вівторок, 29 листопада 2016 р.

Кримінальна відповідальність лікарів поза законом?



Серед кримінальних діянь, що пов’язані з професійною діяльністю медичних працівників, найбільшу питому вагу та суспільну небезпеку складають діяння, передбачені статтями 139 та 140 ККУ .
Це підтверджує і неухильно зростаюча кількість судово-медичних експертиз, призначених в рамках кримінальних справ по звинуваченню медичних працівників в ненаданні та неналежному наданні медичної допомоги. Серед усіх комісійних cудово-медичних експертиз, які проводяться в Україні, загальна кількість експертиз за так званими «лікарськими справами» має неухильне зростання і збільшилася майже втричі за останні 8 років. Однією з причин цього є новий Кримінально-процесуальний Кодекс України 2012 року, яким скасовано стадію винесення постанови про порушення кримінальної справи, тобто 100 % заяв про злочин мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Одним із завдань судової медицини є розроблення судово-медичних експертних питань, пов'язаних із правовою відповідальністю лікарів у зв'язку з їх професійною діяльністю в сучасних умовах.
На відміну від інших медичних спеціальностей, де зазвичай основною метою лікаря є лікування пацієнта, попередження негативних наслідків для його здоров’я та ін., судова медицина та судово-медична експертиза, перш за все, покликана вирішувати медичні та медико- біологічні питання, що виникають у правоохоронних органів при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних або цивільних справ. При цьому, питання, на які експерт надає відповідь, не мають виходити за межі його спеціальних знань - ч. 2 ст. 75 КПК України (Кримінального процесуального Кодексу). Проте, на сьогодні, це не закріплено ні в «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», ні в «Правилах проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи». І все ж, згідно ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні є висновки експертів, тому саме від якості цих висновків здебільшого повинно залежати рішення слідчо-судових органів у відношенні медичного працівника. Отже, критерієм ефективності роботи судово-медичної служби є високий рівень розкриття злочинів слідчо-судовими органами, здебільшого, у випадках злочинів проти життя та здоров’я людини.
Втім, на сьогодні основними проблемами при розслідуванні цих злочинів є:
1. Відсутність спільного правничого та судово-медичного підходу до створення доказової бази при розслідуванні злочинів, передбачених ст. 139, 140.
2. Відсутність правил проведення експертиз за справами про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності за "професійні правопорушення", в яких би чітко був сформульований єдиний підхід та порядок дій судово-медичного експерта.
3. Відсутність у представників слідчо-судових органів чіткого уявлення про специфіку професійних злочинів медичних працівників викликають труднощі з визначенням та доведенням форми вини конкретного медичного працівника, що не дає можливості слідчо-судовим органам кваліфікувати злочин.
4. Відсутність єдиних судово-медичних критеріїв оцінки дефектів надання медичної допомоги та встановлення наявності/ відсутності їх причинно- наслідкового зв’язку з наслідком.
Для покращення якості експертних підсумків в Україні, треба не тільки виявити основні експертні помилки, а і, насамперед, проаналізувати причини цих помилок. Зрозуміло, одним з факторів їх є недбале заповнення медичної документації, але ж, якщо розібратися, то цей фактор не єдиний. В останній час збільшується кількість позовів громадян у зв'язку з неякісним наданням медичної допомоги з прохання провести так звану "незалежну експертизу". При цьому представники слідчо- судових органів та керівництво експертних установ вимушено відповідати на такі прохання відмовою, оскільки згідно чинного законодавства в Україні судово- медичні експертизи проводяться виключно державними установами. У той же час у зв'язку із складною ситуацією в Україні більшість громадян, постраждалих від неякісного надання медичної допомоги, все ж таки залишається незадоволеними експертними висновками. Закінчується це у деяких випадках призначенням повторних експертиз у інші експертні установи. При цьому ці повторні експертні підсумки, як видно із попередніх досліджень, нерідко спростовують попередні, що ставить у складну ситуацію органи слідства і суду при винесенні рішення: виникає питання, чому думки різних експертних установ розходяться. Як відомо, в адміністративно-господарському відношенні бюро підпорядковані відповідному управлінню охорони здоров'я, у організаційному та науково-методичному відношенні бюро підпорядковані МОЗ України.
Із проаналізованих комісіями Головного бюро повторних експертиз за матеріалами перевірки та кримінальними справами, що були порушені у відношенні медичних працівників в зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків (тобто так звані лікарські), висновки було змінено в 77 випадках, що складає 18,38%.
Традиційно найбільша питома вага експертиз стосовно лікарських справ належала до акушерсько-гінекологічної та хірургічної спеціальностей – 28,44 ±2,44% та 22,9±2,44%, відповідно.


При аналізі експертиз щодо надання медичної допомоги виявилося, що у переважній більшості випадків (84,3%) всіх експертиз, які поступили до ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», містили висновки відомчих комісій УОЗ.
При більш детальному розгляді саме таких експертиз і співставленні висновків було з’ясовано, що тільки у 24% випадків мало місце повне співпадіння результатів висновків комісій ГБ, ОБСМЕ та УОЗ. При чому, серед цих висновків половину випадків склали ті, де допомога була якісна, дефекти надання медичної допомоги були або відсутні, або не мали ніякого причинно-наслідкового зв’язку з наслідками. Другу ж половину склали так звані «дефектні випадки», із яких, в свою чергу, у 25% були дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор, і тільки у 25% склали випадки з наявністю суттєвих дефектів, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками (по відношенню до загальної кількості проаналізованих експертиз такі випадки склали лише 6%!).
Серед решти 76% випадків неспівпадінь, збіг висновків ОБСМЕ та ГБ при неспівпадінні з висновками УОЗ був лише у 12 % випадків, причому у 83,33% з них складали випадки наявністю суттєвих дефектів, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками (у даних ситуація відомчі комісії УОЗ не знаходили дефектів у наданні медичної допомоги). Збіг результатів висновків УОЗ і ГБ при неспівпадінні з висновками ОБСМЕ було відмічено у 6% випадків (у всіх зазначених випадках і УОЗ, і ГБ знаходили суттєві дефекти у наданні медичної допомоги з їх прямим причинним зв’язком зі смертю, причому 83,33%(10) стосувалося акушерсько-гінекологічного профілю). Повний незбіг всіх трьох висновків був виявлений тільки у 2% випадків, які стосувалися тяжких тілесних ушкоджень (при цьому УОЗ констатували відсутність будь-яких недоліків у наданні медичної допомоги, ОБСМЕ знайшло дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку з наслідками, а ГБ- суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками).

