пʼятниця, 22 жовтня 2021 р.

МАКСИМ МИКИТАСЬ новые эпизоды криминального настоящего

Помимо крупных криминальных проступков в финансовой сфере Максим Микитась не брезгует и мелким хулиганством относительно бывших бизнес-партнеров и сотрудников. Часто, свои проступки он старается уладить с помощью наличных, но иногда содеянное переходит все границы.

https://www.youtube.com/watch?v=bD0pZQJw3lI



 

Максим Микитась известен как нардеп Украины VIII созыва, президент корпорации «Укрбуд». Но более известен общественности вереницей уголовных дел, которые пестрым шлейфом тянутся за ним уже несколько лет.

Максима Микитася и еще семерых подозревают в коррупционных схемах, связанных с жильем для Нацгвардии.

Максима Микитася обвиняют в похищении собственного юриста, Олега Мирошниченка, который не смог решить поставленную перед ним задачу.

 

Специально для «Сектор Життя» Катерина Бобровская:

Во время исследования дела по "Укрбуду", мы обратили внимание в частности на партнерские отношения Микитася Максима с  Майбородой Олегом, которые в процессе уже имеющихся уголовных дел все больше усугублялись. Одним из эпизодов агресивных действий со стороны Микитася Максима стало осеннее обострение которое закончилось жестоким избиением Майбороды Олега в районе Борисполя.

Как сообщил нам адвокат Олега Майбороды Хоруженко Вадим Анатолиевич:

Изначально материалы зарегистрированы по факту нанесения легких телесных повреждений, мы сторона потерпевшая, понимаем, что квалификация должна измениться, мы ожидаем этого сейчас от следствия, сегодня уголовный кодекс предусматривает ответственность за нанесение побоев, за нанесение удара который причинил боль, вот, поэтому квалификация она в данном этапе должна по идеи измениться, следствие сегодня принимает все процессуальные правильные следственные действия которые следует предпринимать на стадии до оглашения подозрения такие следственные действия активно идут сейчас такие следственные действия еще предусмотрены поэтому мы ожидаем такого четкого правильного непредвзятого досудебного расследования.

Редактор:

Скажите, пожалуйста, Ваше мнение, можно ли квалифицировать данное преступление как еще один эпизод в агрессивном отношении Максима Микитася к Олегу Майбороде в тех криминальных делах, которые относительно них на сегодняшний день рассматриваются?

Хорунженко:

Безусловно, позиция эта последовательна, риски существовали всегда. Сейчас, к сожалению, они уже обрели облик действий со стороны Микитася.  И сегодня мы уже видим, такие действия переходят грань допустимого. Если раньше это было предвзятым отношением, да, неприятных. Если раньше это на уровне наших предположений, что такое может случиться, то теперь мы имеем состоявшийся факт.

И слава Богу, что это закончилось именно таким результатом, а не каким-либо другим потому что, все могло быть намного хуже. Если бы рядом не оказались люди, которые препятствовали Микитасю в дальнейшем нанесении побоев.

Это же нам подтвердил и сам Майборода Олег, согласившись дать короткое интервью:

Редактор:

Могут ли нанесённые Вам увечья быть связанными с тем, в какой-то момент, Жену Наталью (жену Микитася) обвиняли в том, что она собралась украсть Вашего сына?

 Олег Майборода:

Да, конечно. Скорее всего это и было так, потому что, когда он, скажем, напал на меня, первое это он говорил про какие-то деньги, а второе он прямо так и сказал: «Ну ты, там против моей жены возбудил уголовные дела!».  Он вообще человек спонтанный. Если он себя так повел, находясь под домашним арестом, случайно меня увидел и специально поехал за мной! Это ж не то, что мы столкнулись где-то на улице.

Редактор:

Эта встреча была не случайна?

