Ірина В'ячеславівна колегія Чуприна Андрій Петрович та Борисова Наталія Анатоліївна.

Котре засідання поспіль судді не бажають розглядати жодних клопотань в тому числі про обрання міри запобіжного заходу (про який ми писали у статті Правосуддя по Нікопольски). На цей раз колегія вирішила «надути губки мов мале дівчисько» та закатали розборки із потерпілим через його скаргу до Вищої ради правосуддя: суддя Клименко вважає, що потерпілий Біляшевич настільки не довіряє складу колегії суддів, що по-перше заявляв відвід (ред. відхилений цією колегією у попередньому засіданні), ним було направлено скаргу до Вищої ради правосуддя (ВПР) в якій серед іншого він обвинувачує суддів: «Про те, що судді порушили поведінку, що порочить звання суддів та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя суддів, статусу… Тому з цих підстав судді заявляють самовідвід, бо це є такий критерій, що потерпілий настільки не довіряє суддям, що пише такі звинувачення!»

Далі почали виясняти у потерпілого Біляшевича чому той написав таку скаргу до ВПР, нащо він це зробив, як у нього вистачило наснаги таке зробити.

Опитавши думку учасників процесу судді видалились до нарадчої кімнати.

За двадцять хвилин колегія оголосила вступну та резолютивну частину ухвали, якою самоусунулись від суддівства у цій справі. Знаючи наперед, що заразом  буде розглядатись питання підсудності цієї справи, бо у Нікополі є лише чотири судді  із допуском до кримінальних справ. В колегії троє.

Апеляційна інстанція скасувала самовідвід.

Тепер справа буде розглядатись переобраною колегією. Судді Клименко у ній вже немає. Зважаючи на її тісні зв’язки із місцевою прокуратурою не важко зрозуміти мотивацію таких її дій.

Наостанок «ображена» колегія суддів написала заяву до прокуратури про втручання в діяльність судді по здійсненню правосуддя на одного із адвокатів та журналістів місцевого видання.

Судді вважають, що висвітлення судового процесу це втручання в особисте життя і тиск (ред. заборона до зйомки процесу). Що нагадування про події 2017 року це залякування суддів. Що прохання адвокатів провести підготовче засідання та розглянути клопотання про обрання міри запобіжного заходу - це маніпуляції.

 У своїй заяві до прокуратури судді наполягають на тому, що адвокат завчасно повідомила журналістам про скаргу до ВПР, адже на сайті(!) скарги не було. Діджиталізація дійсно в нас на першому місці, та чи настільки ми вже залежні від інтернету?

Таким чином, повертаючись до трагічних подій 2017 року, варто згадати про те, що досі ніхто не поніс покарання за доведення до самогубства людини. У цьому контексті судді створюють штучний ажіотаж до проблеми захисту життя забуваючи про контроль за виконанням розслідування подій, які вже стались, не замислюються над питанням: з яких підстав досі ніхто не покараний у доведенні особи до самогубства? Нам достеменно не відомо, чи взагалі було порушено кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, а от відповідальність за вибухи у залі судових засідань, звісно, за потерпілим [батьком] (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

Також, варто нагадати про необхідність підвищення безпеки не тільки в установі суду: для суддів та працівників, а й для всіх учасників процесу. Нагадати про справедливість та рівнобічність розгляду судових проваджень. Нагадати про повагу та розуміння людського горя. Адже звертаючись до суду людина прагне справедливості.

Редакція розшукує очевидців порубки лісу що відбулась 17. 08. 2019 року у смт. Старий Мерчик, Валківського району, Харківської області, які як члени громадської організації викликали працівників поліції

Оскільки наші Українські правоохоронні органи як «старореформовані» так і «новостворені» зайняті або політичними заказами, або боротьбою у черзі за заробітною платою (особиста думка автора статті) прості мешканці вимушені якось самі влаштовувати своє життя.

