рубрика "Професія шахрай": Олифиренко Анна Дмитриевна

Почти доктор экономических наук из Братска занимается мошенничеством в Украине. 

Некая Анна Олифиренко ранее работающая в в НИИ города Братска Иркутской области решила поверить в мечту Михаила Лопаткина и воплотить в жизнь свои расчеты по развитию «ларечного бизнеса» уже не родного города, а Одессы.

Как-то побывав на сходняке сектантов- MLM TIENS в городе Днепре Днепропетровской области она познакомилась со своим будущим супругом Владиславом Швецом. С которым после знакомства поехали покорять портовый город и воплощать мечту.

на фото Владислав Швец

Свой «ларечный бизнес» в научных статьях она называет геомаркетингом международного уровня. Зная принципы работы сетевого маркетинга: вершина пирамиды получает все, остаточные звенья - ничего. Аня же решила заработать больше, минуя линейную сознательность подопечных.

на фото Олифиренко Анна Дмитриевна

Схема «ларечного бизнеса» довольно проста:

1. Найти лохов (малоинтелектуальных людей);

2. Дать им надежду на безбедное будущее;

3. Посодействовать в получении кредита;

4. Избавиться от отработанного материала;

5. Поделиться прибылью со своим покровителем Лопаткиным.

6. Насладиться лакшери жизнью без оплаты налогов.

на фото Олифиренко Анна в образе усердной сотрудницы 

Удивительно то, что во всей этой схеме Анна отодвигает себя как будто на второй план выдвигая перед собой супруга. Его оформляет наставником для «лохов», его же позиционирует как льва. Мало ли может быть причин для развода. Всегда нужно выходить «сухой из воды».

Поработав несколько лет в пилотном режиме Олифиренко ощутила довольно быструю прибыль на доверчивых гражданах Украины, что решила полностью посвятить себя работе в этой стране. В январе 2020 года «ИП» в России закрыла. Тоесть, теперь официально безработная Олифиренко спокойно «стрижет зеленые» с одесситов собирая прибыль себе в карман.

на фото Михаил Лопаткин 

Офис на Юрия Олеши, 10 в Одессе исправно работает, прихожане исправно несут деньги и отрабатывают повинности. Ролики о красивой жизни все ярче и ярче прокручиваются на телевизорах офиса. Люди верят, что так и вправду можно жить. Только вот про цену знают немногие.

Елена Сергеевна (имя изменено прим. ред.), всю свою жизнь была энергичной женщиной активно работая в торговле. Выйдя на пенсию не заметила, как все нажитое непосильным трудом куда-то испарилось. Она так хотела вернуть свою жизнь обратно. Однажды приехав в Одессу, с намереньем начать новую жизнь, она увидела объявление о работе. Хорошая должность помощника руководителя так заманчиво размыла горизонт, что дальнейшие события Елена почти не помнит.

Сначала ее пригласили на собеседование, где присутствовало 4 человека: трое даже не думали задавать вопросы, они следили за интервьюером.  Ревностно наблюдая за тем как проходит собеседование. После, приглашение пройти вводный курс семинаров, который затягивается на 4 дня. Там то и показывают яркие ролики беззаботной жизни с путешествиями по миру. 

Дальше, Елене было запрещено общаться с родственниками и с такими же как она – новичками. То, что она будет расклеивать объявления по дворам при этом оплачивая арендную плату за офис, в котором работала. То, что ей придется оплачивать еще много платежей на которые не рассчитывала при найме быть помощником руководителя. Ежедневно, мысли о своем скудном существовании ее приводили в ужас. Как-то она поделилась своими печалями с Анной (уже нам известной) и та, объяснила, как нужно действовать дабы реально жить как они. Это же так просто – жизнь расцветает буйством красок при покупке шести звезд.

И вот, порядка 10 банков по наводке Олифиренко, и Елена Сергеевна стала обладательницей шести звезд. Счастье продлилось не долго, ведь денег по сути она не видела. К звездам прилагалось два ящика БАДов. Но денег все это не принесло. Елена так и влачила злачное существование веря в светлое будущее и лелея мечты о бушующей прибыли...

 

скриншот объявления о несуществующей работе 

 Эта история пока не имеет своего логичного конца. Правоохранительные органы не могут сложить схему мошенничества в одну линию. Компания "Тиенс Украина" сообщила нам, что офисов по Украине, кроме одного в Киеве у них нет. Что из того списка участников "схемы" несколько официально числятся дистрибьюторами компании... 

Мы искренне надеемся, что ваши близкие с вами на связи и не попали в секту Тяньши! 

 Продолжаем следить и вычислять схемы мошенников из Одессы.

на скрине фиксация лакшери жизни за деньги обманутых соискателей

на фото Анна Олифиренко с мужем Владиславом Швецом

#ОлифиренкоАннаДмитриевна #МихаилЛопаткин #systemgold #tiens #тяньши #ВладШвец #goldenlion #liontiens #SG #systemgoldteam 

#Олифиренко

 

всі фото отримано з відкритих джерел:соціальнихмереж та офіційних сайтів 

від редакції: 

Дві зими тому ми розслідували імовірну схему шахраїв із росіі на теренах України, які змушували літніх людей оформляти кредити для покрашення майнового стану цих руzzьких громадян. На жаль, правоохоронні органи Одеси не змогли розібратись у складній ситуації і за два роки відкриті справи досі лежать на столі слідчого.