Олег Майборода:

 Нет. Он увидел меня, я понимаю, что случайно, так как он недалеко там живет. Наверное, был там в ресторане, я проезжал, номера моей машины он знает, номера простые. И вот там поехал за мной и поддавшись эмоциям, был он там в состоянии алкогольного, не был?! Но это он специально сделал в том то и весь он. Его поступок, серьезность поступка… нанес он там не серьезные увечья. С одной стороны, для криминалистов, если бы были он бил меня ногами было бы более понятно. А зачем мне?

Редактор:

Было ли у Вас предположение, что он как-то хочет помириться, наладить контакты?

Олег Майборода:

Нет. Он же, я говорю, первое что, он улыбался, но он ехидно улыбался. И его фраза «Ну как ты живешь на мои сворованные деньги?» поэтому какое тут…

 Редактор:

Тоесть он все равно Вас обвинял?

Олег Майборода:

Да, первое что сказал он «Привет, Олег! Ну как ты живешь на мои сворованные деньги?». Я говорю:

- Плохо.

- А, чего плохо?

- Я у тебя ничего не воровал

- Тебя что, ударить?

Ну а дальше, он же еще махал руками, после того как ударил. Охранник мой его как-то там обхватил и начал оттаскивать. И он просто начал кричать: «Вот ты там на мою жену завел уголовные дела…» и так далее. Я завел уголовные дела потому что в интернете появились неоднозначные публикации.

Редактор:

Микитась помимо того, что против Вас проявляет агрессию так еще и относительно других?

Олег Майборода:

Еще в 2019 году, летом, когда готовились к перевыборам. Он на своем округе поехал на встречу с избирателями.  Там же, нанес телесные повреждения «голове сильрады», разбил его телефон, было возбуждено уголовное дело в ДБР, передали его в суд. Подписали мировую. Я так понимаю, Микитась договорился с этим головой, вину признал. Больше не знаю, как оно там движется- не движется. Но это его характер показывает, что он импульсивный.

СМСки он мне угрожающие, тоесть не совсем угрожающие, больше похабные. В начале 2021 года 4 января, неожиданно три СМСки «ты такой, сякой, жизнь тебя догонит»

Он действительно такой злопамятный человек.

За подобным интервью мы обращались и к Максиму Викторовичу Микитасю, по всем доступным нам каналам связи. Но на момент выхода материала в эфир «абонент вне зоны доступа».

Влечет ли за собой последствия действия, произошедшие в сентябре и как это, повлияет на другие криминальные дела, узнаем позже.

Мы продолжаем следить за развитием событий вокруг дела «УкрБуда» и всесторонне освещать эти процессы.

 

вівторок, 12 жовтня 2021 р.

Злочинне угрупування Нікополя

 Характеристика поняття «вчинення злочину організованою групою» включає в себе: кількість учасників, зорганізовану ними участь у злочинному об’єднанні, що охоплює і злочини, які ними вчиняються з наявним організатором, наявністю саме організатору і виконавців.

Частиною 3 статті 28 ККУ Законотворець чітко визначив кількісну характеристику злочинного угрупування:

«Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.»

Але попри це, судова практика визначає, що в організованій групі вчинення злочину може бути здійснено не трьома, а одним або двома учасниками організованої групи, а може статися і опосередковане скоєння злочину. Проте, у будь якому випадку  має бути доведено, що така група була утворена  попередньо, тобто вона набула обов’язкових ознак , які характеризують її як організовану.

 У справі братів Петренків, що сталась у Нікополі, не все так однозначно. Зараз на лаві підсудних двоє, звинувачення відповідно до п. 1, 7, 12 статті 115 Кримінального кодексу України. Та за даними інтерв’ю адвоката Олександра Васильовича Скирко, яке він надав виданню «Город Никополь», автор статті вважає, що брати Петренки стали випадковими учасниками перестрілки. Що до організованої групи вони не мають стосунку.

Спроба журналістів розібратись у цій справі може передчасно завадити розгляду справи у судовому порядку. Тому, поки що, ми будемо використовувати матеріали, які є у вільному доступі.