Наша редакція висвітлювала де які псевдо дії «новостворених антикоррупційних» органів, таких, наприклад, як НАБУ. Підставою для цього стало деревообробне підприємство з амбіційною назвою  ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ТУРБОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (ТОВ «ЧТЗ»), що випадково потрапило в поле зору редакції (Лісопильне та стругальне виробництво), що розташовано в селі Балаклея Черкаської області.

У попередній статті «Лівий ліс, вибіркова увага від НАБУ, СБУ яке чогось не до вбачає, кримінальні справи та переможні суди, - або одна коротесенька історія одного вдалого підприємця. (І частина)» перераховано невеличку кількість кримінальних та близько кримінальних справ які в різній частині стосуються вказаного ТОВ «ЧТЗ». Тому ще одна кримінальна справа в якої нібито ТОВ «ЧТЗ» отримало зиск з можливого «порушення норм» лісозаготівлі не могла пройти нами непоміченою.

Трішки детальніше

Підчас розгляду справи № 615/1208/19 Слідчий суддя  Валківського районного суду Харківської області (Товстолужський О.В.) (Ухвала в реєстрі https://reyestr.court.gov.ua/Review/83886896) встановив

«Відповідно до договору поставки №ЛС-117/3 від 25.07.2019 року між ДП «Жовтневе лісове господарство» (постачальник) та ТОВ «Черкаський турборемонтний завод» (покупець) укладено договір щодо поставки круглих лісоматеріалів, породи дуб, кількістю 200 кубічних метрів.

В судовому засіданні дослідженні товарно-транспортні накладні ТТН-ліс серія ХРА № НОМЕР_9 від 17.08.2019 року та ТТН-ліс серія ХРА НОМЕР_5 від 17.08.2019 року.

Як пояснили в судовому засіданні володільці майна, вказані накладні були видані під час завантаження деревини.

З протоколу огляду місця події від 20.08.2019 року та довідки розрахунку обмірів виданої ДП "Гутянське лісове господарство" вбачається, що проведеним оглядом та замірами вилученої деревини встановлено невідповідність між вказаним діаметром в товарно-транспортних накладних та величиною в натурі.

Таким чином, є усі підстави вважати, що було скоєне кримінальне правопорушення.»

Так ось, що цікаво, у нас також є підстави так вважати. Тим паче це відповідає зібраної та переданої раніше до славнозвісного НАБУ інформації.

Під час цього суду по справі знову проходило лісопереробне підприємство ТОВ «Черкаський Турборемонтний завод» про яке планується написання наступної статті.

 

У вказаної Ухвалі по справі № 615/1208/19 від 22 серпня 2019 року суддя Валківського районного суду Харківської області Товстолужський О. В. вказує

«Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 17. 08. 2019 року, останній пояснив, що він є учасником громадської організації та 17. 08. 2019 року йому зателефонували місцеві мешканці смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області та повідомили, що невідомі особи здійснюють незаконну порубку деревини породи дуб. Приїхавши на вул. Чаплівку смт. Старий Мерчик, останній разом зі своїми товаришами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виявили на узбіччі дороги вантажний автомобіль «МАН» з напівпричепом в якому знаходилась деревина породи дуб в кількості 45 штук, автомобіль «РЕНО» за напівпричепом. Через 20 хвилин до вказаних автомобілів під`їхав трактор «Беларус» з причепом, в якому знаходилась деревина породи дуб в кількості 25 штук. Після чого, було викликано працівників поліції.»

Судом прихована назва громадської організації яку представляла ОСОБА_3.

На наш журналістській запит Керівник Апарату Валківського районного суду Харківської області таку інформацію дати не зміг.

 

Тому просимо очевидців порубки лісу що відбулась 17. 08. 2019 року у смт. Старий Мерчик, Валківського району, Харківської області, які як члени громадської організації викликали працівників поліції – звернутись до редакції,

Наші контакти: ssektorlife@gmail.com, тел. 0677588502

 

А доки журналісти шукають правду, а правоохоронці додатковий заробіток

 

Жжжжжжж підтвердили лісопилки по всієї Україні.

 

І тільки невеликі залишки стародавніх Українськіх лісів похмуро понурили свої крони.

