ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

В діяльності з розслідування кримінальних правопорушень призначення та проведення судової експертизи за своїм значенням визнається основною процесуальною формою використання спеціальних знань, оскільки надає найбільших можливостей в застосуванні науково-технічних досягнень для вирішення завдань кримінального судочинства.

Порядок призначення судових експертиз у кримінальних провадженнях визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про судову експертизу».

З моменту прийняття КПК його положення перебувають під постійною увагою як науковців, так і практиків. Очевидним є те, що цей Кодекс має як позитивні риси, так і невизначені, а іноді суперечливі положення та норми.

Так, ст. 242 КПК України регламентує підстави проведення експертизи [1]. Проте, зміст цієї норми відображає зовсім іншу інформацію, яка стосується виключно підстав призначення експертизи. Для правильного визначення підстав призначення та проведення судових експертиз необхідно виходити з того, до кого вони звернені.

Виходячи з того, що судову експертизу у кримінальному провадженні призначає слідчий суддя чи суд, підставою для її призначення є: 1) клопотання сторони кримінального провадження; 2) якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання; 3) обов’язкові підстави призначення судової експертизи, зазначені в ч. 2 ст. 242 КПК України.

Виходячи з того, що експертизу проводить судовий експерт, підставою для її проведення є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), тобто слідчим суддею чи судом. На підтвердження цієї тези в ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» зазначається, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб [2].

З огляду на викладене, вважаємо за необхідне змінити назву ст. 242 КПК України на «Проведення судової експертизи» або «Підстави призначення судової експертизи». Це, на нашу думку, більш коректно та повно буде відображати зміст даної норми.

Не менш проблемним є питання самого призначення судової експертизи. За новим КПК України слідчий або інша сторона кримінального провадження має звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо призначення останнім експертизи. Практика показує, що це нововведення в КПК України змушує і без того перенавантаженого великою кількістю справ, які перебувають у проваджені слідчого, часами вистоювати в чергах у судах з метою отримання необхідного документа. Дана ситуація викликає багато питань теоретичного і практичного характеру.

На нашу думку, зміст ст. 242 КПК України порушує принцип процесуальної незалежності і самостійності слідчого [3, с. 102]. Звичайно, можна говорити, що слідчий суддя здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Про це можна говорити лише тоді, коли слідчий відмовляється ініціювати призначення експертизи в тих випадках, де це є логічним та обґрунтованим. Але, незрозумілим є логіка у зверненні до слідчого судді з клопотанням про призначення експертизи відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України, де її проведення є обов’язковим.

Вважаємо за доцільне, внести зміни у КПК України, якими повернути слідчому право самостійно призначати експертизу на підставах, зазначених у ст. 242 КПК України. А також, з метою забезпечення дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, зберегти можливість іншим сторонам кримінального провадження клопотати перед слідчим суддею про призначення судової експертизи. Такі зміни КПК України забезпечать принцип процесуальної незалежності і самостійності слідчого, значно вивільнять час слідчого на виконання своїх посадових обов’язків, і, в той же час, не порушать принципу змагальності та забезпечення дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Одним із суперечливих теоретичних питань залишається проведення експертних досліджень і оформлення результатів таких досліджень. В п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» зазначається, що судовий експерт має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом. Проте, у самому законі не дається визначення поняття «експертного дослідження». Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень містить такі поняття, як «висновок експерта», «висновок експертного дослідження». В ній зазначається, що терміни, які використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Кримінальному процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства України та Митному кодексі України [4]. Втім, в жодному з них не дається визначення поняття «експертне дослідження» та «висновок експертного дослідження».

В Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України дається визначення поняття експертного дослідження як дослідження, яке проводиться експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини події, за зверненням юридичних або фізичних осіб [5]. Також, в Інструкції наявне поняття «Експертне провадження», як проведення досліджень у вигляді висновку судового експерта, висновку експертного дослідження або повідомлення про неможливість проведення судової експертизи (експертного дослідження). За змістом отримані результати діяльності судового експерта однакові, а за правовим значенням – мають різну природу.

Доволі часто слідчому доводиться звертатися до державних спеціалізованих установ, які здійснюють судово-експертну діяльність з метою проведення експертного дослідження. Проте, залишається незрозумілим, в якому статусі він, як суб’єкт (юридична чи фізична особа), звертається до експертної установи і на яких договірних засадах проводиться експертне дослідження. Адже слідчий не є ані юридичною ані фізичною особою. Слідчий, як посадова особа, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [6]. Виходячи з цього, ми підтримуємо думку Азарова Ю.І., який пропонує внести до чинного КПК України доповнення, визначивши законодавчо категорії «експертне дослідження» та «висновок експертного дослідження» [7, с. 52].

Ще однією з суперечливих норм є ст. 244 КПК України. В п. 4 ч. 2 цієї норми зазначається, що при розгляді слідчим суддею клопотання про проведення експертизи в ньому стороною кримінального провадження повинно бути зазначено вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. Тобто, в даній статті законодавець помилково ототожнив поняття «експертиза» та «експертне дослідження». За змістом норми мова в ній йде про «предмет судової експертизи» або «вид судової експертизи» [1].

