Суд над російським військовим за розстріл українського військовополоненого

 Репортаж із засідання підготовлений журналісткою Вікторія Манковська оригінал статті читайте на сайті IWPR  

Уперше в такій справі обвинувачений постає перед судом особисто.

У Запоріжжі триває судовий процес над російським військовим за розстріл українського військовополоненого. Це перший випадок, коли обвинувачений у страті перебуває на лаві підсудних. Раніше суди розглядали такі справи лише заочно.

26-річному Дмитру Курашову інкримінують розстріл українського військовополоненого Віталія Годнюка. На досудовому етапі Курашов заперечував, що розстріляв Годнюка. Під час судових слухань визнав провину, але згодом знову заявив про невинуватість. 

Дмитра Курашова з позивним «Сталкер» взяли у полон наприкінці січня 2024 року на запорізькому напрямку. Під час бою він втратив ліве око. 

Курашов розповів суду, що народився у Грем’ячинську Пермського краю РФ. Провчився до девʼятого класу, проте атестат не отримав. Має судимості за крадіжку та напад на поліціянта.

За версією обвинувачення, зранку 6 січня 2024 року група російських військовослужбовців загону «Шторм-V», у якій перебував Курашов, штурмувала українські позиції в районі села Приютне Пологівського району Запорізької області. Ці позиції утримували бійці 127-ї окремої бригади ТрО. Коли росіяни захопили позицію, 41-річний український військовий Віталій Годнюк, «усвідомлюючи неможливість подальшого опору переважаючим силам супротивника», склав зброю, підняв руки, вийшов з бліндажа.

На вимогу Курашова Годнюк став на коліна. Однак Курашов зробив у відповідь не менше трьох прицільних пострілів і убив Годнюка на місці, йдеться у справі.

Невдовзі ЗСУ відновили втрачені позиції та захопили в полон декількох російських штурмовиків, у тому числі Дмитра Курашова та Олега Замятіна, Костянтина Зєлєніна та Дмитра Зуєва, свідків імовірного вбивства. Курашову висунули обвинувачення у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним убивством.

 

Свідчення російських військових 

На засідання з’явилися Микита Маневський, прокурор Запорізької обласної прокуратури, захисниця підсудного від Центру безоплатної правової допомоги та перекладачка. З міркувань безпеки захисниця попросила не називати її імені. Конвой доставив обвинувачуваного Дмитра Курашова. Потерпілі не з'явились на засідання, про що завчасно повідомили суду.

Російських військовополонених також привезли до суду для допиту. Однак вони давали свідчення в іншій залі. Як пояснила головуюча суддя, їх допитували в іншому приміщенні, оскільки перебування свідка та обвинуваченого в одному приміщенні неможливе. 

Судді, прокурор та адвокатка в основній залі ставили свідкам запитання через перекладачку, а відповіді російських військових транслювали на екранах. Російський військовий Олег Замятін свідчив першим. Він бачив українського військового Годнюка перед загибеллю.

— Після висадки я побачив, як вийшов ваш український [військовий — ред.], сказав він суду, — потім автоматна черга. Тіло впало, позаду мене пролунав вибух, і я втратив свідомість.

 

За словами Замятіна, біля бліндажа українських військових знаходились лише він і «Сталкер». Коли суддя Ольга Погрібна уточнила, в якому положенні був Годнюк, Замятін відповів, що не може пригадати, адже минуло багато часу.

— А зброя в руках українського військовослужбовця була? — запитав прокурор Маневський.

— Ні. Єдине, що пам'ятаю, на його рукаві був український прапор, — сказав Замятін.

— Чи бачили ви, що постріли в українського військовослужбовця робив Курашов?— уточнила суддя.

— Не стверджуватиму, що саме він. Але крім нього там нікого не було.

Замятін розповів, що Курашов стояв праворуч від нього. Саме з його боку свідок почув постріли.

Наступним в суді свідчив російський військовий Костянтин Зєлєнін. Він розповів, що 6 січня в штурм йшли три групи. Зєлєнін був командиром третьої групи, яка разом із Курашовим складалася з шістьох солдатів. Група атакувала центр  українських позицій, а дві інші групи заходили справа і зліва.

Коли група перетнула колючий дріт, по них почали стріляти. Зєлєнін сховався у воронці й побачив, як з першого бліндажа вийшов Годнюк з піднятими руками. За декілька секунд свідок почув автоматну чергу, від чого полонений впав.

