Маразм? Судове свавілля? Наслідок децентралізації? Чи просто все дозволено?

В місті Сміла з 06 березня 2017 року стоїть маленький майдан, одна з вимог якого: оголошення недовіри виконуючому обов'язки міського голови міста Сміла, Федоренку Віктору Антоновичу.

Тим часом, виконуючий обов’язки міського голови міста Сміла Черкаської області Федоренко В. А. звернувся с позовом до місцевого суду (справа № 703/349/17 2/703/611/17) до одного з активістів міста Сміли з вимогою: 

Саме цікаве в цьому позові те, що в мотиваційної частині свого позову Федоренко В.А. особливо зазначає: 

«Інформація ... про доведення міста та містян до зубожіння є не достовірною, а отже підлягає спростуванню»

Розумієте в судовому порядку в. о. керманича м. Сміла доводить, що інформація про доведення міста та містян до зубожіння є недостовірною, а от же підлягає спростуванню.

Мабуть не вірять керманичу Сміляни, раз до суду прийшлось звертатись. Типу ну скажіть хоч ви їм!

Мотивація ж отримання їм моральної шкоди взагалі нагадує Заяву про звільнення за власним бажанням.

Втомилась людина від відповідальної посади. Навіть чує якісь голоси.

Може таки немає диму без полум’я? Раз люди щось шепочуть?

 Хоча за моїми спостереженнями зовнішній вигляд виконувача обов’язків голови міста не спонукає думати про його хворобливість.

Може старі фото?

на фото зображено виконуючого обов'язки голови міста Сміла Федоренко Віктор Антонович

« … порушенні мого звичайного життєвого укладу. … знижується ступень моєї діловою репутації, погіршуються стосунки з оточуючими мене людьми …»

Шановний в. о., у Вас Майдан під вікном зріє!!! Дійсно, погіршились відносини.

« … я почав негативно реагувати на речі і вислови, …»

ГАНЬБА, ГАНЬБА, ГАНЬБА. Дійсно, треба закрити вікно.

« … на які я раніше не звертав уваги, …» - а може треба було реагувати раніше?

« … мене почали дратувати різні незначні дрібниці, …»

Ну Майдан під вікном, хтось вже вважав - незначною дрібницею…

І далі, далі, далі…

Дійсно важка робота, бути публічною людиною та «адекватно» реагувати на критику.

Але всі ці вище приведені обставини не завадили виконуючий обов'язки керманича міста Сміла Федоренку В. А. працювати настільки добре що отримати ВЕЛЕЧЕЗНУ за мірками міста Сміли премію.

 Згідно відповіді:

Дані за випискою виконавчого комітету: сума до сплати 15348,79

Згідно наданого Федоренком В. А. інтерв’ю місцевому виданню інформацію маємо інші дані:

А саме, отримав на руки 12457 гривень – з усіма належними доплатами.

Яка там відповідальність передбачена, за надання недостовірної інформації?

Де правда, Брате? В суді правда, Брате. В якому суді?

Чому у заголовку статті вказано «Судове свавілля?»

Тому що справу буде розглядати Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашник В. П.

Згідно відповіді на інформаційний запит у нього на цей час у провадженні знаходиться 317 справ.

22 лютого під час розгляду Позову він призначає справу до розгляду на 23 березня.

Звертаю увагу (на скільки мені відомо) – в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області залишилось лише 3 судді. При такій оперативності розгляду цивільних справ, мабуть більше і не треба.

Якщо хтось вагається відносно того, яке буде рішення, то Смілянські активісти вже ні…

Така ось, ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ.

Бур

фото отримано із відкритих джерел мережі інтернет

Суддівський чай за гроші платників податків

на фото суддя Богунського районного суду м. Житомир Чішман Л.М. 