 

Владислав Бур

 

Інші статті на цю тему

(«Лівий ліс, вибіркова увага від НАБУ, СБУ яке чогось не до вбачає, кримінальні справи та переможні суди, - або одна коротесенька історія одного вдалого підприємця. (І частина) http://www.sektorlife.info/2021/04/pingpong1.html, НАБУ і ВАСУ - правова панацея, чи таки фахівці з Ping-Pong? (ІІ частина) http://www.sektorlife.info/2021/04/kradytlis.html,  НАБУ і ВАСУ - правова панацея, чи таки фахівці з Ping-Pong? http://www.sektorlife.info/2021/03/lisoruby.html,  СБУ, а може Рекет, а може таки Криша Лісорубів? http://www.sektorlife.info/2020/02/lissbu.html?fbclid=IwAR2GIirQO398_phBuJBi2g9XIB97dI%20s8ako9pmXvgU0F2gBLsidI0wT0R3A )

 

Ручні судді Багмута. Історія друга. Ганна Білик

 Як займатись шахрайством і бути чесним перед законом?

на фото суддя Ганна Олексіївна Білик

До бездіяльності Броварської поліції вже можна звикнути. Вміння шукати велосипедики в них на найкращому рівні. А от притягти до відповідальності шахрая. Зась.  У проведені слідчо- розшукових дій відповідно до 190 статті ККУ, де особу позбавлено 13,5 млн. грн., їм, звісно, талану не займати. За два роки нічого не зроблено. Це нормально. Про це ж постик у фейсбуці не напишеш.

Так от, відкриту справу Броварська поліція хотіла закрити «по тихому», бо із особою, яку мали б притягти до відповідальності – мають «теплі» стосунки. Ні підозрюваного, ні постраждалого у справі не знайшли. Але ж, куди дівати заявника, по суті постраждалого?

І тут вимальовалась нова схемка коріпційних зв’язків Броварів.

Злодіяння судді Білик у 2017 році на одному хабарі не закінчилися. Після того, як суддя Ганна Білик отримала неправомірну вигоду від ТОВ «Інлекс Груп» за рішення про повернення конфіскованого ДФС несертифікованого пального. Попри заведену на неї кримінальну справу.  Вона продовжує вершити правосуддя. За три роки відкритої на суддю кримінальної справи її статки все зростають, адже слава продажного судді шириться швидко.

Цікавим у суддівстві Білик Ганни є те, що зазвичай її рішення стають на користь тих, хто незаконним шляхом збагачується, або отримує вигоду. Це через добровільний розподіл розпорошеного майна постраждалих? Чи є певний прайс у популярного судді на винесення «правдивих» рішень?

Про теплі, майже по домашньому дружні стосунки Багмута Романа із усім суддівським складом Броварів вже час писати книжки. Ганна Олексіївна Білик – не виключення. Таким чином вона «не помітила» суттєві порушення. Проводила засідання без участі з боку правоохоронних органів, та винесла ухвалу на підставі формальних висновків, без належного дослідження матеріалів кримінального провадження, без належного надання їм правової оцінки.

Дати поліції шанс закрити справу, яка два роки «провисіла» тяжким вантажем на слідчому відділі ВП НП Броварів – це добра справа. Адже кримінальна стаття за шахрайство надто важка для молодих спеціалістів відділку. За два роки відкритого провадження змінилось 5 начальники відділку, 3 слідчих. Чи то не сильно наявно розшукати втрачені особою 13,5 мільйонів гривень, чи то забули як це робити. У звичайних людей через таку роботу правоохоронних органів складається враження, що їх у роботі цікавить тільки зарплата. Але питання справи Багмута більше полягає у тому, що правоохоронні органи не бажали видати постанову про закриття провадження заявнику. В свою чергу суддя вирішила не бачити явні промахи слідчих і так само закрити цю справу.

Знаючи прайс колишнього керівника ВП НП Броварів Максима Скидана за закриття або відкриття кримінального провадження не важко зрозуміти в яку копійку «влетів» Багмут, але що ці сльози в порівнянні з отриманими коштами?!