Отже, історія перша: кохання

Павло Біляшевич знайомиться із чарівною жінкою Христиною Жовніною, колишньою дружиною Максима Жовніна від шлюбу з яким має двійко дітей. Стосунки між Павлом та Христиною стрімко розвиваються, пара через короткий час починає мешкати разом.

Колишньому чоловікові це не подобалось, попри офіційне розлучення та нове кохання Павло заважав Максиму у контролі над Христиною.

Ще більше підігрівав ситуацію друг Максима Сергій Костровський, який ситуацію зі стосунками між Христиною та Павлом оцінив як особисту образу та плюндрування імені Максима Жовніна.

Викликаючи на постійні «розмови» Максим пояснював Павлові вартість вкладених у свою колишню дружину сил. Доводив, що спілкування з його дітьми то, є велика привілея, якої останній не заслуговує.

Історія друга: помста

Максим Жовнін відомий син впливової підприємиці з Нікополя, Тетяни Жовніної. Тривалий час займається бізнесом, часто використовуючи брудні методи для власного збагачення. Одним із таких було використання своєї дружини Христини у якості «фунта» під час виселення людей із місцевого гуртожитку, аби привласнити орієнтовно 12 млн. гривень.

Маючи впливових друзів у місцевій верхівці влади, користуючись зв’язками Максиму не важно вести бізнес, але для деяких справ йому потрібні не бізнес зв’язки. Таким чином Жовнін збирає навколо себе компанію «цепних псів», які за першою командою виконують його примхи.

У момент втрати колишньої дружини Максим починає діяти, аби повернути своє «майно», адже для нього Христина не більше ніж особа для особливих доручень.

Постійними виконавцями складних фізичних доручень є добре проспонсоровані хлопці із бійцівського клубу «Доберман». Наближеними до Жовніна серед них є Сергій Костровський, Олег Раєвський, брати Петренки, за домовленістю вони виконують перевірку роботи охорони підприємства «Нікобудпрогрес». Звісно, не офіційно.

Скрін інтерв’ю адвоката Скірко газеті «Город Никополь»

Зважаючи на особисту образу сприйняту Костровським через близькі стосунки Павла Біляшевича та Христини Жовніної було прийнято до дій план помсти задіюючи спортсменів клубу «Доберман» та особистих «бойовиків» Жовніна.

Це були поступальні дії, в які втягували найближче оточення Павла Біляшевича: близьких друзів, братів, бізнес.

Епізод: Нічний клуб «Еліт-клуб» у молодшого брата Павла Олександра виникає непорозуміння із дівчиною в результаті чого відбувається сутичка. Аби уникнути подальшого конфлікту, Олександр переміщується до іншого нічного клубу міста. Де вже за годину з ним вирішують "порозмовляти" щодо вразливості почуттів дівчат бійці «Доберману», які за командою з’явились у кількості 15 осіб та вступили у нерівне протистояння з Олександром та його друзями, вочевидь команда була налякати.

Епізод: На зустріч із Олександром та Миколою Біляшевичами приходять брати Петренки у супроводі «цепних псів» та вже у відкриту демонструють свою перевагу тримаючи в руках автомати. Дочекавшись Костровського Сергія та Раєвського Олега брати Петренки разом з бійцями, злісно побили Олександра і його друзів.

У своїх поясненнях слідчому Сергій Костровський повідомив, що виключно провів бесіду щодо поведінки у нічному клубі. Такі бесіди Костровський проводить часто, застосовуючи свою перевагу щодо інших відвідувачів закладу.

Епізод: Павло отримує одне за одним повідомлення через різних осіб щодо позбавлення його майна через стосунки з дівчиною. Пізніше погрози стають складнішими і вже стосуються його життя.

