Свобода слова в мантії: рішення судді гандзія про рашистську педерацію як акт суверенного правосуддя

В Україні зафіксовано унікальний судовий прецедент, що торкається не лише правових норм, але й питань національної ідентичності та оцінки воєнної агресії. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Дмитро Гандзій відмовився задовольнити клопотання про виправлення ухваленого ним судового рішення, в якому він свідомо вжив словосполучення «рашистська педерація» стосовно держави-агресора.

Ця справа порушує важливе питання про межі використання офіційної юридичної термінології у контексті збройного конфлікту та право судді на відображення суспільної оцінки подій у тексті судового акта.

Суть спору: клопотання про виправлення описки

Інцидент виник у цивільній справі, де позивач звернувся до суду з метою встановлення юридичного факту загибелі його брата-військовослужбовця на війні. У своєму рішенні суддя Гандзій використав вираз «рашистська педерація» щодо Росії та «рашистсько-українська війна» щодо конфлікту.

Після ухвалення рішення заявник подав клопотання про виправлення, вважаючи використання цих виразів опискою або некоректною назвою.

Правова позиція суду

Суддя Дмитро Гандзій відмовив у задоволенні заяви про виправлення описки. Його позиція, викладена у визначенні, є чіткою та юридично обґрунтованою з точки зору впливу на суть справи:

1. Відсутність впливу на суть рішення: Суддя наголосив, що вказаний вираз жодним чином не впливає на суть прийнятого судом рішення — встановлення юридичного факту родинних відносин та факту загибелі військовослужбовця. Отже, він не може мати негативних правових наслідків чи ускладнень для заявника.
2. Коректна назва недодержави: Суддя кваліфікував використання терміна як не описку, а як коректну назву «вказаної недодержави». Він прямо вказав на обставини, які обґрунтовують таку кваліфікацію:

«[держава], яка 24.02.2022 р. оголосила проти нашої держави відкриту неспровоковану, агресивну і загарбницьку війну, продовживши тим самим агресію по відношенню до України, яка вже триває 11 років».

Юридичне значення прецеденту

Рішення судді Гандзія підкреслює кілька важливих юридичних аспектів:

• дискреція судді та визначення описки: Відповідно до процесуального законодавства, суд має право виправляти лише очевидні описки чи арифметичні помилки, які дійсно впливають на зміст рішення. У цьому випадку суддя свідомо відмежував вжитий термін від категорії «описки», стверджуючи, що це його свідома юридична оцінка суб'єкта, чиї дії стали причиною справи.
• оцінка агресора у судових актах: Хоча офіційні документи України використовують терміни «російська федерація» та «держава-агресор», позиція судді є актом юридичної та політичної оцінки в межах його компетенції. Він використовує термінологію, яка відображає суспільно-правову сутність суб'єкта, засновуючи це на доведеному факті тривалої агресивної війни.
• вплив на правові наслідки: Ключовим моментом є те, що термін був вжитий у справі про встановлення юридичного факту, де він не створює перешкод для виконавчих чи інших правових дій за кордоном.

Це визначення не лише входить до історії українського судочинства як вияв громадянської позиції, але й встановлює межу, за якою свідомо вжитий термін оцінки агресії не є формальною помилкою, що підлягає виправленню.

справа № 509/3173/23

Суддя який відбирає останній прихисток у безхатченків в Одесі

 

 Незвичайне вбивство в Одесі місцевого бізнесмена продовжується таким ж дивакуватим розслідуванням. Пінпонг судіських рішень щоразу ставить у ступор всіх участників процесу, а вимоги сторони обвинувачення ставлять під сумнів реально проведеного розслідування.

Одним з таких фактів ми можемо назвати проведення окремого журналістського розслідування колегами з 1+1, випуску в ефір програми "Говорить вся країна" та встановленням реального свідка, про якого слідство навіть не здогадувалось.

Після передачі останнього допитано по формі та, чи якісно? В рамках судового процесу представники обвинувачення могли прийти в засідання без повноважень, влаштовували перфоманси, посилались у своїх промовах на практику ЄСПЛ.

Сторона захисту фіксувала всі суддівські помилки, як то пак, розгляд клопотання не в тому суді. Неповідомлення сторони захисту про призначене судове засідання або зміна підслідності.

В цей же час затриманий перебуває у Одеському слідчому ізоляторі в надлюдських умовах. Ми звернулись до Міністерства юсиції з проханням перевірити умови перебування та харчування обвинувачених в цьому СІЗО. Швидко отримали відповідь, тепер чекаємо на призначення комісії. Сподіваємось, це станеться скоро.

І на останок, мов вишенька на торті, про самих суддів:

У Приморському районному суді Одеси є суддя Єршова Лариса Сергіївна, яка вже понад 23 роки є власником БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СУДДІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ. От незрозуміло, це вона виключно для себе фонд утримує чи заради допомоги колегам? Та й це гарний привід убезпечити себе від ганебної участі як її колега з Київського районного суду Одеси Салтан Л. В. Адже хабар він такий спокусливий... У тому ж Київському районному суді міста Одеси працює ще один суддя -Тішко Дмитро. Цей суддя у працюючи в місті Миколаєві у своїх деклараціях вказував адресу проживання місто Одеса, приміщення яке є центром для безхатченків (!).

Де і як зараз проживає суддя Тішко нам достеменно не відомо та ми щиро сподіваємось, що він звернеться з відповідною заявою до своїх колег по допомогу аби в подальшому не утискати безхатченків у їх і так скрутному життєвому становищі.

 

судова справа № 947/7946/23