Слід окремо приділити увагу випадкам збігу висновків УОЗ і ОБСМЕ при неспівпадінні з висновками ГБ- таких випадків виявилася більшість – 56% від загальної кількості досліджених експертиз. Важливим є той факт, що у 78,6% зазначених неспівпадінь це були випадки з наявністю дефектів. При цьому експертами ГБ було відмічено, що у 64,3% були знайдені суттєві дефекти, які знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, у решті- дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор. Втім, ні комісії УОЗ, а ні комісії ОБСМЕ дефектів не знайшли взагалі! Решта випадків –по 7,1% розділилася на такі групи: а) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали наявність дефектів, але вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор (тут також були і випадки, коли дефекти були знайдені, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний, при що буде зазначено надалі), коли експертами ГБ було знайдено суттєві дефекти, які знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками; б) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор (тут також були і випадки, коли дефекти були знайдені, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний, при що буде зазначено надалі) за відсутності дефектів у висновках ГБ; в) комісії УОЗ і ОБСМЕ відмічали суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, а експерти ГБ- дефекти, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку або не було можливим встановити провідний фактор).
Оскільки згідно чинного законодавства України Висновки експерта, не залежно від того, в якій експертній установі вони були проведені, мають однакову юридичну силу, для підвищення об’єктивності досліджень і наступних висновків з числа досліджених випадків були окремо проаналізовані і такі, де, окрім висновків УОЗ та первинної комісійної експертизи ОБСМЕ, була одна чи більше комісійних експертиз ОБСМЕ інших областей (таких випадків було 28%). У даних випадках первинні експертизи проводились ОБСМЕ і УОЗ однієї області! Цікавим є також і те, що при проведенні повторних експертиз комісіями бюро інших областей зазвичай (у 67,9%(38) від зазначених випадків) первинні висновки, коли дефектів було не знайдено а ні УОЗ, а ні ОБСМЕ, були також спростовані. Так майже у половині випадків комісіями інших ОБСМЕ було констатовано суттєві дефекти, що знаходилися у прямому причинному зв’язку з наслідками, іншу ж частину склали випадки з дефектами, вплив яких на наслідки знаходився в опосередкованому зв’язку. Такі підсумки співпадали з підсумками ГБ.
Необхідно також звернути увагу на те, що у досліджених випадках з наявністю висновків УОЗ поряд із вказаними розходженнями були і такі, коли дефекти були знайдені ОБСМЕ, але зв'язок їх із несприятливим наслідком був нечітко описаний або зовсім не описаний (за наявності відповідних питань у постанові). У таких ситуаціях експертні підсумки деяких бюро України були доволі нечітко і нерозрозуміло сформульовані. Так, наприклад, у 56,6% всіх випадкіх, коли експерті комісії хоча і констатували наявність дефектів, але вони не тільки не могли встановити провідний фактор, але і писали, що основним у настанні несприятливого наслідку були як дефекти у наданні допомоги, так і важкість захворювання, пізнє звернення хворого за допомогою і т.д., що є невірним і коректним. Адже виникає логічне питання, чи все ж таки вплинули дефекти на настання наслідку і , якщо вплинули, то які саме, що ставить представників слідства і суду у глухий кут. Майже у всіх вказаних експертних підсумках також не було зазначено можливість попередження несприятливого наслідку за умов вірного, адекватного і вчасного надання допомоги за наявності відповідних питань постанови. За наявності питань, хто саме з лікарів повинен був надати допомогу і яку, експертні комісії зазначали, що це питання не входить до компетенції судово-медичної експертизи, що є вкрай невірним. Слід зазначити, що у всіх цих справах комісіями УОЗ будь-яких дефектів знайдено не було.
Окремо також слід наголосити, що при аналізі даних, отриманих з Єдиного звіту Генеральної прокуратури про кримінальні правопорушення по державі (ЄЗГПКП) за статтями 139 та 140 ККУ, тільки за період з 2013 по серпень 2016 рр було обліковано 3829 кримінальних правопорушення. За даними ж Єдиного державного реєстру судових рішень України (ЄДРСРУ) з 2009 р. по серпень 2016р було всього лише 51 судове рішення за ст. 140 ККУ і тільки 2- за ст. 139. Тобто переважна більшість кримінальних проваджень або закривається, не доходячи до суду взагалі, або тягнеться роками. У переважній більшості так званих «дефектних» випадків відбувається це за наявності декількох судово-медичних експертиз з різними думками експертних комісій, які протирічать одна одній, і саме це викликає зайві труднощі у працівників досудового слідства, що значно ускладнює, а іноді і зовсім унеможливлює, процес розслідування злочинів. При винесенні ж судом вироків (а майже всі вони були обвинувальними) у всіх випадках з наявність двох або більше судово-медичних експертиз (25 випадків) підсумки експертів були однозначними і не суперечили одна одній, не зважаючи на висновки відомчих комісій УОЗ (хоча у деяких з яких було зазначено, що допомога надавалась якісно та без дефектів). Жодного випадку, де б експертні висновки суперечили один одному, серед судових рішень не було.
Отже, у всіх випадках, як суд, так і ограни досудового слідства здебільшого посилаються на дані експертних висновків (адже саме Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів, згідно ч. 2., ст. 84 КПК) навіть за наявності результатів відомчих перевірок УОЗ. Тому у випадках декількох експертиз з суперечливими підсумками у працівників досудового слідства виникають зайві труднощі при наданні переваги тому чи іншому. Про це слід пам’ятати судово-медичним експертам, враховуючи можливість наступного призначення повторних експертиз в інші експертні установи. Адже окрім того, що експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, таке недбальство також значно ускладнює роботу слідчо-судових органів, що, вочевидь, це є однією з причин вкрай низького рівня розкриття злочинів за вказаними статтями в Україні.
Таким чином, нажаль, в Україні Висновки експерта практично не суперечать результатам відомчих перевірок відповідного УОЗ, незалежно від правильності останніх, що у кінцевому результати закінчується приховуванням правопорушень, скоєних колегами з медичної сфери, і є прямим доказом залежності установ судово-медичної експертизи від УОЗ не тільки в адміністративно-господарчому, а і в експертному відношенні, що є неприпустимим.
У досліджених випадках з наявністю висновків УОЗ поряд із вказаними розходженнями були і такі, коли відповіді на поставлені в постанові питання були сформульовані комісіями нечітко, невірно або некоректно, що ставить представників слідства і суду у глухий кут, значно ускладнюючи процес розслідування і розкриття злочинів.
Отже, неможливість експертами проводити вірну оцінку надання медичної допомоги свідчить, насамперед, про тиск на судово-медичних експертів з боку представників УОЗ, що порушує принципи законності, незалежності, об'єктивності і повноти проведення експертиз. Можливим вирішенням цієї проблеми є розгляд питання щодо підпорядкування судово-медичної експертної служби в Україні, принаймні, на регіональному рівні, а також вирішення низки питань щодо статусу судово-медичної експертизи взагалі. При цьому для забезпечення об'єктивності і неупередженої роботи експертів слід врахувати і те, що судово-медична експертиза також не повинна бути підпорядкована а ні Міністерству внутрішніх справ, а і іншій силовій структурі. Крім того, одним із принципових і важливих моментів цього є питання фінансування судово-медичної служби, оскільки, як відомо, бюро зазнають неабияких труднощів із технічним та іншим забезпеченням, а судово-медичні експерти в Україні, нажаль, позбавлені можливості виконувати свою роботу повноцінно через відсутність необхідного устаткування і реактивів та вимушені працювати у незадовільних умовах.



Аліна Плетенецька

середа, 23 листопада 2016 р.

Ловись риба мала і велика!