Поруч із процесуальними проблемами призначення та проведення судових експертиз взагалі, вважаємо за доцільне зупинитися на окремих аспектах проведення судово-медичної експертизи.

Важливою проблемою в проведенні судово-медичної експертизи є правові питання визначення відсотку втрати загальної працездатності при проведенні судово-медичної експертизи.

Так, судово-медична експертиза потерпілих, обвинувачених, підозрюваних та інших осіб займає одне з провідних місць в роботі судово-медичного експерта та дозволяє встановлювати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не лише за тривалістю розладу здоров’я, але й визначати втрату загальної працездатності, що допомагає органам досудового розслідування у розслідуванні злочинів, спрямованих проти життя та здоров’я населення України.

Встановлення втрати загальної працездатності під час проведення судово-медичної експертизи особи здійснюється у випадках визначення наслідків перенесених травм. В залежності від ступеня вираженості патологічних змін, які настали лише внаслідок отриманої раніше травми встановлюється розмір втрати загальної працездатності за умов об’єктивного підтвердження травми органу чи порушення його функції. Іноді порушення функції органу відбувається не внаслідок перенесеної травми, а порушена раніше в результаті будь-якого захворювання. Тому судово-медичний експерт повинен визначити причинно-наслідковий зв’язок між отриманою травмою та порушенням функції органу.

При встановленні втрати загальної працездатності судово-медичний експерт визначає відсоток порушення функції органу та системи. Так, наприклад, перелом одного ребра без ушкодження внутрішніх органів відповідає 5% втрати загальної працездатності, перелом кожного наступного ребра оцінюється в 3%. Таким чином, перелом одного ребра без ушкодження внутрішніх органів відповідає легким тілесним ушкодженням, однак, якщо потерпіла особа отримає переломи 5 ребер, то ці ушкодження будуть відповідати тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості за критерієм втрати загальної працездатності. Отже, за цим критерієм тілесні ушкодження можуть перейти від одного ступеня до іншого.

При встановленні відсотку загальної працездатності всі Бюро судово-медичної експертизи в Україні і дотепер керуються «Инструкцией о порядке организации и проведения врачебно-страховой экспертизы, утвержденной Министерством Финансов СССР Главным управлением государственного страхования СССР, 1986, Москва» (надалі – Інструкція), що втратила чинність ще з моменту становлення незалежності України, тобто у 1991 році [1].

Тут постає правове питання: чи є легітимним встановлення відсотку загальної працездатності потерпілої особи, якщо Інструкція втратила чинність? В більшості Бюро судово-медичної експертизи експерти посилаючись на цю Інструкцію пишуть так: «Інструкція №2 …», не вказуючи її повної назви та вихідних даних.

Розроблення нормативно-правової бази для проведення судово-медичної експертизи є виключною компетенцією ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ України. Однак численні звернення судово-медичних експертів до них з вимогою привести у відповідність до чинного законодавства України цієї Інструкції були залишені поза увагою.

Варто зазначити, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої особи, яка, наприклад, отримала травму опорно-рухової системи, наслідками якої можуть бути деформація кісток та порушення об’єму рухів в суглобах внаслідок чого порушується її хода, в даному випадку можна визначити лише за критерієм втрати загальної працездатності у відсотках. Однак, визначати відсоток загальної працездатності, посилаючись на Інструкцію, яка втратила чинність є неприпустимим.

Такі дії судово-медичного експерта може бути розцінено в суді як необ’єктивність встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та дати підстави злочинцю, який спричинив ушкодження потерпілій особі, уникнути кримінальної відповідальності.

Також необхідно сказати і про доцільність проведення комісійних судово-медичних експертиз на кафедрах судової медицини у закладах вищої освіти.

На сьогоднішній день, в умовах, коли відбувається реформування медичної системи охорони здоров’я в Україні, постала необхідність обговорення проблем правового регулювання медичної діяльності, які виникають при проведенні комісійних судово-медичних експертиз.

Варто зазначити, що комісійні судово-медичні експертизи «… проводяться з метою усунення протиріч між раніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи у випадку необґрунтованості висновків або сумнівів слідчого, прокурора, судді або суду в правильності проведення експертизи, а також з метою встановлення терміну зачаття, здатності до запліднення, проценту втрати професійної працездатності … і правильності надання медичної допомоги у випадках притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за «професійні правопорушення» у відповідності до п. 3. «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи» Наказу №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» [8]. У п. 4. даного Наказу також зазначено, що «Залежно від характеру експертизи до складу комісії можуть входити як фахівці тільки в галузі судово-медичної експертизи, так фахівці інших медичних (в тому числі і фахівці медико-соціальних експертних комісій МОЗ) і немедичних спеціальностей. За своїм процесуальним статусом всі вони при проведенні експертизи є експертами».

Враховуючи те, що за своїм процесуальним статусом на даний час лише експерти можуть бути залучені до проведення комісійних судово-медичних експертиз, це і викликає велику кількість проблемних питань у регулюванні медичної діяльності.

