Боротьба за місце для дитячих майданчиків

Як часто в реальному житті ви спілкуєтесь з депутатом вашого району? Чи взагалі хтось знає свого депутата?  Або може депутат якого ви обрали на виборах ваш сусід і постійно піклується про ваш район, двір, будинок?

Зазвичай у більшості з нас в свідомості досі відгукується якесь соціалістичне, що влада це не ті кого ми обираємо, а ті кого просувають. Ми не усвідомлюємо те, що світ вже змінився і влада стала ближчою до звичайних людей. Частіше стало лунати "...за гроші платників податків" як нагадування про те, що ми і є влада просто уповноважуємо декілька осіб виражати нашу з вами думку в законному полі.

Якщо говорити про депутатів місцевих рад, щоб побачити хоч одного з них вам доведеться в продовж року оббити не один поріг уклінно просячи призначити вам зустріч. Зате напередодні виборів майже кожен стукає у ваші двері. Стандартний набір: дитячий майданчик (гірка-качелька) та дитяче свято з роздачею фарби патріотичних кольорів, щоб могли собі пофарбувати лавочки - проводить кожен другий кандидат, а ще тонни агітаційних матеріалів у поштовій скрині. Головне, виборців не питають чи це їм треба, з нами як завжди спілкуються в односторонньому порядку - обіцянками: "от після виборів, щойно я стану депутатом!!!" та після виборів, як завжди обшарпані стіни парадних, іржаві труби та відсутність гарячої води. Шукайте крайнього..

Тому ми в період агітаційної роботи кандидатів як навіжені маніпулюємо ними вимагаючи поліпшити власне життя "за голос" на виборах. Ми не замислюємось навіть про те, що депутата можно і потрібно навантажувати роботою впродовж всього строку перебування на посаді. Збиратись громадою і працювати. Ставити перед депутатом завдання та досягати їх вирішення. Дійсно, на це піде не одна хвилина нашого з вами часу, але цей час вартий того, щоб район нашого проживання був кращим, достойнішим, цікавішим.

Не можна і не потрібно залишатись осторонь та дозволяти депутату з'являтись перед очима громадян лише перед виборами, потрібно вимагати у депутата звіту за витрачені кошти, за виконану роботу. Лише тоді ми з вами будемо мати чітке уявлення про реальне становище та розміщення дитячих майданчиків у дворі.

Ніч підрахунку

Хто не скаче той москаль.

Пройшов день першої хвіли виборів. Підбиваємо результати.

День почався зарано, десь годині о п'ятій, бо забула перевести годинника.. і судячи по топоту на східцях будинку не я одна.

Готую бутерброди, чай в термос, беру посвідчення і вирушаю шукати пригод. Дільниць для роботи було обрано не багато, але видались вони цікавими.

Найстрашніша. Специфічна маленька дільниця на закритій території. Там одразу відчувається біль і неспокій мешканців. Голосуючих небагато, та й приводять їх групою медперсонал. Вийти  звідти було складно. Жіночка, що була на охороні, ішла на обхід території закривши усі двері. Моторошне місце...

Лікарні. Були тихі спокійні дільниці. там було більше працівників зі спостерігачами аніж виборців.

Школи. О так. Бешкетство відчувається прям на порозі закладу освіти. Особливо мені сподобались дитячі малюнки на стінах. Деякі вигдлядали надто дорослими. Можливо, це через те, що в цій школі вчаться діти з Донбасу.
Так от, на одній з дільниць під закриття прийшла жіночка повіжного віку і почала скандалити з одним спостерігачем. Мотивація її поступку не відома, але дільниця закрилась з великою затримкою і після виклику наряду поліції.

Вцілому, день і ніч пройшли спокійно.Звичайно, в порівнянні з минулими виборами явка була меньшою і не такою жвавою. Та вибір зроблено.

Ощадбанк не міняє копійки на гривні і не приймає платежі одними копійками.

Ощадбанк, щоб йому добре жилося…

 Друзі, чи стикався хтось з вас з розміном грошей у банку? Які враження?

 До мене звернулась знайома з передмістя столиці з розповіддю про те, що її синочок назбирав грошенят у скарбничку, зрозуміло, що це були копійки. Мати привчаючи сина до правильності повела у фінансову установу, єдину що є в населеному пункті і попросила обміняти копійки на купюри, аби легше було розраховуватись в магазині. Так от, касир ощадбанку почала волати жінці, що копійки до обміну вони не приймають, налякала дитину і ті пішли ні з чим.