Шановна спільнота,  хочу звернути вашу увагу на таке явище як намагання  старої совкової Влади, фальсифікуванням статистичних даних добитися якихось політичних преференцій…
Не зважаючи на те, що це приводить до підвищення кримінальної ситуації в Країні, а саме намагання  занизити статистику Кримінальних правопорушень – шляхом незаконної відмови в їх внесенні до ЄРДР, та кругової поруки “Ментовсько-Прокурорсько-Судової мафії”… Чим тільки провокує правопорушників і далі нехтувати Законом.
Надалі хочу запропонувати Вам ознайомитись зі Скаргою яку надіслано Скаржником до Голові Національної поліції України. Як повідомив Скаржник – писав сподіваючись що їй буде розглядати Хатія Деканоидзе – і подаючи Скаргу зараз людина вже мало на що сподівається.
Але питання що в неї піднімаються вважаю дуже цікаві -

«СКАРГА
(на незаконне, багато разове, невнесення повідомлень про злочин до ЄРДР)

На тлі того, що Начальника Національної поліції в Одеській області Георгія Лорткіпанідзе звинувачують у тому що за звітний період в Єдиному реєстрі досудових розслідувань Одеської області було зареєстровано 31 тисячу 283 злочини – інші працівника Поліції та Прокуратури всяко перешкоджають внесенню повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР як у м. Києві так і м. Смілі, Черкаської обл..
Навожу приклад коли Заяву про вчинення кримінального правопорушення працівниками різних підрозділів Мін. Юста. в супереч прямих норм КПК, Прокуратура Святошинського району м. Києва намагається розглядати по Закону про звернення громадян.
А суддя Святошинського районного суду м. Києва П’ятнейчук І. В. у свої Ухвалі від 14. 07. 2014 пр. № 1-кс/759/2233/ ун. № 759/11521/14-к, на Скаргу не тільки не поновлює порушені норми закону, а ще й встає на сторону Судово - Прокурорської мафії та відмовляє у в несенні до ЄРДР мотивуючи це – цитую
«даними (про злочин) є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час. місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.»  – хоча всі данні і час, і місце, і спосіб надані у Заяві.
 Вона їх просто не хоче бачити.
Саме суддя Святошинського районного суду м. Києва П’ятничук І.В. бере на себе право вирішувати та проводити особисто досудове розслідування в супереч норм не то що статті або глави, а цілого 3-го розділу КПК України.
З Ували судді П’ятничук І.В. також випливає що це громадянин повинен зібрати, подати, та довести всі докази?! А може з точки зору судді П’ятничук І.В.  громадянину також слід винести та привести до виконання вирок, та меж ділом не забути заплатити судді П’ятничук І.В. заробітну плату?!
Звертаю Вашу увагу що мотиваційна частина Ухвали судді П’ятничук І.В. ставить під питання необхідність існування в Україні МВД, Прокуратури та необхідності у Досудовому розслідуванні, взагалі!

Надалі буде більш нова, але ще більш сумна історія як саме, Судово - Прокурорська мафія, вже під новим керівництвом, поставила на потік нехтування прямими нормами КПК України. Та яким чином робиться статистика.
А все просто, але спочатку маленька преамбула.
У Кримінальному Кодексі України є така мало популярна, але я вважаю дуже важлива стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним промислом. Де у другої частині вказано і про ловлю електричною вудкою і  про ловлю способом масового знищення риби, до якого до речі входить перекриття сіткою Русла річки.
Трішки не зовсім юридичної лірики.
У маленькому Смілянському районі, Черкаської області рибалки створили ГО (громадське об’єднання) та за допомогою Правого Сектору та ГО Ветеранів АТО по мірі своїх зусиль намагаються «допомагати» (на справді – змушують працювати) Поліції  ловити браконьєрів.
Але….
Як виявилось спіймати «Брака» то таке, а от не дати «домовитися» (порішати на місці) з Поліцією та добитися за наявністю ознак Статті 249 КК внесення до ЄРДР та розслідування – про вирок в загалі мова не йде…
На приклад – 20 жовтня 2016 люди викликали Поліцію та спіймали «Брака».
Начебто все просто. Оформлюй. Внось до ЄРДР. Віддавай до суду або закривай…
Але, так же від нудьги можна померти…
Ну по перше одразу спроба домовитись на місті.
По друге, відмова про внесення до ЄРДР. Чому – а немає Істотної шкоди. А звідки ви дізнались? – Та і так бачу.
Так а друга частина – масовий вилов? Сітками перекрили русло річки? Очі долу…
Люди до суду!
Шановна Ваша честь (Вашу ж …) …
Дивиться браконьєри – сітки і т.д.
Дивиться ж, закон, навіть Кодекс!
Чітко вказує стаття 214. КПК України Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
 Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Навіть Огляд місця події до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, може бути проведений ЛИШЕ у невідкладних випадках.
Так як же ці «Поліцейські»  щось в загалі можуть встановити?
А що суддя?! Вона ж у нас вже перенедоатестована… Оновлена! Так казати все дозволена! Її ж Ухвала за законом навіть не оскаржується!
Тому що робить суддя Смілянського міскрайонного суду, Васильківська Т. В., в Ухвалі від 26. 10. 2016 № 703/3775/16-к, 1-кс/703/662/16? Так це вже було в історії вище!
Текст один до одного!
«даними (про злочин) є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час. місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.» .» – хоча всі данні надані, і час, і місце, і спосіб.
Вона їх просто не хоче бачити.
Але ця шедевральна, феєрична суддя іде далі!
Вона вказує в своєї Ухвалі – що Заява – цитую цього Генія правосуддя - «повідомляє про факт виявлення знімання сіток двома чоловіками з човна, при цьому не повідомляє про існування істотної шкоди» далі буде – « крім того в повідомленні про злочин, відсутні будь-які посилання на особи які вчинили відповідні діяння та про факт вилову риби».
Ну по перше, про рибу було в поясненнях до Заяви!!!! А??? Судді плювати…
Хвилинку шановні! Одна із підстав не внесення до ЄРДР – заявник не вказав данні осіб що вчинили злочин!!!
Так на кой ж тоді все це стадо з Слідчих, оперів та Прокурорів?!!
Якщо громадянин – ЗАМИСЛИТИСЬ!!! - що надає заяву про злочин, повинен НАДАТИ ДОКАЗИ ЗЛОЧИНУ – ТА НАДАТИ ДАННІ ОСІБ ЩО ЙОГО СКОЇЛИ – інакші ні слідчі, ні прокурори, ні навіть судді типа суддя Святошинського районного суду м. Києва П’ятнейчук І. В та суддя Смілянського міскрайонного суду Васильківська Т. В. – не занесуть їх до ЄРДР – та розслідування НЕ ПОЧНЕТЬСЯ.