Законодавством передбачено певні строки проведення судово-медичної експертизи. Однак завантаженість всіх Бюро судово-медичної експертизи в Україні призводить до затягування строків проведення експертизи, що не лише обмежує права обвинуваченого чи потерпілого, але й, наприклад, може впливати на строки зберігання гістологічних матеріалів.

Так, наприклад, черга в ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» становить декілька років. Також необхідно зауважити, що в матеріалах, наданих на експертизу, можуть бути відсутні необхідні експертові відомості для проведення повноцінної експертизи. Так, відсутність гістологічних матеріалів викликає необхідність у порушенні клопотання про надання таких матеріалів ініціатором проведення експертизи. Але все це відбувається тільки тоді, коли підходить черга її проведення (тобто, за декілька років). Тут також, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз (експертних досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології бюро судово-медичної експертизи» Наказу № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», зберігання гістологічного архіву становить три роки [8]. Надалі він підлягає знищенню. Проте, у випадку, якщо саме від гістологічного матеріалу залежить вирішення спірних моментів в експертному дослідженні, то потерпілий чи звинувачений втрачає можливість довести свою правоту в суді.

Судово-медичні експертизи, які проводяться з метою усунення протиріч між раніше проведеною експертизою, а також з метою встановлення терміну зачаття, здатності до запліднення, проценту втрати загальної працездатності та правильності надання медичної допомоги у випадках притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за «професійні правопорушення» потребують висококваліфікованих знань і повинні бути доручені судово-медичним експертам, які мають науковий ступінь не менше, ніж кандидата медичних наук (PhD) та мати не нижче, ніж першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Судово-медична експертиза». В Австрії та Німеччині для проведення таких судово-медичних експертиз залучаються експерти, які мають науковий ступінь, оскільки такі експертизи є складними і потребують не лише висококваліфікованих знань, але й науково-обґрунтованого підходу для проведення об’єктивного та повноцінного дослідження.

Однак, як показує практика, в більшості судово-медичних бюро України комісійні судово-медичні експертизи проводять фахівці, які не мають відповідної кваліфікаційної категорії та наукового ступеня. Тому і більшість проаналізованих нами експертиз мають недостатній рівень якості.

На кафедрах судової медицини у закладах вищої освіти працюють викладачі-практики, які мають науковий ступінь доктора філософії та доктора наук. Вони проводять наукові дослідження з різних проблемних питань, які виникають у судово-медичних експертів, таких як встановлення зажиттєвості ушкоджень, тривалості життя після отримання травми, яка несумісна із життям, визначення давності настання смерті, в тому числі, гнилісно зміненого трупа тощо. Ці наукові дослідження допомагають судово-медичним експертам у їх складній роботі та вирішенні спірних питань.

Однак, на жаль, в п. 7 Розділу І Закону України «Про судову експертизу» вказано, що «…Судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи … Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз» [2]. Отже, кафедри судової медицини закладів вищої освіти до них не відносяться.Проте, необхідно зауважити, що в п. 7 Розділу І Закону України «Про судову експертизу» також зазначено, що «… Судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках – також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та умовах, визначених цим Законом», тобто, відповідно до цього закону, бюро судово-медичної експертизи має право залучати як фахівця викладачів кафедр судової медицини і за своїм статусом вони можуть бути експертами. Однак, не завжди бюро судово-медичної експертизи має бажання залучати викладачів кафедр, і виконуючою установою залишається Бюро. Зрозуміло, що для проведення судово-медичної експертизи трупів дійсно необхідні певні умови його дослідження і зберігання. Однак, для проведення комісійних судово-медичних експертиз такі умови не потрібні і їх можна проводити на базі кафедр судової медицини у закладах вищої освіти.Тому, на нашу думку, саме для проведення комісійних судово-медичних експертиз, в Законі України «Про судову експертизу» доцільно внести поправку щодо судово-експертної діяльності викладачів кафедр судової медицини закладів вищої освіти, як таких, які не є працівниками державних експертних установ.Відносно присвоєння статусу судового експерта викладачам кафедр судової медицини закладів вищої освіти, які не є працівниками державних експертних установ, можна перейняти досвід роботи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (ДНДЕКЦ) та Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), де передбачено, що фахівець, який не працює в їх державних установах має право пройти на їх базі відповідну підготовку та здати кваліфікаційний екзамен на засіданні їх Експертно-кваліфікаційної комісії та отримати відповідне посвідчення з правом проведення певних видів експертиз, а також отримати клас судового експерта, виходячи із Положень щодо його присвоєння.Проведення комісійних судово-медичних експертиз викладачами кафедр судової медицини закладів вищої освіти не лише б розвантажило Бюро судово-медичних експертиз в Україні, але й створювало б конкурентоспроможність серед закладів, в яких проводяться експертизи і спонукало б співробітників Бюро судово-медичної експертизи не лише до підвищення своєї лікарської кваліфікації, але й викликало б прагнення до здобуття наукового ступеня, що б однозначно вплинуло на якість самої судово-медичної експертизи.