Останній епізод: 16.09.2020 місцеві ЗМІ наперебій повідомляють про перестрілку рано вранці 14.09.2020 у якій загинуло двоє чоловіків. Павло Біляшевич та Ілья Александрушкін. Звинувачення падає на братів Петренків. Інших учасників злочинного угрупування слідство «не бачить». (Дані про цей епізод в повному обсязі не розкриваємо, через розгляд справи у суді першої інстанції).

В юридичних джерелах зазначається, що лідер-організатор виконує такі функції: планує, контролює та координує злочинну діяльність групи, визначає способи досягнення мети; контролює основні канали інформації й внутрішні зв’язки членів групи; «представляє» групу у злочинному середовищі; заохочує та карає членів групи; здійснює функції арбітражу та посередництва. 

Крім того, слід звернути увагу, що (не) обов’язковими ознаками, зазначеними у законодавстві (ч. 3 ст. 28 ККУ) є наявність плану, відомого всім учасникам групи, а також розподілу функцій учасників групи. Розподіл  функцій учасників полягає у визначені призначення кожного учасника групи у підготовці та вчинені принаймні одного злочину. Також (не) обов’язковою ознакою організованої групи є озброєність. У постанові Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах про бандитизм» від 07 липня 1995 року у якій банда визначається як стійка організована озброєна група з двох або більше осіб, які попередньо об’єднались  для вчинення одного або декількох нападів на громадян чи підприємства, установи та організації незалежно від їх форм власності. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику  розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року «бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки».

 З урахуванням вищенаведених положень можна констатувати, що для організованої групи, яка визнається бандою, ознака озброєності характерна якщо ця група володіє вогнепальною зброєю або має холодну зброю.

Об’єктивною та суб’єктивною ознакою банди можна вважати співучасть починаючи від первинних домовленостей та планів, навіть якщо учасник на будь якому етапі полишив угруповання. Спільність як сутнісне ядро співучасть передбачає, що взаємодія  і спільність дій співучасників унеможливлюють односторонній зв’язок  між ними, який виключає навіть мінімальну змову на спільну злочинну діяльність (співучасть). Кожен із співучасників має усвідомлювати, що він діє не один, а спільно з іншим.

Попри явність створеного злочинного угрупування у місті Нікополь та багатьох епізодів у інших справах пов’язаних із Максимом Жовніним слідство  навіть не намагається розслідувати питання бандитизму.

Тривалий час розслідуванням злочинів скоєних угрупованням Максима Жовніна займався місцевий активіст Олександр Тихон та раптова його смерть вимусила припинити подальше збирання фактів діяльності банди.

Слідчо-судовою практикою, емпіричними даними доведено: найбільша кількість злочинів, що вчиняються організованими групами, у першу чергу, у сферах, де забезпечується отримання незаконної вигоди та можна  здійснити  незаконне збагачення, реалізуються політичні, релігійні, економічні незаконні цілі.

Аналіз відповідних складів злочинів показує, що в багатьох випадках вчинення злочину організованою групою визначається обставиною, що обтяжує кримінальну відповідальність і законодавець вказує її в кваліфікованому або особливо кваліфікованому складі злочину. Про дану особливість у справі Петренків жодного слова. Слідчі органи не вважають за необхідне бачити ці особливості.

Вважаємо цю статтю офіційною заявою до правоохоронних органів щодо перевірки вказаних осіб до причетності до організованого угрупування.

вівторок, 21 вересня 2021 р.

Як батькові стати рівноправним у процесі виховання дитини

Зазвичай на теренах України батьки (чоловіки) втрачають своє право до виховання дитини щойно дружина вирішує розлучитись. За даними Міністерства сім’ї, молоді та спорту, в Україні є лише близько 2% татусів-одинаків. Про те, що вони дискриміновані у своїх правах та пільгах навіть не варто говорити. І це за умови, що батько є громадянином України. А якщо ні?