2 березня 2017 року відбулось судове засідання у Богунському районному суді міста Житомир під головуванням судді Чішман Лариси Миколаївни. Рейдер Олексій Іванов прийняв нову тактику до роботи з суддями. Для затягування процесу розгляду своєї скарги залучив нового адвоката, який раптово перебував у іншій справі — чим і мотивував прохання перенести розгляд. Що стало з попереднім адвокатом, який досі наділений представляти інтереси скаржника? Чи не зволікають судді знову затягуючи процес розгляду скарги за кошти платників податків займаючись не вирішенням питання по суті, а попиванням чаю в кулуарах?

Художня справа

Повертаючись до справи художниці Гапчинської потрібно ще раз наголосити підприємцям про необхідність приходити до судового засідання з адвокатом. 

Прикладом неправомірного застосування авторського права є судове рішення судді Шаховніна О.М. Подільського районного суду м. Києва у справі Гапчинської Є.Г. до ТОВ "Гравіс"

А також надання доказів, які не можуть бути доказами у справі (це про таємну відеофіксацію купівлі товарів у підприємців) у рішенні Апеляційної інстанції Київської області колегією суддів під головуванням судді Олійник В.І. 

і на останок про вишивки бісером: Дарницький районний суд м. Києва Гапчинська до ТОВ "ТК-Фурнітура" під головуванням судді Цимбал І.К.


Орієнтовно так може виглядати рішення суду у справі:

І ось такі висновки роблять пересічні громадяни:

Справа Андрія Слюсарчука ("Доктор Пі"). Тернопіль. 18.01.2017

Судовий розгляд в Апеляційній інстанції  відкладено на 16.03.2017 року.

Есть МАФы под снос, а есть для прибыли

Незаконые АЗГС (автозаправочные газовые станции) стали появляться в Киеве, когда предприимчивые предприниматели почувствовали повышеный спрос на газ. Нередко устанавливая свои автозаправочные станции на самовольно захваченых земельных участках без каких либо разрешительных документов, таким образом нарушая правила безопастности на взрывоопасных предприятиях или взрывоопасных цехах, при установке и использовании которых кроме всего прочего производят незаконное подключение к енергосетям чем наносят ущерб горожанам заставляя последних платить из своего кармана.

АЗГС устанавливаються вопреки требованиям инстукций пожарной безопастности которые применяються во время проэктирования автозаправочных станций, утвержденной приказом Министерства Украины по вопросам черезвычайных ситуаций №376 от 06.12.2005 года, а также правилами розничной торговли нефтепродуктами, утрержденными постановлением КМУ №1442от 20.12.1997 года. Кроме того, нарушая Государственные строительные нормы Украины градостроения, планирования и застройки городстких и сельских поселений ГСН 360-92** Госстрой Украины Киев 2002 год.

Таким образом, воспользовавшись наростающей тенденцией и постоянным спросом на газ, в спальном районе Киева по улице Героев Космоса, 8, возникла незаконно установленая АЗГС “Глобал Газ”. Без стеснения подключенная к городским енергосетям, пользуеться которыми безоплатно.

Кассовый чек на станции выдают либо с намеренной ошибкой, либо... судите сами: “ ТОВ «МІТЛС» АГЗП м. Київ, вул. Г. Космосу, 8 ІД (39662752)” указаного кода в ЕГРПОУ — не существует, а вот по названию предприятия - есть ООО «МІТЛС МФК» (ЄГРПОУ 38926866) КВЭД 52.10 основной вид деятельности - складское хозяйство, руководитель которого Овчарук Виталий Александрович.

Выяснив, что земельный участок на котором находиться АГЗС “Глобал Газ” принадлежит к территории Государственного Издательства “Пресса Украины” и обратившись к ним получили неоднозначный ответ директора ГИ “Пресса Украины” С.А. Мельника в котором он сообщил, что гражданский интерес относительно законности передачи в оренду земельного участка под установку газовой заправки очень неудобный для него вопрос. Кроме того, сообщил, что такие запросы искажают лучшие намерения окрашивая их в негативные цвета.

О том, что на територии удерживаемой на балансе ГИ “Пресса Украины” находиться АГЗС в Фонде государственного имущества Украины - не знают, собственно потому, что обращений относительно аренды земельного участка к ним не поступало.