— Коли тіло впало, я побачив, що праворуч від мене знаходиться «Сталкер». Він був один у моєму полі зору. Поблизу більше нікого не було, – сказав Зєлєнін.

Коли Зєлєнін побіг в перший бліндаж, то побачив, що український військовополонений лежав беззбройний.

— Як ви думаєте, хтось ще, крім Сталкера, міг зробити це? — запитав прокурор.

— Ні, ніхто, окрім нього, – відповів Зєлєнін.

— Чи відомий вам військовослужбовець з позивним «Сєдой»? — запитав прокурор.

— Так, але на полі бою я його не бачив, адже він заходив з іншого флангу, — відповів Зєлєнін.

Як прокурор розповів пізніше, на засіданні 1 листопада Дмитро Курашов стверджував, що нібито бойовий медик Сергій Кучимов з позивним «Сєдой» стріляв у Годнюка. 

Зєлєнін зазначив, що Кучимов брав участь у штурмі в складі іншої групи. Тому був далі від місця страти українського бійця. 

Третій свідок Дмитро Зуєв також сказав, що у момент розстрілу не бачив Кучимова поруч.

— Мені сказали, що його не стало. Але як — не знаю, — додав Зуєв.

Дмитро Зуєв стверджував, що особисто бачив, як Курашов наказав українському військовослужбовцю вийти з бліндажа, а коли той здався, розстріляв.

— Курашов сказав: «Виходь, здавайся!». Український військовий вийшов з бліндажа з піднятими руками й став на коліна. Перед тим «Сталкер» кинув гранати у бліндажі, – сказав він.

— У якому положенні був український військовий? — запитала суддя.

— Він викинув автомат і вийшов з піднятими руками, став на коліна, а потім впав, — відповів свідок. У нього був ваш жовто-блакитний значок.

Під час допиту Зуєв розповів, що Курашов зняв з тіла загиблого Годнюка годинник.

Жоден свідок не обговорював з Курашовим страту, однак Зєлєнін сказав, що в СІЗО обвинувачений вихвалявся розстрілом українського військовополоненого перед іншими полоненими.

Свідки підтвердили, що Курашов стріляв не зі своєї зброї. Перед штурмом йому дали автомат військового з позивним «Суфій». Сам «Суфій», за твердженнями російських військовополонених, перебував у шпиталі зі зламаною ногою. На руків'ї автомата був надряпаний його позивний.

Унікальна справа

Упродовж засідання Курашов не ставив запитання свідкам і нічого не коментував. Однак після судового засідання одна з журналісток запитала в обвинуваченого: 

— Чи погоджуєтеся ви зі свідченнями, які дали сьогодні на засіданні?

— Ні, не погоджуюсь. Більше нічого не коментуватиму, — відповів Курашов.

Прокурор Маневський наголосив, що розстріл українського військового — лише один із багатьох фактів страти військовополонених російськими військовослужбовцями. Однак це перша справа, яку розглядають у суді за присутності обвинуваченого. 

Він підкреслив, що сторони, які беруть участь у війні, зобов’язані дотримуватися законів ведення бойових дій, зокрема, норм гуманного ставлення до полонених. 

— Це красива мрія, але практика показує, що майже нездійсненна, — сказав Маневський.

— Розслідування подібних випадків є надзвичайно складним, — додав Маневський. Рідко трапляється ситуація, коли військовий, причетний до страти, одразу потрапляє в полон. Саме тому справа Дмитра Курашова є унікальною. Додатковою складністю є з’ясування перебігу подій під час бою, оскільки доступу до місця злочину зазвичай немає, а свідки передають події так, як вони їх сприйняли.

Попри труднощі у встановленні деталей, прокурор підкреслив важливість правосуддя в таких справах.

— Оскільки протилежна сторона здебільшого не реагує на такі злочини, то реагуємо ми, — заявив він.

Якщо Курашова визнають винним, йому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув'язнення.

 

Російського військового судять за сексуальне насильство над чоловіком з Херсону

 

Репортаж із засідання підготовлений журналісткою  Євгенія Вірлич  оригінал статті читайте на сайті IWPR  

Цивільний був одним із мешканців, яких утримували та катували у перші тижні окупації.