А на далі трішки про Юридичні питання.
Як було сказано вище шедевральна, феєрична суддя Смілянського міскрайонного суду Васильківська Т. В. розглядаючи Скаргу повела процес таки чином – що у справу запросили Прокурора.
Начебто нічого такого, але…
Звертаю увагу, Заявник подав Скаргу на невнесення до ЄРДР. Тобто  Досудового  Розслідування НЕМАЄ. Ну НЕМАЄ! Було б, не було б Скарги…
Згідно статті 3. Визначення основних термінів КП Кодексу пункту 5) термін -  досудове розслідування – це - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
Згідно статті 214. КПК України пункту 3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 306. КПК Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. – Розумієте? Слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
В першому випадку оскаржувались дії та бездіяльність прокуратури.
У другому - дії та бездіяльність Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області.
Шедевральна, феєрична суддя Смілянського міскрайонного суду Васильківська Т. В. в своєї ухвалі при перерахуванні учасників процесу вказує прокурора Рудика Ю. Ю. (як я розумію Смілянською прокуратури, чи може так, повз якийсь прокурор проходив), - який під час процесу – цитую Ухвалу  - «прокурор Рудик в судовому засіданні ЗАПЕРЕЧУВАВ проти задоволення скарги, зауважив, що повідомлення не містить всіх ознак злочину передбаченого відповідною статтею КК України, а тому воно не може бути внесено до ЄРДР»
А як це прокурор (не відомої прокуратури) Рудик Ю. Ю. не проводячи не яких дій визначив - повідомлення не містить всіх ознак злочину – провів власне розслідування без внесення до ЄРДР? Але ж це не законно! Чи закон у нас не для всіх?!
Звертаю увагу що у статті 2. Закону України про Прокуратуру  - перераховані Функції прокуратури
1. На прокуратуру покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді; - хто кого обвинуватив під час розгляду Скарги про не внесення до ЄРДР?
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; - кого саме представляв там прокурор Рудик Ю. Ю. – і чому вносив протест проти внесення до ЄРДР. Навіть в рамках статті 23 Закону про Прокуратуру.

 1.  Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. – дуже хочеться почитати – так, щоб по ржати!
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень.
 2. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади – тобто Прокурор представляв Смілянський відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області? Який бідолашний, не міг сам довести що Заяву не треба вносити до ЄРДР!!!
Ну це ж смішно!!!! Скопом, аби не працювати! Прокурори представляють поліцейських - проти громадян! Дійсно, Класика, від реформатора с кондитерської фабрики! Браво!
3. нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; - так відмовлено у внесені в ЄРДР!
4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. - так навіть відмовлено у внесені в ЄРДР!
5. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво. – ну тут без коментарів!
6. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України. – ну Слава Богу!

Тому – що робив у Судовому засіданні прокурор, чому впливав на рішення суду, чому Суддя цього не заперечувала – залишається НЕВІДОМИМ.
До речі він за ці дії ще й Заробітну Плату отримає.

Спираючись на вище приведене та плакат с Майдану з якого все починалось – «поймите нас ЗАДОЛБАЛО»

ПРОШУ

1. Письмово проінформувати мене про прийняття до відому масового ухилення від внесень до ЄРДР повідомлень про правопорушення.
2. Висловити мою особисту подяку Начальнику Національної поліції в Одеській області Георгію Лорткіпанідзе – за не боязнь поганої статистики, та сумлінну працю.
3. Письмово роз’яснити що робив 26. 10. 2016 у Смілянському міськрайонному  суді під час судового розгляду по справі № 703/3775/16-к, 1-кс/703/662/16 прокурор Рудик Ю. Ю., чому виносив протести, та чому суддя Смілянського міскрайонному  суду Васильківська Т. В. цьому сприяла.
4. Оскільки дії, як прокурора, Рудика Ю. Ю. так і двох вказаних судей є незаконні і направлення на приховування правопорушень, приносять вигоду третім особам, та підривають довіру до всієї правоохоронній системи України (якщо в загалі така довіра в когось ще присутня) – ПРОШУ – внести до ЄРДР повідомлення про правопорушення – а саме статтею 343, 364, 375 КК України.
5. Надати офіційну Довідку відносно того яку частку повноважень та фінансування що має Поліція передано громадянам даними Ухвалами суддів – для збору доказів та встановлення осіб що скоїли вказані правопорушення. »

Поки писалась ця стаття Голова ГО "Рибалок" виправивши недоліки попередньої Заяви знову звернулись до Поліції – і з нову відмова. Знову скарга до Суду, знову Прокурор, суддя Смілянського міскрайонного суду Калашник В.П., який вважає, що Поліція не може представляти себе в суді та який на питання Актівіста - що прокурор робить у суді – відповідає що він – «представляє державу»



То б то всю Державу! Не Президент, а вище вказаний Прокурор, Рудик Ю. Ю., який ніби то повинен вжите заходи, якщо виявляться не правові дії поліції все засідання  - бездіяльність цієї поліції ВІДСТОЮВАВ.
Може це і є той славнозвісний план «Шатун» в дії? Чекає «Влада» коли терпець обірветься?



Владислав Бур

Від редакції:
Прикрі події, що відбуваюься навколо Нової Поліції набирають нових обертів. В деяких місцевостях місцеве самоврядування працює праще, аніж слідчі органи поліції. Запущена нова система патрульної поліції жодним чином не заважає всім їншим працювати за старими схемами і методами.





вівторок, 15 листопада 2016 р.

Село Демидов погружается в г..но или в средневековье?




В свое время газета Сектор Життя проводила расследование о незаконном выделении земельного участка в селе Демидов Вышгородского района под строительство двух девятиэтажек.

Помимо того, что Демидов не имеет никакой инфраструктуры (даже в сравнении в Дымером, что в трех километрах рядом) оказывается, в селе нет централизованной канализации. Вернее она есть, где-то в развалинах труб советского времени, да и их уже давно выкопали и сдали на металлолом.

Микрорайон, в котором хотели построить девятиэтажки, практически весь состоит из двухэтажных домов и нескольких четырех этажных. И все эти дома сливают фекалии в выгребные ямы.

Представляете – многоквартирные дома сливают свои фекалии в выгребные ямы!

Все дома находятся на содержании Коммунального предприятия «Демидовкомунхоз», который местные жители считают практически собственностью председателя села Василия Дидка. По слухам предприятие фактически банкрот, но из местного бюджета регулярно получает деньги на содержание. Куда же уходят регулярные платежи населения за вывоз мусора, очистку выгребных ям, убору и т.д. никто не знает.

В связи с тем, что директор предприятия Руслан Костюченко фактически с момента его назначения не давал отчет о деятельности, даже представить масштаб разворовывания средств нельзя.

Сегодня в Демидове назревает экологическая катастрофа, так как вот уже вторую неделю выгребные ямы возле домов не выкачиваются. Фекалии практически льются на улицу.




И вот, в таком месте, где отсутствует канализация, хотели построить высотки. А не поплыли бы они?

Материалы по теме:
Чи буде в селі Демидів свій Еліта-Центр?
Сумнівний забудовник. Історія із “запахом”.
Оборудки Демидівського сільського Голови Світлани Обаль із землею.

*скиншот из обсуждения в Фейсбук

Антонина Черная

вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Я під поняттям "порядність" та "труд" розумів щось інакше

Шановна Юридична спільнота, хочу звернути Вашу увагу на «Проект Закону про запобігання корупції та загальні засади йо-декларування» зареєстрований під № 5248 07.10.2016,  ця феєрична творчість згідно сайту Верховної Ради України, присвоєна шановному воїну, у минулому слідчому Дейдей Євгену Сергійовичу депутату ВР 8-мого скликання.