Департаментом транспортной инфраструктуры в свою очередь, после обнаружения сотрудниками КП “Киевблагоустрий” было вынесено припис “собственнику” относительно предьявления разрешительных документов на АГЗС но, как и предполагалось ответа не последовало.

Постоянной комисией по вопросам екологии политики VIII созыва Киевсовета 21.12.2016 года было рассмотрено обращение ВГО “Підмога і захист прав інвалідів» от 08.11.2016 года № 11-10 относительно несанкционированого размещения газовой автозаправки “Глобал Газ” и размещения рекламных щитов. Принято решение об обращении в Департамент городского благоустройства и сохранения природной среды, принять меры по демонтажу газовой станции “Глобал газ” установленой по адресу ул. Героев Космоса, 8 в городе Киеве.

Сколько потребуется времени для демонтажа АГЗС “Глобал газ” и кто в итоге оплатит все убытки понесенные городом, покажет время. На сегодняшний день автозаправочная станция работает не сбавляя оборотов.

Житомир: Судді проти закону

«Не дай, Боже, жити під час змін» - казали мудрі китайці. Даний стан повністю характеризує сьогоднішнє українське суспільство, з одного боку, руйнуючи монолітні залишки радянської державності, а з другого, дозволяючи негідникам паразитувати. Користуючись зайнятістю влади більш нагальними потребами в державі (те ж АТО, економічні проблеми, залатування дірок від хазяйнування Януковича і його оточення на фоні зубожіння населення, тощо) вони провертають свої темні справи.

Такою є історія Олексія Іванова з Херсонської області, за рейдерською діяльністю якого, журналісти  вимушені слідкувати не один рік.

В перші роки незалежності, завдяки відсутності законодавства, такі як Іванов укладали з радгоспами та колгоспами різні договори називаючи їх новомодними словамиспівробітництво таспівпраця. Селянам, що раптово стали власниками величезної кількості ліквідного майна і не розуміли цього, Іванови, обіцяли «золоті гори», величезні прибутки. В той же час за безцінь виводили їхнє майно, щоб потім перепродати вже за ринковою вартістю, отримавши прибуток у власну кишеню.

Напрацьована схема перестала працювати, коли ризикуючи своїм життям підприємецьСергій Помазан вирішив відновити діяльність збанкрутілого Радгоспу «Рубежівський». Він сплатив борги, розрахувався із працівниками та почав повертати, захоплене, такими як Іванов, майно. За що і був жорстко розстріляний двома пострілами в спину в 2008 році.

«Танцюючи на кістках» вже вбитого Сергія Помазана, Іванов не зупинився і використовуючи суддів Богунського районного суду міста Житомира, продовжив свою  справу.

Суддя перший. Ігор Перекупка. 

Рейдерські захоплення майна відбуваються в нашій країні майже  щотижня, тому дана справа не є  особливою.

Нас вразило інше – з якою цинічністю судді Богунського районного суду міста Житомира «творять» власне правосуддя і наскільки відкрито підтримують одну із сторін.

Президент Петро Порошенко, Міністр Юстиції та ще купа чиновників найвищого рангу рапортують про реформування суддівської системи, допуск суддів до правосуддя лише через проходження атестації, відкритість судової системи та неуклінне забезпечення дотримання прав та свобод людини під час його здійснення. Розгляд даної справи показує, як воно є насправді.

В грудні 2015 року Ігор Перекупка, як слідчий суддя, розглядав скаргу Іванова на постанову заступника прокурора м. Житомира від 28.10.2015 року про закриття кримінального провадження щодо померлого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

У справі прийняли участь дві сторони – сам потерпілий Іванов, його адвокат та прокурор, разом із адвокатом померлого підозрюваного Помазана. Виступали всі: сам Іванов - театрально розказуючи про «злодіяння» вбитого Сергія Помазана, його адвокат – перечитуючи вголос десятисторінкову скаргу та прокурор, відстоюючи свою позицію. Потім виступив адвокат вбитого Сергія Помазана, вказавши на відсутність, у слідчих органів, права продовжувати досудове слідство у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування та необхідність закриття провадження.