Результати аналізу питань призначення та проведення судових експертиз, зокрема судово-медичної експертизи, засвідчили наявність великої кількості проблемних питань, що потребують подальшого обговорення науковцями і практиками. Їх вирішення дозволить уникати правових колізій, невизначеності і протиріч норм права та застосування термінології, підвищить якість експертизи та забезпечить дотримання строків проведення експертизи.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. Голос України. 2012. 19 трав. № 90-91. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 16.05.2019).

2. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038а-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 28, ст. 232. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 (дата звернення: 16.05.2019).

3. Ляш А.О. Питання процесуальної самостійності й незалежності слідчого за чинним КПК України. Актуальні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2017. 396 с.

4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень : Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 (дата звернення: 16.05.2019).

5. Інструкція з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 № 591. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1024-17 (дата звернення: 16.05.2019).

6. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 16.05.2019).

7. Азаров Ю.І. Окремі питання використання спеціальних знань у кримінальному провадженні України. Актуальні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2017. 396 с.

8. Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи : Наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток і вдосконалення судово-медичної служби України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0248-95 (дата звернення: 16.05.2019).

Для Сектор Життя: 

Ергард Наталія Миколаївн

кандидат медичних наук, юрист, доцент кафедри судової медицини та медичного права Національного медичного університету імені О.О.Богомольця

Кобилянський Олег Леонідович

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права юридичного факультету Державного університету інфраструктури та технології

Алгоритм дій якщо ви зазнаєте домашнього насильства:

 
1. Заздалегіть складіть план дій давши відповіді на наступні запитання: що робити, куди піти у разі небезпеки; які речі найнеобхідніші для вас, для дітей, важливі документи, важливі контакти та адреси. 

2. Визначте декілька імовірних місць тимчасового перебування у разі небезпеки. 

3. Подумайте про можливе вирішення юридичних питань, порадьтесь з юристом, адвокатом або зверніться до соціальної служби, зателефонуйте на Національна "гарячу лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного). 

4. Подбайте про уникнення в подальшому додаткової психологічної травми для дітей, підготуйте документи та подайте клопотання про те, щоб дітей віддавали винятково вам до керівника освітньої установи.

5. В разі отримання тілесних ушкоджень від кривдника терміново зверніться до медичної установи та повідомте про такий факт поліцію. 

6. При потребі скористайтеся безоплатними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 

7. В разі якщо всі попередні пункти виконати не є можливим і ситуація застала вас зненацька телефонуйте до поліції за номером 102 (спецпідрозділи «Поліна» діючи в рамках закону убезпечать від насилля вас та ваших дітей) 

8. Якщо ви дитина і зазнаєте насилля від батьків зателефонуйте на Національну дитячу “гарячу лінію” 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

photo by http://imgfave.com/shuttingdown?sredirect=1

ЗАКУПІВЛІ В ЛНР

Привіт наші читачі, сьогодні ми поговоримо, як проходять допорогові закупівлі в так званій Луганській Народній Республіці - візьмемо окрему тему: закупівель між державними установами та приватними охоронними підприємствами.

Допорогові закупівлі здійснюються в ЛНР згідно постанови рейкового «Кабінету Міністрів ЛНР» від 29 грудня 2015року №02-04/408/15 «Про закупівлю товарів, робіт і послуг на території Луганської Народної Республіки».

Донедавна представники приватних охоронних підприємств завдяки своїм знайомствам і особистим стосункам знаходили об'єкти для охорони, та з прийняттям постанови «Ради Міністрів ЛНР»,  яка мала б забезпечувати ефективне використання бюджетних коштів цього не сталося. Відповідно до ст.ст. 77, 86 Тимчасового Основного Закону (Конституції) ЛНР,  затвердити Порядок закупівлі товарів, робіт і послуг на території так званої ЛНР. Окремо встановили, що вартість предмета закупівлі, тобто сума пропозиції конкурсних торгів, сума договору і пов'язані з ними показники будуть визначаться в «російських рублях».

Але це не найголовніше, найцікавіше в цьому, що деякі керівники, як з боку охоронних підприємств, так і державних установ ЛНР пішли на змову з керівниками цих підприємств для просування певних охоронних підприємств. З метою охорони в своїх установах,  ми повинні не забути про «відкат» з боку керівників охоронних підприємств, про банального хабара.

Так нещодавно одне охоронне підприємство виграло тендери на послуги охорони в регіональних управліннях Пенсійного Фонду ЛНР, а саме це ТОВ «Валдай», правильніше буде  сказати: недержавна служба охорони. Керівником даного підприємства є Мельник Микола Максимович, який також і є Президентом федерації боксу Луганщини. Так керівник даного підприємства в змові з деякими керівниками регіональних управлінь Пенсійного фонду ЛНР і директором охоронного підприємства ТОВ «Глобус» надали документи перед проведенням торгів, з явною перевагою ТОВ «Валдай». Тут, як зверне увагу наш читач, мається на увазі шахрайство з боку одних і отримання хабара з боку інших, так як просувати інтереси будь-якого підприємства безоплатно не кто не буде, ось і на обличчя - корупція. А всі кричать що ЛНР і ДНР це народні республіки, все для народу. Певного народу, який сидить біля годівниці, як завжди це у нас робиться.