Схеми «тяньшистів» робочі і на сьогоднішній день відпрацьовані в більшості областей України та постійно спонсорують окупантів. Будьте пильними та обережними при виборі роботи сьогодні. 

НАБУ і ВАСУ - правова панацея, чи таки фахівці з Ping-Pong?

 

У попередній публікації «СБУ, а може Рекет, а може таки КришаЛісорубів?»

редакція "Сектор життя" висвітлювала сусідські сварки у невеличкому селі Балаклея Черкаської області, де вперше в поле зору редакції потрапило деревообробне підприємство з амбіційною назвою  ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ТУРБОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (ТОВ «ЧТЗ»), діяльність якого була предметом для розгляду наших доблесних правоохоронців. Хоча кримінальна справа № 42018251230000098 в ЄРДР була закрита у зв’язку з тим, що вказане ТОВ надало документи (інформація з відкритих джерел) – «деревина придбана ТОВ Черкаський турборемонтний завод у лісових господарств відноситься до 3 сорту якості і має відповідну ціну», нас зацікавили де які, на перший погляд, дрібні обставини.

Насамперед зацікавило невідповідність сортності лісу по документах, продукції, що виготовляє ТОВ «ЧТЗ». Оскільки обрізками від цієї продукції засипано все навколо ТОВ, зразок продукції отримати було не складно. Це деталь з дерева відмінної якості, товщиною приблизно 5-7 мм., шириною приблизно 20 см і довжиною понад 2 метра. І нічого б тут дивного, якби не те, що з лісу 3 сорту такі деталі не виготовляють - дуже багато відходів. Деталь неповинна містити природні дефекти, або їх відсоток повинен бути незначний. П’ять таких деталей це площа  більше 2 м/2. А їх виробляють тисячами.

Тобто навіть поверхневий погляд наводить на думку, що скоріше за все, під лісом низького сорту отримувався ліс найвищої якості. Так сказати, для оптимізації ціни, та збільшення прибутку.

Аналогічну справу розглядає Національне Антикорупційне Бюро України (НАБУ) відносно кримінального правопорушення ч. 5 статті 191, ч. 2 статті 364 КК України, а саме, привласнення, розтрата державного майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, і саме у сфері лісо-заготівок.

Для нас фраза «ліс це державне багатство» має не алегоричне значення.

По правильному, це дійсно наше багатство, настільки багатство, що без лісу важко навіть уявити майбутнє життя наших дітей. Заниження його сортності напряму веде до заниження його вартості. І як наслідок, до зловживань і збитків.

Можливі суми шкоди які проходили у попередній статті перевищували 7 мільйонів гривень лише в одному епізоді і вималювалась пряма підслідність Національного Антикорупційного Бюро України (НАБУ). Ще раз понад 7 мільйонів гривень разової шкоди. А час іде.

Було проаналізовано можливу схему заниження вартості державного майна як шляхом отримання під одні і ті ж самі документи лівого лісу, так і шляхом заниження сортності, що випливало з аналізу наявної у кримінальної справі № 42018251230000098 в ЄРДР інформації. Тому за набраними матеріалами було подано Заяву про наявність кримінального правопорушення (можливий злочин) до Національного Антикорупційного Бюро України (НАБУ).

От з моменту передачі даних до НАБУ і почалось саме цікаве.

НАБУ не стало заносити данні про кримінальне правопорушення до ЄРДР – тобто починати слідство. Хоча це суперечить нормам діючого законодавства України. З якими подробицями б до нього не звертались. Простіше кажучи відмовилось працювати. І що ще цікавіше, заяви про кримінальне правопорушення НАБУ нікуди не передавало, навіть якщо вважало не своєю підслідністю. Просто взяло до відому, відверто кажучи - поховало.

Давайте детальніше.

Оскільки діяльність, що схожа на кримінальне правопорушення у сфері отримання так званого «не дорогого лісу», і зараз видозмінюється у формі та обкладається документальним захистом, з кожною виявленою схемою до НАБУ зверталися декілька разів. Навіть на прохання ознайомитись з вже наявними матеріалами детективи НАБУ стверджували, що не уповноважені перевіряти вже закрити справи, хоча цього і не вимагалось. Відверто дивує, що саме заважало ознайомитись з вже з’ясованими фактами.

(Між іншим, згідно статті 17 закону про НАБУ працівникам НАБУ для виконання покладених на них обов’язків надається право  витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження, що стосуються кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, та інших кримінальних правопорушень, які не відносяться до його підслідності, але можуть бути використані з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, або виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості) – просто не було бажання, або упаси Господи зацікавленості, чи навіть страшно подумати, навпаки, зацікавленість у детективів такі була ...

Тому … згідно статті 303 КПК України була подана скарга до Суду.

А ось до якого суду були подані Скарги і які були наслідки, це і є суть статті, для тих хто не втомився читати преамбулу.

І так підсудність. Оскільки підчас багаторазових звернень з повідомленням про кримінальне правопорушення було до того ж подано Скаргу до Директора НАБУ Ситника А. С. з проханням

«Провести перевірку дій Детектива НАБУ П’ятого відділу детективів – на ознаку особистої зацікавленості у вказаних діях.  