Ухвала слідчого судді Ігоря Перекупки від 16.12.2015 року, якою було задоволено скаргу Іванова, не містила жодних доводів адвоката вбитого. В ній відсутня згадка про бодай одне сказане ним слово!

До роботи в Богунському районному суді міста Житомира, Ігор Перекупка, працював у Димитровському міському суді Донецької області, де неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов’язків судді (напр. рішення ВККСУ від 22.09.2011р.).

Ми вважаємо, що свавільні методи наплювання на існування іншої сторони процесу та її позицію, Ігор Перекупка переніс з рідної донеччини, але не все так просто.

Суддя другий. Олександр Зосименко.

В останні місяці правління Віктора Януковича, Вища Рада Юстиції рекомендувала на посаду судді Богунського районного суду Олександра Зосименка. До цього часу, згідно даних пошукової системиGoogle, Олександр рахувався засновником та керівником багатьох компаній, у тому числі правових. Його дружина є кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри інтелектуальної власності КНУ імені Тараса Шевченка та є радником в київській юридичній фірмі.

Залишаючи питання хто ж допомагав Олександру Зосименку стати суддею в розгульні роки Януковича, наявність багатої юридичної практики та поряд дружини науковця, мали б скласти перспективу стати суддею-професіоналом. Але не склалося.

В червні 2016 року Олександр Зосименко, як слідчий суддя, розглядав скаргу того самого Іванова, вже на іншу постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 25.12.2015 р. про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Як відомо, у кримінальному провадженні є жорсткі обмеження прав слідчого у проведенні слідчих дій. Надзвичайна формалізованість, необхідність погоджень як з вищестоящим керівництвом, так і з прокурором, а в деяких випадках і з судом своїм дій. З одного боку це уповільнює слідство, а з другого, не дає слідчому свавільно діяти та порушувати права громадян. Це лише в кінофільмах та на телебаченні слідчі так швидко всіх затримують, в дійсності ж  -  це погодження десятків паперів в різних інстанціях.

«Слідство має свої часові рамки, в межах яких можливо вчиняти слідчі дії, як то: допитувати осіб, витребувати та перевіряти документи, пред’являти підозру тощо. В залежності від тяжкості скоєного злочину різняться і строки слідства. Після їх закінчення вони можуть бути продовжені прокурором або навпаки – у продовжені відмовлено. Закінчення строків досудового слідства і їх не продовження – забороняє слідчому проводити будь-які слідчі та процесуальні дії, а провадження у справі на підставі вже зібраних доказів підлягає закриттю»,каже адвокат Ібрагім Татієв.

Якщо слідчий не має права здійснювати слідчі дії, то і суддя не може його примусити. А в разі такого примусу – буде винесення завідомо неправосудного рішення, що є злочином.

Олександр Зосименко вирішив інакше і ухвалою від 10.06.2016 року скасував постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, фактично зобов’язавши останнього провести слідчі дії поза межами строків досудового слідства.

Якщо б не закономірність у систематичному задоволенні скарг Іванова із однаковими підставами, це рішення Олександра Зосименка можна було б віднести до суддівської помилки або недосвідченості, та  не в даному випадку.

Суддя третя. Оксана Стрілецька.

За часів правління Віктора Януковича, колишня працівниця Богунського районного суду, Оксана Комісарчук (в подальшому змінила прізвище на Стрілецька) була призначена на посаду судді в цьому ж суді. Це досить зручно, те ж місце роботи, всі і все знайоме, тільки зарплата та можливостей більше. Хоча попередня посада керівника апарату суду не має нічого спільного із здійсненням правосуддя, та все ж, який не який  досвід.

В кінці 2016 року, Оксана Стрілецька, як слідча суддя, розглядала скаргу все того самого Іванова але вже на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 23.06.2016 року про закриття кримінального провадження щодо вбитого Сергія Помазана у зв’язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочинів.