Загалом, до роботи цієї судді  на пару зі слідчими Броварської поліції є багато запитань, які має поставити вищій антикорупційний суд. Та чи вони будуть?

Тож, звичайним громадянам залишається лише сподіватись на якісну роботу правників які захищають їх права та вправну роботу суддів Апеляційного суду Київської області.

у матеріалі використано фрагмент фото з ресурсу Вища Рада Правосуддя, та соціальної мережі facebook 

Хаос в Державній службі геології та надр України

Редакції газети «Сектор життя» стало відомо про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 № 640/18993/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 № 640/18993/19 про поновлення Браіловської К.Е. на посаді директора Департаменту правового забезпечення та звільнення з посади чинного директора Департаменту Сергія Губи.

 

Цей кадровий процес був одним з найскладніших в Державі, проте право та закон взяли верх.

 

Керівник Держгеонадр Роман Опімах рік ухилявся від виконання рішення суду у законний спосіб, яке підлягає негайному виконанню, у зв'язку з чим Національною поліцією України було ініційовано два кримінальних провадження.

 

В період відсутності Романа Опімаха на робочому місті цей кадровий наказ від 09.03.2021 № 201 був підписаний т.в.о. Голови Романом Сарамагою, який діяв у чіткій відповідності до вимог законодавства. До нашої редакції потрапила копія цього  підписаного наказу.

 

Проте, як стало відомо, з невідомих причин керівник відділу кадрів Цимбал Н.Г. в порушення вимог законодавства, цей наказ заховала (як повідомляє джерело - за вказівкою пана Опімаха). Сергій Губа замість ознайомлення з наказом втік з робочого місця в невідомому напрямку. Аналогічно вчинила й кадровик, яка без дозволу керівництва пішла з роботи та повідомила, що вона «на дистанційному». Поновленій особі копію наказу та відповідне повідомлення направлено не було.

 

Сергій Губа, який по факту звільнений 09 березня 2021, 12 березня перебував на робочому місті. Цікаво, яким чином звільненій особі буде нараховуватись заробітна плата?

 

Юридично у Голови Держгеонадр Романа Опімаха є один єдиний варіант, аби довести, що в його діях відсутній склад злочину, пов'язаний з невиконанням рішення суду  – звільнити Сергія Губу з посади за прогул, а керівникові кадрової служби винести догану за те, що не виконала належним чином наказ вищого керівництва. У випадку, якщо Сергій Губа встиг «захворіти» - внести відповідні зміни до наказу з метою конкретизації дати звільнення.

 

Проте, як повідомляє джерело, Роман Опімах вдається до грубого порушення закону та вимагає, аби його підлеглі цей наказ не виконували, або навіть знищили.

 

На даний час під загрозою незаконного звільнення за підписання цього наказу перебуває заступник голови Держгеонадр Роман Сарамага. Роман Опімах з невідомих причин «заточив зуб» на свого заступника за те, що останній, відповідно до вимог чинного законодавства, виконав рішення суду, чим уберіг Романа від кримінальної відповідальності.

 

Таким ганебним чином «відреформовані» Держгеонадра дискредитували свою роботу.

Неадекватна реакція та поведінка Романа Опімаха є дивною, оскільки він скрізь заявляє про свою «неупередженість» та «об'єктивність».

 

Справа тут скоріш за все в самій Крістіні Браіловській, яку Роман Опімах сприймає як свого суперника.

 

По-перше, чиновниця, будучи незаконно звільненою виграла в усіх трьох інстанціях три суди, не дивлячись на супротив, який намагались чинити у змові Роман Опімах та екс-Голова Держгеонадр Олег Кирилюк, який приймав рішення щодо її незаконного звільнення. Своєю професійністю вона викликала до себе заздрість та упереджене ставлення.

 

Достеменно відомо, що саме Крістіна Браіловська є автором проекту електронних торгів на користування надрами, на яких будує всю свою медійну кампанію Роман Опімах.

 

По-друге, причина захована значно глибше. Слід згадати про конкурс на посаду Голови Держгеонадр і яким саме чином екс-Прем'єром Олексієм Гончаруком було «протягнуто» свого друга Романа Опімаха на цю посаду.