 

Російський військовий постане перед судом за викрадення, катування та сексуальне насильство над місцевим жителем під час окупації Херсонщини. 

24-річний рядовий Роман Попов з міста Біла Калитва Ростовської області Росії - стрілець роти з 50-ї окремої бригади оперативного призначення Нацгвардії РФ. Його військова частина 6910 також дислокується у Ростовській області. Українське слідство встановило, що ця бригада причетна до окупації Херсона під час повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.

За версією слідства, Попов зі спільниками з березня по кінець жовтня 2022 року утримував та катував цивільних у ізоляторі тимчасового тримання у Херсоні (ІТТ).

Херсонський ІТТ на вулиці Теплоенергетиків російські військові захопили на початку березня 2022 року. Це були перші тижні окупації південного обласного центру. За версією прокуратури, туди звозили місцевих жителів. Їх допитували про діяльність українських сил оборони, змушували йти на співпрацю з окупаційною владою, жорстоко катували. 

У заочній підозрі Попову йдеться, що 13 серпня 2022 року він зі спільниками затримав цивільного чоловіка, побив та з погрозами привевіз до ІТТ. Там чоловіка допитували про знайомих у поліції та ЗСУ. Потерпілого роздягнули, били, наносили удари електрошокером по тулубу та статевому органу.

Слідство каже, що на десятий день незаконного утримання у ізоляторі, не отримавши від потерпілого бажаних відповідей, Попов з чотирма спільниками приєднали до статевого органу та пальців ноги чоловіка сталеві защібки, через які проводили електричний струм.  Після цього Попов з трьома російськими військовими тримали українця, а п’ятий військовий вчинив над ним сексуальне насилля. 

Потерпілого випустили з ізолятору через 16 днів, 29 серпня 2022 року, коли, за версією слідства, його дружина сплатила російським військовим сто тисяч гривень (2400 доларів США). У матеріалах справи інформація про потерпілого прихована, там він зазначений як «Потерпілий № 50».  

Попову заочно висунили звинувачення наприкінці лютого 2022 року.

Навесні 2024 року українські журналісти з розслідувальної агенції Слідство.Інфо опублікували документальний фільм «Він Теж: Історії українських чоловіків, скривджених росіянами». 

У документальній стрічці чоловік у капюшоні, обличчя якого не видно, розповідає деталі справи, у якій Попову оголосили підозру.

«Вони покликали в кімнату ще одного свого чоловіка, якого вони називали «Збоченець», — каже чоловік, — Він залетів в кімнату, ну дуже ексцентричний, дуже грубий. І він намагався зґвалтувати мене». 

Журналісти Слідства.Інфо також подзвонили підозрюваному та запитали про його причетність до цієї справи. Спілкувались вони російською.

Попов сказав, що взагалі не був у Херсонському ІТТ у серпні 2022 року.

«Меня там никогда в принципе не было», - записали його розмову журналісти. «Это бред, многие могут это подтвердить. Тот факт, что меня не было в ИВС, может подтвердить половина воинской части, где я служил. Вы могли просто туда позвонить».

Справу направили до суду у березні 2024 року, а через 9 місяців, 9 грудня 2024 року, суд дав дозвіл на проведення розгляду in absentia. За даними прокуратури, обвинувачений перебуває на тимчасово окупованій території України.  Його оголосили у розшук, за викликами до слідства та суду він не зʼявляється.

Попову призначили захисника від центру безоплатної правової допомоги. За інформацією з судового реєстру, на засіданні 9 грудня адвокат не заперечував щодо спеціального судового провадження.

27 січня 2025 року засідання у справі Попова у Херсонському міському суді не відбулося через зайнятість адвоката в іншій справі. Наступне судове слухання, на якому очікується призначення розгляду справи по суті, має відбутися 10 березня. Прокуратура клопотатиме про закритий розгляд.

«Це пов’язано із застосуванням заходів безпеки щодо потерпілого згідно із Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», — коментують у Херсонській обласній прокуратурі. «Відповідно до кримінального процесуального законодавства, потерпілий має право брати участь у засіданнях особисто або через свого представника. Оскільки справа є чутливою, формат допиту визначатиме головуючий суддя».

У разі доведення вини, за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни» Попову загрожує позбавлення волі від восьми до дванадцяти років.