Журналісти нашої газети, що були присутні практично на всіх скаргах Іванова, скоро будуть знати на пам’ять справу вбитого Сергія Помазана, а тому чекали від цієї судді не тільки дотримання законності, а хоча б натяку на врахування позицій адвоката вбитого.

У 1997 році Радгосп "Рубежівський" та Кооперативний консервний завод "Прогрес" (власником та керівником якого по сьогодні є Іванов) уклали договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, розташований в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району.

На початку 1999 року, Арбітражний суд Херсонської області своїм рішенням розірвав даний договір. Рішення ніхто не оскаржив, воно вступило в силу, а Прогрес так і не набув права власності на консервний цех, однак продовжив ним користуватись. У 2001 році Іванов«дивним чином” зареєстрував у БТІ за Прогресом право власності на консервний цех,  це при тому, що жодних прав на нього не було, а єдиний договір про співробітництво був розірваний судом. Потім перепродав цех до іншого приватного підприємства "Прогрес-Т", який за збігом належав його сину.

Адвокат Сергій Катишев зазначає:«У даній справі Іванов взагалі не міг бути визнаний потерпілим, а його визнання було, тм’яко кажучі, помилкою слідства. У 1999 році Арбітражний суд Херсонської області розірвав договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, що належав Радгоспу. Тому, подальша реєстрація права власності за Прогресом, а потім перепродаж, є неправомірною. З 99 року Іванов не є власником цеху і йому як не власнику не могла бути завдана будь-яка шкода. Це виключає кримінальне провадження за статтею 364 Кримінального Кодексу, де наявність шкоди є обов’язковою складовою».

Проте, ухвалою від 09.12.2016 року Оксана Стрілецька скасувала постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури, зобов’язала провести слідчі дії після закінчення строків досудового слідства,  проігнорувавши усі доводи захисту вбитого Сергія Помазана.

«Схема Іванова» спрацювала і в цьому випадку.

Епілог.

Усі спеціалісти, з якими нам довелось спілкуватися та показувати матеріали, в один голос говорять, що справа Іванова не має юридичної перспективи. Та все ж, є  одне «але» - це українські судді. І поки у таких як Іванов будуть «ручні» судді, вони будуть вигравати будь-які справи навіть за відсутності доказів.

Кримінальна відповідальність лікарів поза законом?

Серед кримінальних діянь, що пов’язані з професійною діяльністю медичних працівників, найбільшу питому вагу та суспільну небезпеку складають діяння, передбачені статтями 139 та 140 ККУ .

Це підтверджує і неухильно зростаюча кількість судово-медичних експертиз, призначених в рамках кримінальних справ по звинуваченню медичних працівників в ненаданні та неналежному наданні медичної допомоги. Серед усіх комісійних cудово-медичних експертиз, які проводяться в Україні, загальна кількість експертиз за так званими «лікарськими справами» має неухильне зростання і збільшилася майже втричі за останні 8 років. Однією з причин цього є новий Кримінально-процесуальний Кодекс України 2012 року, яким скасовано стадію винесення постанови про порушення кримінальної справи, тобто 100 % заяв про злочин мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Одним із завдань судової медицини є розроблення судово-медичних експертних питань, пов'язаних із правовою відповідальністю лікарів у зв'язку з їх професійною діяльністю в сучасних умовах.

На відміну від інших медичних спеціальностей, де зазвичай основною метою лікаря є лікування пацієнта, попередження негативних наслідків для його здоров’я та ін., судова медицина та судово-медична експертиза, перш за все, покликана вирішувати медичні та медико- біологічні питання, що виникають у правоохоронних органів при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних або цивільних справ. При цьому, питання, на які експерт надає відповідь, не мають виходити за межі його спеціальних знань - ч. 2 ст. 75 КПК України (Кримінального процесуального Кодексу). Проте, на сьогодні, це не закріплено ні в «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», ні в «Правилах проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи». І все ж, згідно ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні є висновки експертів, тому саме від якості цих висновків здебільшого повинно залежати рішення слідчо-судових органів у відношенні медичного працівника. Отже, критерієм ефективності роботи судово-медичної служби є високий рівень розкриття злочинів слідчо-судовими органами, здебільшого, у випадках злочинів проти життя та здоров’я людини.