Як нам стало відомо відносно даного підприємства, а мається на увазі ТОВ «Валдай» в 2015 році порушено кримінальну справу за ст. 191 КК ЛНР, тобто здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або без ліцензії у випадках, коли така ліцензія обов'язкове, якщо це діяння зашкодило великі збитки громадянам, організаціям або державі. Збитки, заподіяні чималі. Так, згідно з висновком фахівців в бюджет було недоотримано від приватних охоронних структур близько шести мільйонів «російських рублів». І, що цікаво, дане підприємство охороняє і Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), філія якого розташована в м. Луганську. 

Як може підприємство в відношенні, якого порушено кримінальну справу, працювати спокійно і тим більше охороняти МКЧХ?

Напрошується висновок заради чого все це сталося, заради чиєї кишені годівниця пустою не залишилась. І правоохоронні органи нуль уваги, на дані підприємства, може, звичайно, так і треба в вільній республіці, або правоохоронні органи теж мають свій інтерес? А уряд так званої фейковій республіці все таки повернеться обличчям до народу і налагодить діалог з нашим урядом. І глава так званої республіки внесе поправки в законодавство або ж поміняє його, і жителі міста Луганська та підприємці нашого регіону зможуть жити і працювати спокійно в нашому місті. 

На цьому все, до нових зустрічей.

          З повагою Ваш позаштатний кореспондент у зоні окупованої території Alex Greg.

"Мазератті" Скрипки та слідчі військової прокуратури

Про зловживання антитерористичними статтями Кримінального кодексу України правоохоронними органами розповіли  учасники прес-конференції в прес-центрі ЛІГИ.

Як повідомив адвокат Микола Павленко: -"Стороною захисту, народним депутатом Валерієм Карпунцовим, в присутності представників ЗМІ були оприлюднені факти зловживань посадовим становищем прокурорів військової прокуратури. Одразу після цього умови утримання в СІЗО Сергія Скрипки пожорсткішали. Сергія мали перевести в бруднішу камеру, залякують утриманням з арештантами хворими на СНІД та туберкульоз. Так злочинна система реагує на викриття “бізнесу на неволі”".

Відеотрансляція прес-конференції: https://press.liga.net/preview-article/konferentsiya-antiteroristichni-statti-kk-ukraini-yak-instrument-svavillya-vladi/bf9957

Народний депутат України, заслужений юрист України, доктор юридичних наук Валерій Карпунцов нагадав, що з початком російської агресії законодавець посилив антитерористичне законодавство. Відповідно, були розширені повноваження правоохоронних органів.

"Але, на жаль, з часу Революції Гідності при владі залишилися також прислужники команди Януковича, в тому числі і в правоохоронних органах: вони мімікрували", - констатував парламентарій. – “Слідчий два дні їздив на “Мазератті” вилученому у підозрюваного”, - повідомив Карпунцов.

Голова АТ "Інтайтл", адвокат, кандидат юридичних наук Микола Павленко виклав обставини справи Сергія Скрипки. За його словами, правоохоронні органи зловживають антитерористичними статтями. "У нашій статистиці десятки, сотні осіб носять ярлик терориста", - констатував юрист.

Він вважає, що використовуючи штучні приводи для перекладу перспективних, з точки зору матеріального достатку, осіб в категорію підозрюваних в скоєнні терористичних актів, силовики фактично отримують заручника, який позбавляється громадянських прав, і утримується в місцях попереднього ув'язнення.

При цьому слідчі судді, головним обов'язком яких є судовий контроль за дотриманням прав і охоронюваних законом інтересів учасників процесу, в тому числі і підозрюваних, тільки обслуговують інтереси правоохоронного відомства, не заглиблюючись в питання законності кримінально-правової кваліфікації дій особи за ст.258 КК України .

Ще більш ганебна ситуація склалася на стадії апеляційного оскарження постанов слідчих суддів про обрання (продовження терміну) запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Як показує практика Київського апеляційного суду, апелянт не може реалізувати своє право на апеляційне оскарження відповідної постанови, оскільки представники ГВП, не з’являються на судове засідання шість разів поспіль протягом 8 місяців(!), а суд апеляційної інстанції не реагує на таку бездіяльність прокуратури.

Ми будемо продовжувати слідкувати за цією справою.

Лосі нам не друзі!

Окружним адміністративним судом міста Києва скасовано заборону на вжиття заходів щодо заборони полювання на Європейського лося.
Міністерство екології та природних ресурсів не змогло довести у судовому провадженні та некоректно оформила в науковому обгрунтуванні необхідність збереження популяції лосей.
А як Ви ставитесь до подібних рішень?

https://adm.ki.court.gov.ua/sud2670/pres-centr/news/607912/

Про дослідження зброї

Часто слідчі органи забувають про елементарні норми зберігання речових доказів, а надто зброї, у кримінальних провадженнях до того,  як передати їх на експертне дослідження. Внаслідок чого, втрачається доказова база і з'являється додатковий шанс у адвоката обвинуваченого визнати останнього невинним вже у судовому розгляді в данній справі.

