Російського військового судять за сексуальне насильство над чоловіком з Херсону

 

Репортаж із засідання підготовлений журналісткою  Євгенія Вірлич  оригінал статті читайте на сайті IWPR  

Цивільний був одним із мешканців, яких утримували та катували у перші тижні окупації.

 

Російський військовий постане перед судом за викрадення, катування та сексуальне насильство над місцевим жителем під час окупації Херсонщини. 

24-річний рядовий Роман Попов з міста Біла Калитва Ростовської області Росії - стрілець роти з 50-ї окремої бригади оперативного призначення Нацгвардії РФ. Його військова частина 6910 також дислокується у Ростовській області. Українське слідство встановило, що ця бригада причетна до окупації Херсона під час повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.

За версією слідства, Попов зі спільниками з березня по кінець жовтня 2022 року утримував та катував цивільних у ізоляторі тимчасового тримання у Херсоні (ІТТ).

Херсонський ІТТ на вулиці Теплоенергетиків російські військові захопили на початку березня 2022 року. Це були перші тижні окупації південного обласного центру. За версією прокуратури, туди звозили місцевих жителів. Їх допитували про діяльність українських сил оборони, змушували йти на співпрацю з окупаційною владою, жорстоко катували. 

У заочній підозрі Попову йдеться, що 13 серпня 2022 року він зі спільниками затримав цивільного чоловіка, побив та з погрозами привевіз до ІТТ. Там чоловіка допитували про знайомих у поліції та ЗСУ. Потерпілого роздягнули, били, наносили удари електрошокером по тулубу та статевому органу.

Слідство каже, що на десятий день незаконного утримання у ізоляторі, не отримавши від потерпілого бажаних відповідей, Попов з чотирма спільниками приєднали до статевого органу та пальців ноги чоловіка сталеві защібки, через які проводили електричний струм.  Після цього Попов з трьома російськими військовими тримали українця, а п’ятий військовий вчинив над ним сексуальне насилля. 

Потерпілого випустили з ізолятору через 16 днів, 29 серпня 2022 року, коли, за версією слідства, його дружина сплатила російським військовим сто тисяч гривень (2400 доларів США). У матеріалах справи інформація про потерпілого прихована, там він зазначений як «Потерпілий № 50».  

Попову заочно висунили звинувачення наприкінці лютого 2022 року.

Навесні 2024 року українські журналісти з розслідувальної агенції Слідство.Інфо опублікували документальний фільм «Він Теж: Історії українських чоловіків, скривджених росіянами». 

У документальній стрічці чоловік у капюшоні, обличчя якого не видно, розповідає деталі справи, у якій Попову оголосили підозру.

«Вони покликали в кімнату ще одного свого чоловіка, якого вони називали «Збоченець», — каже чоловік, — Він залетів в кімнату, ну дуже ексцентричний, дуже грубий. І він намагався зґвалтувати мене». 

Журналісти Слідства.Інфо також подзвонили підозрюваному та запитали про його причетність до цієї справи. Спілкувались вони російською.

Попов сказав, що взагалі не був у Херсонському ІТТ у серпні 2022 року.

«Меня там никогда в принципе не было», - записали його розмову журналісти. «Это бред, многие могут это подтвердить. Тот факт, что меня не было в ИВС, может подтвердить половина воинской части, где я служил. Вы могли просто туда позвонить».

Справу направили до суду у березні 2024 року, а через 9 місяців, 9 грудня 2024 року, суд дав дозвіл на проведення розгляду in absentia. За даними прокуратури, обвинувачений перебуває на тимчасово окупованій території України.  Його оголосили у розшук, за викликами до слідства та суду він не зʼявляється.

Попову призначили захисника від центру безоплатної правової допомоги. За інформацією з судового реєстру, на засіданні 9 грудня адвокат не заперечував щодо спеціального судового провадження.

27 січня 2025 року засідання у справі Попова у Херсонському міському суді не відбулося через зайнятість адвоката в іншій справі. Наступне судове слухання, на якому очікується призначення розгляду справи по суті, має відбутися 10 березня. Прокуратура клопотатиме про закритий розгляд.

«Це пов’язано із застосуванням заходів безпеки щодо потерпілого згідно із Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», — коментують у Херсонській обласній прокуратурі. «Відповідно до кримінального процесуального законодавства, потерпілий має право брати участь у засіданнях особисто або через свого представника. Оскільки справа є чутливою, формат допиту визначатиме головуючий суддя».

У разі доведення вини, за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни» Попову загрожує позбавлення волі від восьми до дванадцяти років.

Зараз українське слідство працює над ідентифікацією ймовірних спільників злочину. Як кажуть у прокуратурі, інформація про розслідування поки не розголошується в інтересах слідства. 

 

Суд виніс вирок росіянам, які розстріляли братів

Репортаж із засідання підготовлений журналісткою Оксана Мацьопа оригінал статті читайте на сайті IWPR  

Один із братів вижив і зміг ідентифікувати винних у загибелі своїх двох братів.

Суд засудив двох військовослужбовців РФ, які в березні 2022 року незаконно утримували, катували та розстріляли братів із села на Чернігівщині, до довічного увʼязнення.

Чернігівський районний суд встановив, що Костянтин Смирнов та Денис Подгорний незаконно затримали та катували трьох братів із села Довжик.  Згодом російські військовослужбовці розстріляли двох братів – Євгена та Дмитра, а третій, Микола, вижив і допоміг слідству встановити підозрюваних.