Втім, на сьогодні основними проблемами при розслідуванні цих злочинів є:

1. Відсутність спільного правничого та судово-медичного підходу до створення доказової бази при розслідуванні злочинів, передбачених ст. 139, 140.

2. Відсутність правил проведення експертиз за справами про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності за "професійні правопорушення", в яких би чітко був сформульований єдиний підхід та порядок дій судово-медичного експерта.

3. Відсутність у представників слідчо-судових органів чіткого уявлення про специфіку професійних злочинів медичних працівників викликають труднощі з визначенням та доведенням форми вини конкретного медичного працівника, що не дає можливості слідчо-судовим органам кваліфікувати злочин.

4. Відсутність єдиних судово-медичних критеріїв оцінки дефектів надання медичної допомоги та встановлення наявності/ відсутності їх причинно- наслідкового зв’язку з наслідком.

Для покращення якості експертних підсумків в Україні, треба не тільки виявити основні експертні помилки, а і, насамперед, проаналізувати причини цих помилок. Зрозуміло, одним з факторів їх є недбале заповнення медичної документації, але ж, якщо розібратися, то цей фактор не єдиний. В останній час збільшується кількість позовів громадян у зв'язку з неякісним наданням медичної допомоги з прохання провести так звану "незалежну експертизу". При цьому представники слідчо- судових органів та керівництво експертних установ вимушено відповідати на такі прохання відмовою, оскільки згідно чинного законодавства в Україні судово- медичні експертизи проводяться виключно державними установами. У той же час у зв'язку із складною ситуацією в Україні більшість громадян, постраждалих від неякісного надання медичної допомоги, все ж таки залишається незадоволеними експертними висновками. Закінчується це у деяких випадках призначенням повторних експертиз у інші експертні установи. При цьому ці повторні експертні підсумки, як видно із попередніх досліджень, нерідко спростовують попередні, що ставить у складну ситуацію органи слідства і суду при винесенні рішення: виникає питання, чому думки різних експертних установ розходяться. Як відомо, в адміністративно-господарському відношенні бюро підпорядковані відповідному управлінню охорони здоров'я, у організаційному та науково-методичному відношенні бюро підпорядковані МОЗ України.

Із проаналізованих комісіями Головного бюро повторних експертиз за матеріалами перевірки та кримінальними справами, що були порушені у відношенні медичних працівників в зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків (тобто так звані лікарські), висновки було змінено в 77 випадках, що складає 18,38%.

Традиційно найбільша питома вага експертиз стосовно лікарських справ належала до акушерсько-гінекологічної та хірургічної спеціальностей – 28,44 ±2,44% та 22,9±2,44%, відповідно.

При аналізі експертиз щодо надання медичної допомоги виявилося, що у переважній більшості випадків (84,3%) всіх експертиз, які поступили до ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», містили висновки відомчих комісій УОЗ.

При більш детальному розгляді саме таких експертиз і співставленні висновків було з’ясовано, що тільки у 24% випадків мало місце повне співпадіння результатів висновків комісій ГБ, ОБСМЕ та УОЗ. При чому, серед цих висновків половину випадків склали ті, де допомога була якісна, дефекти надання медичної допомоги були або відсутні, або не мали ніякого причинно-наслідкового зв’язку з наслідками. Другу ж половину склали так звані «дефектні випадки», із яких, в свою чергу, у 25% були дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор, і тільки у 25% склали випадки з наявністю суттєвих дефектів, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками (по відношенню до загальної кількості проаналізованих експертиз такі випадки склали лише 6%!).