 У кожного ж з нас є така звичка чистити кармани від дріб’язку та скидати ці копійки в якусь вазочку, назбирала я таким чином у своїй аж 90 гривень по 50 копійок. Пішла в банк. Знаєте, така серйозна і нездоланна.

 Про всі сперечання з працівницею ощадбанку, яка під час розмови постійно жувала сємки (чи горішко-сухарики) я писати не буду. Відповідь була одна: - «Дзвоніть на гарячу лінію». І я подзвонила. Дозвонилась на другий день. Пояснили, що обмін копійок відбувається лише в тих відділеннях є стоять облікові машини з перерахування копійок. Що навіть прийняти оплату рахунку в 100 гривень по копійці можуть відмовити, якщо немає такої машини. Чим, до речі, порушують законодавство. А взагалі такі мої питання на контактний центр поставили консультанта в тупик. Брав 3 рази хвилини на роздуми і у відповідь повідомляв одне і те ж..

Ганьба одним словом…

 Хочу звернутись до НБУ за роз’ясненням, як вважаєте, варто?

Щасливі діти - щасливий світ!

Дитячі мрії про сонечко, щасливе, безтурботне життя. Малюнки, що просто перехоплюють дихання.

                             

Бажаю, щоб ця картина стала неперевершеним початком здійснення мрій маленької дівчинки з Норвегії. Неймовірно сонячне левеня привертає увагу своєю безпосередністю.  Надихає. 

Взагалі дитячі малюнки надихають завжди, деякі замислюють про щось глобальне, деякі дарують тепло, а деякі вимальовують у пам'яті дещо втрачене. Особливо перед яскравою подорожжю літаком. 

Виставка дитячих малюнків з усіх куточків світу відбулась в терміналі А Київського аеропорту в Жулянах (Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)). 

Організатором виступила Благодійна організація фонд "Таланти України".  А Наталочка Тонкаль в якості арт-терапевта  проводила безкоштовні  майстер класи з дітками, що вилітають, в рамках популяризації міжнародної дитячої виставки картин "Палітра фантазій" . 

 

У деяких дітей виявились таланти до мистецтва, про які не знали батьки, деякі відкрили для себе новий спосіб малювання надувними кульками, а дехто від душі повеселився змішуючи кольори веселки.

У вересні з картинами можна буде зустрітися знову, на цей раз у всеукраїнському турне, що почнеться зі Львову. В період з 8 по 25 вересня 2015 року в Дитячому центрі розвитку та дозвілля "Під спільним дахом" (м. Львів вул.Залізняка, 5 ).

Ось, що про мистецьку виставку каже сама арт- терапевт Наталочка Тонкаль: - Виставка для дітей і про дітей, для відкриття іх таланту. 

Головне, щоб було бажання до малювання. Творіть та надихайте близьких. Подавайте заявки на конкурс та виставляйте свої роботи.

Окремо хочу розповісти про дівчику, що намалювала картину "Левеня". Ця картина не підходить у рамки проєкту за певним критерієм відбору.  Авторці картини всього 5 років та вона має захворювання на ДЦП. Малювати їй вкрай важко, та все ж. Бажаю Крістіан Санд і надалі дарувати світові такі чудові картини, а батькам діточок з подібним діагнозом не втрачати надії на щасливе майбутнє. 

Фото в аеропорту «Жуляни» фотографа Віталія Несенюка

Фото Крістіан Санд люб'язно надані Благодійним фондом "Таланти України" .

Чаювання з Принцесою Гудзик

Принцеса Гудзик. Смачненька. Інколи солоденька, а інколи з перчинкою. Таке ням ням для вибагливих.

 
 
 
 

Та казку треба розповідати з початку. Отже, жила собі маленька дівчинка. Гарненька. Чепурненька. Розумненька. І безмежно добра. Часто допомагала дома по господарству. За її добрі вчинки і гарну роботу бабуся дозволяла своїй маленькій Принцесі гратись гудзиками із чарівної скрині. За це всі люди прозвали Принцесу - Гудзиком.

Одного разу, бавлячись чарівними гудзиками у саду Принцеса не помітила, як до неї підішла старенька жіночка. Це була Відьма, яка завжди мріяла, щоб їй по господарству також допомагала гарна дівчинка Принцеса Гудзик.