Про сварки та позбавлення права на дітей серед багатіїв у вільному доступі чимало розповідей. Частіше у них батьки «відбирають» дітей у матерів і не дають спілкуватись. У чи не єдиному випадку піарне розлучення Антіна Мухарського та Сніжани Єгорової було показовим у плані надуманих причин не бажання матері дозволити побачення батька з дітьми. Та й тут ситуація була у фазі загострення на момент розлучення батьків. А якщо батьки перебувають у шлюбі?  Як відіграється на дитині раптове загострення сімейного конфлікту? Як довго витримає дитина перебуваючи у нервовій напрузі під час конфлікту батьків?

Психологічна травма (?)

Щаслива родина: батько, мати і дитина. Він громадянин Ізраїлю, вона – України, дитина народжена у шлюбі на території України. Постійно проживають в Києві, чоловік має бізнес, жінка займається хатнім господарством та сином. У вихованні дитини приймають участь разом. Хлопчик відвідує дитячий садок та готується до першого класу столичної школи.

В один момент жінка почала жалітись, що вдома їй нудно та вирішила поїхати на пару днів до Краматорська Донецької області, в гості до родичів. Це відбулось одразу після весіннього карантину через COVID. Поїхала разом із сином. 2 червня 2020 року стало останнім днем  суспільного проживання родини.  

За декілька днів, чоловік почав хвилюватись, що дружина із сином не повернулась. На телефонні дзвінки майже не відповідає, на sms не реагує. Поїздка до Краматорську була невтішна - повідомлення про розлучення. Завдяки «знайомому» психологу, мати хлопчика, отримує довідку в який вбачається заборона до спілкування дитини з батьком. В подальшому, ця довідка є головним аргументом до маніпуляцій у правоохоронних органах та соціальних службах з не допуску батька до спілкування з дитиною.

Використовуючи особисті зв’язки мати створює перепони батькові до спілкування з сином. Таким чином виникають зафіксовані порушення. Більшість з них скасовується судовими інстанціями та все це забирає цінний час, який можливо провести з дитиною.

Постійне напруження, плутанина в показах свідків, підробка документів, ксенофобія та гоніння. Бюрократична машина запущена на повний хід. Але місцеві зазвичай не сприймають запитів людей з інших областей, особливо вихідців з інших країн.

Понад 20 кримінальних справ у Києві та Краматорську щодо працівників освіти, соціальної служби, правоохоронних органів та дружини зафіксовано батьком Олександром, який намагається в законний спосіб захистити свої права та права дитини.

Зважаючи на те, що відповідно до закону родина є повноцінною згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім’ї своїх батьків навіть тоді, коли спільно з ними не проживає. У цьому випадку син, через штучно створені обставини, стає напівсиротою.

Періодично, дружина Алла, дозволяє синові зателефонувати батьку через «скайп», не відео зв’язком, лише голосовим. У зручний для неї час. Під пильним наглядом з її сторони. Та й  ці розмови більше схожі мов записані на плівку фрази відтворювані у хаотичному порядку.

Єдина втіха зустріч із сином – це школа.

Хоча навіть там побачити сина наодинці батько Олександр не може. Зовсім. Основною перепоною є: або особистий супровід директора школи до кабінету для зустрічі з дитиною під назвою «Ізолятор» або в момент очікування батьком на зустріч у холі школи, вивід дитини через аварійний вихід, щоб така зустріч не відбулась.

Освіта і батьківство

Через недомовленість між батьками, бажанням одного позбавитись родинних стосунків, а іншого зберегти сім’ю, «розмінною монетою» у цьому, стала дитина. Державні служби, які мають захищати та примирювати спотворюють ситуацію та створюють родюче підґрунтя для ще більшого конфлікту.

Одним з таких чинників став директор Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Микола Михайлович Коваленко. За 2020-2021 навчальний рік цей директор взяв на себе відповідальність до забезпечення уникнення спілкування батька Олександра із сином. Вигадуючи мільйон причин  для унеможливлення побачення з сином. Відсутність доступу до особової справи дитини, зустріч безпосередньо з дитиною, відмови у бажанні батька перевірити навчальний процес сина.