Серед решти 76% випадків неспівпадінь, збіг висновків ОБСМЕ та ГБ при неспівпадінні з висновками УОЗ був лише у 12 % випадків, причому у 83,33% з них складали випадки наявністю суттєвих дефектів, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками (у даних ситуація відомчі комісії УОЗ не знаходили дефектів у наданні медичної допомоги). Збіг результатів висновків УОЗ і ГБ при неспівпадінні з висновками ОБСМЕ було відмічено у 6% випадків (у всіх зазначених випадках і УОЗ, і ГБ знаходили суттєві дефекти у наданні медичної допомоги з їх прямим причинним зв’язком зі смертю, причому 83,33%(10) стосувалося акушерсько-гінекологічного профілю). Повний незбіг всіх трьох висновків був виявлений тільки у 2% випадків, які стосувалися тяжких тілесних ушкоджень (при цьому УОЗ констатували відсутність будь-яких недоліків у наданні медичної допомоги, ОБСМЕ знайшло дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку з наслідками, а ГБ- суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками).

Слід окремо приділити увагу випадкам збігу висновків УОЗ і ОБСМЕ при неспівпадінні з висновками ГБ- таких випадків виявилася більшість – 56% від загальної кількості досліджених експертиз. Важливим є той факт, що у 78,6% зазначених неспівпадінь це були випадки з наявністю дефектів. При цьому експертами ГБ було відмічено, що у 64,3% були знайдені суттєві дефекти, які знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, у решті- дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор. Втім, ні комісії УОЗ, а ні комісії ОБСМЕ дефектів не знайшли взагалі! Решта випадків –по 7,1% розділилася на такі групи: а) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали наявність дефектів, але вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор (тут також були і випадки, коли дефекти були знайдені, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний, при що буде зазначено надалі), коли експертами ГБ було знайдено суттєві дефекти, які знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками; б) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор (тут також були і випадки, коли дефекти були знайдені, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний, при що буде зазначено надалі) за відсутності дефектів у висновках ГБ; в) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, а експерти ГБ- дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор).

Оскільки згідно чинного законодавства України Висновки експерта, не залежно від того, в якій експертній установі вони були проведені, мають однакову юридичну силу, для підвищення об’єктивності досліджень і наступних висновків з числа досліджених випадків були окремо проаналізовані і такі, де, окрім висновків УОЗ та первинної комісійної експертизи ОБСМЕ, була одна чи більше комісійних експертиз ОБСМЕ інших областей (таких випадків було 28%). У даних випадках первинні експертизи проводились ОБСМЕ і УОЗ однієї області! Цікавим є також і те, що при проведенні повторних експертиз комісіями бюро інших областей зазвичай (у 67,9%(38) від зазначених випадків) первинні висновки, коли дефектів було не знайдено а ні УОЗ, а ні ОБСМЕ, були також спростовані. Так майже у половині випадків комісіями інших ОБСМЕ було констатовано суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, іншу ж частину склали випадки з дефектами, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку. Такі підсумки співпадали з підсумками ГБ.

Необхідно також звернути увагу на те, що у досліджених випадках з наявністю висновків УОЗ поряд із вказаними розходженнями були і такі, коли дефекти були знайдені ОБСМЕ, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний або зовсім не описаний (за наявності відповідних питань у постанові). У таких ситуаціях експертні підсумки деяких бюро України були доволі нечітко і нерозрозуміло сформульовані. Так, наприклад, у 56,6% всіх випадкіх, коли експерті комісії хоча і констатували наявність дефектів, але вони не тільки не могли встановити провідний фактор, але і писали, що основним у настанні несприятливого наслідку були як дефекти у наданні допомоги, так і важкість захворювання, пізнє звернення хворого за допомогою і т.д., що є невірним і коректним. Адже виникає логічне питання, чи все ж таки вплинули дефекти на настання наслідку і , якщо вплинули, то які саме, що ставить представників слідства і суду у глухий кут. Майже у всіх вказаних експертних підсумках також не було зазначено можливість попередження несприятливого наслідку за умов вірного, адекватного і вчасного надання допомоги за наявності відповідних питань постанови. За наявності питань, хто саме з лікарів повинен був надати допомогу і яку, експертні комісії зазначали, що це питання не входить до компетенції судово-медичної експертизи, що є вкрай невірним. Слід зазначити, що у всіх цих справах комісіями УОЗ будь-яких дефектів знайдено не було.