У відкритих джерелах доступно і зрозуміло описано, яким чином мають зберігатись речові докази, в тому числі зброя. Наприклад: у ІНСТРУКЦІЇ про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень  у пункті 4.12. Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується.

Онлайн підручники для студентів досить детально описують проблематику правильного зберігання зброї до передачі на експертне дослідження:

Особливу увагу при направленні зброї на експертизу звертають на його упаковку, яка повинна забезпечити збереження як самої зброї, так і тих слідів, які на ньому знаходяться. Зброю не можна розбирати або змащувати, так як це може утруднити експертизу або навіть виключити її виробництво.

Перебування зброї після проведення з неї пострілу в несприятливих умовах (у воді, вологому приміщенні тощо) призводить, внаслідок інтенсивної корозії, до змін мікрорельєфу каналу ствола та інших слідоутворюючих деталей і поверхонь, що може істотно ускладнити ототожнення зброї за кулею або гільзою чи зробити його взагалі неможливим.

Та найбільшого резонансу викликають дописи спеціалістів у соціальних мережах, які вкотре б’ють на сполох про те, що потрібно підвищувати обізнаність та  кваліфікацію працівників слідчих органів у щоденній роботі:

Цікаво, чи багато працівників слідчих органів дбають про якісну роботу, ретельне зберігання та транспортування речових доказів?

Сподіваємось, що розкриттів злочинів стане більше. 

Вітя??? А де ж Петя?

Історія що стосувалась свободи слова та почалась в 2017 році в маленькому містечку Черкаської обл. Смілі, нажаль продовжується.

Як розповідалось у статті Маразм? Судове свавілля? Наслідок децентралізації? Чи просто все дозволено? видання СЕКТОР ЖИТТЯ, виконуючий обов’язки міського голови м. Сміла Черкаської обл.. Федоренко В. А. звернувся с позовом до місцевого суду (справа № 703/349/17 2/703/611/17) до одного з активістів м. Сміли з вимогою сплатити йому 25 000 грн моральної шкоди за звинувачення в корупції.

Підчас відкритого судового засідання, що відбувалось  13. 04. 2017 по Цивільній справі № 703/349/17 у залі Смілянського міськрайонного суду, присутні намагались користуючись портативними відеокамерами зафіксувати дії що відбувались у відкритому судовому засіданні.

Сторони по справі були, Позивач, секретар Смілянської міської ради, його представник Адвокат, депутат Смілянської міської ради, тобто, особи публічні. Відповідач проти відео фіксації не заперечував, напроти підтримував. Інші особи присутні в залі проти відео фіксації не заперечували.

Позовні вимоги виходили з виконання Позивачем роботи виконуючого обов’язки Голови м. Сміли.

Дії були повністю законні.

Присутні в залі Інформацію про особисте життя фізичних осіб не збирали. Намагались лише зібрати та зафіксувати інформацію яку вважали для себе дуже важливою. Оскільки самі позовні вимоги, оголошені під час відкритого судового засідання, виходять із галузі захисту свободи слова.

Згідно Закону України про забезпечення права на справедливий суд та статті 11 Закону України про судоустрій і статус суддів встановлена Гласність і відкритість судового процесу.

У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.

Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду.

Ще раз підкреслюю, Судове засідання було відкритим!

Але порушуючи всі вказані норми суддя по справі, Калашник В. П., встав на сторону представника Позивача та виніс Ухвалу, якою заборонив відео зйомку, портативними засобами судового засідання.

Згідно Довідки

цю ухвалу не можливо оскаржити в рамках цивільного процесу окремо від Рішення. А особи що були присутні в залі не є сторони по справі.

Люди відмовлялись виконувати ці дії судді, оскільки вони були незаконні, це суддю не зупинило, та він викликав наряд поліції.

Місцевими активістами не одноразово проводились акції протесту з свавілля судді але це не мало дії.

Навить з вимогами до окремих осіб.

Ще 24. 04. 2017 року ВРП отримала скаргу. На 30.07.2018 вона навіть не призначена до розгляду.

Ще більше здивувала інша відповідь ВРП. На питання Скаржника

    « Прошу Вас надати інформацію у якого саме члена Вищої ради правосуддя знаходиться моя скарга? (ПІБ та посада)»

На що Скаржник отримав відмову. Оскільки як слід з приведеної нижче відповіді ВРП, інформація про те хто саме в ВРП більше року вивчає Скаргу є службова інформація, і розголосу не підлягає навіть для Скаржника.

До речі і чиї дії зараз йому оскаржувати?

Дуже зручно, навіть не поцікавишся скільки ж за час розгляду скарги вказана посадова особа отримала Заробітної плати.

До написання цієї статті підштовхнула стаття у відомому і поважному виданні «Радіо Свобода» "Один із найкращих економістів світу про те, чому в Україні не так, як у Польщі чи Словаччині" де посилаються на думку Івана Міклоша, голови стратегічної групи радників при уряді України, заступника прем'єр-міністра, міністр економіки і міністр фінансів у чотирьох урядах Словаччини, який вважає

«– Скажу одразу, я не погоджуюся з тим, що відсутній будь-який прогрес у боротьбі з корупцією в Україні. Чимало зроблено, але треба сказати, в якій сфері. Адже є три основні сфери боротьби з корупцією. Є прозорість, щоб усе, що тільки можливо, було відкритим і публічним. Тут прогрес є. Україна має закон про вільний доступ до інформації, є багато недержавних інституцій, які відкрито й прозоро працюють.»