Надати офіційну відповідь до якого саме суду (повна назва, адреса, електронна адреса) оскаржуються дії детективів НАБУ в частині порушення 214 статті КПК України, а саме не занесення відомостей до ЄРДР – для оскарження.»

Згідно відповіді підписаної керівником Управління Внутрішнього Контролю НАБУ від 03. 06. 2020 № 13-188/19741 зазначено що

«Невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР може бути оскаржено до слідчого судді згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. У випадку невнесення відомостей детективом Національного бюро скаргу може бути подано до слідчого судді

Вищого Антикорупційного Суду.»

Увага, саме до слідчого судді Вищого Антикорупційного Суду. І Увага, це вказало само НАБУ.

Хто стикався з не занесенням до ЄРДР повідомлення про кримінальне порушення знає, суди тут мають (на власний досвід автора) досить впевнену позицію, занесення з передачею за підслідністю, якщо таке потрібно. Але спочатку занести відомості до ЄРДР, простіше кажучі – розпочати розслідування. Тому ВАС (Вищий Антикорупційний Суд) так ВАС.

АЛЕ!!! Ось тут зовсім цікаво… Такі теж може бути АЛЕ, в такому з нуля створеному і добре вмотивованому суді як ВАС!

Згідно ухвали Новоствореного, ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ, по справі № 991/4995/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89908606) окрім іншого нудного та суто юридичного «БЛА-БЛА-БЛА» Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив «Скаргу на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернути заявнику.»  Мотивуючі це тим «скарга на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду».

Позицію підтримала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду «Тобто, скарга на бездіяльність уповноваженої особи НАБ України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами має розглядатись слідчим суддею місцевого загального суду.»

Ping сказав Новостворений ВАС граючі у Ping-Pong

Добре, оскільки ми оскаржуємо дії уповноважених осіб НАБУ, яке територіально знаходиться у Солом’янському районі міста Києва подаємо скаргу на наступну відмову у занесені до ЄРДР до Солом’янського районного суду м. Києва.

Згідно ухвали Слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва по Справі № 760/21275/20  суд ухвалив «Матеріали скарги   на бездіяльність органу досудового розслідування - повернути особі, яка подала скаргу.» І тут уже цікаве не що ухвалив суд, а чому!

«З даної скарги вбачається, що  ОСОБА оскаржує бездіяльність уповноважених осіб НАБ України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР.» - вказує вже суддя Солом’янського районного суду м. Києва.

 Не заперечуємо! Навіть підтримуємо! Відмінно! І що далі?

«скарги на рішення, дії чи бездіяльність … в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.»

«судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному кримінальному провадженні має здійснюватися саме слідчими суддями Вищого антикорупційного суду»

Pong сказав Солом’янський районний суд м. Києва і знову відправив Скаржника до ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ. Жжжжжжж підтвердили лісопилки по всієї країні.

І скільки будемо гратися підслідністю панове реформатори???

Чи якщо справа не має розголосу або політичного лобі вона підслідна виключно дільничному інспектору?

Як отримати прибуток з збанкрутілого підприємства? частина 1

 17.02.2021 засідання Комісії з протидії рейдерства Міністерства Юстиції України по факту фіктивної заяви громадян Загурської Ольги Богданівни, Тарана Миколи Миколайовича і Наджі Мухамед Камаля. Останній у засіданні повідомив про те, що підпису під скаргою не ставив! Чи ставили підписи ще двоє скаржників - невідомо. Чи порушила це питання комісія перед компетентними органами - невідомо. Рішення комісії у вигляді наказу за підписом міністра - немає. 

Хаос в Державній службі геології та надр України

Редакції газети «Сектор життя» стало відомо про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2020 № 640/18993/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 № 640/18993/19 про поновлення Браіловської К.Е. на посаді директора Департаменту правового забезпечення та звільнення з посади чинного директора Департаменту Сергія Губи.

 

Цей кадровий процес був одним з найскладніших в Державі, проте право та закон взяли верх.

 

Керівник Держгеонадр Роман Опімах рік ухилявся від виконання рішення суду у законний спосіб, яке підлягає негайному виконанню, у зв'язку з чим Національною поліцією України було ініційовано два кримінальних провадження.

 

В період відсутності Романа Опімаха на робочому місті цей кадровий наказ від 09.03.2021 № 201 був підписаний т.в.о. Голови Романом Сарамагою, який діяв у чіткій відповідності до вимог законодавства. До нашої редакції потрапила копія цього  підписаного наказу.

 

Проте, як стало відомо, з невідомих причин керівник відділу кадрів Цимбал Н.Г. в порушення вимог законодавства, цей наказ заховала (як повідомляє джерело - за вказівкою пана Опімаха). Сергій Губа замість ознайомлення з наказом втік з робочого місця в невідомому напрямку. Аналогічно вчинила й кадровик, яка без дозволу керівництва пішла з роботи та повідомила, що вона «на дистанційному». Поновленій особі копію наказу та відповідне повідомлення направлено не було.