Розуміючи всю абсурдність ситуації, відсутність відповідних заяв від батьків у відділі освіти, школі та соціальній службі, директор уповноважив себе бути ментором у вирішенні сімейного конфлікту. Навіть порушена за це кримінальна справа його не спинила. Він і далі продовжує наполягати на своєму та відмовляти батькові до спілкування з сином.

Директор школи відстоюючи свою позицію «рятівника» дитини в свою чергу позбавляє останнього можливості повноцінного розвитку, адже дитина потребує достатньої уваги як від матері так і від батька. Через особисті прив’язки до дружини Алли він вважає себе «лицарем оборонцем» водночас наносячи непоправну психологічну травму дитині.

Визначення місця проживання дитини

Шаленим тиском на дитину є й постійне підбурювання матері до конфлікту. Із телефонних розмов із сином Олександр дізнається, що всі оточуючі його дитини вважать, що батько не сумлінно виконує свої обов’язки. При чому за фактом, він позбавлений такої можливості.



 

Олександром справно, за власної ініціативи, сплачуються кошти на утримання дитини на особовий рахунок  сина відкритий у банку, заявлені предмети на «шкільні та особисті потреби» дитини направляються поштою. Інколи навіть речі і подарунки батько привозить особисто, за вказаною адресою місцезнаходження дитини, але квартира закрита. Бо, за зазначеним місцем вже давно ніхто не проживає, а поштові відправлення дружина приймати відмовляється.



Судові інстанції Донецької області не можуть адекватно прийняти рішення щодо визначення місця проживання дитини, адже батьки фактично перебувають у шлюбі та живуть в різних містах України.. 

Кожен крок батька до вирішення конфліктної ситуації закінчується новим загостренням. Кожне сказане слово спотворюється та перекручується. Кожна спроба налагодити стосунки закінчується покаранням у вигляді заборони спілкування із сином.

Реальної мотивації цих дій з боку дружини ніхто не знає,  від спілкування з нами вона відмовилась, її адвокат коментар не надав.

Тож, сподіваємось що у цієї історії в решті решт буде щасливий фінал.

 

 

 

 

четвер, 16 вересня 2021 р.

Судді боягузи (?)

 У 2017 році відбулась знакова подія у судовій системі України коли вкотре стало зрозумілим, що судова система беззахисна. Місто Нікополь Дніпропетровської області, постраждалий у кримінальній справі, батько одного із загиблих, підірвав у залі суду дві бойові гранати. «Шумовий ефект» посів перше місце у всіх таблоїдних виданнях не тільки України.

За основною версією події, причиною такого вчинку з боку потерпілого [батька], стало постійне затягування справи у судовому процесі та переносу судових засідань. В одному з видань називають й іншу причину, зі слів дружини потерпілого [батька], стала розмова з адвокатом у якій лунали цифри грошового еквіваленту, які потрібно занести до суду для пришвидшення вирішення питання по суті.

Вчинок зроблений [батьком] одного із загиблих жодним чином не пришвидшив розгляд справи наступне судове засідання у якій призначено на 22.09.2021 о 15:00 у приміщенні Нікопольського міськрайонного суду за головування судді Чуприни Андрія Петровича і колегії Клименко Ірини В’ячеславівни та Багрової Анжеліки Геннадіївни. (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

29 липня 2021 року у Нікопольському міськрайонному суді відбулось судове засідання по обвинуваченню братів Петренків у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України. У цій справі головуючий суддя Клименко Ірина В'ячеславівна колегія Чуприна Андрій Петрович та Борисова Наталія Анатоліївна.