Цікаво як би він оцінив по 12 бальній шкалі ВІДМОВУ Заступника Начальника Управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян, -  надати інформацію - у якого саме члена Вищої ради правосуддя знаходиться скарга (ПІБ та посада) отримана ще 24. 04. 2017 ВХ. № С-2255/0/7-17 – яка як вказано самою ВРП - перебуває на попередньому вивченні та перевірці у члена Вищої ради правосуддя?

Це ми спробуємо дізнатись пізніше.

Владислав Бур.

В Україні з 31,05 по 03.06 з діловим візитом перебуває Голова правління корпорації «Тяньши» пан Лі Цзіньюань

В рамках візиту відбулася його прес-конференція, під час якої пан Лі Цзіньюань розповів про історію створення компанії Tiens в Китаї, її розвиток і просуванні на міжнародному ринку а також про інвестиції в освіту.

«Ми раді повернути в Україну національний бренд міжнародного рівня. Заснований в 1995 році, який сьогодні має представництва в 190 країнах світу і використовує досвід профілактичної китайської медицини. А китайській медицині вже більше 5000 років ".

Голава Правління Тяньши розповів про створення оздоровчого комплексу Тайдзи Шен. Центр Тайцзи Шен надає всі послуги для ретельного виявлення захворювань, ефективного лікування, реабілітації та профілактики. Центр Тайцзи Шен облаштований сучасним обладнанням, на якому працюють авторитетні фахівці. Стратегія - "Один бізнес - багато крил".

Перед компанією поставлено завдання виконати соціальний обов'язок:
"Ми вийшли з суспільства і повинні йому служити, тому активно займаємося благодійністю. У створення інформаційно-демонстративних центрів ми вкладаємо близько 2 мільйонів доларів тільки в Україні. Аналогічні центри відкриються в Японії та Америці, Росії, Казахстані і Киргизіі, Мексиці, Аргентині, Бразилії , Перу, В'єтнамі, Бірмі, Індонезії і Пакистані. 40 млн сімей скористаються унікальною можливістю. Вже отримані сертифікати продукції в країнах ЄС. Наші препарати мають статус халяль і камрут ".

Також була представлена ​​програма диверсифікованого розвитку, включно з платформою електронної комерції Maya.

Високий рівень капіталізації відзначений і в готельному бізнесі. (У 2009 році TIENS Group інвестувала 1800000000. Ієн (211 млн. Євро) для участі в індустрії відпочинку, туризму а також розвитку сучасних засобів масової інформації.

«Для цієї мети TIENS Group інвестувала значні грошові
ресурси в будівництво готелів і пов'язаних з ними об'єктів.
Розробила надійний готельний бренд «All-Legend».
"Мета полягала в тому, щоб створити успішний бізнес-ланцюжок, інтегрувавши готелі, туризм, управління об'єктами нерухомості, культуру і засоби
комунікації і забезпечивши відмінну якість обслуговування гостей 
відповідно до міжнародних стандартів і високим рівнем професіоналізму "- Відзначив пан Лі Цзіньюань перед журналістами.

Ці інвестиції в кожній обраній інвестором індустрії завойовують довіру клієнтів. Високих результатів вдалося досягти завдяки зваженому і впевненому управління брендом, що є остаточним баченням бренду «All-Legend».

Також, голова правління компанії Тяньши Лі Цзіньюань, розповів про інвестиції в освіту 230 млн дол, розвиток університету Тяньши.
Пан Лі Цзіньюань є засновником Університету «Тяньюань» в Китаї, на прес-конференції було підкреслено, що Tiens докладає зусиль щодо забезпечення якості продукції, ретельно дбає про репутацію бренду і накопичує досвід роботи зі своїми партнерами.

Під час візиту в Україну голова Лі Цзіньюнь приділив особливу увагу обміну досвіду в галузі освіти. Він відвідав кілька провідних університетів Києва (це КПІ, держуніверситет ім. Шевченка) для укладення меморандуму про співпрацю. Принципово ясно висловив реалізацію стратегічної угоди і запросив делегацію відвідати університет «Тяньюань» в найближчому майбутньому. Він особисто вважає, що є два аспекти творення, які дуже важливі, один - здоров'я, а інший - освіта.
Він глибоко переконаний, що розвиток Університету «Тяньюань» є дуже затребуваним і перспективним. Лідер висловив готовність до багатостороннього і відкритої співпраці з університетом «Тяньюань".

Мертвонароджене обвинувачення

23.03.2017. Житомир. Богунський районний суд.

Це було чергове засідання Богунського районного суду міста за черговою скаргою Олексія Іванова на чергову постанову Житомирської місцевої прокуратури від 23.12.2016 року про закриття кримінального провадження.