Члена депутатської фракції Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ"



Навіть не на сам Проект Закону , а на ту патетику якої  його наповнило це юне дарування, існуюче (як держслужбовець Першого рангу) за наші з Вами кошти. Суть цієї патетики проявляється у термінах що вживаються у цьому Проекті.

Такими як порядний корупціонер


Та трудівники злочинного світу



Шановна спільнота, трудівників Юридичного світу, прошу не судити строго цю майбутню Зірку Юриспруденції , оскільки ці терміни наповнені Синовію любов’ю і мабуть є не чим іншим як ознакою пошани до свого батька Дейдей Сергія Яковлевича – колишнього депутата Ренійської міськради.... 

Прошу підтримати мене та попросити Дейдей Євгена Сергійовича не соромитись , та доповнити даний Проект Закону Термінами:

Найкращій корупціонер
Мій любий (рідний) корупціонер
Шановний корупціонер
Заслужений корупціонер
Корупціонер пенсійного віку
Не зовсім корупціонер
Корупціонер по неволі (або його мати змусила)
Трішки корупціонер
Та:
Заслужений  трудівник злочинного світу
Зразковий трудівник злочинного світу
Або навіть:
Ледачий трудівник злочинного світу








Владислав Бур.

четвер, 13 жовтня 2016 р.

Фейковий потерпілий Олексій Іванов або як працюють рейдери


Українська преса знає про рейдерів виключно по гучних справах, де спритні хлопці забирають великі заводи та фабрики. Красива картинка виходить там, де сотня найнятих тітушок вривається на територію підприємства та ще із стріляниною. Це ефектно, гучно та скандально.

Однак, мимо уваги преси та суспільства проходять невеличкі захоплення, де у співпраці з судами тихо працюють юристи та адвокати, домагаючись потрібних рішень. Такою є справа, за якою наша редакція тривалий час слідкує.

Кримінальне провадження щодо підозри Сергія Помазана у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України довгий час перебуває в органах прокуратури та міліції (на сьогодні поліції). Сам Помазан підозрюється фактично в тому, що забрав у Олексія Іванова майно - консервний цех, чим завдав йому шкоду.

На перший погляд все просто: є особа, яка своїми злочинними діями зробила так, що у потерпілого відібрали майно - до такої думки приходиш коли слухаєш виступ самого Олексія Іванова та його адвоката, коли читаєш його скарги та судові рішення, які виносяться суддями Богунського районного суду м. Житомира.

Однак, 10 вересня 2016 року в Богунському районному суді м. Житомира під головуванням судді Стрілецької О.В. розглядалася чергова скарга Іванова на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури від 23.06.2016 року, якою кримінальне провадження щодо вже померлого Сергія Помазана було закрито.


Під час її розгляду, були виявлені обставини, які докорінно суперечать позиції самого Іванова та, на нашу думку, змінюють його статус із потерпілого на майбутнього підозрюваного.

В 1997 році Кооперативний консервний завод "Прогрес" (власником та керівником якої по сьогодні є Олексій Іванов) та Радгосп "Рубежівський" уклали договір про співробітництво, за яким у відання Прогресу було передано консервний цех, розташований в селі Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району.

На початку 1999 року, Арбітражний суд Херсонської області своїм рішенням розірвав даний договір. Рішення ніхто не оскаржив, воно вступило в силу, а Прогрес так і не набув права власності на консервний цех, однак продовжив ним користуватись.



В кінці 1999 року КСП "Агрофірма "Рубежівська" (правонаступник радгоспу) за заявами багатьох кредиторів, у тому числі податкових та пенсійних органів, було визнано банкрутом та розпочато процедуру ліквідації.

З цього часу і розпочались намагання Олексія Іванова прибрати до своїх рук те, що йому по праву не належить.

В 2001 році Іванов зареєстрував в БТІ право власності на консервний цех за Прогресом і це при тому, що жодних прав на нього не було, а єдиний договір про співробітництво був розірваний судом.

Потім перепродав цех до іншого приватного підприємства "Прогрес-Т". А коли дана класична рейдерська схема не спрацювала - пішов шляхом обвинувачення вже нового керівника КСП "Агрофірма "Рубежівська" Сергія Помазана у вчиненні надуманих злочинів. Щоб з допомогою потрібних рішень продовжити користуватись чужим майном.

Повертаючись до судового засідання 10 жовтня 2016 року, адвокат померлого Сергія Промазана зазначив про те, що Олексій Іванов взагалі не є потерпілим у справі, оскільки ніколи не був власником консервного цеху, а тому йому не могла бути завдана будь-яка шкода.


Правоохоронні органи, маючи стільки матеріалу щодо незаконних дій Іванова, вже б давно мали порушити відносно нього кримінальну справу, але віз і нині там.

Відео видання "Столичний бізнес"

четвер, 29 вересня 2016 р.

Іванов вангує

У Богунському районному суді міста Житомир відбулось судове засідання за скаргою Іванова О.С. на дії слідчого прокурора щодо закриття кримінального провадження у справі [померлого] Помазана С.С. головуючий у справі суддя Стрілецька О.В.

Під час засідання стало відомо, що прокурор задіяний у іншому судовому засіданні та відсутні витребувані судом матеріали кримінального провадження на постанову про закриття якого скаржиття Іванов О.С.

Суддя пропонує перенести слухання справи на інший день. Визначає строки. Іванов повідомляє, що він їде відпочивати у санаторій, та без нього не є можливим розглядати справу, тому що, він знає яке рішення прийме суд та що, прокурори злодії і він це може довести.

Отже, наступне судове засідання призначено на 10.10.2016 року. Чи справдяться вангування Іванова?




Відео видання "Столичний бізнес"

понеділок, 5 вересня 2016 р.

Телепньов і його викривлена реальність.

Майдан. Трагічні події в житті українського народу дали поштовх для змін: комусь до побудови нової країни, комусь до нових схем заробітку.

фото Юри  із однієї з сторінок у соціальній мережі
 
Юра щойно вийшов з місць позбавлення волі, за плечами вже декілька судимостей з якими на нормальну роботу не влаштуватись. А от жити на "широку ногу" хочеться. Рідні відмовились від співпаці з ним, та і судимість матері серйозно вплинула на стосунки з родиною. Що робити і куди податись він не знав. Картини безгрошів’я його лякали. Охоронником Юра пропрацював не довго, оскільки потрібно бути відповідальним. А він не міг та й грошей мало.

Юрі було байдуже на чому заробляти грошей, пристрасть до зброї привела його у страйкбольний клуб, в якому він "продавав" спорядження любителям. І от майже на завершенні останньої "угоди" почався Майдан.

Приписавши себе до 2ї майданівської сотні, активно збирав гроші на потреби Майдану, легко втираючись в довіру знайшов собі "друзів-посіпак" та був вправно використаний політичною машиною одіозного народного депутата Олега Ляшка.

Через всі ці події Юра вирішив не полишати справи з отримання коштів та розробив нові схеми для добродушних волонтерів. А знаючи про геройську славу батальйону "Айдар" став приписувати себе до їх складу.