 

Нагадаємо, в конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр було два основних найголовніших претендента – Роман Опімах та Крістіна Браіловська. Після першого туру конкурсного відбору, засідання комісії раптово було перенесено на два тижні.

Впродовж цього строку в мережі Інтернет щодо Браіловської було опубліковано близько 200 статей неправдивого змісту з відвертою вимогою до керівництва Держави призначити на посаду Романа Опімаха, а не її. При чому різні статті пов'язували з різними олігархами, здебільшого конкурентними між собою. Також дісталося іншому учаснику конкурсного відбору Ярославу Погорєлову.

 

Як з'ясувалось, людиною олігархату виявився сам Роман Опімах, оскільки обіймав посаду виконавчого директора Асоціації газовидобувних галузей, до складу якої входять компанії, що належать тим самим олігархам. Лобіювання інтересів олігархату проходить червоною стрічкою через всю його діяльність та вбачається практично в кожному рішенні.

 

Зі змісту відкритого листа Браіловської виявилося, що її вже півтора року немає на робочому місці, оскільки від посади вона була незаконно відсторонена, суд по АЕСУ, який вона нібито програла вона насправді виграла. З приводу "розробленої нею схеми видачі дозволів через суди" взагалі фейк, оскільки чиновниця систематично інформувала керівництво служби з приводу порушення управлінням надрокористування порядку та строків розгляду документів, що не мало наслідком жодної реакції.

 

Ця інформація навіть не висмоктана з пальця. Вона повністю неправдива.

 

Коли наклеп не дав жодного результату і позиції Браіловської тільки посилились, а конкурсна комісія відверто розказала своє позитивне враження від претендентки на посаду (на попередньому конкурсному відборі за кількістю набраних балів Крістіна зайняла друге місце), склад конкурсної комісії вночі напередодні другого етапу конкурсного відбору було змінено. Тобто розпочинала конкурс одна комісія, завершила інша, імовірно створена навмисно під Романа Опімаха, що є грубим порушенням закону.

Браіловська за результатами перших трьох турів набагато випереджала суперників, не дивлячись на те, що питання повністю дублювали презентації Романа Опімаха, розміщені на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

 

За останню професійну відповідь найсильнішій учасниці конкурсного відбору було поставлено нуль (ніби вона здала порожні аркуш, що не відповідає дійсності), аби не допустити її до співбесіди. Висновки незалежної експертизи оцінюють надану відповідь як дуже високу, з урахуванням того, що на відміну від деяких інших учасників конкурсу суті питань винесених на розгляд завчасно не знала.

 

Конкурсні роботи виконувались різним шрифтом та різним оформленням, аби зручніше можна було виявити роботи претендентів. Звичайно, з усього вбачається, що автор електронних торгів та практично всієї нормативної бази у сфері надрокористування, з принциповою життєвою позицією щодо не візування незаконних документів, через яку її було відсторонено від посади, без тіні негативу в біографії, незалежна від олігархів та кланових груп, конкурс виграла, проте тактовно промовчала та місцем Роману Опімаху вона усвідомлено поступилась.

 

Моральний бік ситуації з конкурсом та подальшими діями Опімаха з її поновленням на посаді ми не коментуємо.

 

Чи піде Роман Опімах через свої особисті мотиви на відвертий кримінал шляхом знищення або скасування наказу, що цілком доведе його умисел в невиконанні рішення суду? Сумніваємось.

 

Але з дій Романа Опімаха цілком вбачається, що до Європи нам іще далеко.

 

Керівництву Держави слід замислитись, чи дійсно та особа очолює одну з найскладніших галузей в Державі, яка має стратегічне значення для економіки країни в цілому.

 

  

Вітя??? А де ж Петя?

Історія що стосувалась свободи слова та почалась в 2017 році в маленькому містечку Черкаської обл. Смілі, нажаль продовжується.