Банальна черговість цих подій полягала в тому, що Житомирська місцева прокуратура неодноразово підтверджувала відсутність складу злочину в будь-яких діях [вбитого] Сергія Помазана, а рейдер Олексій Іванов через «своїх» суддів намагався ці постанови скасувати. Яким чином Олексій Іванов здійснював вплив на суддів, ми описували в попередньому випуску газети в статті «Судді проти Закону».

На початку засідання, несподівано для усіх присутніх та й для самої судді, з’ясовується, що перший заступник прокурора Житомирської області О.Білошицький своєю постановою від 15.03.2017 року скасував постанову про закриття кримінального провадження відносно [вбитого] Сергія Помазана та направив справу для продовження досудового розслідування.

(фото з сайту: http://www.pda.zhitomir.info/news_151803.html)

Підставами для цього Олексій Білошицький назвав «не забезпечення виконання постанови прокурора про проведення слідчих дій на іншій території» та «не долучено відповідь на запит скерований до відділу державної реєстрації Києво-Святошинської районної державної адміністрації».

Та нехай, є певні, на думку прокуратури, недоліки досудового слідства, їх необхідно усунути, а після усунення прийняти об’єктивне та законне рішення.

26.04.2017. Житомир. Головне управління Національної поліції Житомирської області.

Цього дня захисники [вбитого] Сергія Помазана починають ознайомлюватися із матеріалами досудового розслідування яке … чомусь завершено, а самого Помазана вже обвинувачують у вчиненні злочинів і справу передають до суду.

Ознайомившись із справою, з’ясовується що дійсно 15 березня 2017 року постановою першого заступника прокурора Житомирської області Білошицького О.В. скасовується постанова прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016 року про закриття кримінального провадження відносно [вбитого] Сергія Помазана.

Того ж 15 березня 2017 року прокурором Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. невідомо кому (не вказаний адресат) подається клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 15.04.2017 року.

А вже 15 березня 2017 року постановою першого заступника Генерального прокурора України Сторожука Д.А. це клопотання задовольняється, продовжується строк досудового розслідування до семи місяців - до 15.04.2017 року.

Тобто, більше тридцяти томів кримінальної справи з блискавичною швидкістю лише за один день долетіли із Житомира до Києва та були повністю вивчені заступником Генерального прокурора Дмитро Сторожуком.

(фото з сайту: https://gromnaglyad.com.ua/kak-zashhitit-svoe-imya-i-biznes-ot-psevdoaktivistov-iz-stop-korrupcii/)

Невже минулий колекторський та адвокатський досвід допоміг Дмитро Сторожуку з такою блискавичною швидкістю розібратися з величезним кримінальним провадженням та прийняти виважене рішення?

Можливо, але є одне «але». Стаття 295 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що за п’ять днів до подання на розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування, це клопотання повинно бути вручене підозрюваному та його захиснику. Якщо захист надасть заперечення, вони обов’язково долучаються до подання і розглядаються разом з ним.

В свою чергу, захисники [вбитого] Сергія Помазана стверджують, що жодних клопотань від слідства, крім повідомлення про завершення досудового розслідування - вони не бачили. А всі ці таємні клопотання та секретні постанови про їх задоволення грубо порушують право на захист [вбитого] Сергія Помазана.

Редакція газети звернулася із відповідними запитами до прокурора Житомирської області Війтовича Л.М. та першого заступника Генерального прокурора України Сторожука Д.А., але відповіді на них так і не отримано.

15.11.2017. Київ. Апеляційний суд Київської області.

3 жовтня 2017 року Києво-Святошинський районний суд визнавши обвинувальний акт щодо [вбитого] Сергія Помазана, таким що не відповідає вимогам закону, повернув його до прокуратури Житомирської області.

З’ясувалось, що обвинувальний акт являє собою набір абзаців стандартних фраз, виразів, цитат з законів, а також декілька вирваних з кримінальної справи уривків, які не пов’язані одне з одним.

Інкримінуючи [вбитому] Сергію Помазану вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України прокуратура не змогла навіть зазначити повноваження, якими він зловживав, як службова особа юридичної особи приватного права; даних про юридичну особу приватного права всупереч інтересам використав свої повноваження.

В першій інстанції, рейдер Олексій Іванов спробував застосувати тактику криків, істерик та сліз, які  так гарно спрацьовували в районних судах на житомирщині, але вона не спрацювала.

На засідання апеляційного суду Іванов не прийшов, лише його адвокат. Можливо тому, що відсутні прийнятні та законні аргументи, можливо тому що не має панібратських стосунків із суддями і не можна нічого «вирішити».

(фото з засідання)

Це засідання показало неспроможніть органів прокуратури підготувати обвинувачення [вбитому] Сергію Помазану. На елементарні запитання щодо дії в часі інкримінуємих статей, суті нібито вчиненого злочину ні прокурор, ні представник потерпілого відповісти не змогли.

Апеляційний суд Київської області підтримав повернення обвинувального акту до прокуратури Житомирської області на доопрацювання.

Станом на час написання цієї статті захисники [вбитого] Сергія Помазана не мають жодної інформації про рух справи. Можливо прокурори знову пишуть свої таємні клопотання та постанови намагаючись хоч якимось чином виправити ситуацію.