Відьма почала пропонувати Принцесі полетіти жити до неї, та Принцеса все відмовлялась. В один день Відьма вирішила вкрасти Принцесу. Сталося, як гадалося. Принцеса Гудзик опинилась в величезному замку старої Відьми.

Відьма дуже тішилась тим. що нарешті в неї буде гарно та чисто, бо Принцеса не покладаючи рук наводила лад в господарстві. І кожень день просилась відпустити її додому.  Від суму за рідною домівкою Принцеса стала випікати смаколики.

Одного разу, Принцеса запропонулава Відьмі гру: хто знайде гудзик у смаколику той і замовляє бажання. Стали грати. Перші два рази вигравала Відьма. Та от в один сонячний день пощастило Принцесі...

Відьма- бабуся дуже плака та просила її не забувати. Принцеса не забуває. Щодня надсилає Відьмі чарівні смаколики щастя від якиї теплішає на душі.


Мені стала нагода познайомитись з Принцесою в рамках фотовиставки Наталочки Тонкаль "Грузія очима українців"  в започаткованій традиції чаювання.  Принцеса Гудзик прийшла на зустріч зі смачним печивом та варенням, що надихає.

Це дуже - дуже смачно!

Фотовиставка продовжується до 10 серпня 2015 року в The Centre of Ukrainian Culture and Arts  і чаювання не останнє. Слідкуйте за новинами.

Грузія очима українців

Грузія очима українців, а точніше чарівних україночок. Наталочка Тонкаль знову надихає на неймовірні пригоди та закохує у таку близьку для нас, в останній час країну - Грузію.  Вона не розповідає про зміни, вона не говорить про проблеми, вона оповідає характер, привітність та гостинність гірського краю.

https://www.youtube.com/watch?v=FPQqtkT0m8g&feature=youtu.

Як говорить гаряче серце, про що шепоче тепле море, кому світить маяк можна дізнатись за адресою м. Київ вул. Хорива 19В Центр Української Культури від сьогодні та до 20 липня.

Правий Сектор. Мукачевське протистояння.

11.07.2015 року.
Почалось.

Те, що дзвініло у повітрі наче комар у вусі, почало набридати. Боротися з несправедливістю вже простими, звичними договірними методами, стало не актуально. В дитячих казках про Праду і Кривду Правда завжди капостить Кривді, а під фінал взагалі вбиває. То може Кривда не така вже й погана?

Правий Сектор називають по різному, візитка Яроша взагалі феноменальне явище, та все ж. Які б багатства не ділили можновладці між собою вонине варті людського життя. Сьогодні їх було, за неперевіреними данними, троє,

Чому Майданівська влада намагається позбутись волонтерів і добровольців вже можна зрозуміти. Тому терпіти не можна. Кожен сам обирає власне майбутнє - хтось с вітряками, а хтось з ланцюгами.

Ніч на Банківський видалась спокійною. Побачимо, що буде далі.

вимоги Правого Сектора до влади: https://www.youtube.com/watch?v=I4GHbtiyFyY

люди чи звірі?

З цим мужнім воїном я знайома не так давно, всього навсього - все життя. Колись ми разом працювали в одній компанії і жили в одному районі столиці. За час нашої дружби ми знаємо, що можна покластись один на одного навіть у самих нестандартних життєвих ситуаціях. Але краще ходити в кіно на прем'єри!

Він, професійний військовий (якщо можна так мовити). Ще за мирного життя я називала його "кіборгом"  - чи то, за професійні травми чи то, душевні. Як називати тепер, вже навіть і не знаю. В свій час воїна, як то часто у нас буває, списали в мирне життя. Він цим переймався, бо важко все таки жити в спокійному житті після активних бойових дій. Та все ж...

Коли в Україні почались перші військові дії - побіг у військомат. Пам'ята його телефонні дзвінки з докором про те, що не беруть, і військову польову форму, випрасовану, на стільці. В якийсь момент наше спілкування обірвалось, десь на пів року, а потім звістка про шпиталь, про поранення, тривале лікування і ... неочікуваний дзвінок з поля бою:

- Маруся, я можу спати!!! - радісно кричав мені у слухавку "кіборг" - як добре що ти знайшлась!