Як розповідалось у статті Маразм? Судове свавілля? Наслідок децентралізації? Чи просто все дозволено? видання СЕКТОР ЖИТТЯ, виконуючий обов’язки міського голови м. Сміла Черкаської обл.. Федоренко В. А. звернувся с позовом до місцевого суду (справа № 703/349/17 2/703/611/17) до одного з активістів м. Сміли з вимогою сплатити йому 25 000 грн моральної шкоди за звинувачення в корупції.

Підчас відкритого судового засідання, що відбувалось  13. 04. 2017 по Цивільній справі № 703/349/17 у залі Смілянського міськрайонного суду, присутні намагались користуючись портативними відеокамерами зафіксувати дії що відбувались у відкритому судовому засіданні.

Сторони по справі були, Позивач, секретар Смілянської міської ради, його представник Адвокат, депутат Смілянської міської ради, тобто, особи публічні. Відповідач проти відео фіксації не заперечував, напроти підтримував. Інші особи присутні в залі проти відео фіксації не заперечували.

Позовні вимоги виходили з виконання Позивачем роботи виконуючого обов’язки Голови м. Сміли.

Дії були повністю законні.

Присутні в залі Інформацію про особисте життя фізичних осіб не збирали. Намагались лише зібрати та зафіксувати інформацію яку вважали для себе дуже важливою. Оскільки самі позовні вимоги, оголошені під час відкритого судового засідання, виходять із галузі захисту свободи слова.

Згідно Закону України про забезпечення права на справедливий суд та статті 11 Закону України про судоустрій і статус суддів встановлена Гласність і відкритість судового процесу.

У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.

Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду.

Ще раз підкреслюю, Судове засідання було відкритим!

Але порушуючи всі вказані норми суддя по справі, Калашник В. П., встав на сторону представника Позивача та виніс Ухвалу, якою заборонив відео зйомку, портативними засобами судового засідання.

Згідно Довідки

цю ухвалу не можливо оскаржити в рамках цивільного процесу окремо від Рішення. А особи що були присутні в залі не є сторони по справі.

Люди відмовлялись виконувати ці дії судді, оскільки вони були незаконні, це суддю не зупинило, та він викликав наряд поліції.

Місцевими активістами не одноразово проводились акції протесту з свавілля судді але це не мало дії.

Навить з вимогами до окремих осіб.

Ще 24. 04. 2017 року ВРП отримала скаргу. На 30.07.2018 вона навіть не призначена до розгляду.

Ще більше здивувала інша відповідь ВРП. На питання Скаржника

    « Прошу Вас надати інформацію у якого саме члена Вищої ради правосуддя знаходиться моя скарга? (ПІБ та посада)»

На що Скаржник отримав відмову. Оскільки як слід з приведеної нижче відповіді ВРП, інформація про те хто саме в ВРП більше року вивчає Скаргу є службова інформація, і розголосу не підлягає навіть для Скаржника.

До речі і чиї дії зараз йому оскаржувати?

Дуже зручно, навіть не поцікавишся скільки ж за час розгляду скарги вказана посадова особа отримала Заробітної плати.

До написання цієї статті підштовхнула стаття у відомому і поважному виданні «Радіо Свобода» "Один із найкращих економістів світу про те, чому в Україні не так, як у Польщі чи Словаччині" де посилаються на думку Івана Міклоша, голови стратегічної групи радників при уряді України, заступника прем'єр-міністра, міністр економіки і міністр фінансів у чотирьох урядах Словаччини, який вважає

«– Скажу одразу, я не погоджуюся з тим, що відсутній будь-який прогрес у боротьбі з корупцією в Україні. Чимало зроблено, але треба сказати, в якій сфері. Адже є три основні сфери боротьби з корупцією. Є прозорість, щоб усе, що тільки можливо, було відкритим і публічним. Тут прогрес є. Україна має закон про вільний доступ до інформації, є багато недержавних інституцій, які відкрито й прозоро працюють.»

Цікаво як би він оцінив по 12 бальній шкалі ВІДМОВУ Заступника Начальника Управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян, -  надати інформацію - у якого саме члена Вищої ради правосуддя знаходиться скарга (ПІБ та посада) отримана ще 24. 04. 2017 ВХ. № С-2255/0/7-17 – яка як вказано самою ВРП - перебуває на попередньому вивченні та перевірці у члена Вищої ради правосуддя?