Суд над російськими військовослужбовцями розпочався у липні 2024 року, а 3 лютого 2025 року колегія з трьох суддів оголосила їм вирок.

Суд заслухав свідчення про те, як у лютому 2022 року росіяни окупували село Довжик, яке знаходиться в кількох десятках кілометрів від кордону з Білоруссю. До будинку, де мешкали троє братів Куліченків, російські військові прийшли 18 березня. Вони розшукували українських партизан, які підпалили колону військової техніки біля Довжика. «Близько 5-ї вечора прийшли до нас на подвірʼя», — розповів виживший 35-річний Микола Куліченко на допиті у суді.

«Як нам сказали, «на перевірку документів». Спершу був один військовий, якого кликали Денис. А потім вони оточили нашу хату, людей вісім було, всі в балаклавах. Озброєні гранатами, пістолетами, автоматами». 

В будинку Куліченків росіяни побачили військовий рюкзак, що належав Євгену, який був колишнім учасником бойових дій на сході України. 

«Вони рюкзак винесли, зразу всі на автоматах запобіжники поперещолкували та питають: «Чия сумка?». Женя зразу сказав, що його, що він колишній десантник. Тоді мене і Дмитра до воріт на коліна поставили. А Женю окремо по-своєму допитували. Найшли в його речах пістолет Флобера (ред. не вогнепальна зброя). Погрожували йому. Потім вони знайшли в речах медалі. Це ще дідові нагороди, а вони подумали, що то Євгена… Потім Дімі та Жені кайданки на руки, а мені мотузками звʼязали руки, і  повезли», – пригадує Микола. 

Братів привезли на пилораму у сусіднє село Вишневе. Там кожного окремо допитували і катували чотири дні.

Микола не витримав знущань та зізнався у причетності до підриву колони російської техніки, хоча, як стверджував згодом на суді, не мав до цього жодного стосунку. 

Після катувань та допитів на пилораму, де утримували трьох братів, приїхав російський військовослужбовець з позивним «Закон». За даними українського слідства це був командир військового угруповання РФ, начальник військової поліції округу полковник Костянтин Смирнов. Саме він, як стверджує прокуратура, віддав наказ одному із своїх підлеглих Денису Подгорному розстріляти трьох братів.

Микола Куліченко розповів, що “Закон” сказав везти його з братами «пад аткос». Виконував наказ той самий Денис, який раніше брав участь у незаконному затриманні братів у них вдома. 

Росіяни вивезли чоловіків у багажнику автомобіля у лісосмугу, поставили їх на коліна перед викопаною ямою та розстріляли. 

«Я крутнув головою, тому куля пройшла щокою і вухом», – сказав Микола. То я і впав, він (росіянин) мене ногою допихнув в яму. Я згрупувався, мене врятувало те, що руки мені звʼязали спереду. А Діма на мене впав. Вони нас закидали (ред. землею) і ще два контрольні постріли зробили. Я почав задихатися. Потім зібрався з силами та відштовхнув тіло Дмитра. Я ще чув останні хрипи, не розумів кого з братів…А потім, коли все стихло, не розумів куди мені йти…»

Чоловік самотужки вибрався з засипаної ями. Коли він дізнався, що в їхній хаті знаходяться російські військові, пішов до батька. 

Анатолій Куліченко, який також є потерпілим у справі, на засіданні дав свідчення, що син прийшов до нього надвечір 21 березня пораненим та розповів, що росіяни розстріляли братів. 

Разом із сусідкою Анатолій Куліченко надав Миколі першу допомогу. За його словами, найбільше він боявся того, що росіяни прийдуть до нього додому та побачать пораненого сина.  

На судовому засіданні допитали трьох сусідів Анатолія Куліченка. В тому числі, Тетяну Приступу, яка допомагала лікувати пораненого Миколу. 

«Я тоді перший раз бачила кульове поранення», – сказала вона у суді 31 січня. Для мене то було дуже страшне. Я сама зразу це не зрозуміла. Я бухгалтер. Але я бачила рану, обробила її, промила, прочистила. А потім подзвонила подрузі. Вона працювала на «швидкій допомозі» у Славутичі (місто в Київській області). Вона пояснила, що якщо довкола рани є чорні краї – це кульове поранення, опік. От цей опік я мала прибрати, бо інакше поранення ніколи не зростеться».

Крім кульового поранення Тетяна Приступа помітила на спині Миколи синці. Чоловіку було важко дихати. Вже після деокупації села чоловіка обстежили лікарі та виявили два зламаних ребра.

Прокурор Ярослав Помаз просив для обох обвинувачених найтяжче покарання – довічне ув’язнення. 

Інтереси російських військовослужбовців у суді представляли адвокатки з центру з надання безоплатної правової допомоги Людмила Пирог та Ольга Кручек.

Людмила Пирог, захисниця Смирнова, вмикалась на засідання по відеозвʼязку. На дебатах вона сказала, що покладається на думку суду та на законність зібраних доказів:

«При винесенні вироку я поділяю рішення суду». 

Ольга Кручек, адвокатка Дениса Подгорного, просила суд винести законне та справедливе рішення в рамках статті «Воєнні злочини», яку йому інкримінують її підзахисному – жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, що призвело до загибелі людей.  

«Підстав для того, щоб просити суд виправдати, захист не знайшов в ході судового розгляду», – сказала вона у суді. «Факти вчинення кримінального правопорушення не оспорюються».

Смирнов та Подгорний можуть оскаржити вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення 3 лютого.