Котре засідання поспіль судді не бажають розглядати жодних клопотань в тому числі про обрання міри запобіжного заходу (про який ми писали у статті Правосуддя по Нікопольски). На цей раз колегія вирішила «надути губки мов мале дівчисько» та закатали розборки із потерпілим через його скаргу до Вищої ради правосуддя: суддя Клименко вважає, що потерпілий Біляшевич настільки не довіряє складу колегії суддів, що по-перше заявляв відвід (ред. відхилений цією колегією у попередньому засіданні), ним було направлено скаргу до Вищої ради правосуддя (ВПР) в якій серед іншого він обвинувачує суддів: «Про те, що судді порушили поведінку, що порочить звання суддів та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя суддів, статусу… Тому з цих підстав судді заявляють самовідвід, бо це є такий критерій, що потерпілий настільки не довіряє суддям, що пише такі звинувачення!»

Далі почали виясняти у потерпілого Біляшевича чому той написав таку скаргу до ВПР, нащо він це зробив, як у нього вистачило наснаги таке зробити.

Опитавши думку учасників процесу судді видалились до нарадчої кімнати.

За двадцять хвилин колегія оголосила вступну та резолютивну частину ухвали, якою самоусунулись від суддівства у цій справі. Знаючи наперед, що заразом  буде розглядатись питання підсудності цієї справи, бо у Нікополі є лише чотири судді  із допуском до кримінальних справ. В колегії троє.

Апеляційна інстанція скасувала самовідвід.

Тепер справа буде розглядатись переобраною колегією. Судді Клименко у ній вже немає. Зважаючи на її тісні зв’язки із місцевою прокуратурою не важко зрозуміти мотивацію таких її дій.

Наостанок «ображена» колегія суддів написала заяву до прокуратури про втручання в діяльність судді по здійсненню правосуддя на одного із адвокатів та журналістів місцевого видання.

Судді вважають, що висвітлення судового процесу це втручання в особисте життя і тиск (ред. заборона до зйомки процесу). Що нагадування про події 2017 року це залякування суддів. Що прохання адвокатів провести підготовче засідання та розглянути клопотання про обрання міри запобіжного заходу - це маніпуляції.

 У своїй заяві до прокуратури судді наполягають на тому, що адвокат завчасно повідомила журналістам про скаргу до ВПР, адже на сайті(!) скарги не було. Діджиталізація дійсно в нас на першому місці, та чи настільки ми вже залежні від інтернету?

Таким чином, повертаючись до трагічних подій 2017 року, варто згадати про те, що досі ніхто не поніс покарання за доведення до самогубства людини. У цьому контексті судді створюють штучний ажіотаж до проблеми захисту життя забуваючи про контроль за виконанням розслідування подій, які вже стались, не замислюються над питанням: з яких підстав досі ніхто не покараний у доведенні особи до самогубства? Нам достеменно не відомо, чи взагалі було порушено кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, а от відповідальність за вибухи у залі судових засідань, звісно, за потерпілим [батьком] (справа №: 182/4098/16-к від 28.07.2016)

Також, варто нагадати про необхідність підвищення безпеки не тільки в установі суду: для суддів та працівників, а й для всіх учасників процесу. Нагадати про справедливість та рівнобічність розгляду судових проваджень. Нагадати про повагу та розуміння людського горя. Адже звертаючись до суду людина прагне справедливості.

вівторок, 27 липня 2021 р.

Правосуддя по Нікопольськи

Тривалий час ведуться теревені про легалізацію вогнепальної зброї для цивільного населення. Чи то треба, чи то ні. Хто ховається за цим бізнес-проєктом та яким коштом це все відбувається не є предметом цієї статті. Ні. Ми хочемо зосередитись на тому, як відбувається наслідковий етап застосування зброї із настанням смерті однієї чи декількох осіб. Чи існує відповідальність за скоєний злочин? Чи дійсно працюють ті, хто має відповідальність державного обвинувачення?