Зараз українське слідство працює над ідентифікацією ймовірних спільників злочину. Як кажуть у прокуратурі, інформація про розслідування поки не розголошується в інтересах слідства. 

 

Відпрацьовує інтимні послуги громадськими роботами

 Вироком Шевченківського районного суду Запоріжжя жінку засуджено до 200 годин громадських робіт через обіцянку надати інтимні послуги. 

Так, чоловік маючи намір відпочити скористався сайтом де розміщено приватні анкети з надання інтимних послуг. В результаті - перерахував обраниці 7000 гривень двома платежами, а коли вона відмовилась зустрічатись з ним, подав заяву до поліції. 

Суд сумлінно вивчив матеріали справи, врахував всі обставини та виніс вирок громадянці у вигляді громадських робіт. 

Варто зазначити, що жінка не має роботи та утримує дитину до 3х років. 

Справа 336/6512/24

                                                               Номер провадження: 1-кп/336/1109/2024

 

Конвульсії Опімаха в небажанні поновлювати на посаді директора Департамента правового забезпеченя

 Редакція продовжує слідкувати за грубим порушенням закону Голови Державної служби геології та надр України Романа Опімаха.

Голову Державної служби геології та надр України Шевченківським районним судом м. Києва в особі судді Мєлєшак О.В. визнано ВИННИМ у вчиненні адміністративного правопорушення за ознаками складу, передбаченого статтею 188-40 КУпАП., в частині невиконання вимог Уповноваженого ВРУ з прав людини на підставі складеного адміністративного протоколу щодо:

непоновлення на посаді директора Департаменту правового забезпечення Держгеонадр Браіловської Крістіни Едуардівни;

невиплати середнього заробітку за час непоновлення;

незарахування трудового стажу за час непоновлення на посаді.

Роман Опімах має сплатити штраф в розмірі, передбаченому законом.

Ця справа є показовою з точки зору дотримання європейських вимог щодо захисту прав людини.

Інститутом Уповноваженого з прав людини в особі Дмитра Лубінця, директора Департаменту моніторингу права на справедливий суд та процесуальних прав Кононенка Дениса, заступника директора Департаменту Миколи Коломійця та начальника відділу Юрія Томчука утворено перший прецедент, коли незалежно від політичної складової до відповідальності притягується чиновник категорії "А" за порушення прав людини в частині дотримання норм статті 6 "Право на справедливий суд" Європейської конвенції з прав людини.

Також трійкою суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в особі Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І. скасовано скандальну ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду С. Лапія, яка суперечила ТРЬОМ рішенням Верховного Суду України, всім документам виконавчого провадження та поданню Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Рішення суду визнано невиконаним.

Трійка суддів звернула увагу на непрофесійний неналежний рівень юридичної служби Держгеонадр (на сьогоднішній день очолює скандальний юрист Сергій Губа, а відділ представництва інтересів в судах – Геннадій Гера) та порадила їм, якщо вони не розуміють елементарних речей, брати консультації адвоката.

За фактом невиконання рішення суду щодо Голови Держгеонадр Романа Опімаха Державним бюро розслідувань відкрито кримінальне провадження.

Санкція статті передбачає від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, а строк давності становить 10 років.

Провину Романа Опімаха ВЖЕ ДОВЕДЕНО.

Оскільки рішення суду про поновлення відповідно до частини 7 статті 235 КЗпП України підлягає негайному виконанню, а воно не виконано, що зафіксовано Міністерством юстиції України, склад злочину, вчинений Головою Держгеонадр Романом Опімахом, його першим заступником Володимиром Бучко в період його відсутності, директором Департаменту правового забезпечення Сергієм Губою в частині умисного перешкоджання є завершеним.

Коли в «системі» відбувається черговий надлом та вона не вагаючись «дає по носу» своїм власним мешканця, слід замислитись, чи відповідають вони займаній посаді.

Проти закону бором не попреш. В кінцевому результаті він все одно бере верх.

UPD

https://youtu.be/tHCKl6qNoGs?si=8amhc4gK0qPRciDT

Емоджі і судова практика Італії

Вища судова ланка Італії, Касаційний суд, постановив, що емоджі, які використовують під час електронного листування можуть бути підставою для судового позову про наклеп. Про це повідомляє la Repubblica 

Звертайте увагу на смайлики, які ви використовуєте в чаті чи публікаціях у соціальних мережах. Ви ризикуєте бути засудженим. Це встановлює Верховний Суд. Насправді, у нещодавньому рішенні 2251 від 2023 року Верховний суд визнав наклепницьким пост, який супроводжувався занадто великою кількістю емодзі і був написаний людиною, яка «образила репутацію» підприємця в соціальних мережах.