Окремо також слід наголосити, що при аналізі даних, отриманих з Єдиного звіту Генеральної прокуратури про кримінальні правопорушення по державі (ЄЗГПКП) за статтями 139 та 140 ККУ, тільки за період з 2013 по серпень 2016 рр було обліковано 3829 кримінальних правопорушення. За даними ж Єдиного державного реєстру судових рішень України (ЄДРСРУ) з 2009 р. по серпень 2016р було всього лише 51 судове рішення за ст. 140 ККУ і тільки 2- за ст. 139. Тобто переважна більшість кримінальних проваджень або закривається, не доходячи до суду взагалі, або тягнеться роками. У переважній більшості так званих «дефектних» випадків відбувається це за наявності декількох судово-медичних експертиз з різними думками експертних комісій, які протирічать одна одній, і саме це викликає зайві труднощі у працівників досудового слідства, що значно ускладнює, а іноді і зовсім унеможливлює, процес розслідування злочинів. При винесенні ж судом вироків (а майже всі вони були обвинувальними) у всіх випадках з наявність двох або більше судово-медичних експертиз (25 випадків) підсумки експертів були однозначними і не суперечили одна одній, не зважаючи на висновки відомчих комісій УОЗ (хоча у деяких з яких було зазначено, що допомога надавалась якісно та без дефектів). Жодного випадку, де б експертні висновки суперечили один одному, серед судових рішень не було.

Отже, у всіх випадках, як суд, так і ограни досудового слідства здебільшого посилаються на дані експертних висновків (адже саме Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів, згідно ч. 2., ст. 84 КПК) навіть за наявності результатів відомчих перевірок УОЗ. Тому у випадках декількох експертиз з суперечливими підсумками у працівників досудового слідства виникають зайві труднощі при наданні переваги тому чи іншому. Про це слід пам’ятати судово-медичним експертам, враховуючи можливість наступного призначення повторних експертиз в інші експертні установи. Адже окрім того, що експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, таке недбальство також значно ускладнює роботу слідчо-судових органів, що, вочевидь, це є однією з причин вкрай низького рівня розкриття злочинів за вказаними статтями в Україні.

Таким чином, нажаль, в Україні Висновки експерта практично не суперечать результатам відомчих перевірок відповідного УОЗ, незалежно від правильності останніх, що у кінцевому результати закінчується приховуванням правопорушень, скоєних колегами з медичної сфери, і є прямим доказом залежності установ судово-медичної експертизи від УОЗ не тільки в адміністративно-господарчому, а і в експертному відношенні, що є неприпустимим.

У досліджених випадках з наявністю висновків УОЗ поряд із вказаними розходженнями були і такі, коли відповіді на поставлені в постанові питання були сформульовані комісіями нечітко, невірно або некоректно, що ставить представників слідства і суду у глухий кут, значно ускладнюючи процес розслідування і розкриття злочинів.

Отже, неможливість експертами проводити вірну оцінку надання медичної допомоги свідчить, насамперед, про тиск на судово-медичних експертів з боку представників УОЗ, що порушує принципи законності, незалежності, об'єктивності і повноти проведення експертиз. Можливим вирішенням цієї проблеми є розгляд питання щодо підпорядкування судово-медичної експертної служби в Україні, принаймні, на регіональному рівні, а також вирішення низки питань щодо статусу судово-медичної експертизи взагалі. При цьому для забезпечення об'єктивності і неупередженої роботи експертів слід врахувати і те, що судово-медична експертиза також не повинна бути підпорядкована а ні Міністерству внутрішніх справ, а і іншій силовій структурі. Крім того, одним із принципових і важливих моментів цього є питання фінансування судово-медичної служби, оскільки, як відомо, бюро зазнають неабияких труднощів із технічним та іншим забезпеченням, а судово-медичні експерти в Україні, нажаль, позбавлені можливості виконувати свою роботу повноцінно через відсутність необхідного устаткування і реактивів та вимушені працювати у незадовільних умовах.

Аліна Плетенецька