 

Сергій Губа, який по факту звільнений 09 березня 2021, 12 березня перебував на робочому місті. Цікаво, яким чином звільненій особі буде нараховуватись заробітна плата?

 

Юридично у Голови Держгеонадр Романа Опімаха є один єдиний варіант, аби довести, що в його діях відсутній склад злочину, пов'язаний з невиконанням рішення суду  – звільнити Сергія Губу з посади за прогул, а керівникові кадрової служби винести догану за те, що не виконала належним чином наказ вищого керівництва. У випадку, якщо Сергій Губа встиг «захворіти» - внести відповідні зміни до наказу з метою конкретизації дати звільнення.

 

Проте, як повідомляє джерело, Роман Опімах вдається до грубого порушення закону та вимагає, аби його підлеглі цей наказ не виконували, або навіть знищили.

 

На даний час під загрозою незаконного звільнення за підписання цього наказу перебуває заступник голови Держгеонадр Роман Сарамага. Роман Опімах з невідомих причин «заточив зуб» на свого заступника за те, що останній, відповідно до вимог чинного законодавства, виконав рішення суду, чим уберіг Романа від кримінальної відповідальності.

 

Таким ганебним чином «відреформовані» Держгеонадра дискредитували свою роботу.

Неадекватна реакція та поведінка Романа Опімаха є дивною, оскільки він скрізь заявляє про свою «неупередженість» та «об'єктивність».

 

Справа тут скоріш за все в самій Крістіні Браіловській, яку Роман Опімах сприймає як свого суперника.

 

По-перше, чиновниця, будучи незаконно звільненою виграла в усіх трьох інстанціях три суди, не дивлячись на супротив, який намагались чинити у змові Роман Опімах та екс-Голова Держгеонадр Олег Кирилюк, який приймав рішення щодо її незаконного звільнення. Своєю професійністю вона викликала до себе заздрість та упереджене ставлення.

 

Достеменно відомо, що саме Крістіна Браіловська є автором проекту електронних торгів на користування надрами, на яких будує всю свою медійну кампанію Роман Опімах.

 

По-друге, причина захована значно глибше. Слід згадати про конкурс на посаду Голови Держгеонадр і яким саме чином екс-Прем'єром Олексієм Гончаруком було «протягнуто» свого друга Романа Опімаха на цю посаду.

 

Нагадаємо, в конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр було два основних найголовніших претендента – Роман Опімах та Крістіна Браіловська. Після першого туру конкурсного відбору, засідання комісії раптово було перенесено на два тижні.

Впродовж цього строку в мережі Інтернет щодо Браіловської було опубліковано близько 200 статей неправдивого змісту з відвертою вимогою до керівництва Держави призначити на посаду Романа Опімаха, а не її. При чому різні статті пов'язували з різними олігархами, здебільшого конкурентними між собою. Також дісталося іншому учаснику конкурсного відбору Ярославу Погорєлову.

 

Як з'ясувалось, людиною олігархату виявився сам Роман Опімах, оскільки обіймав посаду виконавчого директора Асоціації газовидобувних галузей, до складу якої входять компанії, що належать тим самим олігархам. Лобіювання інтересів олігархату проходить червоною стрічкою через всю його діяльність та вбачається практично в кожному рішенні.

 

Зі змісту відкритого листа Браіловської виявилося, що її вже півтора року немає на робочому місці, оскільки від посади вона була незаконно відсторонена, суд по АЕСУ, який вона нібито програла вона насправді виграла. З приводу "розробленої нею схеми видачі дозволів через суди" взагалі фейк, оскільки чиновниця систематично інформувала керівництво служби з приводу порушення управлінням надрокористування порядку та строків розгляду документів, що не мало наслідком жодної реакції.

 

Ця інформація навіть не висмоктана з пальця. Вона повністю неправдива.

 

Коли наклеп не дав жодного результату і позиції Браіловської тільки посилились, а конкурсна комісія відверто розказала своє позитивне враження від претендентки на посаду (на попередньому конкурсному відборі за кількістю набраних балів Крістіна зайняла друге місце), склад конкурсної комісії вночі напередодні другого етапу конкурсного відбору було змінено. Тобто розпочинала конкурс одна комісія, завершила інша, імовірно створена навмисно під Романа Опімаха, що є грубим порушенням закону.

Браіловська за результатами перших трьох турів набагато випереджала суперників, не дивлячись на те, що питання повністю дублювали презентації Романа Опімаха, розміщені на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

 

За останню професійну відповідь найсильнішій учасниці конкурсного відбору було поставлено нуль (ніби вона здала порожні аркуш, що не відповідає дійсності), аби не допустити її до співбесіди. Висновки незалежної експертизи оцінюють надану відповідь як дуже високу, з урахуванням того, що на відміну від деяких інших учасників конкурсу суті питань винесених на розгляд завчасно не знала.

 

Конкурсні роботи виконувались різним шрифтом та різним оформленням, аби зручніше можна було виявити роботи претендентів. Звичайно, з усього вбачається, що автор електронних торгів та практично всієї нормативної бази у сфері надрокористування, з принциповою життєвою позицією щодо не візування незаконних документів, через яку її було відсторонено від посади, без тіні негативу в біографії, незалежна від олігархів та кланових груп, конкурс виграла, проте тактовно промовчала та місцем Роману Опімаху вона усвідомлено поступилась.