Наклепник прокоментував пост, присвячений проблемам дорожнього руху в муніципалітеті Луїно. У коментарі він прямо посилався на «порушення зору» підприємця, збагачуючи речення найкласичнішим із смайликів, на якому зображено обличчя, що сміється. І саме тут, у цьому смайлику, на думку суддів, проявляється наклеп. 

Символ, швидше за все, є найбільш використовуваним, але якщо його використовувати неналежним чином, він стає інструментом для вчинення злочину.

Одним словом, знущання над людиною за будь-яку фізичну особливість може бути наклепом: злочином, який можна вчинити навіть за допомогою банального емодзі.

 

Вершники Нікопольского судового апокаліпсису

 

Судові засідання у Нікопольському міськрайонному суді це якийсь запальний процес, немов назріваючий абсцес який довго назріває, а потім шалено болить, особливо у кримінальних провадженнях. Часто відкриті кримінальні провадження навіть не доходять до слухання справи по суті тільки тому, що суддям не на часі до їх розгляду.

Судді дозволяють собі не розглядати клопотання прокурорів вирішуючи за рахунок потерпілих свої власні міжусобиці. Одна з суддів, яка може розглядати кримінальні провадження взагалі, на нашу думку, не може бути суддею у цьому суді. По перше, тому що її чоловік є депутатом місцевої  ради і публічною особою. По друге, її син зрадник України ї живе на московії.

Ці судді дозволяють собі розтягувати розгляд справ настільки довго, що в одній з них батько померлого хлопця не витримав, у буквальному сенсі підірвав суд. Прикро, що справу досі розглядають, вже третій рік. В іншій справі підозрюваний не зміг справитись з тривалістю розгляду його справи і сам виніс собі вирок – повісився. Скільки ще подібних справ у розгляді?

Судді Нікопольського суду імовірно штучно створюють собі завантаженість аби звітувати щодо отриманих зарплат. Цікаво, а як у них з поверненням від апеляційної інстанції до перерозгляду у першій інстанції?

Повертаючись до розгляду справи про резонансне вбивство яке мало місце у вересні 2020 року то, справа була передана до суду у березні 2021 року і перебуває на стадії досудового слухання досі. Тобто, за майже  два роки судді не змогли визначитись, що зробити з цією справою. Це говорить про їх компетенцію чи про відпрацювання другої «зарплати»? Клопотання про обрання міри запобіжного заходу не можуть розглянути з липня 2021 року при чому прокурори просили вже розглянути навіть за їх відсутності. Але ж ні, судді не можуть зібратися купи та визначитись, що є першочерговим за КПК.

Обвинувачені у вбивстві знаходяться не просто на свободі, а й подалися до місцевого ТРО та вільно носять зброю разом з боєкомплектами. Це при тому, що вони досі становлять небезпеку для суспільства. Так, багато хто скаже, що зараз війна і будь хто потрібен для захисту держави. Дійсно, війна в нас вже скоро 9 років і весь цей час ніхто не забороняв даним громадянам захищати свою країну та вони обрали інший шлях. Ми навмисно не будемо переказувати суть діянь даних громадян, яких звинувачують у скоєнні злочину та дотичність цих громадян до місцевої «знаті» аби читач міг зробити висновки самостійно. Одна справа відповідати за свої  вчинки  та боронити країну. Інша торохтіти зброєю та показувати свою перевагу поміж цивільного населення виконуючи роль ручної армії для бізнесменів.

Тож, якщо говорити про доступ до правосуддя звичайних людей у Нікополі то, на жаль, це право людей порушувалось ще до повномасштабного вторгнення, а за майже рік лише погіршилось.  

Чи мають право судді вирішувати долі людей таким чином ще більше тримаючи у напрузі постраждалих і у невідомості обвинувачених?

 

Боєць ТрО у Княжичах вбиває цивільних

Поки українці борються із зовнішнім ворогом, а Верховна Рада приймає Закон пом'якшуючий покарання за вбивство ruzzni. Бійці ТрО розмахуючи гвинтівками вбивають мирне населення.