Зброя як важіль переговорів

Вранці о 5:30, 14 вересня 2020 року у місті Нікополь відбулась перестрілка із застосуванням вогнепальної зброї. Причини стрілянини судом, для гласності, не встановлено. Брат [одного із загиблих] привіз двох поранених до лікарні. Лікарі вимушені констатувати смерть від поранень. В цей же ранок в іншу лікарню звернулось ще двоє осіб, брати Петренки, також із характерними вогнепальними пораненнями.

Поліцейський резонанс

Гучний розголос у всіх мас-медіа, швидка реакція поліції. Максимально якісно проведені слідчо-розшукові дії: обшуки місця події, вилучення відео з камер спостереження, арешт підозрюваних… Постійний тиск з боку преси та родин постраждалих вимусили, чи не вперше, поліцію діяти не у формальному полі, а по суті.

Прокурорська недбалість

В цей час процесуальне керівництво відповідно до кримінально процесуального кодексу здійснювала місцева прокуратура. (Та чи здійснювала?)

Попри швидкість розкриття злочину та встановлення всіх обставин справи обвинувальний акт прокурором Батрак С.С. до суду було направлено лише 10 березня 2021 року (розглянутий судом 11.05.2021) відповідно до пп. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 ККУ. Що означає: вбивство двох або більше осіб; з хуліганських мотивів; вчинене за попередньою змовою групою осіб. Карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Затверджено ухвалою колегії суддів під головуванням судді Клименко І.В.

В цей же час прокурором заявляються мляві клопотання щодо обрання міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При чому у суді прокурор зазначає, що Петренки мають схильність до переховування, можуть вчиняти тиск на свідків… головуючий суддя Клименко І.В. з колегами «по цеху» ігноруючи адвокатів потерпілої сторони застосував до обвинувачених клопотання прокурора Кахути І.О. строком на 2 місяці до 23.05.2021.

За 2 місяці 21.05.2021 колегія суддів ухвалилою задовольнила подібне клопотання прокурора Кахути І.О.  про обрання міри запобіжного заходу  у вигляді домашнього арешту  строком на ОДИН місяць до 21.06.2021 зазначивши:

«…Колегія суддів вважає, що на даному етапі розгляду кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньо підстав для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину…»

На сьогодні обвинувачені вільні у пересуванні. Вільні вже місяць.

Чому?

А тому що, ні суду, ні прокурору не цікаво дотримуватись строків процесу. Їм анітрохи не страшно пересуватись та й жити у місті, де у будь який момент може виникнути перестрілка із застосуванням вогнепальної зброї.  Для них єдиною складовою подібних справ є вчасно отримана «котлета» потрібного розміру із смачним американським акцентом.

Без сумніву, за подібних обставин у наступному засіданні варто очікувати перекваліфікацію справи зі ст.115 ККУ (вбивство) на ст. 296 ККУ (хуліганство) із відтермінуванням відбування покарання на рік чи два, а то й амністуванням у залі судових засідань на час винесення вироку.

P.S. На звернення редакції до Дніпропетровської обласної прокуратури щодо цієї справи з проханням пояснити недозріле обвинувачення у цій справі нам відповіли він’єткуватими нормами про розпорядження запитуваною інформацією. Також, недолугість прокурорів у цій справі визначили [можливо]  невідповідною спеціалізацією прокурора та його досвіду роботи в якості державного обвинувачення. Нікопольська прокуратура повідомила, що слідство у справі триває. Не змогла Нікопольська прокуратура повідомити кількість призначених прокурорів у цій справі, керівника групи прокурорів у подвійному вбивстві. Тут прокурори мов секретні агенти, не представляють інтереси держави, а нишпоряться по кабінетам закриваючись від суспільства.

Таким чином, за гроші платників податків ми маємо «дірку» в системі і чітке розуміння, що скоєння злочину не дорівнює отриманню покарання.

 

 

Довідка до статті 296 ККУ:

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:
1) вчиняється за явно несуттєвим приводом;

2) безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);

3) дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;

4) спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.