Маючи в робочому арсеналі автівку та підробні документи співробітника правоохоронних органів та СБУ, Юрій Телепньов отримував грошову вигоду з представників торгівлі пропонуючи послуги з кришування.

Все б нічого, якби нахабство на спрага до наживи не переросла з простого шахрайства до відкритого розбою.



У судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, Юрій Телепньов заявляє, що він є бійцем-добровольцем батальону "Айдар", що фото-, відеофіксація судового процесу може нашкодити його сім’ї та репутації (детальніше читайте Професія шахрай. Телепньов Юрій Олексійович). Будучи діючим військовим він має бути на передовій, а не у залі суду.  Таку думку свого підзахисного підтримує і адвокат Олена Шаповал:





 і "друзі - посіпаки", що приходять до зали суду у стані алкогольного сп’яніння:





А ось відповідь Міністерства оборони, яку редакція отримала на запит щодо перебування Юрія Телепньова у складі Збройних Сил та в батальйоні "Айдар" :


Весь цей час Телепньов намагається через призму своєї викривленої реальності отримати "шарові" гроші, створити образ людини, якій нічого не від кого не потрібно і він сам собі пан. Вправно володіючи  вмінням легко втиратись у довіру та використовуючи  людей на власний розсуд Юра і надалі продовжуватиме свою шахрайську діяльність, яка на сьогодні вже переростає з пасивної в агресивну форму отримання бажаного.

Зупинити Юру в цьому майже нікому не під силу.
 

понеділок, 1 серпня 2016 р.

Цар села Демидів. Історія друга. Ростислав Ільїч, депутат-сепаратист.

Знайомтесь, це Ростислав Ільїч, депутат Демидівської сільської ради Вишгородського району.


Він житель багатогранного села Демидів, в якому живут переважно гарні люди. Вони охайні, дбають про свій будинок та клаптик землі, піклуються про дітей, але не хочуть (або не вміють) приймати активну участь в житті села. Це призводить до того, що до влади приходять місцеві "царьки" або одіозні особи.

4 липня 2016 року редакція газети була присутня на черговій сесії Демидівської сільської ради, на якій розглядалися різні питання щодо відведення земельних ділянок, податків, членів виконавчого комітету, премій та багато іншого.

Порядок проведення таких сесій сільських рад регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та затвердженим цими ж радами власними регламентами. Сесії рад є відкритими, на них можуть бути присутні будь-які особи, а виступи на на них є публічними.

На редакційний запит редакції, Демидівська сільська рада в особі секретаря Людмили Іванової, відмовилась надати копію регламенту, тому ми не знаємо, як же депутати встановили власний порядок проведення засідань.


Ця сесія Демидівської сільської ради завершилась скандалом, який не вчиняли жодні нормальні посадові особи з часу повалення режиму Януковича. На завершення сесії, депутат Ростислав Ільїч публічно виконав гімн Радянського Союзу.


Це в той час, коли Росія веде відкриту війну проти України. В той час, коли тільки в селі Демидів мобілізовано 70 мешканців. Це є настільки антиморально по відношенню до жителів села, народу України, що пояснень вчинку немає.

Як видно з відео, сільський голова Василь Дідок не тільки жодного зауваження не зробив, а навіть не відреагував. Можливо він і сам дотримується сепаратиських поглядів?


Виконання гімну СРСР у відповідності до ст. 436-1 КК України, є злочином:

1.Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Про даний факт доведено до відома правоохоронних органів та служби безпеки, оскільки без усякого сумніву, депутат Демидівської сільської ради Ростислав Ільїч за таку антидержавницьку та, нашу думку, сператистську поведінку, повинен бути притягнутий до відповідальності.

Дана стаття є продовження циклу "Цар села Демидів" Історія перша. Цареві посіпаки Іванова та Артемчук. Далі буде.

Фотоматеріали використані з відкритих джерел.

Антоніна Чорна
спеціально для газети "Сектор Життя"


пʼятниця, 29 липня 2016 р.

Цар села Демидів. Історія перша. Цареві посіпаки Іванова та Артемчук.

Знайомтесь, це Людмила Іванова, депутат Демидівської сільської ради Вишгородського району та одночасно її секретар. Їй усього 41 рік, вона як для села гарно виглядає, а на час відсутності “Царя” - Демидівського сільського голови Василя Дідка - виконує його обов'язки.
 
.
І ось зараз, вона вирішила проявити свої не тільки організаційні, а й надзвичайно глибокі юридичні знання. А допомагає їй у цьому, вічний землевпорядник сільської ради, Володимир Артемчук, який у цій раді є майстром на всі руки, як то кажуть: “і швець і жнець і на дуді гравець”.


Як показало останнє засідання сесії Демидівської сільради, він розбирається не тільки в питаннях землі, а також в податках, політиці, АТО та багато чого іншому, називаючи сільську раду гучним словом “ми”, наче свою особисту власність.

А у цьому селі, моя рідна сестра Анастасія має у власності спадщину - частинку старої дерев'яної хати, яка збудована ще в 30х роках минулого століття і не зрозуміло як, виділені під нею 12 соток землі.

При цьому, земля під її невеликим сараєм, за давнім рішенням Демидівського сільського голови (а землевпорядник був і є Артемчук), знаходиться у власності іншого співвласника будинку. Це було зроблено умисно, щоб сусіди сварилися між собою, а потім ішли на поклон до "Царя" і просили вирішити спір.

Щоб пройти до належної сестрі частини земельної ділянки, треба здолати вузький прохід шириною дещо більше двох метрів та завдовжки аж 55 метрів. Жодна машина, у випадку якоїсь екстреної ситуації (наприклад пожежна чи швидка) просто туди не проїде.



До цієї землі, з боку городів, прилягає інша частинка землі, яка нікому ніколи не була потрібна і лише через неї можна проїхати на належну сестрі ділянку. З давніх давен сусіди складували на ній сміття та непотріб, вона роками заростала бур'янами. І вже декілька років, Анастасія намагається прибирати сміття та бур'яни, але клопоти з малолітною дитиною, невеликий заробіток не дає змоги все охопити одночасно.


Зважуючи на те, що належна їй земельна ділянка має цільове призначення — для обслуговування будинку, використовуючи своє конституційне право на отримання землі під городництво, Анастасія звернулася до сесії сільської ради із проханням передати їй ту закинуту і нікому не потрібну землю для обробітку.

Одне вона прогадала - навпроти бажаної земельної ділянки живе той самий "Цар", який давно захотів прибрати її до рук, бо йому землі все мало і мало. А у зв'язку з тим, що в свій час сестра судилася з Василем Дідком як сільським головою, він має ще й особисті рахунки.

Так, в день надходження заяви Анастасії до канцелярії сільської ради, була подана така ж заява про виділення цієї ж землі від громадянина, який називає себе багатодітним батьком та зголошується збудувати до осені на цій земельній ділянці будинок! А живе цей громадянин взагалі в іншому кутку села.

За плітками, цього “багатодітного тата” до канцелярії сільської ради привів особисто Василь Дідок. Ні на комісію, ні на сесію цей “тато” так і не з'явився, видно соромно було в очі людям дивитися.