 

Моральний бік ситуації з конкурсом та подальшими діями Опімаха з її поновленням на посаді ми не коментуємо.

 

Чи піде Роман Опімах через свої особисті мотиви на відвертий кримінал шляхом знищення або скасування наказу, що цілком доведе його умисел в невиконанні рішення суду? Сумніваємось.

 

Але з дій Романа Опімаха цілком вбачається, що до Європи нам іще далеко.

 

Керівництву Держави слід замислитись, чи дійсно та особа очолює одну з найскладніших галузей в Державі, яка має стратегічне значення для економіки країни в цілому.

 

  

Не вдалося ФГ"Діброва" і депутату Протченко оманним шляхом заволодіти землею під Миколаєвом!

 

Детальне відео судового засідання у якому колегія суддів апеляційної інстанції не визнає сина депутата Протченка добросовісним набувачем земельної ділянки під Миколаєвом і залишає право Владиславу оформити у реєстратора останній пункт оформлення відповідно до законодавства.

Передісторія:

В період оформлення земельної ділянки Владиславом на неї накинув оком син місцевого депутата Протченко, вірніше Фермерське господарство «Діброва», у якому вони з батьком є співвласниками. Сподіваючись в подальшому на безкоштовне використання цієї землі.
Дізнавшись, про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність, вирішили оформити її на себе.
Таким чином, на момент виконання Владиславом останнього кроку в цій історії з’являється ще один герой, такий собі пан Авраменко М.С., який начеб то випадково, отримав дозвіл на розробку технічної документації тієї самої земельної ділянки, що було попередньо надано Владиславу. Але, пан Авраменко вже не збирав всі потрібні для подальшої реєстрації документи, як то робив Владислав, а зловживаючи повноваженнями старшого Протченка, звернувся до місцевого реєстратора для остаточного оформлення земельної ділянки на себе.
Вклавшись у 5 хвилин вправний реєстратор побив усі можливі рекорди із внесенням земельної ділянки в базу. Цей неймовірний таймінг для реєстратора. Який вносив дані у систему може вразити будь кого, хто хоч раз звертався до електронних систем із млявим інтернетом та великою кількістю одночасних сеансів.

В той час поки Владислав звертався до судових інстанцій із позовом про скасування цієї реєстрації пан Авраменко продовжує виконувати свою роль «прокладки» у махінаційній схемі фермерів передаючи землю вже відомому нам Протченку і його фермерському господарству. Намагаючись визнати його добросовісним набувачем.

Багмут Роман - перші ластівки постраждалих від його афер з продажу нерухомості.

 Суддя Петришин Броварського районного суду не задовольнила клопотання Багмута Романа у знятті арешту з однієї спірних квартир. Тепер, родина буде тривалий час вирішувати питання з Романом в цивільно-правових стосунках.І у цьому тривалому процесі може втратити все...

Земля завжди комусь потрібна!

 

Кожен громадянин Україна має право на отримання земельної ділянки. Це право гарантоване Конституцією.

Від цього права ви будете радіти доти, доки не почнете оформлювати це право у відповідності до вимог законодавства. Щойно ви заявите про свої наміри, на вказану вами земельну ділянку з’являться з десяток таких же бажаючих, та й тут є свої але…

Історія Владислава почалась якраз із такого наміру – отримати земельну ділянку. 25.05.2016 року  наказом в.о. начальника головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області  йому було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. За деякий час він замовив розробку документації, затвердив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, всі свої дії чітко фіксував у відповідних інстанціях і документах.

Здавалося, залишився останній крок – звернутись до державного реєстратора та освоювати земельну ділянку. Не так сталось як гадалось…

В період оформлення земельної ділянки Владиславом на неї накинув оком син місцевого депутата Протченко, вірніше Фермерське господарство «Діброва», у якому вони з батьком є співвласниками. Сподіваючись в подальшому на безкоштовне використання цієї землі. 

Дізнавшись, про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність, вирішили оформити її на себе.

Таким чином, на момент виконання Владиславом останнього кроку в цій історії з’являється ще один герой, такий собі пан Авраменко М.С., який начеб то випадково, отримав дозвіл на розробку технічної документації тієї самої земельної ділянки, що було попередньо надано Владиславу. Але, пан Авраменко вже не збирав всі потрібні для подальшої реєстрації документи, як то робив Владислав, а зловживаючи повноваженнями старшого Протченка, звернувся до місцевого реєстратора для остаточного оформлення земельної ділянки на себе.

Вклавшись у 5 хвилин вправний реєстратор побив усі можливі рекорди із внесенням земельної ділянки в базу. Цей неймовірний таймінг для реєстратора. Який вносив дані у систему може вразити будь кого, хто хоч раз звертався до електронних систем із млявим інтернетом та великою кількістю одночасних сеансів.

В той час поки Владислав звертався до судових інстанцій із позовом про скасування цієї реєстрації пан Авраменко продовжує виконувати свою роль «прокладки» у махінаційній схемі фермерів передаючи землю вже відомому нам Протченку і його фермерському господарству. Намагаючись визнати його добросовісним набувачем.