Так сталось на початку квітня у Княжичах. Боєць ТрО перебуваючи на посту наніс вогнепальне пораннення цивільній особі. Внаслідок чого громадянин помер за декілька днів у лікарні.

Подія відбулась посеред селища Княжичі, де зафіксовано купу очевидців але, щодо ТрОвця Щербака одразу справу не порушено, його самого ніхто не затримав, поліція не зреагувала жодним чином і боєць ще тривалий час заступав на пост з вогнепальною зброєю наражаючи на небезпеку інших цивільних осіб.

Все це безладдя відбувалось за сприяння селищного голови Олександра Шевчука, який на момент скоєння злочину виїжджав на місце події та пересувався селищем у суповоді поліцейських роздаючи розпорядження, що, кому і як робити.

Староста села Княжичі Боярської ОТГ Олександр Шевчук

(фото отримано з офіційних джерел) 

На постраждалого служби не звертали увагу понад добу, поки він перебував у лікарні, ані слідчих, ані прокурорів не приходило. Справу порушили тільки після його смерті. Варто зауважити, що загиблий — військовий, АТОвець, збирався знову стати до лав захисників України.

Інформація про подію була внесена до ЄРДР 06 квітня 2022 року, не за фактом вбивства, а за фактом перевищення військовою особою влади чи службових повноважень, в умовах воєнного стану. Таким чином, це справа підслідності ДБР і була передана до Третього слідчого відділу ТУ ДБР.

Там би і була захоронена, якби не наполегливість адвоката загиблого.

Після багатьох скарг поданих адвокатом, 28 квітня 2022 року слідчим було змінено правову кваліфікацію на ч. 1 ст. 115 КК України. Після перекваліфікації, ДБР відправила до Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, для визначення підслідності.

Майже через місяць бюрократичних тяжб 16.05.2022 року постановою вищезазначеної прокуратури, підслідність визначена за Фастівським РУП ГУ НП в Київській області, до якого були направлені матеріали для організації та проведення досудового розслідування.

Але станом на 27 травня 2022 року матеріали справи до СВ Фастівського РУП ГУ НП – не надходили (!!!)

Прокуратура бездіє, до Офісу Генерального прокурора не достукатись.

Тому, цілком можна дійти логічного висновку, що справа у вбивстві мирного жителя Київської області, яке вчинив солдат ТрО на даний час взагалі зникла, не розслідується, та на думку потерпілих навмисно спотворюються та знищується докази, щоб винна особа не понесла покарання.

Ніхто не має права позбавляти життя.

Це закріплено в Конституції України!

Журналісти видання пильно слідкуватимуть за перебігом розслідування цієї справи в подальшому.

Судді боягузи (?)

 У 2017 році відбулась знакова подія у судовій системі України коли вкотре стало зрозумілим, що судова система беззахисна. Місто Нікополь Дніпропетровської області, постраждалий у кримінальній справі, батько одного із загиблих, підірвав у залі суду дві бойові гранати. «Шумовий ефект» посів перше місце у всіх таблоїдних виданнях не тільки України.

За основною версією події, причиною такого вчинку з боку потерпілого [батька], стало постійне затягування справи у судовому процесі та переносу судових засідань. В одному з видань називають й іншу причину, зі слів дружини потерпілого [батька], стала розмова з адвокатом у якій лунали цифри грошового еквіваленту, які потрібно занести до суду для пришвидшення вирішення питання по суті.

Вчинок зроблений [батьком] одного із загиблих жодним чином не пришвидшив розгляд справи наступне судове засідання у якій призначено на 22.09.2021 о 15:00 у приміщенні Нікопольського міськрайонного суду за головування судді Чуприни Андрія Петровича і колегії Клименко Ірини В’ячеславівни та Багрової Анжеліки Геннадіївни. (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

29 липня 2021 року у Нікопольському міськрайонному суді відбулось судове засідання по обвинуваченню братів Петренків у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України. У цій справі головуючий суддя Клименко Ірина В'ячеславівна колегія Чуприна Андрій Петрович та Борисова Наталія Анатоліївна.