4 липня 2015 року на сесії сільської ради, заява моєї сестри не набрала передбаченої кількості голосів депутатів, питання яке в ній порушене - не було вирішене, тому 7 липня цього ж року, Анастасія повторно звернулася до Демидівської сільської ради із проханням повторно вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення цієї ділянки.

На що, Іванова та Артемчук, враховуючи перебування "Царя" у відпустці, вирішили блиснути розумом і повернули заяву без розгляду, мотивуючи тим, що заява Анастасії вже вирішена. Про відсутність такого рішення ради, яким вирішено питання моєї сестри по суті, доморощені юристи вперто промовчали.


Це маленька історія поневірянь сестри, показує як на феодальному, майже рабському рівні, вирішуються навіть елементарні справи у селі Демидів, де без "поклону" сільському голові нічого не відбувається. Звичайні громадяни є безправними, змушені принижуватися та просити те, що належить їм за законом.

Далі буде.

Марина Ігнатенко

Читайте також "Цар села Демидів. Історія друга. Ростислав Ільїч, депутат-сепаратист."

четвер, 28 липня 2016 р.

Чергова скарга Іванова потрапила до провадження "об'єктивної" судді Наталії Слюсарчук

Перипетії у справі [померлого] Сергія Помазана стрімко продовжуються.



Не так багато часу пройшло після судилища в Богунському районному суді м. Житомир під головуванням судді Зосименко О.М., про яке ми описували у статті "Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?".

У цій справі, на думку Андрія Помазана, сина померлого, суддя вчинив злочин та порушив присягу, тому, він звернувся до Генеральної прокуратури України та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із відповідними заявами.

Після направлення справи на додаткове розслідування, постановою прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р., кримінальне провадження відносно підозрюваного [померлого] Сергія Помазана  було закрито.



Скарга Іванова О.С. на цю постанову потрапила до судді Богунського районного суду м. Житомира Слюсарчук Наталії Федорівни, що вже має досвід, на нашу думку, необ'єктивного розгляду справ та винесення прямо протилежних рішень.

Пошук в єдиному державному реєстрі судових рішень показав, що 10 вересня 2015 року суддя Слюсарчук Н.Ф. вирішувала питання відводу іншої судді цього суду Корицької В.О. заявлений захисником померлого Ібрагімом Татієвим. Так от, у задоволенні відводу було відмовлено на підставі того, що "обставини, на які посилається заявник, не можуть свідчити про неупередженість або необ'єктивність судді".


А вже 6 листопада 2015 року, ця ж суддя вирішувала питання відводу судді Кузнєцова Д.В., що був заявлений самим Івановим О.С. і відвід був задоволений "враховуючи висловлену недовіру судді та з метою недопущення виникнення у заявника сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді".


За наявності одних і тих же підстав в одній і тій же справі, суддя Слюсарчук Н.Ф. прийняла два прямо протилежні рішення і як ви зрозуміли - саме на користь скаржника Іванова О.С.

Судове засідання під головування Слюсарчук Н.Ф. у справі за черговою скаргою Іванова О.С. на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Волківського І.Ю. від 23.06.2016р. відбудеться 29 липня 2016 року о 10 год 30 хв.

Знаючи, як Іванов вміє впливати на суддів (напр. стаття "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), можна спрогнозувати об'єктивність рішення судді Слюсарчук Н.Ф. у вирішенні його питання в цій скарзі. Тому, редакція газети буде продовжувати пильно та уважно слідкувати за перепетіями в цьому процесі.

Антоніна Чорна
спеціально для газети "Сектор Життя"

понеділок, 25 липня 2016 р.

Адвокат як свідок. Гарантії дотримання адвокатської таємниці на практиці.

Обшуки та допити адвокатів  вже не рідкість. Хто тільки їх не проводить  і прокуратура, і національне антикорупційне бюро, і слідчі поліції - наприклад "Обыски в офисах адвокатов: как победить беззаконие?" або "НАБУ проводить обшуки в адвокатів у "газовій справі Онищенка" .

На 25 липня 2016 року Фастівського адвоката Ничік Аліну Валеріївну було викликано на допит слідчим Фастівського відділення Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області в якості свідка щодо обставин справи в якій вона ж надає правову допомогу. Отака юридична плутанина!



Якщо не вдаватись в деталі, то чинне законодавство містить поняття адвокатської таємниці, яка полягає в тому, що адвокат не тільки не може самостійно розголошувати будь яку інформацію отриману від свого клієнта або отриману під час надання правової допомоги клієнту, а його (адвоката) не можна допитати у якості свідка з приводу цієї інформації.



Адвокатська таємниця не є звільненням від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, якщо він скоєний адвокатом, це гарантія забезпечення справедливого правосуддя під час захисту прав інших осіб. Це основоположний принцип. Тому, правоохоронні органи, прокуратура зобов’язанні його дотримуватись.

Будучі свідками неодноразового порушення адвокатської таємниці, які нещодавно відбулись в місті Києві, ми очікували такого ж свавілля і у місті Фастів. Однак, допит адвоката закінчився надзвичайно швидко.



Як повідомив захисник адвокат Катишев С.В., який надавав правову допомогу під час даного допиту, слідчий поліції Віднічук В.В., перевіривши наявність у допитуваної свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, за наявності заборони на розголошення адвокатської таємниці, навіть не розпочав допит.

Цей приклад нам показав, що гарантія адвокатської таємниці є реальною.

Марина Ігнатенко

четвер, 14 липня 2016 р.

Чи знайшов Іванов “підходи” до новопризначеного Генерального прокурора Юрія Луценка?

 

 
У Богунському районному суді міста Житомир під головуванням слідчого судді Зосименка О.М. розглядалась скарга Олексія Іванова на постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р.

Нагадаємо, що в Житомирській місцевій прокуратурі вже довгий час перебувають матеріали кримінального провадження відносно [померлого] Сергія Помазана, який підозрювався у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України.

Скоро буде два роки, як прокуратура вперше закрила дане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях [померлого] Сергія Помазана складу злочинів, але кожна така постанова була оскаржена потерпілим і, як не дивно, була скасована у судовому порядку.

Ми були присутні на розгляді інших скарг Олексія Іванова в Богунському районному суді міста Житомира, які перебували у слідчих суддів Перекупки І.Г. (матеріал "Правосуддя судді Перекупка", матеріал "-Скільки він тобі заплатив? - запитав Іванов у судді"), Єригіної І.М. (матеріал "Луганські каруселі в Житомирі") та отримали негативні враження, як від ведення самого процесу так і від наявності неприхованих неформальних відносин між скаржником Івановим та суддями.



Даний судовий процес під головуванням судді Олександра Зосименка водночас здивував своєю відкритістю та на перший погляд, законністю майбутнього рішення. Озвучені захистом підозрюваного доводи повинні були беззаперечно справити на суддю враження.

Як зазначав захист, ще 2 вересня 2014 року [померлому] Сергію Помазану було повідомлено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України та розпочато проведення слідчих дій.

Останній раз, строк досудового розслідування у даному провадженні був продовжений до 05 травня 2015 року постановою заступника прокурора Житомирської області від 04.03.2016р.