 Та тут знову ж таки з’являється наше «але»:

Відповідно до законодавства Владислав має право витребувати цю земельну ділянку через те, що на момент скоєння удаваного правочину «фермер» знав про судові тяжби із Авраменком, та все одно погодився на придбання ділянки.

Наразі питання повернення майна Владиславу розглядається у Апеляційному суді Миколаївської області. Ми будемо пильно слідкувати за перебігом подій у судовій інстанції.

Життя мов зламаний велосипед

          

    Ще одна історія життя, яке б мало піти під укіс. Але не пішло лише завдяки залізній волі героїні цієї статті та наявності двох діточок, один з яких наразі – студент 4 курсу університету, а друга – учениця 4 класу загальноосвітньої школи.

          Їх історія дуже повчальна, вона відображає реальну картину свавілля у правозахисній системі нашої країни. Свавілля - коли суди та прокурори становляться на бік одній із сторін і довести справу до стану торжества справедливості практично нереально. Свавілля, внаслідок якого дві пари дитячих очей дивляться на тебе з надією та запитаннями, а ти й гадки не маєш, що їм відповісти. Свавілля - коли опускаються руки і хочеться зробити крок у небуття.

          Але про все по порядку.

Спочатку це була звичайна, середньостатистична сім’я. Вона – звичайна медична сестра у самій що ні на є звичайній лікарні.       Він – спочатку моряк, а наразі має працюючий бізнес в Італії.

          Їх сімейне щастя було доволі тривалим – вони прожили у браку 18 років. Пройшли багато чого разом, всяке бувало. Коли синові виповнилося 1,5 роки були змушені удвох поїхати до Італії, щоб заробити собі та дітям на житло. Сина залишили на бабусю. Так, це було страшно, але очі боялись, а руки робили. З цього моменту пройшло майже 15 років сумісної праці за кордоном. Першу квартиру купили та оформили на маму чоловіка. Цю ж квартиру відремонтували і обставили усім італійським, починаючи від дубового паркету та закінчуючи світильниками. Ну а як же – це ж мама чоловіка. Потім придбали 3-кімнатну квартиру, яку оформили на чоловіка. Чому на чоловіка, ймовірно, спросите ви? Все дуже просто – вона приїхала купувати квартиру у Миколаїв і нотаріус вимагає згоду чоловіка на таке придбання. Це обов’язкова умова у шлюбі. А чоловік, який перебував в Італії, звісно не «лох», візьми і надійшли дружині замість згоди на придбання – довіреність на дружину на придбання. Тобто «я довіряю своїй дружині від свого імені придбати…». Нотаріус розвела руками, ну тоді давайте, каже, оформимо квартиру на чоловіка, а ви, коли вже тут, надасте згоду на її придбання. При цьому «клятвєнно» завірила, чоловік не зможе продати без її згоди цю квартиру, оскільки вона придбана у шлюбі. Дружина, звісно, погодилася – все ж у сімейну скарбничку квартира піде. Придбали, квартира на чоловікові. Пізніше придбали два легкових автомобіля «Вольво» та «Опель», в цей раз оформили по одному на кожного. Може він і хотів якось інакше (ну типу – одну машину на його маму) та, видно, на той час не зовсім совість втратив.

          Потім повернулись назад, оскільки планували жити у Миколаєві. Розпочали ремонтувати 3-кімнатну квартиру, жили у першій квартирі, оскільки його мама подарувала квартиру йому ж, а сама уїхала жити до Італії. Далі – народилась дочка, а він почав пити, а де пити – там і бити. Бив як тишком, так і при дітях. Терпілось недовго, жінка плюнула, пішла від нього з дітьми на частково відремонтовану 3-кімнатну квартиру. Оскільки всі зароблені кошти були витрачені на квартири, ремонти, машини – продовжила працювати медичною сестрою, бо ж тягнути самій двох дітей заняття доволі важке. Одночасно подала на розлучення та аліменти. Розвести розвели, аліменти присудили, але ж він, як «порядний мужчіна», їх не платив. Лише заїхав на квартиру, зняв котел, зняв усі крани, зняв батареї, вивіз все, що тільки можна було. Ну, ймовірно, щоб його ж дітям краще жилось.

Подала до суду на розподіл 3-кімнатної квартири та двох автомобілів, оскільки обидва він забрав собі.

Та й тут дізналась про чоловічий «сюрприз». З’ясувалось, що 3-кімнатна квартира у центрі м. Миколаєва, де вона наразі мешкала із дітьми, продана чоловіком його ж другу дитинства та й ще закладена в іпотеку його ж кумові.