Котре засідання поспіль судді не бажають розглядати жодних клопотань в тому числі про обрання міри запобіжного заходу (про який ми писали у статті Правосуддя по Нікопольски). На цей раз колегія вирішила «надути губки мов мале дівчисько» та закатали розборки із потерпілим через його скаргу до Вищої ради правосуддя: суддя Клименко вважає, що потерпілий Біляшевич настільки не довіряє складу колегії суддів, що по-перше заявляв відвід (ред. відхилений цією колегією у попередньому засіданні), ним було направлено скаргу до Вищої ради правосуддя (ВПР) в якій серед іншого він обвинувачує суддів: «Про те, що судді порушили поведінку, що порочить звання суддів та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя суддів, статусу… Тому з цих підстав судді заявляють самовідвід, бо це є такий критерій, що потерпілий настільки не довіряє суддям, що пише такі звинувачення!»

Далі почали виясняти у потерпілого Біляшевича чому той написав таку скаргу до ВПР, нащо він це зробив, як у нього вистачило наснаги таке зробити.

Опитавши думку учасників процесу судді видалились до нарадчої кімнати.

За двадцять хвилин колегія оголосила вступну та резолютивну частину ухвали, якою самоусунулись від суддівства у цій справі. Знаючи наперед, що заразом  буде розглядатись питання підсудності цієї справи, бо у Нікополі є лише чотири судді  із допуском до кримінальних справ. В колегії троє.

Апеляційна інстанція скасувала самовідвід.

Тепер справа буде розглядатись переобраною колегією. Судді Клименко у ній вже немає. Зважаючи на її тісні зв’язки із місцевою прокуратурою не важко зрозуміти мотивацію таких її дій.

Наостанок «ображена» колегія суддів написала заяву до прокуратури про втручання в діяльність судді по здійсненню правосуддя на одного із адвокатів та журналістів місцевого видання.

Судді вважають, що висвітлення судового процесу це втручання в особисте життя і тиск (ред. заборона до зйомки процесу). Що нагадування про події 2017 року це залякування суддів. Що прохання адвокатів провести підготовче засідання та розглянути клопотання про обрання міри запобіжного заходу - це маніпуляції.

 У своїй заяві до прокуратури судді наполягають на тому, що адвокат завчасно повідомила журналістам про скаргу до ВПР, адже на сайті(!) скарги не було. Діджиталізація дійсно в нас на першому місці, та чи настільки ми вже залежні від інтернету?

Таким чином, повертаючись до трагічних подій 2017 року, варто згадати про те, що досі ніхто не поніс покарання за доведення до самогубства людини. У цьому контексті судді створюють штучний ажіотаж до проблеми захисту життя забуваючи про контроль за виконанням розслідування подій, які вже стались, не замислюються над питанням: з яких підстав досі ніхто не покараний у доведенні особи до самогубства? Нам достеменно не відомо, чи взагалі було порушено кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, а от відповідальність за вибухи у залі судових засідань, звісно, за потерпілим [батьком] (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

Також, варто нагадати про необхідність підвищення безпеки не тільки в установі суду: для суддів та працівників, а й для всіх учасників процесу. Нагадати про справедливість та рівнобічність розгляду судових проваджень. Нагадати про повагу та розуміння людського горя. Адже звертаючись до суду людина прагне справедливості.

Редакція розшукує очевидців порубки лісу що відбулась 17. 08. 2019 року у смт. Старий Мерчик, Валківського району, Харківської області, які як члени громадської організації викликали працівників поліції

Оскільки наші Українські правоохоронні органи як «старореформовані» так і «новостворені» зайняті або політичними заказами, або боротьбою у черзі за заробітною платою (особиста думка автора статті) прості мешканці вимушені якось самі влаштовувати своє життя.

Наша редакція висвітлювала де які псевдо дії «новостворених антикоррупційних» органів, таких, наприклад, як НАБУ. Підставою для цього стало деревообробне підприємство з амбіційною назвою  ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ТУРБОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (ТОВ «ЧТЗ»), що випадково потрапило в поле зору редакції (Лісопильне та стругальне виробництво), що розташовано в селі Балаклея Черкаської області.

У попередній статті «Лівий ліс, вибіркова увага від НАБУ, СБУ яке чогось не до вбачає, кримінальні справи та переможні суди, - або одна коротесенька історія одного вдалого підприємця. (І частина)» перераховано невеличку кількість кримінальних та близько кримінальних справ які в різній частині стосуються вказаного ТОВ «ЧТЗ». Тому ще одна кримінальна справа в якої нібито ТОВ «ЧТЗ» отримало зиск з можливого «порушення норм» лісозаготівлі не могла пройти нами непоміченою.