Захист підозрюваного зазначав, що те, що просить Олексій Іванов у своїй скарзі - є слідчими діями, а у відповідності до статті 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Наші надії на повне дотримання слідчим суддею норм Кримінально-процесуального Кодексу не справдились. Ухвалою від 10 червня 2016 року скаргу Олексія Іванова було задоволено, постанову прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момот Д.П. від 25.12.2015р. - скасовано. Фактично, слідчого зобов'язано провести слідчі дії з перевірки вже зібраних доказів.
 


Рішення слідчого судді такого характеру не підлягає оскарженню та перегляду вищими інстанціями, а тому під час його ухвалення, суддя повинен бути вкрай обережний, щоб не помилитися та не допустити порушення Закону.

Не можливо було не побачити очевидну протизаконність прохань скаржника та наявність неспростованих доказів закінчення строку досудового розслідування.

Аналізуючи усі обставини, ми впевнені, що суддя Зосименко О.М. умисно пішов на прийняття незаконного рішення, зобов'язуючи орган досудового слідства вчинити злочин. Тому, оцінку такому завідомо неправосудному рішенню судді повинні давати вже правоохоронні органи.

З власних джерел нам стало відомо, що Олексій Іванов вже "повирішував" питання у Генеральній прокуратурі України з новим керівництвом і остання повинна забрати кримінальну справу до себе на перевірку та дати вичерпні вказівки на його користь.
 
Не зважаючи на неодноразові пропозиції журналістів Олексію Іванову і його представнику адвокату з Херсона Миколі Кононову, за останні роки вони ні разу не дали інтерв'ю із зазначених питань, а також відмовились від публікації їхньої позиції. Ти не менш, ми готові опублікувати їх думку.

Відео Віктора Кравца "Неправосудність судового рішення по Житомирські. Справа [померлого] Сергія Помазана."

 
На цю ж тему стаття редактора газети "Правдошукач" Юрія Шеляженка "Шок для Шокина, или Бомба в стенах Генпрокуратуры".
 
Марина Ігнатенко

субота, 9 липня 2016 р.

Судові забаганки: хочу - закрию, хочу - відкрию.

14.06.2016 року відбулось заключне судове засідання під головуванням судді Зосіменка О.М.  щодо розгляду скарги на дії слідчого прокурора у закритті кримінального провадження у справі [померлого] Помазана С.С.

Прокурор та адвокат [померлого] Помазана С.С. - Катишев С.В. наголошували на тому, що відповідні до скарги  матеріали кримінального провадження були раніше дослідженими всебічно. Відповідно до закінчення термінів розслідування повторні перевірки не можливі.

Суд уважно слухав заперечення. Та виніс рішення, яке на його думку, більш потрібніше.




Чи логічним є повторно відкривати провадження де немає що досліджувати правоохоронцям - незрозуміло.



Майстер-клас від адвоката Кононова М.А. як очікувати рішення суду.

21.06.2016 року в Апеляційному суді Житомирської області відбулось судове засідання за апеляційною скаргою адвоката Катишева С.В. на ухвалу судді Зосименко О.М. у справі [померлого] Помазана С.С.



вівторок, 5 липня 2016 р.

Оборудки із землею. Перший пішов. Хто наступний?

По закінченню проведення журналістського розслідування щодо земельних оборудок Демидівського сільського Голови Обаль С.В. ( детальніше ) ми передали всі напрацьовані матеріали до органів прокуратури.

Результат виявився очікуваним.

Цікаво, чи замислюється нинішній голова щодо виконуваних ним обов’язків перед громадою? 

вівторок, 21 червня 2016 р.

Юристи як взірець дотримання класичних форм одягу та етикету

Поговоримо про етикет. Етикет у сфері юриспруденції.

Певно, що всі звертали увагу на зовнішній вигляд  і консерватизм в одязі у представників юридичних професій. Люди, які присвятили своє життя діяльності у сфері права мають певний стиль, лаконічність в деталях та відповідну поведінку. Особливою зовнішньою ознакою можна вважати - одяг.

Цікаво, що у Правилах поведінки працівника суду (прийнятими Радою Суддів України 06.02.2009 року №33) у пункті 3.4 окремо говориться про зовнішній вигляд працівників суду - носити достойний діловий одяг, уникати екстравагантності.

У Правилах Адвокатської етики від 17.11.2012 у статті 12 про Повагу до адвокатської професії пункт 5 теж вказано, що при здійсненні професійної діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватись загальнорийнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо вовнішнього вигляду.

Статтею 17 Кодексу Професійної Етики та Поведінки Працівників Прокуратури затрерженого наказом Генерального Прокурора від 28.11.2012 року № 123 чітко прописані вимоги до зовнішнього вигляду прокурора: працівник прокуратури під час виконання службових обов’язків має дотримуватись ділового стилю одягу, який вирізняється офіційністю, стриманністю та акуратністю, а також встановленого порядку носіння форменого одягу.

Тобто, консерватизм в деталях одягу, це своєрідне підкреслення сталості та відповідності закону. Це одне з перших, чого вчать майбутніх юристів в освітніх закладах, це те, що певною мірою тримає в рамках та не допускає вольностей перед законом.

Давайте розберемось, що являє собою діловий стиль:

Діловий стиль - один з стилів одягу, призначений для ділової сфери життя суспільства і характеризується строгістю, стриманістю і консерватизмом у виборі тканини, кольору, крою і аксесуарів. Близький до консервативного стилю (наприклад, стиль англійської королеви). Дуже скупо підпорядковується віянням моди, тому практично не змінився з початку XX століття.
Всередині ділового стилю виділяють наступні мікро-стилі:

Як видно з вікіпедії - діловий стиль не передбачає відкрите взуття, яскравий одяг та надмірність прикрас в образі. Також це стосується зачіски та манікюру. 

За дотриманням правил щодо зовнішнього вигляду учасників судового процесу та дбати про свій особистий форменний урочистий одяг має суддя.

Неохайність в зовнішньому вигляді, плаття моделі "халат" здертий манікюр на руках в перемішку з надмірною кількістю прикрас, відкрите взуття накшталт "шльопанців" часто характеризують і внутрішні риси людини, її вихованість і культуру. 

Як приклад недотримання вище вказаних норм ділового єтикету є фото зроблене 21.06.2016 року в приміщенні Апеляційного суду міста Києва. 


На фото адвокат Шаповал Олена Вікторівна, яка є захисником підсудного Телепньова Ю.О., що обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ККУ (про Телепньова, який неодноразово засуджений за шахрайство ст.190 ККУ, ми вже писали в статті: Професія шахрай. Телепньов Юрій Олексійович). 

Ми вважаємо , що подібний зовнішній вигляд не може бути виправданням призначенного засідання на ранок після тривалих свят, аномальності погодних літніх умов та можливою відсутністю приміщення для адвокатів в будівлі суду.

В адвокатській спільноті  неодноразово піднімалось питання щодо зовнішнього вигляду та введення уніформи (на зразок мантії) для адвокатів, які беруть участь в судових засіданнях.
Через необхідність вирішення більш нагальних питань, що є потребами адвокатури, цей пункт Правил Адвокатської етики, поки що, призабутий.

Хоча відсутність уніформи для адвокатів не дає право приходити до зали судового засідання у халаті і тапках.