Що вона могла проти нього, проти грубою чоловічої сили, проти його грошей та зв’язків? Він тоді вже починав займатись бізнесом, «заначка» в нього була, знайомства були. І понеслось. Суди, суди, суди. Рішення суду 1 інстанції – все майно залишити чоловікові, їй компенсувати 160 тис. грн. за ½ квартири. Шок, сльози, нервовий зрив. Щоб ви зрозуміли – оцінювач, за замовленням чоловіка, оцінив 3-кімнатну квартиру у центрі м. Миколаєва у 320 тис. грн! Звісно, не погодилась.  Рішення суд 2 інстанції -  поділити все порівну. Справедливе рішення, але вона розуміла, що це не кінець. Через 2 роки, як грім серед ясного неба, рішення Верховного суду – кожному із сторін по автомобілю та залишити в силі рішення суду 1 інстанції по квартирі. Тобто їй, за все про все, він залишився винен фактично 5 тисяч доларів США і будь здорова! Верховний суд обґрунтував це своє ганебне рішення тим, що чоловік, який придбав квартиру у шлюбі та оформив її на себе, має право її продати і непотрібно ніяких тобі дозволів з боку дружини. Мовляв, не жіноча ця справа. Її справа, як то кажуть у Германії - кухня, церква, діти. Бути забитою та вічно тремтячою. А ще вдячною за те, що надали тебе можливість жити у кутку та миску юшки.

На виході маємо:

-         рішення Верховного суду, що чоловік мав право продати квартиру, придбану у шлюбі за спільні кошти, та законно їм скористався. Рішення остаточне, оскарженню не підлягає,

-         її автомобіль чоловік спокійно продав. Титанічними зусиллями змогли добитись порушення карної справи та не менш титанічними – постановки автомобіля в базу «Угон». Йому – «до фєні», його, навіть, не викликали та не допитували з цього приводу. Це при тому, що є рішення суду про поділ автомобілів і проданий їм автомобіль належить саме їй,

-         з 2015 року триває розслідування шахрайських дій чоловіка та його друзів з приводу незаконного оформлення купівлі-продажу 3-кімнатної квартири. Слідчий за тиском її адвоката зробив все. Все і трошки більше. Але слідчий не пригне вище свого зросту – прокурор зарубив результат його наполегливої праці на корню. Нема тут складу злочину та хоч трісни! Явно, що не обійшлося без мертвих президентів, але не доведено та не впіймано за руку. Результат – справа лежить мертвим вантажом, чоловік гуляє та попльовує на всіх зверху.   

-         аліменти не платились 3 роки, доки суд не заборонив йому виїжджати за кордон. Сплатив, це поки що єдина перемога.

        

Висновки. Боріться і поборете. Ніколи не впадайте у відчай та ні покладайте рук, вони вам ще знадобляться, щоб ще не раз влупити по мордякам продажних прокурорів та суддів, якщо не фізично, то хоча б морально – за допомогою закону. Все одно їх час прийде і вони понесуть свій хрест. Сумно інше. Наша держава перебуває в стані постійного реформування. Першою була реформа міліції. Що стало з цього – ми всі добре знаємо. Наразі йде прокурорська реформа. Важко сказати, що буде з прокурорами далі, враховуючи досвід попередніх реформ. Потім планується судейська реформа. Якщо відреформована поліція, недореформовані прокурори  та нереформований суд так знущаються над людиною, то й що буде далі? 

Ручні судді Багмута. Історія перша. Радзівіл

Суддя Радзівіл Аліна Григорівна отримавши посаду у 2017 році безстроково, вирішила, що дотримуватись норм законодавства виносячи рішення - не обов'язково. Маючи фінансові зобов'язання та доньок яких треба вчити, після звільнення чоловіка із органів прокуратури - стала заробляти на сім'ю. 

Бровари місто невеличке, то ж спілкування "місцевої знаті" відбувається вузьким колом.  Звісно, у колі осіб спілкування Радзівіл входить родина Багмутів. 

Тому, Багмут Роман Сергійович не чужа людина для Аліни Григорівни. 

У випадку із злощасним будинком по вул. Симоненка, 41 справу шито білими нитками, про що колегія суддів Апеляційної інстанції неоднозначно говорить у своєму рішенні. Крім того,  інші справи за розглядом Радзівіл приймаються на користь Багмута, хоча судова практика має інакші рішення. 

Суддя Радзівіл виносячі некомпетентні рішення грубо порушує Конституцію України відносно осіб участників судового процесу. Про це говорять рішення Апеляційної інстанції. Крім того, повертаючи на новий рогляд складене суддею Радзівіл недолуге рішення повинен передивлятись вже інший суддя. І це все за гроші платиників податків, тобто, громадян України. Але скаржитись зась, у Раді правосуддя працює близька родичка чоловіка Аліни Григорівни.

Очікувати від цієї судді будь-якого адекватного рішення неможливо, адже при тривалому та докорінному вивченні справи, затягуванні процесу, не явкою на призначені ранкові засідання - адекватного рішення не буде. Все буде зроблено по дзвінку. Піддиктовку. І виконано належно відмінниці. Але такий аб'юз (зловживання) тільки для обраних. Для звичайних людей це буде надто тривалий процес з очікуваннями у коридорах на дозвіл судді розпочати судове засідання, та на останок, рішення, у якому фахівець із значним досвідом не одразу зрозуміє в чому суть. 

Наша редакція і в подальшому буде слідкувати за суддівською практикою суддів Броварського суду та звітувати перед громадскістю про факти зловживання довірою громадян та безпідставного використання сплачених ними податків. 

Ціна послуг судді для Багмута

01.02.2021 судове засідання у порушенні справи відповідно до ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху), відповідачем у справі є Багмут Роман Сергійович, врешті розпочалось. З літа 2020 року справу відкладали декілька раз: через неявку сторін, через пандемічні заходи...