Трішки детальніше

Підчас розгляду справи № 615/1208/19 Слідчий суддя  Валківського районного суду Харківської області (Товстолужський О.В.) (Ухвала в реєстрі https://reyestr.court.gov.ua/Review/83886896) встановив

«Відповідно до договору поставки №ЛС-117/3 від 25.07.2019 року між ДП «Жовтневе лісове господарство» (постачальник) та ТОВ «Черкаський турборемонтний завод» (покупець) укладено договір щодо поставки круглих лісоматеріалів, породи дуб, кількістю 200 кубічних метрів.

В судовому засіданні дослідженні товарно-транспортні накладні ТТН-ліс серія ХРА № НОМЕР_9 від 17.08.2019 року та ТТН-ліс серія ХРА НОМЕР_5 від 17.08.2019 року.

Як пояснили в судовому засіданні володільці майна, вказані накладні були видані під час завантаження деревини.

З протоколу огляду місця події від 20.08.2019 року та довідки розрахунку обмірів виданої ДП "Гутянське лісове господарство" вбачається, що проведеним оглядом та замірами вилученої деревини встановлено невідповідність між вказаним діаметром в товарно-транспортних накладних та величиною в натурі.

Таким чином, є усі підстави вважати, що було скоєне кримінальне правопорушення.»

Так ось, що цікаво, у нас також є підстави так вважати. Тим паче це відповідає зібраної та переданої раніше до славнозвісного НАБУ інформації.

Під час цього суду по справі знову проходило лісопереробне підприємство ТОВ «Черкаський Турборемонтний завод» про яке планується написання наступної статті.

 

У вказаної Ухвалі по справі № 615/1208/19 від 22 серпня 2019 року суддя Валківського районного суду Харківської області Товстолужський О. В. вказує

«Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 17. 08. 2019 року, останній пояснив, що він є учасником громадської організації та 17. 08. 2019 року йому зателефонували місцеві мешканці смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області та повідомили, що невідомі особи здійснюють незаконну порубку деревини породи дуб. Приїхавши на вул. Чаплівку смт. Старий Мерчик, останній разом зі своїми товаришами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виявили на узбіччі дороги вантажний автомобіль «МАН» з напівпричепом в якому знаходилась деревина породи дуб в кількості 45 штук, автомобіль «РЕНО» за напівпричепом. Через 20 хвилин до вказаних автомобілів під`їхав трактор «Беларус» з причепом, в якому знаходилась деревина породи дуб в кількості 25 штук. Після чого, було викликано працівників поліції.»

Судом прихована назва громадської організації яку представляла ОСОБА_3.

На наш журналістській запит Керівник Апарату Валківського районного суду Харківської області таку інформацію дати не зміг.

 

Тому просимо очевидців порубки лісу що відбулась 17. 08. 2019 року у смт. Старий Мерчик, Валківського району, Харківської області, які як члени громадської організації викликали працівників поліції – звернутись до редакції,

Наші контакти: ssektorlife@gmail.com, тел. 0677588502

 

А доки журналісти шукають правду, а правоохоронці додатковий заробіток

 

Жжжжжжж підтвердили лісопилки по всієї Україні.

 

І тільки невеликі залишки стародавніх Українськіх лісів похмуро понурили свої крони.

 

Владислав Бур

 

Інші статті на цю тему

(«Лівий ліс, вибіркова увага від НАБУ, СБУ яке чогось не до вбачає, кримінальні справи та переможні суди, - або одна коротесенька історія одного вдалого підприємця. (І частина) http://www.sektorlife.info/2021/04/pingpong1.html, НАБУ і ВАСУ - правова панацея, чи таки фахівці з Ping-Pong? (ІІ частина) http://www.sektorlife.info/2021/04/kradytlis.html,  НАБУ і ВАСУ - правова панацея, чи таки фахівці з Ping-Pong? http://www.sektorlife.info/2021/03/lisoruby.html,  СБУ, а може Рекет, а може таки Криша Лісорубів? http://www.sektorlife.info/2020/02/lissbu.html?fbclid=IwAR2GIirQO398_phBuJBi2g9XIB97dI%20s8ako9pmXvgU0F2gBLsidI0wT0R3A )