Ми говорили годинами, в той час коли хлопці спали у бліндажі, інколи він говорив без зупинки, іноді дзвонив і мовчав, а найчастіше просив йому щось розказати. І я розказувала, думаючи, що мої дівочі, замріяні розповіді про боротьбу з кухонною плитою, малювання картин та розмальовок, вишивки, споглядання весни у вікно та якісь не цікаві робочі моменти. Аж ні, він просто слухав голос.

За час перебування "кіборга" на передовій, за допомогою телефона я зуміла познайомитись чи не з усіма його бойовими побратимами, але весь час в розмовах я боялась про когось запитувати, тому що звістка про смерть одного з них була найтяжчою.

Інколи "кіборг" дзвонив і на щось скаржився, так ненав'язливо, частіше, про те, що у хлопців немає звичайних дрібниць, чи то телефонів, які часто страждали в боях, вологих серветок, а найголовніше дитячих малюнків. Ми з друзями збирали, що могли і передавали.

В один день прийшло фото - "кіборг" змінив зовнішність: відростив бороду та вуса, змужнів і чомусь ще старший. Ще одне фото  -  це ж обличчя, обгоріле вщент... і ще декілька фотографій залишків танку. І це в той час коли діють Мінські домовленості про повне припинення вогню. Але ж там на передовій їх  б'ють, нещадно б'ють!

Через декілька тижнів після цього бою ми зустрілисью. Він дуже не хотів, щоб я бачила його перев'язаного і до останнього сподівався, що я не приїду - не на ту натрапив! Говорили декілька годин про різне. Коли зайшла мова про лікування, сказав, що з Маріупольської лікарні хотів втекти майже одразу: з переламаними ребрами, кульовими поранненнями, обгорівший. Каже що там, в цій лікарні, дуже не люблять українських воїнів.

Я б не написала цю оповідку, якби сьогодні не побачила відео про те, як медсестра Маріупольській лікарні знущається над щойно прооперованим хлопцем з АТО

Можливо після такого, хтось з легкопоранених не захоче повертатись в зону бойових дій, передумає. А можливо і навпаки.

За три дні мій друг "кіборг" знову стане в стрій. Най буде йому все добре!

Nokia - це не тільки телефон!

Наскільки безпечні Хмарки?
Що в них корисного та що з цифровими Хмарками можна робити?
Про це знає компанія Nokia Network.

 Безпека.

От сидиш ти така, вранішня, ще трохи сонна у своєму улюбленому блозі, а в цей час всі твої СМСки, особисті фото та записи з телефону збираються у якогось маньяка на диску. Ще й одночасно він тебе фотографує отаку вранішню, сонну, замріяну, в блозі. А потім ти випадково натикаєшся на відео в ютубі зі знайомим тобі з дитинства обличчям в головній ролі. Паніка.


На форумі Nokia мені розповіли, що можна захистити свої данні. Саме зараз вчасно починати вчитись використовувати програми безпеки, які дозволяють попередити посягання зломисників на твоє приватне цифрове життя.  І навіть є достатньо часу для підготовки до більш широкого використання Хмарок. Адже у нас всього навсього 3G, хоча і на цьому етапі передача даних швидка.


От добре, з цим розібрались. Тепер я знаю, як забезпечити своє приватне цифрове життя від посягань маньяків.

Тепер будемо робиратись з безпекою використання та довкіллям.

Так так, ось як нові технології "думають" про навколишнє середовище.

Останім часом все частіше використовую свій смартфон на повну потужність.  Емейли, дзвінки, керівництво, клієнти... та от раптово НЕМАЄ ЗВ'ЯЗКУ ні не просто нема, взагалі нема. Застаріла техніка не справляється з стрімким навантаженням  та збільшенням обсягів передачі даних - перегрівається, виходить з ладу. Буває таке, що там де раніше був якісний зв'язок - наразі повна його відсутність. Інколи це дуже шкодить бізнесу. І заважає щоденному процесу телефонних переговорів.


Сучасні розробки в галузі антенно- фідерних систем та приймально передавального тракту стільникового зв'язку дозволили значно зменьшити розмір видимих конструкцій антен, в наслідок чого з дахів будинків поступово зникають звичні нам "банки" антен базових станцій.
Тобто тепер вони такі маленькі, що запросто можна одну з таких покласти до себе в шафу.

Або таку антену можна спокійпо поставити біля свого офісу  та завжди мати високоякісний зв'язок. 

Отже, новинки цифрових технологій заворожують, цікавлять..і руйнують мої стереотипи.. тому що виявляється  Nokia -  це не тільки телефон!