Це ми спробуємо дізнатись пізніше.

Владислав Бур.

Крові не буде. Чеченці в Україні. ч.2

початок читайте Крові не буде. Чеченці в Україні. ч.1

Потерпілий у справі Заєць Роман Вікторович.

 фото отримано з відкритих джерел соціальної мережі

Це неоднозначна особа відома у фінансових колах Маріуполя. Він багато років не ховаючись облаштовує фінансові піраміди, які користуються постійним попитом не тільки серед місцевого населення Маріуполя.

         Починав свою «кар’єру» на пару з батьком маючи тісні стосунки з країною агресором він активно відкривав фіктивні компанії у Ростовській області через які виводив капітали. Та не все склалось, як бажалось. З початком протистояння на Сході країни довелось Зайцю перебратись назад - у рідний Маріуполь. Тут він користуючись франчайзі від компанії «ФК» Абсолют Фінанс» стає керівником мережі обмінників валюти.  Щоб отримати франчайзі Заєць звернувся по кредити у різні банки, інколи не один, а з поплічниками. Сподіваючись, що швидко розрахується з боргами.

         Щось пішло не так, в той момент, коли із Зайцем почав судитись власний батько, щодо витребування безпідставно набутого майна нарахування з сина аліментів на власне утримання, тощо.

         Через те, що серед тих, хто вклав грошові кошти у його піраміду були серйозні люди, а сплачувати відсотки по вкладенням стало нічим. Для відробітку відсотків по вкладам Заєць погодився на співпрацю із спецслужбами. І в потрібний час почав діяти.

         Заручившись підтримкою Ібрагімової Юлії, яка працювала у  нього касиром одного з «обмінів валют» і по суміцнитву була вкладником у «Абсолют Фінанс», Заєць почав відпрацьовувати план – задачу поставлену спецслужбами.

Вони домовляються, що Юлія показово влаштовуватиме скандали про не повернені кошти, погрожувати своїми зв’язками і т.п. тобто, користуючись впливовими зв’язками свого померлого чоловіка, створюватиме ситуацію, в якій начеб то дійсно Зайцю загрожує небезпека. Під цю пісню, до Зайця дійсно звертають ще декілька «постраждалих» з вимогами про повернення.

Юлія домовляється із своїм цивільним чоловіком Ширіним, про те, що він допоможе їй із Зайцем, а саме привезе на місце зустрічі потрібних людей відповідно до домовленостей із спецслужбами. Коли все було домовлено та підготовлено, дає «відмашку» Зайцю і той стрімголов летить до управління поліції де пише заяву про вимагання.

Згідно з записів інформаційних порталів Маріуполя заява була написана за декілька годин до проведення спецоперації спецпідрозділом «Корд». Цікаво, що саме про цей інцидент інформація була оперативно поширена у місцевих ЗМІ.

На момент затримання Заєць очікував зовсім іншу особу, але сталось краще. У групу осіб, яка на прохання Ширіна приїхала до Зайця потрапили Чеченці. Цим він і відкупився від боргів перед «особливими вкладниками».

Наразі, Роман Вікторович вимушений ходити у судові засідання Жовтневого суда міста Маріуполь. Хоча йому і дали вправного адвоката (колишнього прокурора) та, він все одно не радий  вважаючи, що все для нього скінчилось, Роман просто «відбуває» засідання і навіть намагається усілякими способами уникати своє перебування у суді. Хоча це може також бути фрагментом сценарію написаного для нього.

Сьогодні 27.11.17 року засідання не відбулось, якраз по тій причині, що не з’явився головний обвинувач Заєць Роман Вікторович разом зі своїм адвокатом.

У наступних  засіданняхі мають давати покази свідки, серед яких є цивільна дружина «організатора» Ширіна Артура Ігоровича то, які ж покази вона буде давати проти чоловіка з яким веде спільний побут?