Сьогодні Багмут прийшов з двома свідками: цивільною дружиною і тещею. Останні збиваючись розповіли про ДТП в якому були очевидцями. Плутались у поясненнях та допомагали одне одному з відповідями на питання судді і сторони по справі.

Зауважимо, що Галина Іванівна (теща) офіційно повідомила, що є пенсіонером і наразі не працює. Та інтернет-сторінки з продажу нерухомості і її телефонні розмови в коридорах суду говорять про активну діяльність у сфері нерухомості. Це щоб було, що заносити за рішення суду? 

Суддя Радзівіл дотошно опитала кожного зі свідків надаючи Багмуту можливість задати додаткові питання. Складалось враження, що судді дійсно важливо розібратись у справі та прийняли логічне рішення. 

В свою чергу Роман у заключному слові яро заявляв, що не був, крім одного разу, коли щойно отримав права, причиною до скоєння ДТП. В той же час, реєстр судових рішень чітко вказує на притягнення до відповідальності Романа Багмута відповідно до статті 130 КУпАП (водіння в нетверезому стані). Чи це не є приводом до скоєння аварії?

Далі, суддя ознайомила присутніх із наявними матеріалами у справі. Відповідно до яких під час оформлення протоколу працівниками поліції було зафіксовано факт відмови обох учасників аварії у визнанні вини за скоєнне. 

Отже, суддя Радзівіл Аліна Григорівна, активно вистухавши свідків, ознайомившись із матеріалами справи видалилась до нарадчої кімнати. До 02.02.2021 11:40 за Київським часом. 

На наступний день Роман Багмут у судове засідання не з'явився, навіть після телефонного дзвінка від судді, з проханням бути бо, присутня преса. Не прийшов, заздалегіть знав рішення прийняте суддею. 

Але, нас здивувало не те, що суддя телефонувала стороні по справі із запрошенням у засідання, а те, що суддя не виконала свій обов'язок перед громадскістю і не проголосила рішення у час призначений нею ж. За 20 хвилин від моменту коли мало розпочатись засідання до журналістів вийшла особа, відповідальна за ЗМУ у Броварському міськрайонному суді, повідомила, що у засідання сторони не з'явилися. Суддя прийняла рішення із виправданням у скоєнні ДТП Багмута Романа (звільненням від штрафу) і що із рішенням суду можливо буде ознайомитись в реєстрі через 5 робочих днів. 

Таким чином, ми вважаємо, що це є порушенням норм поведінки судді у судовому засіданні, адже Цивільно-процесуальний кодекс України чітко говорить про те, що 

 "Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні". 

Суд дозволяє собі паплюжно ставитись до суспільства, яке сплачує власні кошти (у вигляді податків) на утримання судді? Чи суддя так виправдовується за попереднє своє рішення для цієї ж особи, яке скасувала апеляційна інстанція? 

#суддя_радзівіл #судове_засідання #124 #порушенняправилдорожньогоруху #Багмут #Бровари #судовезасідання #судова_влада #рішеннясудді 

суддя Радзівіл і кругова порука суддів Броварів

фото-скрін із ютюб каналу 

Кругова порука суддів Броварського міськрайонного суду досягає свого апогею у справі будинку по вулиці Симоненка, 41! Всі домовленості місцевої знаті із суддею Радзивіл Аліною закінчились нікчемністю у Апеляційному суді Київської області.

Чи будуть задоволенні сторони процесу суд, звісно, не має цікавити, адже Закон є вища справедливість. Та, так буває лише у тих випадках, коли суддя не є заангажованою особою. Прийняти врівноважене рішення для Аліни Григорівни у справі про скасування державної реєстрації стало важкою справою. Це визнає трійка суддів Апеляційної інстанції:

«…Закриваючи провадження по даній справі суд першої інстанції виходив з того, що суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна, майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, разом з тим, позовні вимоги про спірні правовідносини щодо такого майна, позивачем не заявлялись.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке…»

Не стало дивуванням і той факт, що суддя Радзівіл не змогла вправно обгрунтувати позицію суду, не змогла визначити основу закрученого питання протиправної реєстрації квартир (будинку) у Броварах. Її рішення було написано наче студентом першого курсу юрфаку – піддиктовку у телефонній трубці. Про що має свою думку суд вищої інстанції:

«…Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що на даній стадії судового розгляду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності у даній справі предмету спору, оскільки вказане питання, в даному випадку, може бути вирішене судом за результатами розгляду цієї справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлену ухвалу не можна назвати законною та обґрунтованою у зв`язку з чим, вона підлягає скасуванню…»

 Тепер, справу повернуто на продовження розгляду першої інстанції – тобто, судді Радзівіл дали другий шанс виправити свої помилки у попередньому рішенні.

Чи виправить Аліна Григорівна недолугість Ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року для нас стане цікавим відкриттям 2021 року.

На момент виходу статті справу до розгляду ще не призначено. А от Постанова Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача -  Вербової І.М.,  суддів Саліхова В. В., Шахової О. В. Вже вступила у законну силу і оскарженню не підлягає.

Таким чином Постановою внесено ще один блок доказів до фундамента махінаційних дій родини Багмутів у Броварах.

 Із повним текстом Постанови можна ознайомитись на сайті судової влади.